Рішення

від 21.02.2013 по справі 15/5007/1457/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" лютого 2013 р. Справа № 15/5007/1457/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Бирко В.М. - директор (наказ №2 від 07.09.2012р.),

Пилипчук І.Д. - представник за довіреністю від 07.02.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Андрушівської державної сортодослідної станції (с.Зарубинці,

Андрушівський район, Житомирська область)

до Малого приватного підприємства "ЮМА" (м.Житомир)

про стягнення 29319,30 грн.

Андрушівська державна сортодослідна станція звернулась до господарського суду з позовом до Малого приватного підприємства "ЮМА" про стягнення 29319,30грн., із яких 26813,00грн. основного боргу, 2088,59грн. пені, 417,71грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору та адвокатські послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 21.05.2012р. відповідачу поставлено товар на загальну суму 36813,00грн. згідно з накладною №84 від 21.05.2012р. Відповідачем отриманий товар оплачено частково в сумі 10000,00грн., непогашеною залишилась заборгованість в сумі 26813,00грн.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2012р. прийнято позовну заяву Андрушівської державної сортодослідної станції до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 17.01.2013р.

Ухвалою суду від 17.01.2013р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 07.02.2013р.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2013р. за клопотанням представників позивача продовжено строк розгляду спору відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 21.02.2013р.

Представники позивача в судовому засіданні подали заяву про заміну позивача у зв'язку з реорганізацією на його правонаступника - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Андрушівської сортодослідної станції Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.95) та заяву про зменшення позовних вимог вх.№2891/13 від 21.02.2013р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 26813,00грн. основного боргу (а.с.96).

Стосовно заяви про заміну позивача його правонаступником, судом приймається до уваги, що згідно наказу Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 06.10.2011р. №517, створено Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.97), державну реєстрацію якого проведено 10.10.2011р. (а.с.100-117).

Відповідно до наказу Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011р. №807 "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій", Андрушівську державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (надалі - головне підприємство), яке визначено правонаступником майнових прав і обов'язків Андрушівської державної сортодослідної станції (а.с. 30-34).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 30.12.2011р. №807 "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій", комісією з реорганізації Андрушівської державної сортодослідної станції було передано ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" майно, права та обов'язки Андрушівської державної сортодослідної станції, про що свідчить акт №17 приймання - передачі майна, прав і обов'язків на баланс Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.66).

На підтвердження вказаних обставин представниками позивача надано до матеріалів справи копії наступних документів: передавального балансу Андрушівської державної сортодослідної станції станом на 30.06.2012р. та розкриття статей балансу в т.ч. дебіторської та кредиторської заборгованості; інвентарного опису основних засобів; акту передачі кадрових документів; переліку копій актів на землю (в разі відсутності довідка з відділу земельних ресурсів про землекористування); державних актів на право постійного користування земельною ділянкою; передавального балансу Андрушівської державної сортодослідної станції станом на 30.09.2012р. та розкриття статей балансу в т.ч. дебіторської та кредиторської заборгованості; інвентарного опису матеріальних цінностей (а.с.66-85).

Із Положення про Житомирську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" вбачається, що наказом головного підприємства №12 від 03.01.2012р. створено Житомирську філію Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", яка є його відокремленим підрозділом (а.с.40-46).

Наказом головного підприємства №38-р від 16.03.2012р. створено Андрушівську сортодослідну станцію Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", яка є відокремленим структурним підрозділом Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", що підтверджується Положенням про Андрушівську сортодослідну станцію Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (а.с.23-29).

Згідно із ст.25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

За наведених обставин, господарський суд вважає за необхідне замінити позивача - Андрушівську державну сортодослідну станцію на його правонаступника - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Андрушівської сортодослідної станції Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

Щодо заяви позивача про зменшення позовних вимог вх.№2891/13 від 21.02.2013р., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, господарський суд вважає, що заява позивача про зменшення позовних вимог вх.№2891/13 від 21.02.2013р. не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представники позивача підтримали зменшені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з урахування заяви про зменшення позовних вимог вх.№2891/13 від 21.02.2013р.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Житомирської області за 13.02.2013р. (а.с.128).

Слід зазначити, що копії ухвал про порушення провадження у справі від 24.12.2012р. та від 17.01.2013р. про відкладення розгляду справи на 07.02.2013р., які направлялись відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 10014, м.Житомир, пров. Каретний, 6, кв. 157, повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.16-19,59-62).

Як вбачається з матеріалів справи, до суду 29.01.2013р. від Державного реєстратора Виконавчого комітету Житомирської міської ради надійшов витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.01.2013р., згідно якого в реєстрі значиться Мале приватне підприємство "ЮМА", адреса 10014, м.Житомир, пров. Каретний, 6, кв.157 (а.с.56).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Слід також зазначити, що у вказаному вище витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про порушення справи про банкрутство МПП "Юма" (а.с.56), у зв'язку з чим господарським судом враховується наступне.

Відповідно до ч.10 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Таке оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника.

Положення щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет набирають чинності через два роки з дня опублікування Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI - 19 січня 2014 року. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр").

Частинами 1 та 2 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

При цьому, судом враховується, що відповідно до п.54 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" закон і ГПК не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті. Порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у встановленому ГПК порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушено справу про банкрутство і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі частини першої статті 79 ГПК ухвалою суду зупиняє позовне провадження і роз'яснює позивачу зміст і наслідки частини другої статті 14 Закону.

