Рішення

від 21.02.2013 по справі 914/498/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.13 Справа№ 914/498/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м. Львів

про: стягнення 14 390,97 грн. заборгованості за Договором № 114/1 від 23.02.2012 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Мартинюк С.Т. (довіреність № 15/01 від 30.01.2013 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 21.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м. Львів про стягнення 14 390,97 грн. заборгованості за Договором № 114/1 від 23.02.2012 року.

Ухвалою суду від 06.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.02.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 114/1 від 23.02.2012 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 14 390,97 грн., з яких: 10 000,00 грн. - основний борг, 1 227,65 грн. - пеня, 2 917,78 грн. штрафу та 245,54 грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 06.02.2013 року виконав, 21.02.2013 року подав через канцелярію суду лист за вх. №4919/13, яким повідомив, що в провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 06.02.2013 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, 19.02.2013 року подав через канцелярію суду клопотання за вх. № 4606/13, в якому просить перенести судовий розгляд у зв'язку з відсутністю юриста підприємства у м. Львові. Дане клопотання судом відхилено як документально необґрунтоване. Cуд звертає увагу відповідача, що у відповідності до п.3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

23 лютого 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений Договір № 114/1 купівлі-продажу (Договір).

Відповідно до п.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, назва якого кількість та ціна вказується в накладних, що є невідємними частинами даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість за умовами даного Договору.

На виконання умов Договору, позивачем було передано у власність відповідача замовлений товар, загальна вартість якого становить 14 588,90 грн., що підтверджено розхідними накладними та податковими накладними, зокрема: розхідна накладна

№ МПБ0003931 від 06.03.2012 року на суму 2 972,57 грн.; розхідна накладна № МПБ0004086 від 26.03.2012 року на суму 5 565,48 грн.; розхідна накладна № МПБ0004520 від 25.05.2012 року на суму 6 050,85 грн.; податкова накладна № 9 від 06.03.2012 року; податкова накладна № 92 від 26.03.2012 року; податкова накладна № 69 від 25.05.2012 року.

Як стверджує позивач, між сторонами досягнуто усної домовленості, що товар повинен бути переданий відповідачу на умовах відстрочення платежу, а саме протягом 24 календарних днів з дня отримання товару. Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар згідно розхідної накладної № МПБ0003931 від 06.03.2012 року - до 30.03.2012 року; згідно розхідної накладної № МПБ0004086 від 26.03.2012 року - до 19.04.2012 рок; згідно розхідної накладної № МПБ0004520 від 25.05.2012 року - до 18.06.2012 року.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання та здійснив лише часткову оплату за отриманий товар, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за даним Договором в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом за період: третій квартал 2012 року.

13 грудня 2012 року позивач направив на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмову претензію про порушення умов Договору з вимогою погасити у найкоротший термін існуючу заборгованість в сумі 10 000,00 грн. та сплатити, відповідно до п.3.2 Договору, штраф у розмірі 20 відсотків від загальної вартості переданого товару, що становить 2917,78 грн. Відповідач зазначену претензію отримав 14.12.2012 року, про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак оплати не здійснив і жодної відповіді не надав.

Відповідно до пункту 3.2 Договору, за порушення термінів оплати товару, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення, а також Продавець має право вимагати сплати штрафу у розмірі 20 % від вартості товару.

Згідно із зазначеним, позивач здійснив нарахування відповідачу 2 917,78 грн. штрафу, пені в розмірі 1 227,65 грн. та 3 % річних в сумі 245,54 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, у відповідача згідно припису ст. 692 ЦК України виник обов'язок оплатити вартість товару, який визначається моментом підписання розхідних (видаткових) накладних (наявні у матеріалах справи). Відтак, з цього моменту (передачі товару) обчислюється строк для нарахування неустойки у вигляді пені. Разом з тим, у позовній заяві йдеться про усну домовленість сторін про відтермінування оплати на строк до 24 дні з моменту поставки товару. Оцінюючи таке твердження позивача, суд погодився з ним та виходить з того, що позивач вправі зменшити заявлений розмір неустойки ніж той, який би міг бути застосований за загальним правилом цивільного законодавства. Таким чином, позивач зменшив час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання (шляхом заявлення відстрочення платежу на більш пізніший час). Суд бере твердження до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні документальні докази, які б свідчили про більш пізнє відстрочення платежу ніж стверджується у позовній заяві.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так позивач здійснив нарахування відповідачу 2 917,78 грн. штрафу, пені в розмірі 1 227,65 грн. та 3 % річних в сумі 245,54 грн. Оскільки позивачем здійснено розрахунок пені від загальної суми заборгованості, то такий розрахунок є невірним. Тому, суд здійснив перерахунок пені за кожною окремою неоплаченою видатковою накладною: враховуючи здійснену 12.07.2012 року часткову оплату на суму 4 588,90 грн., і сума пені склала 936,44 грн. (сума простроченого платежу 2 972,57 грн., період прострочення з 31.03.2012 року по 12.07.2012 року, кількість днів прострочення 104 = 126,70 грн. пені; сума простроченого платежу 5 565,48 грн., період прострочення з 20.04.2012 року по 12.07.2012 року, кількість днів прострочення 84 = 191,60 грн. пені; сума простроченого платежу 3 949,15 грн., період прострочення з 13.07.2012 року по 20.10.2012 року, кількість днів прострочення 100 = 161,85 грн. пені; сума простроченого платежу 6 050,85 грн., період прострочення з 19.06.2012 року по 19.12.2012 року, кількість днів прострочення 184 = 456,29 грн. пені).

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 099,76 грн., з яких: 10 000,00 грн. - основний борг, 2 917,78 грн. - штраф, 936,44 грн. - пеня та 245,54 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позову належним чином не заперечив, документально підтверджених доказів причин нез'явлення представника в судове засідання не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати в сумі 1 685,68 грн. слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4 (ідентифікаційний код юридичної особи 36416850, р/р 26005230321100 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком плюс», 79024, м. Львів, вул. Промислова, 60 (ідентифікаційний код юридичної особи 31658156, р/р 2600201144242 в ПЛФ ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 10 000,00 грн. основного боргу, штраф в сумі 2 917,78 грн., 936,44 грн. пені, 3 % річних в сумі 245,54 грн. та 1 685,68 грн. судового збору .

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.02.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А