Рішення

від 18.02.2013 по справі 4381-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ  КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 18.02.2013Справа №5002-15/ 4381-2012 За позовом Дочірньої кампанії «Газ України» Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України» до  Селянського (фермерського) господарства «Агріс» про стягнення 12993,37 грн. Суддя І.А. Іщенко ПРЕДСТАВНИКИ: Від позивача- Овчарук О.О., довіреність № 261/10  від 14.12.12,  представник Від відповідача- Приступа Є.В., довіреність № б/н  від 30.01.13,  представник Суть спору: Позивач - Дочірня кампанія «Газ України» Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом  до Селянського (фермерського) господарства «Агріс» у якому  просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розміру 12993,37 грн., у тому числі 10869,55 грн. основного боргу, пеню у розмірі 815,55 грн. інфляцію у розмірі  652,18 грн., 3% річних у розмірі 656,00 грн. Позивні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови договору поставки природного газу №01/1656 від 17.03.2010  року у частині платі за послуги. Також 15.01.2013 до Господарського суду Автономної Республіки Крим від представника Селянського (Фермерського) господарства «Агріс» надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки свого представника у судове засідання. У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечує, за мотивами викладеними у відзиві на позов (а.с. 49-50). Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою суду від 15.01.2013 строк розгляду справи було продовжено на пятнадцять днів. Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд ВСТАНОВИВ: 17.03.2010 року між дочірнім підприємством “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Агріс»  (покупець) було укладено Договір поставки природного газу № 01/1243 (а.с. 10-17). Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник згідно з цим Договором зобов'язується передати у власність Покупцю, а покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ)в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору. Згідно пункту 1.2 Постачальник передає за цим Договором газ імпортованого походження, отриманий за Договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та Постачальником. Відповідно пункту 2.1 Договору Постачальник передає Покупцю протягом періоду з 01.02.2010 до 31.03.2010  включно, газ в обсязі до 3 тис.  м?  за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях: - лютий - до 1,5 тис. м? - березень-до 1,5 м? Згідно пункту Договору 4.4 обсяг газу, визначений згідно з пунктом 4.3 цього Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим Договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна (визначена відповідно до постанови КМУ від 29.04.06 № 605 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 28.01.09 №36) та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого Постачальником. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати Постачальнику для підпису два примірники акта приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу. Відповідно до пункту Договору 5.1 ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової ї надбавки до ствердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу,  крім того: -          збір у вигляд: цільової надбавки до затвердженого тарифу па природний газ за ставкою 2% - 40, 41 грн. -          податок на додану вартість за ставкою 20 % - 412,13 грн. -          тариф на послуги з транспортування 1000 куб. м природного газу магістральними та розподільними газопроводами, який становить 122,00 грн., крім того ПДВ 20% - 24,4 грн. До сплати за 1000 куб. м природного газу – 2619,19 грн., у тому числі ПДВ – 436,53 грн. Відповідно  до вимог пункту 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за  п'ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок  здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць  передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Відповідно пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору Покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу. Відповідно до пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором, в тому числі по стягненню неустойки, встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шости) місяців, що передують моменту звернення з позовом.    Відповідно до вимог пункту 11.1 вищевказаного Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2010, і діє в частині поставки газу до 31.03.2010 включно, а в частині   рахунків за газ – до їх повного здійснення. 23.03.2010 між дочірнім підприємством “Нафтогазмережі” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «Агріс»  (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до  Договору поставки природного газу № 01/1243 (а.с. 18). Відповідно пункту 1 Додаткової угоди пункт 2.1 Договору було викладено у наступній редакції: «Постачальник передає Покупцю протягом періоду з 01.02.2010 до 31.12.2010  включно, газ в обсязі до 3 тис.  м?  за наявності його обсягів, в тому числі по місяцях: - лютий - до 1,5 тис. м? - березень-до 1,5 м?». Згідно пункту 2 Додаткової угоди пункт 11.1 Договору  було викладено у наступній редакції: «Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплений печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2010, і діє в частині поставки газу до 31.12.2010 включно, а в частині   рахунків за газ – до їх повного здійснення.» На момент звернення з даною позовною заявою Державне підприємство «Нафтогазмережі» реорганізовано. На виконання Наказу Міністерства палива та енергетики України від 13.04.2010 №141/1 з 25.01.2011 припинено діяльність Державного підприємства «Нафтогазмережі»  шляхом його реорганізації - приєднання до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Відповідно до змін внесених до пункту 1.2 статуту Дочірньої кампанії «Газ України», Компанія є правонаступником реорганізованого Дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Таким чином, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства «Нафтогазмережі» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Позивач стверджує, що свої зобов'язання згідно даного договору виконав у повному обсязі, передавши Споживачу - Селянському (фермерському) господарству «Агріс» в лютому - квітні 2010 року природний газ, відповідно до актів прийому передачі, а саме: акт прийому - передачі природного газу від 28.02.2010 (а.с. 19), акт прийому - передачі природного газу від 31.03.2010 (а.с. 21), акт прийому - передачі природного газу від 30.04.2010 (а.с. 23). Однак, відповідачем у порушення умов договору оплата за поставку природного газу своєчасно та у повному обсязі  здійснена не була, за ним виникла заборгованість у сумі 10869,64 грн., що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Статтею 11 Цивільного кодексу України, визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Дослідивши матеріали справи суд встановив, що характер правовідносин, які склалися між сторонами підпадає під дію норм, що регулюють порядок газопостачання, зокрема загальними умова щодо надання послуг закріплених Цивільним кодексом України. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк  (строки) товар у власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Відповідно до частии 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з купівлею - продажем природного газу (далі - товар). Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору та вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв   ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору. Позивач посилається на те, що у порушення умов Договору поставки природного газу №  01/1243 за відповідачем утворилася заборгованість з оплати придбаного товару в розмірі 10869,64 грн. Відповідно  до вимог пункту 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки за  п'ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок  здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за місяць  передачі газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу. Як вбачається з матеріалів справи, згідно до вимог пункту 6.1 Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками підприємств акт приймання передачі природного газу № ОУ – 003454 від 27.02.2010 на суму 4714,54 грн. (а.с. 20), відповідно до акту прийому - передачі природного газу від 28.02.2010 (а.с. 19); акт приймання передачі природного газу № ОУ – 003252 від 31.03.2010 на суму 3928,79 грн. (а.с. 22), акту прийому - передачі природного газу від 31.03.2010 (а.с. 21); а разом на 8643,33 грн. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги Дочірньої кампанії «Газ України» Національної акціонерної кампанії «Нафтогаз України» в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8643,33 грн. є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами і підлягають задоволенню. Що стосується залишку заборгованості у розмірі 2226,31 грн., відповідно до акту прийому - передачі природного газу від 30.04.2010 (а.с. 23) суд зазначає наступне. У матеріалах справи відсутній підписанний сторонами акт приймання - передачі, який б свідчив про отримання товару Покупцем. Отже, з матеріалів справи не вбачається, що товар перейшов до покупця, та Покупець має право власності на нього. З огляду на викладене, акт прийому - передачі природного газу від 30.04.2010 (а.с. 23), представлений позивачем як належний доказ отримання відповідачем природного газу та необхідністю сплатити заборгованість за Договором № № 01/1243 від 17.03.2010 судом не приймається. Так, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами порушення відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині стягнення суми боргу у розмірі 2226,31 грн., у відповідності до акту прийому - передачі природного газу від 30.04.2010 (а.с. 23),  у зв'язку з чим у позивача не виникло порушеного права, через що позовні вимоги про стягнення 2226,31 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.            Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляцію у розмірі  652,18 грн., 3% річних у розмірі 656,00 грн.  Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за період грудня 2010 по березень 2012 повинна обраховуватися наступним чином: 100,8х101х100,9х101,4х101,3х100,8х100,4х98,7х99,6х100,1х100х100,1х100,2х100,2х100,2х100,3/100=1,06 інфляційні втрати =  8643,33 грн. х 1,06– 8643,33 грн. = 518,60 грн. Отже, сума інфляційних втрат за період грудня 2010 по березень 2012 становить 518,60  грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача. Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума 3% річних за період з 01.12.2010 по 06.12.2012 повинна бути розрахована наступним чином : 8643,33 грн. х  736 днів прострочення х 3% / 365 днів  = 522,86 грн. Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 522,86 грн. за період з 01.12.2010. по 06.12.2012., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 815,55 грн. Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до пункту 7.2 Договору  у разі невиконання  покупцем  умов договору покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2  статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог  про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно статті 259 Цивільного Кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до пункту 9.3 Договору строк позовної давності за цим Договором, в тому числі по стягненню неустойки, становлюють тривалістю у 3 (три роки). Неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом. Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 815,55 грн. підтверджується матеріалами справи, підлягає стягненню з відповідача,  лише в розмірі 648,51 грн., та розраховується наступним чином: 8643,33 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент) х 0,41% (подвійна облікова ставка НБУ на за кожень день прострочки) / 183 дн. = 648,51  грн. Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів. Судовий збір покладається покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 22.02.2013. Керуючись статями  32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Агріс» ( вул. Ювілейна, буд. 19/1, с. Совхозне, Красноперекопський район, 96022, ЄДРПОУ 22279190)  на користь  дочірньої компанії  «Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ЄДРПОУ 31301827) 8643,33 грн. основного боргу, пеню у розмірі 648,51 грн. інфляцію у розмірі  518,60 грн., 3% річних у розмірі 522,86 грн., судовий збір у розмірі 1279,55 грн. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Наказ видати після набрання  судовим рішенням законної чинності. Суддя                                         І.А. Іщенко