Рішення

від 21.02.2013 по справі 4369-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.02.2013Справа №5002-21/ 4369-2012

За позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус»

до відповідача Приватного підприємства «Анахіта»

про стягнення заборгованості за договором в розмірі 23 038,00 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача не з'явився,

Від відповідача Доніка Г.В., директор; Лазарєв С.О., довіреність № б/н від 17.12.2012, представник

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмежено відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Приватного підприємства «Анахіта», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача орендну плату згідно пунктів 3.1., 3.3. договору в розмірі 12 125,00 грн., штраф згідно умов пункту 5.5. договору в розмірі 9 700,00 грн., компенсація згідно пункту 7.4.4. договору в розмірі 1 212,50 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди обладнання № 343С від 30.07.2008.

20 грудня 2012 року відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 18.12.2012, у якому відповідач вимоги позову не визнає та просить відмовити позивачу у задоволені позову за наступними підставами Як вказує відповідач, відповідно до умов договору у період оренди майна ПП «Анахіта» зобов'язано використовувати на орендованому обладнанні каву, придбану тільки в Орендодавця. Згідно з пунктом 5.8. договору відповідач здійснює закупівлю кави згідно діючого прайс-листа позивача та на умовах договору купівлі-продажу № 232с від 05.06.2008. Встановивши обладнання на торговельному об'єкті ПП «Анахіта» позивач договір купівлі-продажу кави не уклав та не здійснив жодної поставки кави. Таким чином, за відсутністю укладеного договору купівлі-продажу, та відповідно поставок кави з боку позивача ПП «Анахіта» не мало правових підстав для користування орендованим майном. Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. ПП «Анахіта» взагалі не мало можливості використовувати орендоване майно з вини ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус». Отже відповідач не порушував вимоги статті 526 Цивільного кодексу України. Згідно пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. З цього слідує, що відповідно до вказаної норми, з урахуванням вищевказаних обставин, ПП «Анахіта» увесь період була звільнена від сплати орендної плати. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки позивач не порушував прийняті на себе обов'язки він не повинен нести будь-яку відповідальність за договором. Окрім того, відповідач вважає безпідставними з боку позивача стягнення штрафних санкцій за підстав, передбачених пунктом 5.5. договору, оскільки вказані штрафні санкції, стягуються лише у разі розірвання договору на підставі даного пункту. Але позивач не у претензії не у позові не зазначає про розірвання договору з підстав передбачених пунктом 5.5. договору (а. с. 26).

Слухання справи неодноразово відкладалось та у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у засіданнях суду оголошувалася перерва, зокрема за клопотанням відповідача у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору.

18 лютого 2013 року до Господарського суду Автономної Республіки Крим поштою від позивача надійшов лист за вих. № 14 від 14.02.2013, у якому позивач, у зв'язку з тим, що сторони так і не дійшли згоди та не уклали мирову угоду, просить суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами та за відсутністю представника позивача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

14 лютого 2013 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто поштове відправлення адресоване відповідачу - Приватному підприємству «Анахіта» (ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 лютого 2013 року) з довідкою за формою № 20 «зачинено до початку курортного сезону».

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечував.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутність позивача виходячи з наступного.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30 липня 2008 року між Приватним підприємством «Анахіта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» був укладений договір оренди обладнання № 343С.

Відповідно до умов укладеного договору Орендодавець (позивач) передає Орендарю (відповідачу), а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування обладнання - Кавомашину Solis Master 5000, заводський номер А0017167, в кількості 1 шт. вартістю 4850 грн., та зобов'язується платити Орендодавцю орендну плату.

Згідно пункту 2.2. договору термін оренди складає 36 календарних місяців, тобто до 30.07.2011.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Так як зі сторони Орендодавця не було заперечень проти права Орендаря користуватись майном після закінчення строку договору найму, то договір вважався поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 1.3. договору сторони визначили, що орендоване майно повинно бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору.

