Рішення

від 20.02.2013 по справі 5026/1948/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року Справа № 03/5026/1948/2012

Господарський суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.;

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Чакалов А.К. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна долина плюс", м. Одеса

до приватного підприємства "Лідер-Основа", м. Черкаси

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 141 284 грн. 54 коп., в тому числі 107 000 грн. основного боргу, 19 276 грн. 30 коп. пені, 4 317 грн. 24 коп. - 3% річних, 10 700 грн. штрафу за невиконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №901414 від 29.11.2011.

Представник позивача в судові засідання 16.01.2013, 23.01.2013, 14.02.2013 не з'явився. 15.01.2013 судом від позивача отримано оригінали документів, витребуваних ухвалою суду від 24.12.2012 (а.с.108-111).

14.02.2013 на вимогу ухвали суду від 23.01.2013 позивач надіслав до суду письмові пояснення та свій розрахунок господарських санкцій.

З пояснень позивача вбачається, що товарно-транспортна накладна №СД017533 від 20.03.2012, довіреність №1 від 20.03.2012, специфікація №7 від 20.03.2012 були надіслані у копіях через те, що оригінали вказаних документів не були повернуті відповідачем на адресу позивача (сканкопії були надіслані відповідачем позивачу електронною поштою). Позивач стверджує, що на день розгляду справи зв'язку з відповідачем чи його представниками він немає, за місцем реєстрації він не знаходиться. Позивач вважає, що підтвердженням здійснення операції також можуть слугувати отримані відповідачем документи для податкової звітності.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні позов визнав тільки в частині основного боргу на суму 81 645 грн.

Відповідач вважає, що вимога позивача про стягнення боргу по товарно-транспортній накладній (далі - ТТН, накладна) № СД017533 є безпідставна, оскільки вищевказана ТТН не є належним доказом поставки товару на суму 22355 грн. - у ній не міститься прізвище особи, що отримала товар, його довіреності, або інших доказів того, що особа була уповноважена на одержання товару, підпис на ній не директора відповідача; оригінал цієї ТТН у відповідача відсутній. А тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за товар згідно ТТН №СД017533 на суму 22355 грн. є незаконними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач зауважив, що під час розгляду справи в суді відповідачем 10.01.2013 було здійснено часткове погашення заборгованості по вищевказаному договору в розмірі 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 131 від 10.01.2013.

Відповідач стверджує, що між позивачем та відповідачем в період дії договору не поставлявся товар по ТТН №СД000317. Позовні вимоги позивача не ґрунтуються на ТТН №СД000317, а ґрунтуються на інших товарно-транспортних накладних, по яких позивач просить стягнути заборгованість. При цьому ТТН №СД000317 міститься лише в розрахунку ціни позову. Тому відповідач вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 12 949,40 грн. та 3% річних в розмірі 3252,85 грн. по ТТН №СД000317 не підлягають до задоволення.

Відповідач вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2 723 грн. 66 коп. здійснені з грубим порушенням ст.232 ГК України, та стягнення з відповідача 3% річних є необгрунтованими, а тому не підлягають до задоволення, оскільки в позивача у частині стягнення з відповідача 3% річних не виникло порушеного права; позивач невірно визначив періоди для нарахування, а саме: факт прострочення по ТТН № СД 010179, ТТН № СД 010178, сплати платежу виникає з 06.03.2012, а не з 02.03.2012, по ТТН № СД 017533 - з 05.04.2012, а не з 03.03.2012, як зазначає позивач в розрахунку ціни позову.

Відповідач також вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 10 700 грн. безпідставними через те, що в договорі відсутній порядок та спосіб його застосування (а.с.90-94).

Представник відповідача просив суд відмовити позивачу в частині позовних вимог в розмірі 56 045 грн. 30 коп., в тому числі: 25355 грн. основного боргу, 15 673,06 грн. пені, 4317,24 грн. - 3% річних, 10700 грн. штрафу.

Під час розгляду спору представник відповідача надав суду письмове заперечення на пояснення позивача № 59 від 12.02.2013, в якому вказав, що відповідач оригіналу ТТН № СД 17533 від 20.03.2012 не має і таку накладну відповідач не отримував від позивача. Підтвердженням здійснення господарських операцій не може слугувати податкова накладна № 964 від 20.03.2012 та реєстр вказаних податкових накладних, так як зазначені документи є документами позивача і не містять ознак двостороннього документу (а.с.119).

Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку визначеному ст.75 ГПК України.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

29.05.2011 сторони уклали договір купівлі-продажу №901414 (далі - договір), за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався на умовах передбачених договором передавати у власність покупця (відповідача) по його попереднім заявкам, а покупець (відповідач) зобов'язався приймати і оплачувати олійножирову продукцію (далі - товар). Повне найменування, кількість, асортимент, ціна одиниці, загальна вартість, умови, строк і адреса поставки товару вказані в Специфікаціях, які оформлюються сторонами на кожну партію товару і є невід'ємною частиною договору (а.с.31-34).

Від імені позивача договір підписав генеральний директор Юдін С.А., від імені відповідача - директор Корецький І.П.

П.4.1 - п.4.5 договору визначено, що покупець завчасно погоджує з продавцем кількість товару, асортимент, вартість. Після вказаного погодження покупець здійснює замовлення (заявку) продавцю на необхідну кількість товару, а продавець здійснює заходи по резервуванню і підготовці товару до завантаження. Заявки повинні включати в себе наступні показники: найменування товару, характеристику, кількість, дату завантаження.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW або DAP (ІНКОТЕРМС-2010), що окремо погоджується в Специфікаціях. Датою передачі товару є дата, вказана в накладній.

До товару, що поставляється, продавець надає наступні документи: накладні на кількість товару, сертифікат якості, інші документи на вимогу покупця.

Прийом і передача товару оформлюється шляхом підписання повноважними представниками продавця і покупця накладних (товарно-транспортних накладних) на поставлений товар.

Товар вважається переданим покупцю з моменту його фактичної передачі разом з супровідними документами і підписання покупцем відповідного документа про прийняття товару. З цього моменту до покупця переходить право власності на товар.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за період дії договору він передав у власність відповідачу товару на загальну суму 647 260 грн., і підтверджує це довідкою з особового рахунку контрагента за період з 29.11.2011 по 11.12.2012 по договору купівлі-продажу №901414-11 від 29.11.2011 (а.с.50) та товарно-транспортними накладними:

- №СД006593 від 02.02.2012 на суму 245 000 грн.;

- №СД010178 від 17.02.2012 на суму 1200 грн.;

- №СД010179 від 17.02.2012 на суму 24 500 грн.;

- №СД017533 від 20.03.2012 на суму 22355 грн.

Крім того, в розрахунку заявлених позовних вимог (позиції 1-26) позивач посилається на ТТН №СД000317 від 16.02.2012 на суму 245000 грн. (а.с.45-47).

Оцінюючи заявлені позивачем вимоги та надані відповідачем заперечення, суд приходить до наступного.

За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ст.173, 174 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) визначено, що:

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

В ідповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України №99 від 16.05.1996 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей» (далі - Інструкція).

Зокрема, п.2, п.11, п.13, п.15 вищеназваної Інструкції закріплено, що

Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

Доказів здійснення як господарської операції 16.02.2012, так і самих первинних документів з № СД000317 від 16.02.2012 вказаних у розрахунку заявлених позовних вимог, позивач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача по накладній № СД000317 від 16.02.2012 не доведені і задоволенню не підлягають.

Факт здійснення господарської операції 20.03.2012 на суму 22 355 грн. відповідач не визнає.

Оригіналів первинних документів, які б містили відомості про здійснення сторонами господарської операції 20.03.2012 на суму 22 355 грн., позивач не надав ні при пред'явленні позову, ні на вимогу суду. В своїх поясненнях позивач посилається на те, що оригінали документів ніби-то не були повернуті відповідачем.

Суд виходить з того, що відповідно до чинного законодавства та обставин справи, факт здійснення господарської операції 20.03.2012 між сторонами на суму 22 355 грн. має бути засвідчений тільки оригіналами первинних документів. Відтак, посилання позивача на односторонні документи його податкової звітності суд вважає безпідставними, а самі документи податкової звітності позивача - неналежними доказами передачі товарно-матеріальних цінностей 20.03.2012 від позивача до відповідача (а.с.42, 67; 108).

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача по накладній №СД017533 від 20.03.2012 на суму 22355 грн. є недоведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідач визнає факт отримання товарно-матеріальних цінностей за накладними:

- №СД006593 на суму 245000 грн.;

- №СД010178 на суму 1200 грн.;

- №СД010179 на суму 24500 грн., оригінали яких досліджені судом в судовому засіданні.

Позивачем у період з лютого по березень 2012 року були здійснені поставки за наступними товарно-транспортними накладними:

02.02.2012 позивач передав відповідачу жир для молочних продуктів «ЗМЖ-4» у кількості 20000 кг на суму 245 000 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортною накладною №СД006593 (а.с.35), довіреністю №2, виданою 01.02.2012 Корецькому І.П. (а.с.36) та Специфікацією до договору №5 (а.с.37).

