cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-9/16798-2012 19.02.13
За позовомПриватного підприємства «Деколайф» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» Простягнення 94 015, 10 грн.
Суддя Бондаренко Г. П.
Представники сторін:
Від позивачаЛюбинецький В. В. (діє за дов. № 17 від 17.12.2012 року) Від відповідача Азізян Л. С. (дов. б/н від 02.01.2013 року
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство «Деколайф» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (далі за текстом - відповідач) з позовною заявою про стягнення 94 015, 10 грн. заборгованості за договором поставки № 4600034855 від 28.03.2012 року, з яких 93 300, 00 грн. - сума основного боргу за поставлений товар згідно договору, 715, 10 грн. 3 % річних, а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.12.2012 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, справу № 5011-9/16798-2012 передано для розгляду судді Балацу С. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року справу прийнято до провадження судді Балац С. В. та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.01.2013 року.
Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.12.2012 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г. П. з відпустки, справу № 5011-9/16798-2012 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.
18.12.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подані документи по справі, представником відповідача подано Відзив на позовну заяву.
29.01.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача подано письмові пояснення та клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 29.01.2013 року представники сторін з'явились, представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом у відповідності до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги розглядаються з урахуванянм заяви про зменшення позовних вимог від 29.01.13 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 року відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 19.02.2013 року, у зв'язку з необхідністю надання сторонами можливості вирішити спір мирним шляхом та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.
19.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, представником відповідача подано клопотання розгляду справи.
В судове засідання 19.02.2013 року представники сторін з'явились, представниками сторін надано усні пояснення по суті заяви про зменшення позовних вимог, подана заява прийнята судом у відповідності до ст. 22 ГПК України.
В судовому засіданні представником відповідача надано клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане клопотання, суд відмовив в його задоволенні, в зв'зку з необгрунтованістю та з врахуванням закінченням строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, які вже були продовжені за клопотанням відповідача.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
28 березня 2012 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем укладено договір поставки № 4600034855 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти товари по цінах і в асортименті вказаними в специфікації (додаток № 1), разом з товаро- супровідною документацію, відповідно до поданих покупцем та підтверджених постачальником замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари і оплачувати.
Відповідно до п. 6.1. договору підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов'язань за договором. При наданні постачальником, належним чином оформлених, товарних і податкових накладних протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаного в транспортній накладній, що підтверджується проставлянням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами в додатку № 2 - 30 календарних днів.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу 5 800 одиниць товару, в період з 03.07. по 25.08.2012 року, на загальну суму у розмірі 104 304, 00 грн., а не як зазначено позивачем в позовній заяві - 108 300, 00 грн.
Факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем підтверджується видатковими накладними, копії яких додані позивачем до позовної заяви.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково.
28.09.2012 року позивач направив відповідачу листа Вих. № 128/09 (був отриманий відповідачем 03.10.2012 р.), яким повідомляв останнього про зупинення поставок товару до моменту повного погашення заборгованості в розмірі 88 569, 51 грн.
Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог поданої позивачем 19.02.2013 року, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором станом на 19.02.2013 року, яка становить 44 961, 50 грн. основного боргу та 657, 50 грн. 3 % річних.
Відповідач відповідно до відзиву поданого представником відповідача до суду 18.12.2012 року проти задоволення позову заперечує з підстав відсутності у нього заборгованості перед позивачем. Проте, відповідно до письмових пояснень поданих представником відповідача суду 29.01.2013 року за бухгалтерських обліком відповідача значиться кредиторська заборгованість перед позивачем в розмірі 43 569, 51 грн.
Згідно клопотання поданого представником відповідача до суду 19.02.2013 року причина розбіжностей в розрахунках сторін щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар, полягає в неврахуванні позивачем при розрахунку заборгованості положень додаткової угоди до договору.
28.03.2012 року між сторонами укладено додаток до договору поставки № 4600034855 від 28.03.2012 року «Логістичні послуги» (далі за текстом - додаток до договору), відповідно до якого з метою збільшення обсягів продажу товарів, поставлених постачальником, уникнення їх недостачі в місцях продажу, прискорення реалізації товарів кінцевому споживачу в роздрібній мережі покупця, а також оптимізації товарообігу між сторонами, покупець зобов'язується від свого імені, але за рахунок постачальника, організувати виконання логістичних послуг (далі - послуг), пов'язаних з прийманням, сортуванням, маркуванням, пакуванням, зберіганням, відбором, навантаженням та доставкою товарів, які постачаються постачальником через розподільчий центр (далі - РЦ) на підставі договору поставки, для реалізації в торгівельній мережі покупця. Вартість послуг покупця складає 0, 7 % в т. ч. ПДВ, від вартості партії товару, поставленої на РЦ, що вказана в товарній накладній, з адресою фактичної поставки товару: Київська область, Бориспільській район, с/рада Вишеньківська, автодорога Київ-Ревне-Рогозів 18 км. + 660 м (Мартусівка) (п.1., 2. додатку).
Відповідно до п. 3 додатку підписуючи договір поставки і даний додаток, сторони погодили, що покупець має право зменшити оплату (провести взаємозалік) сум, що належать постачальнику за поставлений товар на суми: наданих йому послуг, і на інші суми, які повинні бути сплачені постачальником згідно договору, доповненням і додатками до нього, шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, на підставі ст. 601 ЦК України, за винятком випадків, коли це заборонено законодавством України. Залік зустрічних однорідних вимог проводиться покупцем в односторонньому порядку, без підписання сторонами додаткових документів (актів, протоколів тощо) з обов'язковим повідомленням про це постачальника протягом 24 годин.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшенням позовних вимог) підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Договір поставки № 4600034855 від 28.03.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар в липні - серпні 2012 року на загальну суму 104 304, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними доданими до позовної заяви. Поставлений товар був частково оплачений відповідачем, 05.09.2012 року - 15 000, 00 грн., 05.12.2012 року - 45 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.
Крім того, між позивачем та відповідачем, відповідно до п. 3 додатку був проведений залік зустрічних однорідних вимог за надані логістичні послуги в розмірі 1 041, 00 грн. (01.05.2012 р. - 306, 43 грн., 01.06.2012 р. - 4, 32 грн., 01.08.2012 р. - 571, 70 грн., 01.09.2012 р. - 158, 42 грн.).
Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію станом на момент вирішення спору складає 43 263, 00 грн., що не заперечується представником відповідача, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 43 263, 00 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 43 263, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 43 263, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 657, 50 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення за період з 02.08.2012 року по 19.02.2013 року.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1.Позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; код ЄДРПОУ 36387233) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного підприємства «Деколайф» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 23-В, кв. 146; код ЄДРПОУ 33446620) 43263 (сорок три тисячі двісті шістдесят три) грн. 00 коп. основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 1598 (одну п`ятсот дев'яносто вісім) грн. 31 коп. судового збору.
3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.02.2013р.
Суддя Г.П. Бондаренко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2013 |
Оприлюднено | 25.02.2013 |
Номер документу | 29539628 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бондаренко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні