Постанова

від 23.01.2013 по справі 2а-11956/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2013 р. (14:28 год.) Справа №2а-11956/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко Ігор Іванович, довіреність № 219-12 від 28.12.12р., посвідчення №1030; Д'яченко Олександр Іванович, посвідчення №01/0/04

від відповідача: Калінчук Катерина Володимирівна, довіреність № 18/10-0 від 13.03.12р., службове посвідчення серія УКР №071034

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: 24.10.12р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.10.2012р. № 0000572206, згідно якого встановлено порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 Закону України № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р., та збільшено сума грошового зобов'язання позивачу за платежем податку на прибуток приватних підприємств у сумі +10106 грн.

Адміністративний позов не відповідав нормам ст. 106 КАС України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 24.10.2012 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 24.10.2012 року, у визначений судом строк.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, та справа призначена до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2012 року від сторін витребувані необхідні для розгляду справи матеріали для з'ясування всіх обставин у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2012 року зупинено провадження по справі до 21.01.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.01.2013 року поновлено провадження по справі.

В судовому засіданні 23.01.2013 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та пояснили, що податковим повідомлення-рішенням від 15 жовтня 2012 року № 0000572206 на підставі акта перевірки № 6615/22-6/30691941 від 28.09.2012 встановлено порушення п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 Закону України № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р., у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» за платежем податку на прибуток приватних підприємств у сумі +10106 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення, на погляд позивача, не відповідає чинному законодавству, не основане на узгодженому між сторонами акту перевірки, та протиречить нормам ПК України та Закону України № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», виходячи з наступного.

Акт перевірки був зроблено з порушенням ПК України, не надано згоду позивача по висновкам акта-перевірки, а другий примірник акту не був надано відповідальної особі у встановленому порядку.

Фактично акт перевірки № 6615/22-6/30691941 від 28.09.2012 г. зроблено відповідачем одностороннє, та без підпису керівника або іншого працівника позивача.

Згідно п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, відповідач не врахував пояснень та документальних підтверджень позивача, що є порушенням вказаної норми.

Крім того, представники позивача зазначили, що відповідач у своєму податковому повідомленні-рішенні від 15 жовтня 2012 року № 0000572206 посилається на норми ПК України, що не припустимо, так як Податковий Кодекс України був введено в дію відносно податку на прибуток із 01.04.2011 року, а спірні правовідносини виникли у першому кварталі 2011 року.

Також представники позивача пояснили, що позивач належним чином та правомірно врахував у валові витрати виробництва та обігу суму 40425 грн. відповідно до акту виконаних робіт від 11.03.2011 року за оренду майна, яке було необхідно для виконання договору № 85-10 від 04.10.2010 р. між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист» по реконструкції водозабірного спорудження.

Представники позивача наголосили, що спріні валові витрати підтверджені наступними документами а саме:

договір підряду № 85-10 від 04.10.2010 р. між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист» по реконструкції водозабірного спорудження;

договір оренди майна № 03-11 від 28.01.2011 р. між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «ВСК Геос»;

рахунок № 2901 від 31.01.2011 р.;

платіжне доручення № 09-11 від 31.01.2011 р.;

акт прийомки майна у оренду від 03.02.2011 р.;

акт повернення орендованого майна від 11.03.2011 р.;

акт прийомки виконаних робіт від 11.03.2011 р. між між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «ВСК Геос»;

акт прийомки виконаних робіт від 04.04.2011 р. між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист»;

декларацією на прибуток за перший квартал 2011 року.

Вказані документи підтверджують факт використання орендованого майна ТОВ «ВСК Геос» у господарської діяльності позивача - ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», а саме по виконанню робіт на об'єкті ПАТ «ГК «Ялта-Інтурист» згідно договору підряду по реконструкції водозабірного спорудження.

Таким чином, позивач вважає, що вимоги відповідача по відшкодуванню податку на прибуток у сумі 10106 грн., що складає 25 % від валових витрат у сумі 40425 грн., є не правомірними, тому що позивач прибутку не отримав та його не зменшував.

Крім того, представники позивача зазначили, що усі стосунки між суб'єктами господарської діяльності з оренди майна та договору підряду основані на угодах між ними, укладені та виконані на умовах діючого законодавства, а тому є підставою до взаємних розрахунків, та підтверджують валові витрати.

Всі угоди, договори та акти не були предметом оскаржування, та визнання їх недійсними або нікчемними у встановленому законом порядку, а тому повинні враховуватися відповідачем.

При цьому відповідач не звернув уваги, що по результатам діяльності позивача вже проводились перевірки та враховувались документи та звіт бухгалтерського обліку за перший квартал 2011 року.

У разі не згоди с діями позивача та іншого трактування тих самих норм, відповідач згідно п. 56.21 с. 56 ПК України повинен був прийняти рішення на користь платника податків.

Представник відповідача проти задоволенні адміністративного позову заперечував, про що надав суду письмові заперечення на позов (а.с.53-54), відповідно до яких перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.11 по 31.03.11 у загальній сумі 356000 грн. встановлено завищення задекларованих ТОВ «СЗПТР» показників у рядку 04.1 Декларації на загальну суму 116175 грн., у т.ч. за січень 2011 у сумі 116175 грн.

При проведенні даної перевірки використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ «ВСК Геос» (ЄДРПОУ 36756148), а також матеріали оперативно - розшукової справи. Згідно з спецповідомленням від 27.05.11 № /8/26-12 в ході реалізації матеріалів оперативно - розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АРК та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим, припинена діяльність «конвертаційного» центру, створеного на базі ТОВ «Комерційна компанія «Федератів» (36844775. м. Київ), ТОВ «ВСК Геос» (36756148, м Київ), ТОВ «Юкрейнєксчендж» (34578168, м. Київ), ТОВ «Спільне інвестування» (54730512, м Київ), ПП «Проізводственно - комерційна фірма «Сельпроммаш» (32809234, м. Херсон). В ході проведення заходів встановлено злочинну групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та наданні послуг підприємствам по формуванню фіктивних валових витрат.

На дату початку перевірки ТОВ «ВСК Геос» має стан платника податків «7» - підприємство не встановлено за місцезнаходженням.

Вищевказані факти, на погляд податкового органу, свідчать про те, що правочини між ТОВ «ВСК Геос» та ТОВ «СЗПТР» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 , ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник відповідача зазначив, що на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (підприємством до складу валових витрат включені витрати, не підтверджені іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Операції з придбання послуг з оренди ТОВ «ВСК Геос» порушують, на погляд відповідача, ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст.228 Цивільного Кодекс України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог вказаних норм, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, та суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищенаведені дані, відповідач вважає, що ТОВ «ВСК Геос» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях і придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, в розумінні ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР та ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

За таких обставин ДПІ у м. Сімферополі вважає висновки акту перевірки обґрунтованими та доведеними, а доводи, викладені позивачем в адміністративному подові безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за її участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби у зв'язку з прийняттям такого повідомлення - рішення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (далі - ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт») має статус юридичної особи з 13.03.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 634063, виданим Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим та Довідкою АА№ 686196 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистки в АР Крим (а.с.112,113).

Суд зазначає, що ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» взято на облік як платника податків у ДПІ в м. Сімферополі 22.03.2000 року за № 8357 та відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00863780 НВ № 595775 від 24.03.2000 року ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» зареєстроване як платник податку на додану вартість у ДПІ в м. Сімферополі (а.с.114).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є: будівництво трубопроводів; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; будівництво водних споруд (а.с.113).

Судом вставлено, що у період з 17.09.2012 року по 21.09.2012 року, на підставі повідомлення від 04.09.2012 року № 555/22-6 та наказу від 04.09.2012 року № 1921, виданих ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі пп. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (ЄДРПОУ 30691941) з питань взаємовідносин з ТОВ «ВСК Геос» (ЄДРПОУ 36756148) за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р., про що складено Акт № 6615/22-06/30691941від 28.09.2012 року (а.с.161-166).

Перевіркою вставлено порушення позивачем:

- ч.1 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «ВСК Геос» до реальних вигодонабувачів;

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10106 грн.

- п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8835 грн.

Зазначені висновки про заниження податку на прибуток були покладені в основу податкового повідомлення - рішення від 15.10.2012 року № 0000572206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 10106 грн. (а.с.6).

Перевіряючи правомірність прийнятого ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкового повідомлення - рішення від 15.10.2012 року № 0000572206, суд встановив наступне.

В п. 3.1.2 акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» показників за період з 01.01.11 по 31.03.11 у загальній сумі 356000 грн., встановлено завищення задекларованих ТОВ «СЗПТР» показників у рядку 04.1 Декларації на загальну суму 116175 грн., у т.ч. за січень 2011 у сумі 116175 грн.

