Ухвала

від 12.02.2013 по справі 2а-5738/12/0170/10

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5738/12/0170/10

12.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Сухобрус О.М.

за участю сторін:

представник позивача - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

представник відповідача - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 15.11.12 по справі № 2а-5738/12/0170/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" (вул. Дибенко, 62-64, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.11.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби по оформленню акту позапланової виїзної перевірки № 1487/22-1/31591605 від 25.04.2012 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія".

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Южна Будівельна Компанія" судовий збір в розмірі 32,19 гривень з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Представники сторін у судове засідання 12.02.13р. не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП "Строитель-плюс" (код ЄДРПОУ - 31263808), ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644), ПП "Гранд-М" (код ЄДРПОУ - 33581667), ПП "Райс-М" (код ЄДРПОУ - 33655597), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ - 34946788), ТОВ "ВТК "Окнополь" (код ЄДРПОУ - 36070617), ТОВ "Бренд Строй" (код ЄДРПОУ - 36165567), ПП "Сіті Буд" (код ЄДРПОУ - 37081640), ПП "Скипер" (код ЄДРПОУ - 37081677), ПП "ДобреМісто" (код ЄДРПОУ - 37081745), ПП "Комманд" (код ЄДРПОУ - 37081766), ПП "Мобкримторг" (код ЄДРПОУ - 37081792), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939), ПП "Нантехімидж" (код ЄДРПОУ - 37081965), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ - 32271261), ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь" (код ЄДРПОУ - 32841299), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ - 36165986), ПП "Укрторгпартнер" (код ЄДРПОУ - 36693415), ПП "Кримспецтехнолоджи" (код ЄДРПОУ - 36693441), ТОВ "Тонар-Крим" (код ЄДРПОУ - 37860178), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), ТОВ "Аквамарин" (код ЄДРПОУ - 32836776), ПП "Евроградстрой" (код ЄДРПОУ - 34836406), ПП "Прима Торг" (код ЄДРПОУ - 37081588), ТОВ "ТМ-Компані" (код ЄДРПОУ - 37132621), Фірма "Капітель Плюс" (код ЄДРПОУ - 31095815), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Пан Буд" (код ЄДРПОУ - 37081614), ПП "Беллатрикс" (код ЄДРПОУ - 37081991), ПП "Севелітстрой" (код ЄДРПОУ - 55096833), ПП "Мастер Торг" (код ЄДРПОУ - 37196250) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатом проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим був складений акт перевірки від 25.04.2012 року № 1487/22-1/31591605 (т. 1 а.с. 11-74), яким встановлені порушення:

1) відсутність у ТОВ "Южна будівельна компанія" (код ЄДРПОУ - 31591605) об'єктів, які підпадають під визначення п. п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.2.6 п. 7.2,п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 року № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями) та ст. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2 ст. 198, 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (з наступними змінами) та дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди:

- січень 2009р., лютий 2009р., червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., жовтень 2009р., листопад 2009р., грудень 2009р.;

- січень 2010р., березень 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., серпень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р.;

- квітень 2011р., травень 2011р., червень 2011р., липень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., січень 2012р.;

