Рішення

від 21.02.2013 по справі 905/234/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.02.13 р. Справа № 905/234/13-г

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

від прокурора: Архипенко Р.І. за посвідченням №013952

від позивача: Тимощук І.П. за довіреністю

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Кіровського району м. Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)», м.Макіївка Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГМЕТІМПЕКС», м.Донецьк

про стягнення боргу 4 815,00грн.,-

Прокурор Кіровського району м. Макіївки Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)», м. Макіївка Донецької області (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГМЕТІМПЕКС», м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення боргу 3 745,00грн.

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором зберігання №36 від 05.04.2012р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 610 Цивільного кодексу України, ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 15, 54 Господарського процесуального кодексу України.

21 лютого 2013р. Прокурор надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 4 815 грн., у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування заборгованості.

Відповідно до приписів ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відтак, суд приймає заяву Прокурора про збільшення позовних вимог.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, заявлені в його інтересах прокурором з урахуванням збільшення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча повідомлявся про судове засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.40-41).

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №07668258 з відміткою про отримання.

На адресу суду надійшли поштові повернення №№27175155, 27183972 надіслані на адресу Відповідача, з відміткою органу поштового зв'язку «за зазначеною адресою не проживає». До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши у судовому засіданні Прокурора та представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2012р. між Позивачем (Зберігач) та Відповідачем (Поклажодавець) укладений договір зберігання №36 (далі - Договір) , відповідно до умов п.1.1 якого Зберігач зобов'язується зберігати товарно-матеріальні цінності, вказані в Додатку №1 до договору протягом строку дії договору.

Відповідно до п.5.1 Договору так як обладнання взято на зберігання в інтересах Зберігача з перспективою освоєння випуску нових видів продукції, то договір є безоплатним.

Згідно п.5.2 Договору поклажодавець зобовязан відшкодувати Зберігачу додаткові витрати, пов'язані зі зберіганням обладнання, не передбачені цим Договором та врегульовані додатковою угодою до Договору.

За змістом п.7.1 Договору цей Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012р.

22 липня 2012р. між Зберігачем та Поклажодавцем укладено додаткову угоду до Договору, в якій сторони дійшли згоди пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції: Вартість зберігання наданого обладнання складає 535,00грн. з урахуванням ПДВ в місяць.

05 листопада 2012р. Позивачем направлений Відповідачу рахунок №175 на суму 3 745,00грн. на оплату зберігання за квітень-жовтень 2012р., а також була направлена претензія №12/5012 від 05.11.2012р. з вимогою сплатити заборгованість у сумі 3 745грн.

04 лютого 2013р. Позивачем направлений Відповідачу рахунок №15 на суму 1 070грн. на оплату зберігання за листопад-грудень 2012, а також була складена претензія №б/н, б/д з вимогою сплатити заборгованість у сумі 4 815грн.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором зберігання №36 від 05.04.2012р. за період з квітня по грудень 2012р., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед Позивачем, Прокурор просить стягнути з Відповідача борг - 4 815,00грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором зберігання.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України, а також умовами укладеного між ними договору зберігання №36 від 05.04.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором зберігання №36 від 05.04.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір зберігання.

Як встановлено ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. В свою чергу, ч. 1 ст. 946 цього Кодексу передбачає можливість встановлення в договорі плати за зберігання і строки її внесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що також відповідає вимогам ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення оплати вартості зберігання наданого обладнання, яка складає 535грн. згідно положень п. 5.1 договору зберігання №36 від 05.04.2010р. (в редакції Додаткової угоди від 22.07.2012р.)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, тоді як невиконання або неналежне виконання є порушенням зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Оскільки наявність боргу підтверджується матеріалами справи та Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України жодними доказами не спростовується, суд дійшов висновку про можливість визнання Поклажодавця таким, що прострочив виконання відповідного грошового зобов'язання за період з квітня по грудень 2012р. у розміні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Крім того, наявний в матеріалах справи акт звірення розрахунків, підписаний сторонами без зауважень, підтверджує наявну заборгованість Відповідача перед Позивачем.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за договором зберігання в сумі 4815,00грн. в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору стягуються з Відповідача на користь державного бюджету, оскільки прокурор звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Кіровського району м. Макіївки Донецької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)», м. Макіївка Донецької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГМЕТІМПЕКС», м.Донецьк про стягнення боргу 4 815,00грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГМЕТІМПЕКС» (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 25603277) на користь Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№32)» (86110, м. Макіївка Донецької області, вул. Кірова, 141, ЄДРПОУ 08679853) заборгованість в сумі 4 815,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГМЕТІМПЕКС» (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченко, 122, ЄДРПОУ 25603277) в доход державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720, 50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.