На письмовий запит ДПІ у м. Сімферополі від 04.09.12 № 18866/00/22-6 на дату проведення перевірки ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» надані копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ВСК Геос» вх. №27815/10 від 18.09.12: Договір №03-11 від 28.01.2011 з ТОВ «ВСК Геос», рахунок №2901 від 31.01.2011, платіжне доручення №09-11 від 31.01.2011, виписка банку від 01.02.2011, податкова накладна №266 від 31.01.2011, розрахунок №2 від 01.02.2011, корегування кількісних та якісних показників до податкової накладної від 31.01.2011 №266, акт приймання виконаних робіт за березень 2011 р., акт приймання обладнання в оренду від 03.02.2011, акт повернення обладнання з оренди.

На підставі вищевказаних документів податковим органом встановлено наступне:

Відповідно до Договору №03-11 від 28.01.2011 ТОВ «ВСК Геос» надає в оренду ТОВ «СЗПТР» обладнання та механізми, вартість послуги оренди договором не обумовлена, договір діє до 31.12.2011.

На підставі рахунка від 31.01.2011 № 2901 ТОВ «СЗПТР» з розрахункового рахунку № 26009048208001 в АБ «Імексбанк» на адресу ТОВ «ВСК Геос» 31.01.2011 перерахувало 134910 грн. за оренду обладнання, в т.ч. ПДВ в сумі 22485 грн.

У відповідності з Актом прийому обладнання в оренду від 03.02.2011, ТОВ «СЗПТР» отримав обладнання на суму 48510 грн., в тому числі ПДВ 8085 грн., актом повернення обладнання з оренди від 11.03.2011 обладнання було повернуто ТОВ «ВСК Геос» в повному обсязі. ТОВ «СЗПТР» з ТОВ «ВСК Геос» підписаний акт від 11.03.2011 виконаних робіт з надання обладнання в оренду за березень 2011 в сумі 48510 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8085 грн. Не використуваний аванс за обладнання в сумі 86400 грн. (в т.ч. ПДВ 14400 грн.) було повернуто на розрахунковий рахунок ТОВ «СЗПТР» 01.02.2011.

Посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС встановлено, що валові витрати по даному контрагенту у відповідності з актом наданих послуг оренди обладнання сформовані в сумі 40425 грн.

В акті перевірки зазначено, що при проведенні даної перевірки використані наявні дані інформаційних баз ДПС України по контрагенту перевіряємого підприємства ТОВ «ВСК Геос» (ЄДРПОУ 36756148), а також матеріали оперативно - розшукової справи. Згідно з спецповідомленням від 27.05.11 № /8/26-12 у ході реалізації матеріалів оперативно - розшукової справи співробітниками відділу податкової міліції ДПІ в м. Сімферополі спільно з співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в АРК та співробітниками МУОД ДПА в АР Крим, припинена діяльність «конвертаційного» центру, створеного на базі ТОВ «Комерційна компанія «Федератів» (36844775, м. Київ), ТОВ «ВСК Геос» (36756148, м. Київ), ТОВ «Юкрейнєксчендж» (34578168, м. Київ), ТОВ «Спільне інвестування» (34730512, м. Київ), ПП «Проізводственно - комерційна фірма «Сельпроммаш» (32809234, м. Херсон). У ході проведення заходів встановлено злочинну групу, яка спеціалізувалась на конвертації грошових коштів у готівку та наданні послуг підприємствам по формуванню фіктивного податкового кредиту та фіктивних валових витрат.

На дату початку перевірки ТОВ «ВСК Геос» має стан платника податків - «7» - підприємство не встановлено за місцезнаходженням;

- засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «ВСК Геос» є одна особа - ОСОБА_4, і.п.н. НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1.

- відповідно наданим до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковим деклараціям з податку на прибуток, розрахунків з комунального податку, підприємство не мало працівників та не мало основних фондів І та II групи;

- основним видом діяльності підприємства є «інші роботи з завершення будівництва»;

- податкова звітність до ДПІ у Печерському районі м. Києва надавалась не регулярно, так за 2011 рік декларації з податку на прибуток підприємства не надавались;

- у додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток за 2010 рік (№725931 від 09.02.2011) відсутня інформація про залишки товарних запасів на початок та кінець 2010 року;

- Свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ДПІ у Печерському районі у м. Києві за № 100258593 09.12.2009 анульовано 25.05.2011 у зв'язку з наданням підприємством заяви на ліквідацію за власним бажанням засновника.

