Постанова

від 18.02.2013 по справі 826/1559/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2013 року 10:53 № 826/1559/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства «Бокарті» додержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000342250 ,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бокарті» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000342250.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.12.2012 №426/22-50/35755585 щодо відсутності факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» до приватного підприємства «Бокарті», прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000342250, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 131 069,00 грн.

Відповідач в судове засідання 18.02.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, письмових заперечень проти позову до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Бокарті» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Нікма-2010» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 та по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Бокарті» пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 104 855,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 29.12.2012 №426/22-50/35755585 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000342250, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 131 069,00 грн., у тому числі: 104 855,00 грн. - основний платіж, 26 214,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС 29.12.2012 №426/22-50/35755585 висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на відсутність факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» до приватного підприємства «Бокарті» по частині поставок за серпень 2011 року за договором від 19.10.2010 №Р-20/10-15.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством «Бокарті» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» (продавець) укладений договір купівлі-продажу (поставки) від 19.10.2010 №Р-20/10-15, відповідного до якого продавець зобов'язується поставити для покупця товар (бітум).

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу (поставки) від 19.10.2010 №Р-20/10-15 укладався приватним підприємством «Бокарті» для реалізації своєї основної господарської діяльності - оптової торгівлі будівельними матеріалами.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 19.10.2010 №Р-20/10-15 та додаткових угод до нього, копії видаткових накладних за серпень 2011 року, копії податкових накладних за серпень 2011 року, копії актів приймання-передачі товару за серпень 2011 року, копії платіжних доручень та банківську виписку за відповідний період, копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року, докази про подальше використання позивачем придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» товару.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби щодо відсутності факту передачі товарів від товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» до приватного підприємства «Бокарті» по частині поставок за серпень 2011 року базуються на висновку акту виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» від 18.11.2011 №7874/23-209/37015839, яким не встановлено факту відвантаження бітуму приватному підприємству «Бокарті», що був раніше отриманий товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» від приватного підприємства «Прогрес-2012», приватного підприємства «Конкорд» та товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Продукт».

Разом з тим, жодного обґрунтування зазначених висновків акту виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» від 18.11.2011 №7874/23-209/37015839 в акті перевірки приватного підприємства «Бокарті» від 29.12.2012 №426/22-50/35755585 не відображено. Окрім того, жодних доказів на підтвердження висновків акту виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» від 18.11.2011 №7874/23-209/37015839, як і самого акту, суду надано не було.

Як вбачається з акту перевірки приватного підприємства «Бокарті» від 29.12.2012 №426/22-50/35755585, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, зокрема, зроблено з огляду на ненадання позивачем при перевірці паспорту якості бітуму, сертифікатів відповідності бітуму, транспортних документів, актів-прийому здачі паливно-мастильних матеріалів, транспортних накладних.

Разом з тим, жодних доказів, що зазначена документація витребовувалася у позивача під час проведення перевірки, суду не надано.

Суд також звертає увагу, що перераховані вище документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та використання товарно-матеріальних цінностей, оскільки не містять відомостей про господарську операцію.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 №К-27230/10, від 30.10.2012 №К/9991/47155/12, від 04.02.2010 №К-22823/09.

Окрім того, під час перевірки приватного підприємства «Бокарті» відповідачем не перевірявся зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, а також рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна», жодних доказів відсутності поставок між контрагентами за серпень 2011 року, суду не надано.

Натомість, позивачем в обґрунтування реальності здійснення поставок бітуму за серпень 2011 року надано суду довідку державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Бокарті» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 від 30.01.2012 №72/23-70/35755585, якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» за вказаний період, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Окрім того, позивачем надано докази подальшої реалізації бітуму, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» за серпень 2011 року, колективному підприємству «Агрошляхбуд», що підтверджується матеріалами справи. В свою чергу, згідно з довідкою державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС про проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Бокарті» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків колективного підприємства «Агрошляхбуд» за період жовтень та листопад 2010 року, квітень-грудень 2011 року від 21.06.2012 №996/22-70/35755585, документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та колективним підприємством «Агрошляхбуд» за вказані періоди, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між приватним підприємством «Бокарті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна», відсутності факту реальності їх здійснення необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновок акту перевірки його контрагента без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим приватним підприємством «Бокарті».

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Суд також звертає увагу, що акт перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС 29.12.2012 №426/22-50/35755585 містить неточності в розрахунках, арифметичні помилки та описки, а також не підписаний повноважною особою податкового органу, що суперечить вимогам, встановленим для такого виду документів чинним законодавством України.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між приватним підприємством «Бокарті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Будфінтраст Група Україна» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги приватного підприємства «Бокарті» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2013 №0000342250 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 94 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 23.01.2013 №0000342250. Стягнути на користь приватного підприємства «Бокарті» (03155, місто Київ, вулиця Верховинна, будинок 34, кімната 55, ЄДРПОУ 35755585) судові витрати у розмірі 1310,69 грн. (одна тисяча триста десять гривень 69 коп.) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із розрахункового рахунку державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС. Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 19.02.2013