17.02.2012 позивач передав відповідачу жир для молочних продуктів «ЗМЖ-4» у кількості 2000 кг на суму 24500 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортною накладною №СД010179 (а.с.38), довіреністю №3, виданою 16.02.2012 Корецькому І.П. (а.с.40) та Специфікацією №6 до договору (а.с.41).

17.02.2012 позивач передав відповідачу маргарин для листкового тіста SV-PUFF Gold 80 у кількості 100 кг на суму 1 200 грн., що підтверджується дослідженими в судовому засіданні товарно-транспортною накладною №СД010178 (а.с.39), довіреністю №3, виданою 16.02.2012 Корецькому І.П. (а.с.40) та Специфікацією №6 до договору (а.с.41).

П.2.2 договору сторони передбачили, що оплата вартості товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товару у власність покупця, в грошовій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався з позивачем за отриманий товар.

Зобов'язання у відповідності з ст.526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

17.10.2012 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату боргу в розмірі 121 500 грн. до 26.10.2012 (а.с.51).

П.6.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочки. Також при простроченні оплати товару понад 10 робочих днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями статей 231, 232 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

Спеціальним законом, який регулює договірні відносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно розрахунків позивача розмір пені за невиконання зобов'язань відповідачем становить 19 267 грн. 30 коп., розмір 3% річних становить 4 317 грн. 24 коп., а розмір штрафу 10% становить 10 700 грн. (а.с.45-49; 108-111).

Суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 10700 грн. штрафу за невиконання грошових зобов'язань суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і задоволенню не підлягає.

Поданий позивачем повторний розрахунок заявлених вимог не містить графи розрахунку №4.

Як вбачається з пояснення та розрахунків позивача від 12.02.2013, наданих суду під час розгляду справи по суті, розмір боргу становить:

- по накладній №СД006593 від 02.02.2012 за жир для молочних продуктів складає 58945 грн. (а.с.110);

- по накладній №СД010178 від 17.02.2012 за маргарин складає 1200 грн. (а.с.110);

- по накладній №СД010179 за жир для молочних продуктів складає 24500 грн. (а.с.110).

Таким чином, розмір основного боргу по трьох вищевказаних накладних на день звернення до суду, який є доведеним позивачем, становить 84645 грн.

З платіжного доручення відповідача №131 від 10.01.2013 вбачається, що відповідач перерахував позивачу 3 000 грн. за маргарин. Платіж проведено банком 10.01.2013.

Суд приходить до висновку, що станом на 10.01.2013 відповідач розрахувався з позивачем за товарно-матеріальні цінності, отримані по накладній №СД010178 від 17.02.2012 і провадження по справі в частині стягнення основного боргу по цій накладній підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

1800 грн. (3000-1200) сплачених позивачем, суд зараховує в рахунок сплати боргу за жир для молочних продуктів «ЗМЖ-4».

Отже, загальний розмір боргу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 81645 грн. (84645-3000).

Перевіряючи доводи і заперечення сторін щодо нарахування господарських санкцій, суд приходить до наступного.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 №1210 «Про перенесення робочих днів у 2012 році», зокрема, перенесено робочі дні з:

- понеділка 9 березня - на суботу 3 березня;

- понеділка 30 квітня - на суботу 28 квітня;

- п'ятниці 29 червня - на суботу 7 липня.

Відтак, кінець строку відстрочки платежу по накладній № СД006593 припадає на 16.02.2012, а відлік господарських санкцій має починатися з 17.02.2012.

По накладній № СД006593 розмір пені за період з 17.02.2012 по 19.09.2012 складає 14 000 грн. 10 коп., а розмір 3% річних складає 3271,93 грн.

Кінець строку відстрочки платежу по накладних №СД010178 та №СД010179 припадає на 02.03.2012, а відлік господарських санкцій має починатися з 03 березня 2012 року.

По накладній №СД010178 пеня за період з 03.03.2012 по 29.08.2012 становить 89 грн. 79 коп., а 3% річних складають 27 грн. 72 коп.

По накладній №СД010179 пеня за період з 03.03.2012 по 29.08.2012 становить 1833 грн. 15 коп., а 3% річних складають 565 грн. 85 коп.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2028 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути 81 645 грн. боргу, 3 865 грн. 50 коп. 3% річних, 15923 грн. 04 коп. пені, а також 2 028 грн. витрат по сплаті судового збору з приватного підприємства "Лідер-Основа" (вул.Дашковича,66, кв.68, м. Черкаси, код 36785186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім "Сонячна долина плюс" (вул. Середньофонтанська,16, м. Одеса, код 37874219).

За позовними вимогами про стягнення 3 000 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

В іншій частині заявлених вимог - у позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку з дня складення повного тексту рішення.

Суддя В.В. Єфіменко

Повне рішення складено та

підписано 25.02.2013.