Рішення

від 22.01.2013 по справі 5023/5789/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р.Справа № 5023/5789/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес і К", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

Позивача - Комлик Д.С. (дов. № 1 від 27.12.2012р.).

Відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Геркулес і К" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", в якій просить суд стягнути з відповідача 16 229,20 грн. основного боргу, пеню в сумі 1 227,20 грн., 3% річних в сумі 280,12 грн. та судові витрати, посилаючись на укладення договору поставки №24/12 від 20.02.2012 року, відповідно до якого позивач передав відповідачеві товар по видатковій накладній №ОО-0000150 від 20.03.2012 року на суму 24 229,20 грн., відповідач товар прийняв, що підтверджується довіреністю №8/999 від 20.03.2012 року, однак свої зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2012 року порушено провадження у справі №5023/5789/12, розгляд справи призначено на 08.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 08.01.2013 року в зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 22.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, через канцелярію господарського суду 08.01.2013р. (вх.№337) надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке долучено до матеріалів справи.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №24/12 від 20.02.2012 року, відповідно до умов п.1.1. якого, постачальник зобов*язується в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до умов п.1.3. договору сторонами передбачено, що кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення покупця. Накладні оформляються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Пунктом1.4. договору сторонами передбачено, що загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, зроблених згідно оформленим накладним.

Розділом п'яти договору сторони визначили ціну, суму договору і порядок розрахунків, а саме:

пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що ціна на товар, що поставляється за даним договором є договірною і вказується в накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, що поставляється за цим договором, може бути змінена виключно за погодженням сторін. У разі якщо ініціатором зміни товару є постачальник, то він зобов*язаний письмово повідомити про це покупця за десять днів до фактичного введення в дію нових цін. Зміна ціни на вже поставлений покупцеві товар не допускається;

пунктом 5.3. договору встановлено, що загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом усього терміну дії цього договору;

пунктом 5.4. договору сторонами визначено, що покупець проводить оплату товару на умовах відстрочки платежу 24 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата списання коштів з банківського рахунку покупця.

В пункті 10.1. договору сторонами передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

Матеріалами справи встановлено, що позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару по видатковій накладній №ОО - 0000150 від 20.03.2012 року на загальну суму 24 229,20 грн., відповідний товар був отриманий відповідачем, через представника, що діяв за довіреністю №8/999 від 20.03.2012 року, однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару в термін передбачений 5.4. договору не здійснив у повному обсязі, здійснивши часткову оплату на суму 8000,00 грн., що підтверджує банківською випискою від 24.04.2012 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 16 229,20 грн., в зв'язку з чим, вищевказані обставини стали причиною звернення позивача до суду із позовною заявою за захистом порушених прав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання поставки.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є поставка продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на момент розгляду справи відповідач 16 229,20 грн. заборгованості за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 16 229,20 грн., що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивач за неналежне виконання основних зобов'язань за договором, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1227,20 грн. нарахованої до стягнення за період з 17.04.2012 року по 17.10.2012 року.

Відповідно до п.7.2. договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (1) неустойка, 2) штраф, 3) пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частина шоста ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд зазначає, що договір поставки №24/12 від 20.02.2012 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня до стягнення складає більшу суму ніж просить в позовній заяві стягнути позивач, однак, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача саме 1227,20 грн., та враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 1227,20 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 280,12 грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 280,12 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1677,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПОС" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, код 34629821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес і К" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Мандриківська, буд. 336, кв.10, п/р 26008237624 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, код 33613520) - 17 736,52 грн. основного боргу, пені в сумі 1227,20 грн., 3%річних в сумі 280,12 грн., витрати по сплаті судового збору 1 677,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.01.2013 р.

Суддя Попович І.М.