Вищевказані факти, на погляд податкового органу, свідчать про те, що правочини між ТОВ «ВСК Геос» та ТОВ «СЗПТР» здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.1, 2 ст. 215. ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

В акті перевірки зазначено, що на порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) підприємством до складу валових витрат включені витрати, не підтверджені іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Операції з придбання послуг з оренди у ТОВ «ВСК Геос» порушують ч. 1, 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Враховуючи вищенаведені дані, ТОВ «ВСК Геос» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за період з 01.01.2011 по 31.03.2011, в розумінні ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).

У зв'язку з вищевикладеним, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що у ТОВ «СЗПТР» відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ТОВ «ВСК Геос» в розумінні ст. 5 Закону № 334, в результаті порушено п.5.1, пп. 5.2.1, п 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ДР (зі змінами та доповненнями), що призвело до завишення валових витрат ТОВ «СЗПТР» у р.04.1 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 на суму 40425 грн.

Перевіряючи правомірність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, суд встановив наступне.

ТОВ «ВСК Геос» зареєстроване у якості юридичної особи 09.11.2009 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 647214 (а.с.18), ТОВ «ВСК Геос» з 11.11.2009 року знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 53279, про що видана довідка № 7783 від 15.06.2010 року (а.с.22) та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100258593 НБ № 273249 ТОВ «ВСК Геос» з 09.12.2009 року є платником ПДВ (а.с.19), копії зазначених документів надані позивачем до матеріалів справи.

Основними видами діяльності ТОВ «ВСК Геос» відповідно до довідки АБ № 241655 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: інші роботи з завершення будівництва; будівництво будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи; діяльність у сфері інжинірингу (а.с.23).

Крім того, позивачем до матеріалів адміністративної справи додана копія ліцензії Серії АВ № 490640, виданої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві на надання ТОВ «ВСК Геос» права здійснювати господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, перелік яких міститься у додатку до ліцензії (а.с.20, 21).

Судом встановлено, що 28.01.2011 року між ТОВ «ВСК Геос» (орендодавець) та ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (орендар) був укладений договір оренди устаткування № 03-11, відповідно до п. 1.1 предметом якого є надання в оренду устаткування, технічних засобів, механізмів та інших виробів для здійснення (забезпечення) робіт орендаря. Строк дії договору до 31.12.2012 року (а.с.24).

Перелік устаткування зазначений у специфікації № 01-11 поставки устаткування і механізмів до договору № 03-11 від 28.01.2011 року (а.с.25).

На підставі договору оренди устаткування № 03-11 від 28.01.2011 року ТОВ «ВСК Геос» був виставлений ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» рахунок від 31.01.2011 року № 2901 на суму 112425,00 грн. (а.с.28).

Оплата рахунку підтверджується платіжним дорученням № 09-11 від 31.01.2011 року на загальну суму 134910,00 грн. (а.с.29).

ТОВ «ВСК Геос» видана податкова накладна № 266 від 31.01.2011 року на загальну суму 139410,00 грн., у тому числі ПДВ - 23235,00 грн. (а.с.33).

Передача устаткування за договором № 03-11 від 28.01.2011 року підтверджується Актами приймання устаткування від 03.02.2011 року, від 11.03.2011 року (а.с.30, 31).

Судом встановлено, що ТОВ «ВСК Геос» повідомило ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» про неможливість надання в оренду плавкрану «Феодосієць» у зв'язку з чим було запропоновано повернення грошових коштів, перерахованих за оренду вказаного плавкрану згідно специфікації № 01-11 від 28.01.2011 року (а.с.26).

Листом від 02.02.2011 року за вих. № 03-11 ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» надав згоду на повернення грошових коштів за оренду плавкрану в розмірі 86400,00 грн. (а.с.27).

Розрахунком № 2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.01.2011 року № 266 ТОВ «ВСК Геос» було відображено повернення авансового платежу в загальному розмірі 86400 грн., у тому числі 14400 грн. - корегування податкового кредиту (а.с.34).

Актом приймання виконаних робіт за березень 2011 року від 11.03.2011 року, підписаним ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «ВСК Геос», підтверджується передача устаткування на загальну суму 48510,00 грн. (а.с.32).

Судом встановлено, що уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданим ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» до ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС, позивач виправив самостійно виявлені помилки за звітний період - січень 2011 року з урахуванням виправлення помилки, допущеної в податковій накладній № 266 від 31.01.2011 року на загальну суму 139410,00 грн., у тому числі ПДВ - 23235,00 грн., у зв'язку з чим позивач зменшив суму податкового кредиту за січень 2011 року на 750,00 грн. в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с.154-155).