з відповідними додатками не підтверджують реальність здійснення фінансово - господарських операцій з суб'єктами господарювання: ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ - 31263808), ТОВ "Кримстройиндустрия" (код ЄДРПОУ - 32100553), КП "Альянс" (код ЄДРПОУ - 32468182), ПП "Грандпродукт" (код ЄДРПОУ - 32100553), ПП "Визит Торг" (код ЄДРПОУ - 37081939) внаслідок чого перевіркою встановлено завищення рядку 26 (рядку 24) "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" у наступних податкових періодах:лютий 2009р. у сумі - 96261 гривень; березень 2009р. у сумі - 96261 гривень; квітень 2009р. у сумі - 79368 гривень; травень 2009р. у сумі - 33499 гривень;червень 2009р. у сумі - 33499 гривень; липень 2009р. у сумі - 136721 гривень; серпень 2009р. у сумі - 158707 гривень; вересень 2009р. у сумі - 158707 гривень; жовтень 2009р. у сумі - 20464 гривень;листопад 2009р. у сумі - 20464 гривень; грудень 2009р. у сумі - 177291 гривень; січень 2010р. у сумі - 251647 гривень; лютий 2010р. у сумі - 184780 гривень; березень 2010р. у сумі - 103813 гривень; липень 2010р. у сумі - 2405 гривень; серпень 2010р. у сумі - 3540 гривень; вересень 2010р. у сумі - 35593 гривень; жовтень 2010р. у сумі - 46133 гривень; травень 2011р. у сумі - 42700 гривень; червень 2011р. у сумі - 1492 гривень; липень 2011р. у сумі - 1492 гривень; серпень 2011р. у сумі - 74193 гривень; вересень 2011р. у сумі - 74193 гривень; жовтень 2011р. у сумі - 80966 гривень; листопад 2011р. у сумі - 80966 гривень; грудень 2011р. у сумі - 146903 гривень; січень 2012р. у сумі - 147971 гривень; лютий 2012р. у сумі - 146799 гривень, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 5 977 013 гривень, у т.ч.:січень 2009р. у сумі 733918 гривень; лютий 2009р. у сумі 1466 гривень;квітень 2009р. у сумі 16888 гривень;травень 2009р. у сумі 45869 гривень; жовтень 2009р. у сумі 362025 гривень; листопад 2009р. у сумі 635046 гривень; грудень 2009р. у сумі 669120 гривень; січень 2010р. у сумі 1379960 гривень; лютий 2010р. у сумі 66867 гривень; березень 2010р. у сумі 107688 гривень; квітень 2010р. у сумі 105433 гривень; травень 2010р. у сумі 115521 гривень; липень 2010р. у сумі 51785 гривень;серпень 2010р. у сумі 116645 гривень; вересень 2010р. у сумі 8285 гривень; листопад 2010р. у сумі 169118 гривень; грудень 2010р. у сумі 801866 гривень; травень 2011р. у сумі 48753 гривень; червень 2011р. у сумі 76545 гривень; серпень 2011р. у сумі 92637 гривень; вересень 2011р. у сумі 205644 гривень; жовтень 2011р. у сумі 156894 гривень; грудень 2011р. у сумі 6474 гривень; лютий 2012р. у сумі 2566 гривень;

2) на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 188.1 ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) ТОВ "Южна будівельна компанія" (код ЄДРПОУ - 31591605) встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 7265964 гривень, у т.ч. по періодам:

1 квартал 2009р. на 1014632 гривень;

1 півріччя 2009р. на 1143660 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2009 р. на 129028 гривень;

3 квартали 2009р. на 1158515 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 р. на 14854 гривень;

рік 2009р. на 3165412 гривень, у т.ч. за 4 квартал 2009 р. на 2006897 гривень;

1 квартал 2010р. на 1671340 гривень;

1 півріччя 2010р. на 1820508 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2010 р. на 149168 гривень;

3 квартали 2010р. на 2096326гривень, у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 275819 гривень;

рік 2010р. на 3252390 гривень, у т.ч. за 4 квартал 2010 р. на 1156064 гривень;

2 квартал 2011р. на 147212 гривень;

2-3 квартали 2011р. на 727186 гривень, у т.ч. 3 квартал 2011 р. на 579975 гривень;

2-4 квартали 2011р. на 848162 гривень, у т.ч. 3 квартал 2011 р. на 120975 гривень.

З акту перевірки вбачається, що в результаті перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат за період 01.01.2009р. по 31.03.2012р. позивачем по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами було заниження податку на прибуток в сумі 7265964,00 гривень. В ході перевірки також було встановлено, що внаслідок взаємовідносин з зазначеними контрагентами, позивач занизив податковий кредит з ПДВ на суму 5977013,00 гривень.

