Рішення

від 22.02.2013 по справі 1пд/5014/3371/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВв, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

22.02.13 Справа № 1пд/5014/3371/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматурноелектронасосний торговий дім", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антал-Індустрія 7", м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя Н.М.Зюбанова

П р е д с т а в н и к и:

від позивача - Карпов Д.О., довіреність від 02.12.12 б/н;

від відповідача - не прибув ;

Суть спору: про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.10.10 № 20-10(10).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представника позивача, суд дійшов до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в обгрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору від 20.10.10 № 20-10(10) між ТОВ "Антал-Індустрія 7", м. Луганськ та ТОВ "Арматурноелектронасосний торговий дім", м. Луганськ позивач посилається на те, що даний правочин укладено з порушенням законодавства, оскільки у відповідача відсутні необхідні умови, а саме матеріально-технічна база для здійснення відповідної господарської діяльності, що є необхідним для виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про фіктивність діяльності відповідача.

Саме з посиланням на вказані обставини позивач просить дослідити умови договору від від 20.10.10 № 20-10(10), п. 1.1 якого передбачено, що продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти товар.

У якості нормативно-правової підстави позову позивач посилається на ст. 203 ЦК України (у редакції станом на час укладання договору), яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.

Правове регулювання договірних зобов'язань щодо купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України, зокрема ст. 655 даного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно ст. 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений /придбаний, набутий/ продавцем у майбутньому.

Господарський суд дійшов висновку про відмову у позові, оскільки у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про недійсність вказаного договору від 20.10.10 № 20-10(10) станом на час його укладання .

Твердження позивача про його укладання без наміру настання реальних наслідків є надуманими, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення підписане 26.02.13.

Суддя Н.М.Зюбанова