Рішення

від 21.02.2013 по справі 5015/5469/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа№ 5015/5469/12

За позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави, яку представляє: Міністерство інфраструктури України від імені якого діє: Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1», м. Львів до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакота», м. Львів Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів про: стягнення 33 403, 22 грн., Суддя О. Долінська При секретарі Н. Вашкевич За участю представників сторін.

прокурора: Луцик Г.Д. - посв. №004096 від 14.09.2012 р. на термін дії до 14.09.2017 р., позивача: Бондар М.І. - дов. №НЮ-31 від 01.01.2013 р., відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:не з'явився, Парамонов О.С. - дов. №18-11-07840 від 29.12.2012 р. Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступником прокурора Львівської області в інтересах держави, яку представляє: Міністерство інфраструктури України від імені якого діє: Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» в особі Відокремленого підрозділу «Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакота», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області про стягнення 33 403, 22 грн. Ухвалою від 28.12.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.01.2013р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. у даній справі розгляд справи призначено на 05.02.2013 р.

В судове засідання 05.02.2013 р. представник прокуратури з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 05.02.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 05.02.2013 р. представник відповідача не з'явився, відзиву не подав, вимоги ухвали суду не виконав.

В судове засідання 05.02.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду не виконав.

У зв'язку із неявкою представника відповідача та для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду, в судовому засіданні 05.02.2013 р. розгляд справи відкладено на 21.02.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2010 р. №180 своєчасно та в повному обсязі не сплатив орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 27 103,36 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1 280,20 грн. - пені, 359,91 грн. - 3% річних, 2 710,33 - 10% штрафу та 1 949,42 відшкодування податку за землю.

В судове засідання 21.02.2013 р. представник прокуратури з'явився, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 21.02.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 21.02.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

В судове засідання 21.02.2013 р. відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що належним чинном був повідомлений про час і місце розгляду справи, витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „по закінченні терміну зберігання".

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності . Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.02.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

26.10.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженого відповідальністю "Дакота"(орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №180 (надалі - Договір). Згідно умов даного договору, орендодавець передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кафе загальною площею 151,0 м 2 , які розміщені на першому поверсі шестиповерхового житлового будинку, за адресою: м. Львів, вул.. Широка, 75 (далі-Майно), що знаходиться на балансі ВП «Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6» ДТГО «Львівська залізниця» (надалі - Балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.05.2010 р. і становить за незалежною оцінкою 737 100,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою:

- 57,5 м2 - розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи;

- 93,5 м2 - розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.(п.1.2. Договору).

Згідно п.2.1. даного Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами вище вказаного Договору та акту приймання-передавання майна.

Відповідно до пункту 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (зі змінами) (далі-Методмка) становить без ПДВ за базовий місяць оренди серпень 2010 року 6 590,21 грн.

Пунктом 3.6. даного Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Управлінням Державного Казначейства України, а саме: Одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача - 23949066, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (22080300); 30% на рахунок Балансоутримувача.

За умовами пунктів 3.7, 3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної обліки ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загаданої не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

На виконання умов договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №180 від 26.10.2010 р. відповідачу передано Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області Індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення кафе загальною площею 151,0 м 2 , які розміщені на першому поверсі шестиповерхового житлового будинку, за адресою: м. Львів, вул. Широка, 75, що знаходиться на балансі ВП "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №6" ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується актом приймання передачі від 26.10.2010 р., який підписаний обома сторонами та балансоутримавачем.

Відповідно до п.10.1. договору: «Цей договір укладено строком на два роки 364 дні,що діє з 26.10.2010 р. по 24.10.2013 р. Як вбачається із матеріалів справи позивачем та третьою особою належним чином виконувались умови договору, що зокрема підтверджується виставленими рахунками, актом здачі-прийняття приміщення . Однак, відповідач своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати належним чином не виконував, оплачував орендні платежі частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 01.11.2012 р. складає 27 103,36 грн., це підтверджується довідкою про нарахування та сплату орендної плати згідно договору оренди №180 від 26.10.2010р. і підписаним та завіреним печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2012 р.

На день розгляду справи заборгованість у сумі 27 103,36 грн. відповідачем не погашена, доказів оплати заборгованості суду не представлено. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти заявленого позову.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 вказаного вище Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить оренду плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності ( ст.759 ЦК України , ст. 283 ГК України).

Частина 1 ст. 509 ЦК України дає визначення, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами у справі укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №180 від 26.10.2010 р.

Основна заборгованість відповідача перед позивачем по несплаті орендної плати по договору оренди №180 від 26.10.2010 року станом на 01.11.2012 р. в сумі 27 103,36 грн. підтверджується матеріалами справи і підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2012 р. Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив суму заборгованості перед позивачем, доказів сплати боргу суду не подав на час прийняття рішення.

За умовами пунктів 3.7, 3.8 вказаного Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету і Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної обліки ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Позивачем правомірно нараховано відповідачу 1 280,20 грн. - пені та 2 710,33 грн. - 10% штрафу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 27 103,36 грн. основної заборгованості по орендній платі, 1 280,20 грн. - пені та 2 710,33 грн. - 10% штрафу є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 359,91 грн. - 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.10 Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №180 від 26.10.2010 р., передбачено, що орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та наданням комунальних послуг Орендарю.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2012 р. у даній справі прокурора і позивача зобов'язувалось надати правові підстави заявлення позовних вимог в частині про відшкодування податку на землю, виходячи з умов договору оренди №180 від 26.10.2010 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Проте, будучи повідомленими належним чином про дату, час і місце проведення судових засідань (як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвали врученні належним чином), Прокурор і Позивач своїм правом на захист позову не скористався, витребуваних судом документів, необхідних для розгляду позовних вимог в частині стягнення 1949,42 грн. відшкодування податку за землю, не подав.

Надання витребуваних вказаними вище ухвалами суду документів у даній справі могли б бути належними доказами у справі, що обґрунтовували б позовні вимоги із-за відсутності таких документів розглянути дану позовну вимогу по суті неможливо. А відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 949,42 грн. відшкодування податку на землю підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, до пропорційно задоволених вимог, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, ч. 2 ст. 625, 631, 611, 759 ЦК України, ст. ст. 216, 283 ГК України, ст. ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 949,42 грн. відшкодування податку за землю залишити без розгляду.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота" (адреса: вул. Каганця, 8/1, м. Львів, 79052, ідентифікаційний код 20837639) на користь Відокремленого підрозділу «Будівельно - мантажного експлуатаційного управління №1» , що представляє Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (адреса: вул. Гоголя, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 01059900 ) 27 103,33 грн. заборгованості, 1 280,20 грн. - пені, 359,91 грн. - 3 % річних та 2 710,33 грн. - штрафу. 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота" (адреса: вул. Каганця, 8/1, м. Львів, 79052, ідентифікаційний код 20837639) в дохід державного бюджету 1609,50грн. судового збору. 4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 25.02.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Долінська О.З.