Як вбачається з копії ухвали господарського суду Житомирської області від 17.12.2012р., вказаною ухвалою порушено провадження у справі №19/5007/1413-Б/12 про визнання Малого приватного підприємства "Юма" банкрутом (а.с.124-125). Ухвалою господарського суду Житомирської області від 02.01.2013р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 21.02.2013р. (126-127).

Станом на час розгляду даної справи докази офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, даний спір підлягає вирішенню по суті за правилами позовного провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Андрушівською державною сортодослідною станцією (продавець) та Малим приватним підприємством "ЮМА" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/21 від 21.05.2012р. (а.с.8), за яким продавець продає, а покупець купує у відповідності з умовами даного договору горох в кількості згідно специфікації, яка є невід"ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1 договору, ціна товару та загальна сума договору вказана у специфікації до договору. Кількість товару по договору складає 20 тон +/- 1%.

Згідно п.3.1. договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що товар переходить у власність покупця після отримання ним належним чином оформлених видаткових і податкових накладних на поставлений за цим договором товар.

Договір набуває юридичної сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до закінчення взаєморозрахунків (п.9.1 договору).

21.05.2012р. сторонами підписано специфікацію №1 до договору від 21.05.2012р., в якій погодили найменування товару, його характеристики, загальну кількість та вартість (а.с. 8 на звороті).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору купівлі-продажу №1/21 від 21.05.2012р., згідно специфікації, за накладною №84 від 21.05.2012р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 21.05.2012р., Андрушівська державна сортодослідна станція передала, а МПП "ЮМА" прийняло товар (горох) на загальну суму 36813,00грн. (а.с.8 на звороті, а.с. 9-10).

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Разом з тим, свої зобов'язання по оплаті отриманого від Андрушівської державної сортодослідної станції товару МПП "ЮМА" належним чином в повному обсязі не виконало, перерахувавши позивачу 10000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 06.07.2012р. (а.с.88). Непогашеним залишився борг відповідача перед позивачем в сумі 26813,00грн., що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 26813,00грн. основного боргу, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу від 21.05.2012р. щодо оплати поставленого позивачем товару.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість заявленого позову, господарський суд враховує таке.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами є правовідносинами з купівлі-продажу товару, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалось, на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар, який відповідачем отримано на підставі довіреності та частково оплачено. При цьому, позивачем рахунок-фактури, передбачений п.3.1. договору купівлі-продажу №1/21 від 21.05.2012р., відповідачу не направлявся.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товар частково оплачувався відповідачем без отримання від позивача відповідного рахунку - фактури, що свідчить про те, що сторонами фактично змінено умови договору в частині проведення розрахунку.

Частинами 1 та 2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", зокрема, зазначає, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10).

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Отже, оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару (гороху) встановлений Цивільним кодексом України (ст.692 ЦК України), відповідач повинен був сплатити борг після прийняття товару, однак свого зобов'язання не виконав.

Згідно довідки позивача №9 від 06.02.2013р. заборгованість відповідачем не погашена і становить 26813,00грн. (а.с.86).

Вказана заборгованість підтверджується також передавальним балансом Андрушівської державної сортодослідної станції станом на 30.09.2012р. та розкриттям статей балансу в т.ч. дебіторської та кредиторської заборгованості (а.с.78-79).

Таким чином, аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 26813,00грн. заборгованості.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 26813,00грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того, слід зазначити, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

На підтвердження понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи долучено угоду від 12.11.2012р., укладену між Андрушівською державною сортодослідною станцією та адвокатом Пилипчуком І.Д. (а.с.12); свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №239, видане Пилипчуку І.Д. (а.с.63); квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 12.11.2012р. про сплату позивачем адвокату коштів в сумі 3000,00грн. (а.с.5). Факт надання юридичних послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, позивачу адвокатом Пилипчуком І.Д. підтверджується також іншими доказами до справі, які свідчать про участь адвоката Пилипчука І.Д. в судових засіданнях 07.02.2013р., 21.02.2013р.

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, з урахуванням вищевикладеного, витрати позивача пов'язані з розглядом даної справи, на оплату послуг адвоката Пилипчука І.Д. в сумі 3000,00грн. є підтвердженими належними та допустимими доказами по справі, у відповідності до ст.49 ГПК України, такі витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 175,193 ГК України та керуючись ст.ст. 25, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Замінити позивача - Андрушівську державну сортодослідну станцію (ідентифікаційний код 34277588) на його правонаступника - Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Андрушівської сортодослідної станції Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (ідентифікаційний код 38104202).

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Малого приватного підприємства "ЮМА" (10014, м.Житомир, провулок Каретний, буд. 6, кв.157, ідентифікаційний код 31678188) на користь Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (01024, м.Київ, вул.Лютеранська, буд.18-20, ідентифікаційний код 37884028) в особі Андрушівської сортодослідної станції Житомирської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (13425, Житомирська область, Андрушівський район, с.Зарубинці, вул.Садова, 5, ідентифікаційний код 38104202):

- 26813,00грн. заборгованості,

- 3000,00грн.витрат на оплату послуг адвоката,

- 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.02.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з пов.)