30 липня 2008 року Орендарем та Орендодавцем було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, згідно якому позивач передав, а відповідач прийняв обладнання - Кавомашину Solis Master 5000, заводський номер А0017167, в кількості 1 шт. вартістю 4850 грн.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Пунктом 5.8. договору передбачено обов'язок Орендаря щомісячно купувати у Орендодавця каву в розмірі не менше 5 кг. на місяць. Розмір орендної плати складає 5 % від вартості обладнання переданого в оренду, тобто 242,50 грн. в місяць. Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату кожного місяця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому орендувалося майно (пункт 3.5. договору). В разі виконання Орендарем зобов'язань вчасно і у повному обсязі згідно з пунктом 5.8. договору орендна плата з урахуванням ПДВ складає 8 грн. в місяць за кожну одиницю обладнання, що передбачено пунктом 3.2.

Однак відповідач, у порушення умов договору, зокрема пункту 5.8. договору, орендну плату у встановлені строки не вносив, та відповідно був зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі визначеному у пункті 3.1. договору, тобто 5 % від вартості обладнання, зазначеного в акті прийому-передачі, за наступний період - з 30 липня 2008 року по серпень 2012 року включно - орендна плата склала 242,50 грн. на місяць, тобто = 50 місяців * 242,50 грн. = 12 125,00 грн.

Окрім вказаного, пунктом 5.7. договору передбачено обов'язок Орендаря використовувати на орендованому обладнанні каву, придбану тільки в Орендодавця.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в розмірі 12 125,00 грн.

Відповідачем не надано доказів виконання своїх зобов'язань за договором та оплати виниклої заборгованості позивачу.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 12 125,00 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 700,00 грн. штрафу відповідно до пункту 5.5. договору, оскільки відповідач за весь час оренди обладнання жодного разу не повідомив Орендодавця про місцезнаходження обладнання.

Пунктом 5.5. договору передбачено обов'язок Орендаря письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності такої інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості, а також покупець зобов'язаний оплатити Продавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості орендованого майна за кожний випадок такого порушення.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо відсутності права позивача стягувати штраф без розірвання договору за порушення зобов'язань за цим пунктом договору.

Пунктом 5.5. договору передбачено право Орендодавця розірвати договір та обов'язок Орендаря (покупця) оплатити штраф за кожний випадок ненадання своєчасної інформації.

Тобто, обов'язок відповідача сплатити штраф не пов'язаний з правом позивача - орендодавця за договором щодо розірвання договору.

Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору сумлінна сторона має право в однобічному порядку розірвати діючий договір. Доказом невиконання Орендарем умов договору є те, що за весь період дії договору, Орендар не купував каву у Орендодавця, та не здійснив жодного платежу за оренду обладнання за весь час дії договору. У такому випадку сумлінна сторона письмово повідомляє про це іншу сторону, документи що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору. У цьому випадку Орендар зобов'язаний за свій рахунок своїми силами повернути обладнання Орендарю на протязі 3-х робочих днів з моменту відправлення повідомлення про розірвання договору.

Окрім того, пунктом 7.4.4. договору передбачено, що у разі розірвання договору з ініціативи Орендодавця у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Орендарем умов договору, Орендар зобов'язаний повернути обладнання в строк і на умовах передбачених пунктами 6.1. та 8.6. договору, і виплатити компенсацію в розмірі рівному 5 орендним платам згідно пункту 3.1. договору.

Позивач просить стягнути з відповідача також компенсації згідно пункту 7.4.4. в розмірі 1 212,50 грн.

Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу за вих. № 31 від 12.09.2012 про розірвання договору, повернення обладнання, сплату боргу та інше, а також попередив Орендаря про настання негативних наслідків для останнього.

Відповідно акту про повернення обладнання від 25.09.2012 відповідач повернув позивачу орендоване майно.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 21 лютого 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 25 лютого 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Анахіта» (вул. Дражинського, 7а, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600, Україна; р/р 26009301440251 в АКБ «Національний кредит», МФО 384715, ЗКПО 22292026, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Кедр Еспрессо Хаус» (пл. Ак. Стародубова, 1, офіс 21, м. Дніпропетровськ, 49050, Україна; р/р 26001060196826 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЗКПО 35737974, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості по орендній платі в розмірі 12 125,00 грн., 9 700,00 грн. штрафу, 1 212,50 грн. компенсації, а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова