Постанова

від 19.02.2013 по справі 28/97-10-3266

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2013 р. Справа № 28/97-10-3266 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство 15118" на постанову та рішенняОдеського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року у справі господарського суду№ 28/97-10-3266 Одеської області за позовомПрокурора Арцизького району Одеської області в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації доВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство 15118" простягнення 891 761, 97 грн. у судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури:Романов Р.О. (прокурор ГПУ, посв. №014714 від 21.01.2013 року), ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство 15118": Градінар М.П., Голова правління, Батанов В.С. (довіреність б/н від 11.12.2012 року). ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2010 року порушено провадження у справі №28/97-10-3266 за позовом Прокурора Арцизького району Одеської області в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації (далі - позивача) до ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство 15118" (далі - відповідача) про стягнення 891 761, 97 грн. шкоди з посиланням на порушення статей 530, 610, 629, Цивільного кодексу України, частину 5 статті 762 Цивільного кодексу України (том 1, а.с. 1).

Заявою №16-836 від 05.06.2012року позивач уточнив підстави позовних вимог про стягнення шкоди з посиланням на статті 526, 1212 Цивільного кодексу України (том 3, а.с.18-20).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року (головуючий суддя - Гуляк Г.І., судді: Панченко О.Л., Зайцев Ю.О.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь Управління праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації шкоду в розмірі 891 761, 97 грн. та судовий збір на суму 17 835, 24 грн. Рішення суду мотивовано посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, згідно якої стягнено спірну суму, як шкоду, завдану отриманням відповідачем з бюджету без достатньої правової підстави спірних грошових коштів, як субвенції за пільгове перевезення пасажирів. При цьому, суд виходив з обставин, встановлених актом перевірки контрольно-ревізійного управління та вироком суду про засудження Гардінара М.П., про те, що відповідач безпосередньо не виконував договірних зобов'язань з перевезення пільгових категорій пасажирів, а залучив до здійснення перевезень третіх осіб (приватних підприємців), які, фактично, понесли витрати у зв'язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що відповідачем незаконно одержано субвенції на покриття витрат на перевезення пасажирів-пільговиків в сумі 891 761, 97 грн., які підлягають поверненню до бюджету (том 1, а.с. 118 - 120).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 08.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 8 917, 92 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Михайлова М.В., суддів: Ярош А.І., Журавльова О.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року у справі №28/97-10-3266 - без змін з тих же підстав (том 2, а.с. 7 - 11).

Не погоджуючись з винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та рішення суду першої інстанції від 08.10.2012 року та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", статей 4 2 , 32, 33, 35, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, скаржник зазначив про належне виконання взятих на себе зобов'язань з перевезення пільгових категорій пасажирів на встановлених маршрутах згідно укладених з Управлінням праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації договорів, що, на його думку, надає йому право на компенсацію понесених ним витрат з бюджету, тоді як висновки судів про порушення відповідачем статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" є необґрунтованими з огляду на те, що ні законодавством, чинним на момент здійснення перевезень, ні спірними договорами не передбачалося заборони залучення перевізником до здійснення перевезень автомобільного транспорту, належного третім особам.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.02.2013 року касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 19.02.2013 року на 12 год. 10 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Згідно зі статтею 915 ЦК України, перевезення, що здійснюється юридичною особою, є перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 4 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Відтак, умови здійснення перевезень пільгових категорій пасажирів визначаються на підставі укладеного між автомобільним перевізником та органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Частиною 8 статті 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільний перевізник-переможець конкурсу повинен самостійно забезпечувати перевезення (в редакції ЗУ №3492-ІУ від 23.02.2006року, яка діє з 07.04.2006 року) .

Отже, зазначені норми права не обмежують перевізника у можливості залучення до здійснення перевезення пасажирів автомобільного транспорту третіх осіб, важливо, щоб транспортні засоби використовувалися на законних підставах, також законодавець не ототожнює поняття "забезпечення перевезень" та "здійснення перевезень". Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 09.06.2011 року у справі №19/150-10-4574.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 ГК України. Відповідно до статті 611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов'язання є відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені . Отже, згідно вироку суду преюдиційними є обставини встановлення конкретних винних дій певної фізичної особи та обставини можливого стягнення шкоди, завданої злочином (у випадку задоволення цивільного позову в кримінальній справі) з такої фізичної особи.

Отже, у випадку стягнення шкоди внаслідок деліктного правопорушення або у випадку стягнення збитків, внаслідок порушення господарських зобов'язань стороною, позивач, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України та статті 229 Господарського кодексу України, повинен довести суду наявність неправомірної поведінки юридичної особи , причинно-наслідкового зв'язку, розмір шкоди, а відповідач повинен довести відсутність його вини, як юридичної особи , в заподіянні шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між відповідачем та Управлінням праці та соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації укладено договори про надання послуг з перевезення пасажирів пільгової категорії та Договори про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів за період з грудня 2004 року по 2009 рік, а зокрема, договір від 05.01.2004 року на період з 05.01.2004 року по 31.12.2004 року, договір від 01.01.2005 року на період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, договір від 30.12.2005 року на період з 01.01.2006 року по 28.12.2006 року, договір від 27.02.2006 року на період з 01.03.2006 року по 31.12.2006 року, договір від 13.03.2007 року на період з 01.02.2007 року по 31.12.2007 року, договір від 08.02.2008 року на період з 01.02.2008 року по 31.12.2008 року, договір від 27.01.2009 року на період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року (том 3, а.с. 65 - 66, 67 - 68, 69 - 70, 71 - 72, 73 - 74).

Суди встановили, що відповідно до зазначених договорів відповідач зобов'язався здійснювати перевезення пільгової категорії пасажирів на міських і приміських маршрутах в межах Арцизького району Одеської області згідно тимчасового Порядку про використання субсидій з державного бюджету України на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян, а Управління праці і соціального захисту населення Арцизької районної державної адміністрації, в свою чергу, зобов'язалося проводить розрахунки за понесені витрати від перевезення пасажирів-пільговиків, доказом здійснення перевезення є реєстр талонів (квитків) (том 1, а.с. 73 - 86, 104 - 110, 119 - 132).

Суди встановили, що на виконання Постанови Арцизького районного суду Одеської області 31.05.2010 року Контрольно-ревізійним відділом в Арцизькому районі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області проведено позапланову ревізію з окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача, за результатами перевірки складено акт №330-30/028 від 29.06.2010 року, з якого вбачається, що до здійснення транспортних перевезень згідно зазначених вище договорів частково залучалися транспортні засоби, належні третім особам (працівникам відповідача) та передані відповідачу згідно довіреностей, що на думку ревізорів, свідчило про те, що ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство-15118" не забезпечувало самостійно транспортних перевезень згідно укладених вище договорів, а кошти, отримані ним з бюджету за перевезення пільгових пасажирів на загальну суму 891 761,97 грн., є безпідставно набутими (том 1, а.с. 31).

Також суди встановили, що вироком Тарутинського районного суду Одеської області від 24.11.2011 року Голову правління ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство-15118" Градінара М.П. визнано винним у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 364 (зловживання владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки) КК України, частиною 2 статті 222 (надання посадовою особою суб"єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою отримання субвенцій, що завдало великої матеріальної шкоди) КК України, частиною 1 статті 366 (службове підроблення) КК України, частиною 2 статті 366 КК України (службове підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки), частиною 1 статті 202 (порушення порядку зайняття господарською діяльністю) КК України та визначено остаточне покарання у вигляді 3 років позбавлення волі на підставі статті 70 КК України, застосовано частину 1 статті 69 КК України і звільнено від додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати керівну посаду, на підставі статті 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробувальним строком на 1 рік. Цивільний позов в ході розгляду кримінальної справи не заявлявся та не розглядався (том 3, а.с. 21 - 31).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції, керуючись статтею 1212 ЦК України, дійшов висновку про те, що відповідач не мав права отримувати субвенції, оскільки він не здійснював самостійно перевезень пасажирів, порушив умови укладених договорів, не здійснив жодних витрат на перевезення пасажирів, тому безпідставно отримав субвенції на суму 891, 761, 97 грн., спрямовані на погашення витрат перевізника, пов'язаних з перевезенням пасажирів пільгових категорій та стягнув зазначену суму з відповідача, як шкоду.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи справу, повністю погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що факт незаконного перерахування субвенцій в сумі 891, 761, 97 грн. за перевезення пільгових категорій пасажирів на розрахунковий рахунок ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство-15118" в період з 08.12.2004 року по 07.12.2009 року має преюдиційне значення у даній справі, оскільки встановлений вироком Тарутінського районного суду Одеської області, яким притягнено до кримінальної відповідальності Голову правління ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство-15118" Градінара М.П.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, зазначений вид позадоговірних зобов'язань виникає за умови існування таких юридичних фактів в їх сукупності: (1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та (2) відсутність правових підстав для збереження майна або правові підстави для його збереження відпали. У випадку встановлення судами обставин набуття майна за виконану роботу за договором, таке майно (грошові кошти) не можуть бути витребувані відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у Постанові №13/003 у справі №5006/18/13/2012 від 22.01.2013 року.