На підтвердження використання устаткування, отриманого позивача за договором № 03-11 від 28.01.2011 року, в господарській діяльності ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» позивачем надані: договір підряду № 85-10 від 04.10.2010 року, укладений між ВАТ «Гостинний комплекс «Ялта-Інтурист» (замовник) та ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (підрядник), предметом якого є виконання передбачених договором робіт: проведення технічних і водолазних робіт за робочим проектом «реконструкція водозабору плав басейну Ялта-Інтурист в частині «Реконструкція підводної частини водозабору морської води ГК «Ялта-Інтурист» (пункти 2.1 та 2.2 Договору). Строк закінчення виконання робіт - 30.04.2011 року (а.с.8-10); план-графік виконання робіт та платежів до договору підряду № 85-10 від 04.10.2010 року (а.с.11); довідка вартості виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року (а.с.12); Акт № 2 приймання виконаних будівельних робі (а.с.13-17).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договір, податкова накладна, платіжне доручення, акти прийомки виконаних робіт), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, підтвердженням реальності господарських операцій окрім наявності всіх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку є використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства, про що свідчить наданий позивачем Звіт про завершені роботи за проектом «Реконструкція підводної ділянки трубопроводу водозабірного спорудження плавальних басейнів ВАТ ГК «Ялта-Інтурист» м. Ялта, згідно висновків якого роботи з прокладки поліетиленового трубопроводу морського водозабору басейнових вод басейнів ВАТ ГК «Ялта-Інтурист» з установкою вантажів і водозабірного фільтруючого оголовку виконані у повному обсязі згідно робочого проекту. Робота завершена (а.с.76-89).

Відповідно до п. 5.1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (у редакція, яка діяла на момент виконання угоди) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Зважаючи на те, що позивачем належними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку підтверджено належне оформлення та виконання договору оренди устаткування № 03-11 від 28.01.2011 року та використання орендованого устаткування у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про дотримання позивачем порядку віднесення у січні 2011 року витрат в розмірі 40425,00 грн. до валових витрат позивача.

Що стосується висновків податкового органу про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «ВСК «Геос» господарської угоди на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, з посиланням на те, що на дату початку перевірки ТОВ «ВСК Геос» має стан платника податків - «7» - підприємство не встановлено за місцезнаходженням, а правочини між позивачем та ТОВ «ВСК «Геос» здійснені без мети настання реальних наслідків і в силу зазначених норм не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд зазначає наступне.

На підтвердження зазначеної позиції відповідачем наданий Акт № 551/23-3/36756148 від 24.05.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ ВСК «Геос» (ЄДРПОУ 36756148) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, яким встановлені порушення ТОВ ВСК «Геос»:

1. ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів. які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ВСК Геос» (код ЄДРПОУ 36756148) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2010 року, січні, лютому 2011року, які підпадають під визначення ст. 134 р. ІІІ Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ.

3. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у грудні 2010 року, січні, лютому 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (а.с.134-142).

Також в обґрунтування зазначеної позиції податковий орган посилається на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.05.2012 року у справі № 1/0109/50/2012 (а.с.128-133), яким ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ст. 28 ч. 3 і ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 3 і ст. 358 ч. 2, ст. 28 ч. 1 і ст. 358 ч. 3, ст. 27 ч. 5 ст. 28 ч. 3 і ст. 366 ч.1 КК України, а ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, в редакції станом на 25.05.2011 року.

Зазначений вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.05.2012 року у справі № 1/0109/50/2012 змінений ухвалою Апеляційного суду АР Крим в частині вироку засудження ОСОБА_10 за ст. 366 ч. 1 КК України скасовано та справа в цій частині направлена до прокуратури АРК для організації додаткового досудового розслідування. Вирок набрав законної сили 23.08.2012 року (а.с.128-133).

Податковий орган в обґрунтування нікчемності укладеної між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «ВСК Геос» господарської угоди посилається також на довідку УБВД ОЗШ ДПС в АРК від 31.07.2012 року № 28/160-01 за сумнівною фінансовою операцією від 31.07.2012р. № 0101102600068 щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Спільне інвестування» за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року, в якій є посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (директор ТОВ ВСК «Геос») від 03.08.2011 року, який пояснив, що коли він знаходився на відпочинку з друзями у Києві, до нього підійшов чоловік на ім'я Віктор на вигляд 25-30 років та запропонував зареєструвати на нього фірму за винагороду у 2000грн., а після реєстрації фірми ще у 400 грн., на що ОСОБА_4 дав згоду. Документи з відкриття банківських рахунків, реєстрації підприємства підписував особисто. Про мету створення даного підприємства, де зареєстровано, де знаходиться офіс, печатка, реєстраційні та бухгалтерські документи, та які види діяльності здійснювало підприємство йому не відомо. Про роботу даного підприємства нічого не знає. Крім документів про призначення його керівником ТОВ ВСК «Геос», а тим більше бухгалтерську та податкову звітність не підписував та не подавав. Ніяких реєстраційних документів із діяльності даного підприємства в нього ніколи не було (а.с.148-150).

