Рішення

від 19.02.2013 по справі 910/480/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/480/13 19.02.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси»

про стягнення 147 477,36 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Безух А.М. (дов. від 18.11.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІС» (надалі - ТОВ «АРІС», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» (надалі - ТОВ «Українські газові ресурси», відповідач) про стягнення 147 477,36 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2013 порушено провадження у справі № 910/480/13, розгляд справи призначено на 31.01.2013.

Представник позивача в судове засідання 31.01.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 31.01.2013 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалою розгляд справи відклав на 19.02.2013.

Представник позивача в судове засідання 19.02.2013 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 19.02.2013 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача є: 01004, м. Київ, Печерський р-н, вул. Басейна, буд.9, к. 3.

Ухвала суду від 31.01.2013 за вказаною адресою отримана відповідачем 08.02.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01004 0626517 4 ( в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2012 між ТОВ «АРІС» та ТОВ «Українські газові ресурси було укладено договір постачання природного газу №12-113, відповідно до якого ТОВ «АРІС» в вересні 2012 отримало 22 329 куб.м. вартістю 95 821,42 грн., що підтверджується реєстром фактичного споживання природного газу складеного ВАТ «Мелітопольгаз».

В рахунок оплати зазначеного газу було прийнято договір про відступлення права вимоги №95/11 ВП від 31.09.2012 за яким позивач передав відповідачу права вимоги до ТОВ «ГАЗ-Енерго» на суму 130 015,18 грн.

Згідно з п.2.2. зазначеного договору сума 130 015,18 грн. зараховується Новим кредитором (відповідачем) у якості оплати Первісного кредитора (позивача) за постачання природного газу за договором постачання природного газу №12-113 від 31.08.2012, укладеного між позивачем та відповідачем.

Тим самим, враховуючи зазначену поставку газу в вересні 2012 на суму 95 821,42 грн., передплата з поставки газу складає 34 193,76 грн. на користь позивача.

Також згідно рахунку № 12-113/10 від 25.09.2012 за умовами договору постачання природного газу №12-113 від 31.08.2012 позивачем була здійснена передплата відповідачу за природний газ у жовтні в сумі 107 283,60 грн. за орієнтовні 25 000 куб.м. платіжним дорученням №779 від 26.09.2012.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на поточний рахунок постачальника на таких умовах:

- 100% вартості заявленого місячного обсягу природного газу - попередня оплата до 26 числа місяця, що передує місяцю поставки газу.

Згідно п. 6.2. договору сторони мають право встановити інший порядок розрахунків за даним договором(з використанням договорів поруки, акредитивів, векселів, тощо).

Судом встановлено, що поставок газу в жовтні місяці 2012 року відповідач не здійснив. За повідомленням газотранспортної організації ВАТ «Мелітопольгаз» від 28.09.2012 відповідач був виключений з реєстру постачальників газу.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з невиконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань за договором, позивач уклав договір з 01.10.2012 з ВАТ «Мелітопольгаз», яким і було здійснено в жовтні місяці 2012 року постачання природного газу в кількості 24 945 куб.м., що підтверджується видатковою накладною №13112 від 31.10.2012 та актом надання послуг №13111 від 31.10.2012.

Відповідно до даної інформації відповідач не має можливості проводити подальші поставки природного газу.

Отже судом встановлено, що відповідачем не виконані частково умови договору про відступлення права вимоги №95/11 ВП від 31.09.2012, за яким заборгованість з поставки газу складає 34 193,76 грн. та не виконані оплачені поставки газу в жовтні 2012 року в сумі 107 283,60 грн.

Відповідно загальна сума заборгованості відповідача за непоставлений газ складає 141 477,36 грн. основного боргу, який сплачений у вигляді передплати.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов"язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідач не заперечив проти перерахування йому коштів позивачем у розмірі 107 283,60 грн. та проти обов'язку, що виник у нього перед позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.08.2012 на суму 34 193,76 грн. і не заперечив факту невиконання взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №12-113 31.08.2012 та договором про відступлення права вимоги від 31.08.2012.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу заборгованості належним чином доведений, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 141 477,36 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українські газові ресурси» (01004, м. Київ, Печерський р-н, вул. Басейна, буд.9, к. 3; ідентифікаційний код 37101703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. 8 Березня, буд. 10/2; ідентифікаційний код 25475709) суму заборгованості в розмірі 141 477 (сто сорок одна тисяча чотириста сімсот сім) грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 2 829 (дві тисячі вісімсот двадцять дві) грн. 54 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 25.02.2013