Разом з тим, суди зазначених положень цивільного права не врахували. Отже, судами не досліджено правових підстав для задоволення вимог позивача, як "шкоди", відповідно до статті 1212 ЦК України.

Також, судами не прийнято до уваги, що преюдиційними фактами, згідно зазначеного вироку, є обставини скоєння посадовою особою відповідача - головою правління ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство-15118" Градінаром М.П. ряду кримінально-караних дій, однією з яких було надання посадовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою отримання субвенцій, що завдало великої матеріальної шкоди, за що відповідно до частини 2 статті 222 КК України його було засуджено.

Отже, обставини належного виконання договірних зобов'язань між юридичною особою відповідача та Управлінням праці та соціального захисту населення Арцизької райдержадміністрації згідно укладених ними договорів про надання послуг з пільгового перевезення, договорів про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгової категорії пасажирів за період 2004-2009років, обставини наявності причинно-наслідкового зв'язку та винних дій відповідача, як юридичної особи, визначення конкретного розміру збитків завданих неналежним виконанням зобов'язань юридичною особою, судами в ході розгляду даного господарського спору не досліджувалися.

Судами не прийнято до уваги, що згідно вироку суду цивільний позов у кримінальній справі до винної особи не задовольнявся, а відтак, досліджуючи обставини отримання грошових коштів на підставі укладених відповідачем з Управлінням праці та соціального захисту населення Арцизької райдержадміністрації договорів судам належало здійснити власну оцінку доказів у господарській справі та визначити розмір збитків, завданих особі, в інтересах якої звернувся прокурор, саме юридичною особою відповідача.

Також судами не перевірено обставин набуття вироком суду про засудження Градінара М.П. у кримінальній справі №1-42/2011 законної сили, зокрема, за частиною 2 статті 222 КК України.

Матеріалами справи підтверджується звернення відповідача з клопотанням до Одеського апеляційного господарського суду вх. №3106/12 від 20.11.2012 року про витребування з відділу податкової міліції Білгород-Дністровської ВДПІ документів бухгалтерського обліку відповідача за період 2004-2008 років (касових книг, відомостей про нарахування заробітної плати водіям, документів про витрати, понесені за надання транспортних послуг населенню) (том 5, а.с. 140-143 ). Однак, приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не прийняв жодного рішення про його задоволення чи відхилення, порушивши тим самим частини 2, 3 статті 83 ГПК України.

Також, колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника про порушення судами статті 43 ГПК України на предмет оцінки всіх обставин справи, а зокрема, прийняття до уваги Акта ревізії Контрольно-ревізійного відділу в Арцизькому районі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області №330-30/028 від 29.06.2010 року, як єдиного доказу здійснення перевезень іншими особами (фізичними особами-підприємцями), в той час як первинні документи надання транспортних послуг відповідачем згідно укладених договорів судами не досліджувалися.

Колегія суддів касаційного суду зазначає про можливість призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи для вирішення питання визначення розміру послуг з перевезення пасажирів згідно зазначених вище договорів, наданих в період 2004-2009 років відповідачем із залученням власних транспортних засобів та транспортних засобів, якими відповідач користувався на законних підставах, із залученням власних фінансово-матеріальних активів, оскільки відповідач, як юридична особа доводив у суді здійснення господарської діяльності (надання транспортних послуг), перевезення пільгових категорій пасажирів та заперечував отримання доходів виключно з орендної плати від здачі автотранспорту.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить з урахуванням зазначених положень цивільного законодавства дослідити доведення позивачем обставин протиправності дій відповідача у справі, причинно-наслідкового зв'язку та розміру шкоди, які б підтверджували наявність складу цивільного правопорушення та дозволяли суду дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позову з урахуванням підстав позову, визначених позивачем згідно поданої ним позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ВАТ "Арцизьке автотранспортне підприємство 15118" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 08.10.2012 року у справі №28/97-10-3266 скасувати, справу №28/97-10-3266 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко