Рішення

від 19.02.2013 по справі 5011-72/17284-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/17284-2012 19.02.13

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Про"

про стягнення 48 929,70 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Поліщук Л.П.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Про" (далі-відповідач) про стягнення 48 929,70 грн., з яких: 45 979,55 грн. - основного боргу, 1 195,60 грн. - інфляційних втрат, 1 754,55 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати комунальних послуг за договором про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся про час та дату судового засідання належним чином, що підтверджується копією реєстру відправки поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження відповідача, вказаною у витязі з ЄДРПОУ станом на 20.12.2012 р.: 04178, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 63, прим. 51.

Згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.02.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 р. між Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сем Про" укладено договір №б/н про нарахування та збір платежів з власників орендарів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників, умовами якого передбачено, що позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в наданих обсягах.

Відповідно до п. 2.1.1. договору позивач зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі відповідача інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг.

Згідно п. 2.1.2. договору позивач в 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати власнику або орендарю платіжне доручення про суму сплати спожитих ним комунальних послуг.

Пунктом 3.1.1. договору встановлено, що відповідач зобов'язується в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача в зазначений термін.

Як вказує позивач, ним було нараховано відповідачеві платежів за період з 01.10.2010 р. по 01.09.2012 р. на загальну суму 48 929,70 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату (копії в матеріалах справи).

Однак відповідач вказаних платежів не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 45 979,55 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати нарахованих та виставлених платежів за договором №б/н про нарахування та збір платежів з власників орендарів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45 979,55 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 195,60 грн. інфляційних втрат та 1 754,55 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №б/н про нарахування та збір платежів з власників орендарів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Станом на час вирішення спору відповідач виставлених йому позивачем рахунків на оплату за договором не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 45 979,55 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №б/н про нарахування та збір платежів з власників орендарів за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників від 02.04.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 45 979,55 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 195,60 грн. інфляційних втрат та 1 754,55 грн. 3% річних за період з 18.10.2010 р. по 01.09.2012 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3 % річних, який відповідає вимогам законодавства та проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення з 18.10.2010 р. по 01.09.2012 р.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 195,60 грн. інфляційних втрат та 1 754,55 грн. 3% річних за період з 18.10.2010 р. по 01.09.2012 р. та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Про" (04128, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 63, неж. прим. №51, код ЄДРПОУ - 32212969) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, буд. 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) 45 979 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 55 коп. - заборгованості, 1 195 (одну тисячу сто дев'яносто п'ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 1 754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 21.02.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.