Також, як вбачається з акту перевірки, відповідач обґрунтовує вказані висновки неправомірним віднесенням позивачем до складу матеріальних витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням встановлення перевіркою фактів відсутності фактичного постачання позивачу товарів, робіт (послуг) контрагентами: ТОВ БВП "Строитель-плюс"; ПП "Кримстройиндустрия"; ПП "Альянс"; ПП "Грандпродукт", ПП "Визит Торг", відсутністю реального виконання господарських операцій. Відповідач, в якості обґрунтування таких доводів, в акті перевірки посилається на те, що підрозділами Державної податкової служби по контрагентам - постачальникам позивача були складені акти про неможливість проведення зустрічних перевірок з питань правомірності проведення господарських операцій з контрагентами для встановлення реальності взаємовідносин. В акті відповідач посилається на матеріали кримінальних справ, порушених за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарювання (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, які були контрагентами позивача за договорами, зокрема в акті відповідач зазначає дані допиту осіб, які перебували на керівних посадах вказаних контрагентів, та пояснили обставини щодо їх діяльності.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції, яка діяла на час проведення перевірки позивача) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

У п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо встановлених законодавством підстав та порядку нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У ст. 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

П. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом першої інстанції встановлено, що у період, який перевірявся з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, позивач придбав товарно-матеріальні цінності, послуги (роботи) у контрагентів: ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс", ТОВ "Строитель Плюс" з якими позивачем були укладені договори.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, у період, що перевірявся, були укладені наступні договори.

Договір між ТОВ "Кримстройиндустрия" та ТОВ "Южна Будівельна Компанія":

- договір підряда № 164 від 18.06.2010 року

Договори між КП "Альянс" та ТОВ "Южна будівельна компанія":

- договір № 07/1138 від 05.01.2009 року,

- договір № 08/1139 від 06.01.2009 року,

- договір № 13/2020 від 02.02.2010 року,

- договір № 14/186 від 02.02.2010 року,

-договір № 15/335 від 17.01.2011 року,

- договір № 13/87 від 17.01.2011 року.

Договори між ТОВ "Строитель Плюс" та ТОВ "Южна будівельна компанія":

- договір підряда № 02/336 від 02.01.2009 року,

- договір надання послуг № 06/337 від 01.01.2009 року,

- договір підряда № 02/383 від 02.02.2010 року,

- договір надання послуг № 15/117 від 02.02.2010 року,

- договір надання послуг № 15/127 від 17.01.2011 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснював господарські операції з ПП "Визит Торг", ПП "Грандпродукт", ТОВ "БК "Акрополь" без укладення договорів.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 42 від 08.10.2012 року, що операції позивача з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс", ТОВ "Строитель Плюс", ПП "Визит Торг", ПП "Грандпродукт", ТОВ "БК "Акрополь" оформлені видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними документами. Представлені документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, та є підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, експерт дійшов висновку про те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 25.04.2012 р. № 1487/22-1/31591605 в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду всього у сумі 5977013 гривень, у т.ч.: січень 2009р. у сумі 733918 гривень; лютий 2009р. у сумі 1466 гривень; квітень 2009р. у сумі 16888 гривень; травень 2009р. у сумі 45869 гривень; жовтень 2009р. у сумі 362025 гривень; листопад 2009р. у сумі 635046 гривень; грудень 2009р. у сумі 669120 гривень; січень 2010р. у сумі 1379960 гривень; лютий 2010р. у сумі 66867 гривень; березень 2010р. у сумі 107688 гривень; квітень 2010р. у сумі 105433 гривень; травень 2010р. у сумі 115521 гривень; липень 2010р. у сумі 51785 гривень; серпень 2010р. у сумі 116645 гривень; вересень 2010р. у сумі 8285 гривень; листопад 2010р. у сумі 169118 гривень; грудень 2010р. у сумі 801866 гривень; травень 2011р. у сумі 48753 гривень; червень 2011р. у сумі 76545 гривень; серпень 2011р. у сумі 92637 гривень; вересень 2011р. у сумі 205644 гривень; жовтень 2011р. у сумі 156894 гривень; грудень 2011р. у сумі 6474 гривень; лютий 2012р. у сумі 2566 гривень; та заниження податку на прибуток всього у сумі 7265964 гривень, у т.ч. по періодам: 1 квартал 2009р. на 1014632 гривень; 1 півріччя 2009р. на 1143660 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2009 р. на 129028 гривень; 3 квартали 2009р. на 1158515 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 р. на 14854 гривень; рік 2009р. на 3165412 гривень, у т.ч. за 4 квартал 2009 р. на 2006897 гривень; 1 квартал 2010р. на 1671340 гривень; 1 півріччя 2010р. на 1820508 гривень, у т.ч. за 2 квартал 2010 р. на 149168 гривень; 3 квартали 2010р. на 2096326гривень, у т.ч. за 3 квартал 2010 р. на 275819 гривень; рік 2010р. на 3252390 гривень, у т.ч. за 4 квартал 2010 р. на 1156064 гривень; 2 квартал 2011р. на 147212 гривень; 2-3 квартали 2011р. на 727186 гривень, у т.ч. 3 квартал 2011 р. на 579975 гривень; 2-4 квартали 2011р. на 848162 гривень, у т.ч. 3 квартал 2011 р. на 120975 гривень, нормативно і документально не обґрунтовані.

