Ухвала

від 25.02.2013 по справі б34/12-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"25" лютого 2013 р. Справа № Б34/12-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалувід 31.03.2011 р. господарського суду Дніпропетровської області та ухвалу від 10.12.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № Б34/12-11 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюфізичної особи підприємця ОСОБА_4, (ліквідатор), м. Дніпропетровськ дотовариства з обмеженою відповідальністю "Кліматконтроль", м. Дніпропетровськ про банкрутство ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 р. Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - заявник ) звернулася з касаційною скаргою одночасно на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута у справі № Б34/12-11 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. про повернення апеляційної скарги.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 31.03.2011 р. колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу , після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду .

Отже, ухвали місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 31.03.2011 р. в апеляційному порядку по суті не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження ухвали від 31.03.2011 р. не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р., то відповідно до п. 4 ч.1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу , із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Тобто, в касаційній скарзі має викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Як вбачається, мотивувальна частина касаційної скарги містить лише доводи та посилання на норми чинного законодавства, що стосуються виключно ухвали суду першої інстанції від 31.03.2011 р. Щодо ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, то заявником взагалі не зазначено ні суті порушення, ні жодних порушених або неправильно застосованих, на його думку, судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Крім того, до касаційної скарги не додано оригінал повернутої заявнику апеляційної скарги з доданими до неї документами.

За таких обставин касаційна скарга у відповідній частині не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Крім того, згідно зі ст. 111 1 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Статтею 4 1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом та з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Сторонами у справі про банкрутство відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Як вбачається з доданих до касаційної скарги копій поштового реєстру та чеку, заявник направив копію касаційної скарги лише боржнику. Отже, до касаційної скарги не надано доказів надсилання її копії кредиторам.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 4 2 , 4 3 ГПК України. Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню також на підставі п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги буде розглянуто у випадку усунення виявлених недоліків та повторного звернення з касаційною скаргою в загальному порядку.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч.1 ст. 62, ст. ст. 86, 107, 110, п. 3, 6 ч. 1 ст. 111 3 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 р. у справі № Б34/12-11.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2012 р. у справі № Б34/12-11 повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич