Рішення

від 04.02.2013 по справі 5023/6012/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2013 р.Справа № 5023/6012/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твоя преса", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеш", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Смородинський В.С. (дов. б/н від 12.01.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твоя преса" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клеш", в якій просить суд стягнути з відповідача 44 279,02 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1 680,64 грн., пеню в сумі 1613,00 грн., та судові витрати, посилаючись на укладення між сторонами договорів про надання послуг №84/1-С, №85/1-С, №87/1-С та додатків до укладених договорів, відповідно до умов яких позивач надав відповідачеві послуги з розміщення товарів, у порядку встановленому у договорах та додатках до них, що частково підтверджує актами приймання - передачі робіт, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг на умовах визначених договорами не надав, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/6012/12, розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове представника відповідача, розгляд справи відкладено до 04.02.2013 року.

Представник позивача за вх.№3923 від 01.02.2013 року надав заяву про уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 44 279,02грн. основного боргу, 3%річних в сумі 1 680,64грн., пеню в сумі 1 531,45грн., в судовому засіданні 04.02.2013 року підтримує уточнені заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду за вх.№21.01.2013р. надав з супровідним листом витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача.

Господарський суд зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши вищевказані уточнення позивача до позовної заяви, господарський суд кваліфікує їх як подання заяви про зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені та приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, ухвала суду від 27.12.2012р. про порушення провадження по справі, яка була направлена за адресою відповідача, що зазначена в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ, повернулась до господарського суду з приміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

30 грудня 2010 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Твоя преса" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клеш" укладено договори №84/1-С, №85/1-С, №87/1-С про надання послуг .

Відповідно до умов п.1.1 договорів сторонами передбачено, що замовник дає завдання, а виконавець зобов*язується надати замовникові послуги з розміщення товарів/продукції тощо, детальні характеристики яких наведено у відповідних додатках до договору , на приладах/обладнанні тощо, детальні характеристики яких наведено у відповідних додатках до договору на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити виконання такого завдання в порядку та на умовах, визначених договором.

Розділом третім договорів сторони передбачили ціну та порядок оплати послуг , зокрема пунктами 3.1, 3.2, 3.3. визначено :

- ціна договору дорівнює загальній вартості наданих послуг, що вказані в договорі згідно додатків до договору;

- за надання кожної послуги, детальні вказівки замовника щодо якої містяться у відповідному додатку до договору на розміщення певної партії товару продукції на обладнанні замовник зобов*язується сплатити суму грошових коштів, зазначену у відповідному додатку до договору шляхом перерахування зазначеної суми грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений у розділі 7 договору в порядку та строк, визначений у відповідному додатку до договору;

- вартість послуг визначається у додатках до договору та сплачується на підставі цього договору згідно додатків до договору.

Пунктом 4.2. договору сторонами передбачено, що строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2011 року.

Додатковими угодами №1 від 30.12.2011 року, сторони внесли зміни до п.4.2. договору та визначили, що строк цих договорів починає свій перебіг у момент, визначений у п.4.1. договору та закінчується 31 січня 2012 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору №84/1-С від 30.12.2010 року про надання послуг, між сторонами укладено наступні додатки , а саме :

№5 від 30.06.2011 року на суму 5 275,50 грн. зі строкам оплати до 30.06.2011 року,

№6 від 07.07.2011 року на суму 5 275,50 грн. зі строком оплати до 31.07.2011 року,

№7 від 17.08.2011 року на суму 5 230,0грн. зі строком оплати до 31.08.2011 року,

№8 від 19.09.2011 року на суму 5 239,0грн. зі строком оплати до 30.09.2011 року,

№9 від 30.11.2011 року на суму 5 239,0грн. зі строком оплати до 25.11.2011 року.

До договору про надання послуг №85/1-С від 30.12.2010 року укладено наступні додатки :

№7 від 17.08.2011 року на суму 593,34 грн. зі строком оплати до 31.08.2011 року,

№8 від 19.09.2011 року на суму 593,34 грн. зі строком оплати до 30.09.2011 року,

№9 від 30.11.2011 року на суму 593,34 грн. зі строком оплати до 25.11.2011 року.

До договору про надання послуг №87/1-С від 30.12.2010 року укладено наступні додатки:

№6 від 07.07.2011 року на суму 4060,0 грн. зі строком оплати до 31.07.2011 року,

№7 від 17.08.2011 року на суму 4060,0 грн. зі строком оплати до 31.08.2011 року,

№8 від 19.09.2011 року на суму 4060,0 грн. зі строком оплати до 30.09.2011 року,

№9 від 30.11.2011 року на суму 4060,0 грн. зі строком оплати до 25.11.2011 року.

Матеріалами справи також встановлено, 22 листопада 2012 року відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості, однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не здійснив у повному обсязі, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в сумі 44 279,02 грн., в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із позовною заявою для захисту порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позовній заяві обставинам, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на момент розгляду справи відповідач 44 279,02 грн., заборгованості за отримані послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих послуг на загальну суму 44 279,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, в зв'язку з чим, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за неналежне виконання основних зобов'язань за договорами про надання послуг, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1 531,45 грн.

Відповідно до п.5.1.1 договорів сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цими договорами винна сторона сплачує на користь іншої сторони неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Оскільки позов заявлено в межах строку позовної давності, а пеню позивачем обраховано відповідно до вимог частини шостої статті 232 ГК України і пункту 5.1.1 Договорів, нарахована позивачем пеня відповідає вищенаведеним законодавчим приписам та встановленим фактичним даним щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг, в зв*язку з чим, суд перевіривши відповідні розрахунки, приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 1531,45 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1680,64 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за відповідними договорами про надання послуг або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 1680,64 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 258, 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЕШ" (61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Фрунзе, будинок 17, квартира 4, код 34862017, п/р 26005060204194 в ХОД ПАТ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВОЯ ПРЕСА" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12, код 33832835, п/р 26002038883100 в АКІБ "УкрСибБанк", м. Харків, МФО 351005) - 44 279,02 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 1 680,64 грн., пеню в сумі 1 531,45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.02.2013 р.

Суддя Попович І.М.