На підставі викладеного ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС зазначає про сумнівність фінансових операцій з ТОВ «ВСК Геос», укладених з метою надання податкової вигоди третім особам.

Суд вважає неспроможним посилання податкового органу на нікчемність договору оренди устаткування № 03-11 від 28.01.2011 року, укладеного ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос», виходячи з наступного.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає неспрямованість спірного правочину конкретно між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос» на настання обумовлених ним правових наслідків, у чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Посилання податкового органу на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.05.2012 року у справі № 1/0109/50/2012 суд вважає неспроможним, зважаючи на те, що зазначеним вироком встановлено фіктивність певних угод ТОВ «ВСК Геос» з переліченими у вироку підприємствами, однак ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» до цих підприємств не входить, тобто вироком не встановлена фіктивність угоди, укладеної саме між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «ВСК Геос».

Крім того, суд зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним витрат до валових витрат та відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат та податкового кредиту.

Щодо відомостей про допит свідка ОСОБА_4 - директора ТОВ ВСК «Геос», які наведені в довідці УБВД ОЗШ ДПС в АРК від 31.07.2012 року № 28/160-01 за сумнівною фінансовою операцією від 31.07.2012р. № 0101102600068 щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Спільне інвестування» за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року, суд не приймає такі відомості в якості належного доказу по справі, оскільки такі відомості є лише оперативною інформацією структурного підрозділу органу податкової міліції, крім того в висновку до цієї довідки зазначено про не встановлення легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом по ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», при умові, що буде доказано, що фінансово-господарські операції ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос», ТОВ «Спільне інвестування» носять безтоварний характер, мають ознаки нікчемності (а.с.150).

Відповідачем також не було надано ніяких доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними взаємовідносинами, або про невідповідність господарської операції цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операції для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Отже, реальність здійснення господарських операції підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.

Що стосується правомірності формування позивачем валових витрат по спірній господарській операції, то суд зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, діяли норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств». Так відповідно до абз. 1 ч. 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Спірна угода була укладена між позивачем та ТОВ «ВСК Геос» 28.01.2011 року, тобто у період, коли норми Податкового кодексу України в частині регулювання відносин з оподаткування податком на прибуток підприємств не набрали чинності.

Таким чином, суд застосовує норми Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочинів, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Проте, з цих підстав спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнавались.

Інших підстав для визнання укладених правочинів нікчемними відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Що стосується посилання податкового органу на те, що контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням та не має достатніх ресурсів для виконання вищезазначених господарських угод, суд зазначає наступне.

Перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти наявність у штаті контрагента працівників певного профілю, правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, у зв'язку з належним підтвердженням спірної операції первинними документами, сплачені (нараховані) позивачем за ними кошти правомірно включені до складу валових витрат, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 15.10.2012р. № 0000572206 про донарахування податку на прибуток підлягає скасуванню.

Суд не бере до уваги посилання позивача не неправильне посилання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС у спірному податковому повідомленні - рішенні на норми Податкового кодексу України, оскільки норми Податкового кодексу України в податковому повідомленні - рішенні № 0000572206 від 15.10.2012 року податковим органом застосовані в частині, що регулюють розрахунок грошових зобов'язань податковим органом (п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Вказана норма діяла на час складання ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС податкового повідомлення - рішення № 0000572206 від 15.10.2012 року.

Що стосується зазначеного податковим органом в податковому повідомленні - рішенні № 0000572206 від 15.10.2012 року встановленого порушення, то в цій частині ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС обґрунтовано посилається на норми п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, суд зазначає про правомірність посилання податкового органу України в податковому повідомленні - рішенні № 0000572206 від 15.10.2012 року на норми п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.10.2012р. № 0000572206, суд зазначає що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення - рішення від 15.10.2012р. № 0000572206.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 23.01.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 29.01.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 15.10.2012р. № 0000572206

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (ЄДРПОУ 30601941) судовий збір в розмірі 101,07 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.