Рішення

від 25.02.2013 по справі 5011-34/18848-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/18848-2012 25.02.13

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Статус прогрес" простягнення 555376627,15 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача - Яцук С.В., представник за довіреністю; від відповідача -не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус прогрес" (далі - відповідач) про стягнення 555376627,15 грн., з яких:

- 530649253,70 грн. заборгованість за кредитом;

- 24094192,78 грн. заборгованість за відсотками;

- 275409,84 грн. пеня за кредитом;

- 357770,84 грн. пеня за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Статус прогрес" своїх зобов'язань за кредитним договором №20-1696/2-1 від 15.06.2011, укладеним між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 27.12.2012 було порушено провадження у справі №5011-34/18848-2012.

Позивачем подана заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідно до поданої заяви, позивач повідомив суд про те, що в зв'язку з допущеною при поданні позовної заяви арифметичною помилкою (в розрахунку ціни позову при поданні позову до суду було вказано суму заборгованості 555376627,15 грн., а потрібно було вказати (551846744,58 грн.) на підтвердження чого було надано новий розрахунок станом на 27.12.2012 (момент подання позовної заяви ПАТ «Промінвестбанк»), відповідно до якого:

- 530649253,70 грн. заборгованість за кредитом;

- 20116847,19 грн. заборгованість за відсотками;

- 300000 грн. пеня за кредитом;

- 770643,69 грн. пеня за відсотками.

Разом сума заборгованості становить 551846744,48 грн.

Також, у поданій заяві позивач збільшив розмір позову, оскільки з початку нового 2013 року зросла сума боргу, отже станом на 28.01.2013 за даними Банка сума заборгованості становить 552158972,01 грн., з яких:

- 530649253,70 грн. заборгованість за кредитом;

- 20116847,19 грн. заборгованість за відсотками;

- 352459,02 грн. пеня за кредитом;

- 1030412,10 грн. пеня за відсотками.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

На призначені судові засідання 28.01.2013 та 25.02.2013 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом доказів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив, хоча про дату та час його проведення повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать наявні у матеріалах справи оригінали поштових відправлень.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне повторно відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк», Банк або Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус прогрес» (далі - Позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-1696/2-1 від 15.06.2011 (далі - Кредитний договір) із змінами на підставі укладених договорів про внесення змін №20-3294/2-1 від 28.11.2011, №20-3810/2-1 від 30.12.2011, №20-1812/2-1 від 29.05.2012, №20-1947/2-1 від 11.06.2012, №20-2208/2-1 від 26.06.2012, згідно з умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 700000000 грн. (ліміт кредитної лінії), а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №20-2208/2-1 від 26.06.2012 кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 28 травня 2014 року.

Відповідно до пункту 3.2 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №20-1947/2-1 від 11.06.2012 проценти за користування кредитом нараховуються Банком, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 9,90% процентів річних, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються Позичальником у валюті в якій Позичальнику було надано Кредит, щомісячно 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів.

При цьому сторони встановлюють, що зобов'язання Позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими до 5 (п'ятого) числа місяця наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів (кінцева дата сплати процентів).

У випадку, якщо кінцева дата сплати процентів припадає на вихідний (субота чи неділя) чи святковий день, Позичальник зобов'язаний здійснити сплату процентів в останній робочий день напередодні.

Проценти за грудень місяць сплачуються Позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця. Якщо перша видача Кредиту була здійснена в грудні місяці, то нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за період з дати першої видачі Кредиту по останній календарний день грудня місяця в порядку, визначеному у цьому пункті Договору.

Відповідно до пункту 4.3.4 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку остаточного погашення кредиту) плати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки, передбачених цим Договором у випадку зокрема, коли Позичальник не виконав у строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за надання кредиту, та/або сплаті плати за кредит, та/або інші обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачені цим Договором.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав, Банк зобов'язаний письмово попередити Позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокову сплату боргу (вимога за вих. №39-1/272-9 від 12.12.2012). Вказана вимога отримана відповідачем 12.12.2012, про що наявна відповідна відмітка.

Факт надання кредиту підтверджується рухом коштів за період з 30.05.2012 до 31.12.2012, а також довідкою про рух коштів по рахунках за період з 25.06.2012 до 25.06.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, Банком було здійснено кредитування Позичальника на умовах та в порядку, встановлених Кредитним договором.

Проте, Позичальник належним чином не виконав умови Кредитного договору внаслідок чого, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, за даними Банка станом на 28.01.2013 загальна сума заборгованості Позичальника становить 550776100,89 грн., а саме:

- заборгованість по тілу кредиту становить - 530659253,70 грн.;

- заборгованість по відсоткам - 20116847,19 грн.;

Станом на момент розгляду справи у матеріалах справи відсутні докази погашення вищевказаної суми заборгованості за Кредитним договором.

За таких обставин справи позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як убачається з матеріалів справи у відповідача в зв'язку із порушеннями строків сплати суми Кредиту, згідно з Графікам погашення кредиту, процентів за користування кредитом, виникла і тривала подія невиконання зобов'язань, ознаки якої визначені умовами Кредитного договору. Так, за цей період за відповідачем обліковувалась прострочена заборгованість:

- заборгованість по тілу кредиту становить - 530659253,70 грн.;

- заборгованість по відсоткам - 20116847,19 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи дані норми та умови пункту 4.3.4 статті 4.3 Кредитного договору, позивач правомірно просить стягнути з відповідача достроково суму наданого кредиту.

Таким чином, станом на 28.01.2013 за відповідачем обліковується заборгованість за Кредитним договором, а саме:

- заборгованість по тілу кредиту становить - 530659253,70 грн.;

- заборгованість по відсоткам за період з травня 2012 року до грудня 2012 року - 20116847,19 грн.

Розрахунок суми вказаної заборгованості, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам Кредитного договору та матеріалам справи.

Доказів сплати вказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів у загальній сумі 1382871,12 грн., з яких:

- 352459,02 грн. пеня за кредитом;

- 1030412,10 грн. пеня за відсотками.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.3 Кредитного договору в редакції Договору про внесення змін №20-1947/2-1 від 11.06.2012 до Кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Відповідно до пункту 3.4 Кредитного договору у випадку якщо Банком застосована до Позичальника неустойка у вигляді пені остання нараховується Банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується Позичальником у порядку, передбаченому умовами цього Договору для нарахування та сплати процентів на рахунок номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, судом встановлено, що пунктом 3.4 Кредитного договору сторонами визначено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню, відповідно до поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог за розрахунком позивача в загальній сумі 1382871,12 грн., з яких:

- 352459,02 грн. пеня за кредитом;

- 1030412,10 грн. пеня за відсотками.

Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус прогрес» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, ідентифікаційний код 35265388) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м. Київ, провулок Шевченка, буд. 12, ідентифікаційний код 00039002) 530659253 (п'ятсот тридцять мільйонів шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 20116847 (двадцять мільйонів сто шістнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 19 коп. заборгованості за відсотками, 1382871 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 12 коп. пені за кредитом та відсотками, а також 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.

3. Видати наказ .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2013

Суддя Р.Б. Сташків