Також, товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги), придбані позивачем у контрагентів ТОВ "Кримстройиндустрия", КП "Альянс", ТОВ "Строитель Плюс", ПП "Визит Торг", ПП "Грандпродукт", ТОВ "БК "Акрополь" використовувалися в господарській діяльності позивача. Господарськи операції з наведеними контрагентами за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. призвели до змін у структурі активів (майна) підприємства у вигляді їх збільшення на вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до змін посивів (зобов'язань та власного капіталу) підприємства в частині виникнення обов'язків ТОВ "Южна будівкльна компанія" по оплаті цих товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно з висновком експерта № 42 від 08.10.2012 року, висновки акту перевірки про заниження податку на прибуток та ПДВ наданими на дослідження документами не підтверджуються.

З урахуванням положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, встановлено, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також, вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Також матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ (роботи, послуги), використовувалися у господарській діяльності позивача.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки про порушення податкового законодавства, які призвели до заниження матеріальних витрат та податкового кредиту, не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах порушених стосовно посадових осіб контрагентів позивача за фактами фіктивного підприємництва, умисного ухилення від сплати податків.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагентів позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаних кримінальних справах, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті № 1487/22-1/31591605 від 25.04.2012 року про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено безпідставність та необґрунтованість викладених у акті перевірки № 1487/22-1/31591605 від 25.04.2012 року висновків про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" при здійсненні позивачем в період часу з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. господарської діяльності, виконання правочинів, укладених з контрагентами.

Відповідачем, як суб'єктом вданих повноважень, який виконує в силу вимог Податкового кодексу України функції податкового контролю, відповідно до ст. 71 КАС України не надано доказів обґрунтованості висновків, викладених у вказаному акті перевірки, правомірності його складання за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операції позивача з вказаними контрагентами.

Отже, в умовах відсутності доказів порушення платником податків положень чинного законодавства відповідно до ст. 86 ПК України та вимог Порядку № 1003 відповідач за результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки мав скласти довідку, якою підтвердив би факт проведення перевірки діяльності платника податків.

В силу викладеного, відповідач, склавши за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача акт перевірки, діяв у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України, упереджено, зробивши висновки на підставі припущень, без з'ясування всіх обставин справи. На підставі викладеного існують підстави для задоволення позову в частині визнання протиправними дій податкового органу по складанню 25.04.2012 року акту перевірки № 1487/22-1/31591605.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.12р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.12р. по справі 2а-5738/12/0170/10 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.11.12р. по справі 2а-5738/12/0170/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян