Рішення

від 25.02.2013 по справі 5010/1617/2012-27/75

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р. Справа № 5010/1617/2012-27/75

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094. Адреса для листування: м. Дніпропетровськ, а/с 1800, 49027; вул. Галицька, 22 б-в, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018)

до відповідача: Приватного підприємства "Мастак - Сервіс" (вул. Дучимінської, 13, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200)

про стягнення заборгованості за договором IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року в сумі 90 092, 51 гривень, з яких 69 955, 77 гривень - заборгованість за кредитом, 14 663, 50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5 473, 24 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором

За участю представників сторін:

Від позивача: представник не з'явився.

Від відповідача: представники не з'явились.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі позивач) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до приватного підприємства "Мастак - Сервіс" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за договором IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року в сумі 90 092, 51 гривень, з яких 69 955, 77 гривень - заборгованість за кредитом, 14 663, 50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5 473, 24 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Ухвалою від 25.12.2012 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/1617/2012-27/75 та призначив до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2013 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2013 року розгляд справи відкладався на 24.01.2013 року, у зв'язку з нез'явленням представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

24.01.2013 року розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2013 року, 05.02.2013 року та 19.02.2013 року розгляд справи відкладався на 05.02.2013 року, 19.02.2013 року та 25.02.2013 року, відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та надіслав суду на виконання ухвали суду розрахунок заборгованості (Вх. № 1182/13 від 24.01.2013 року).

Суд долучив розрахунок до матеріалів справи.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлення з відмітками про отримання відповідачем, причини неявки суду невідомі (а. с. 59, 90).

Водночас, відповідач відзив на позов не надіслав, вимоги суду, вказані в ухвалах не виконав.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Так, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача Приватного підприємства "Мастак - Сервіс".

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

21.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та Приватним підприємством "Мастак-Сервіс" укладено договір IFKC-27 про надання "Мікрокредиту", згідно п. 1.1. якого Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого у відповідності з п. 1.3. договору, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому на поточному рахунку Клієнта виникає дебетове сальдо.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати відповідачу кредитний ліміт в розмірі 40 000,00 гривень на термін до 21.04.2012 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених договором ( п. А.2., А.3. договору).

22.09.2011 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору про надання "Мікрокредиту" № IFKC-27 від 21.04.2011 року, у відповідності до п. 1. якої сторони, за взаємною згодою, у зв'язку із виробничою необхідністю змінили ліміт кредитування по договору № IFKC-27 від 21.04.2011 року та виклали його в наступній редакції:

А.2. Ліміт даного кредитного договору: 70 000, 00 гривень на поповнення обігових коштів, та 4 500, 00 гривень на сплату витрат, передбачених п. п. 2.2.17., 2.3.15., 5.7. даного договору.

Відповідно до п. А.1. договору - вид кредиту овердрафт.

Згідно до п. А.4. договору - період безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

У відповідності до п. 1.5. договору - кредитування позичальника здійснюється банком в рамках ліміту і строку, встановлених згідно пунктів 1.3., 1.4., даного договору, з періодом безперервного користування кредитом згідно п. А.4.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Зменшення чи збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредиту. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточний рахунок зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Згідно до п. А.7. - за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 22 % річних. Збільшення або зменшення заборгованості за кредитом в період безперервного користування кредитом, встановлено в п. А.4., не впливають на зміни початку періоду безперервного користування кредитом.

Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунків зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до п. А.8. - при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань по погашенню кредиту клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 44 % річних від суми залишку несплаченої заборгованості. У разі порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань і при реалізації права банку, передбаченого п. А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0, 122 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, що передбачена повідомленням. При цьому відсотки за користування кредитом не сплачуються.

Відповідно до п. 4.8. - розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи 360 днів в році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається.

Сторони у п. 2.2.2. кредитного договору досягли домовленості, що клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 4.1., 4.2., 4.3., 4.5. даного договору.

Згідно із пунктом 2.2.3. кредитного договору клієнт зобов'язаний проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, що не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, в порядку та строки, встановлені п. 1.5. договору.

Пунктом 4.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта, при закритті банківського дня, клієнт сплачує відсотки виходячи з процентової ставки в розмірі зазначеному в п. А.7.

У відповідності до п. 4.3. кредитного договору сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п. п. 4.1., 4.2. даного договору, проводиться в порядку, зазначеному в п. п. 1.1., 2.1.4., 2.2.8. даного договору. Відсотки несплачені після закінчення періоду безперервного користуванням кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.4.).

При непогашенні кредиту в який - небуть із термінів, встановлених п. п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. даного договору, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості за простроченою сумою кредиту, розрахунок відсотків проводиться, у відповідності з п. 4.2. даного договору з дня виникнення простроченої заборгованості (п. 4.7. кредитного договору).

Відповідно до п. 5.1. договору - при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. даного договору; термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. даного договору; винагороди, передбаченої п. п. 2.2.7., 4.4., 4.10. даного договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А у разі реалізації банком права, передбаченого п. А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі, вказану в п. А.8. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні.

Позивач свої зобов'язання згідно договору про надання мікрокредиту від 21.04.2011 року виконав належним чином, що підтверджується випискою по банківському рахунку з 29.04.2011 року по 01.11.2012 року (а. с. 16 - 26).

Відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим за ним уторилась заборгованість за договором IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року в сумі 90 092, 51 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 69 955, 77 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 14 663, 50 гривень та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 5 473, 24 гривень.

03.10.2012 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" на адресу відповідача було надіслано претензію (Вих. № 10421IFKCS026 від 02.10.2012 року) про сплату заборгованості в розмірі 89 127, 80 гривень, що складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 69 955, 77 гривень, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 13 979, 49 гривень та заборгованості по пені в сумі 5 192, 54 гривень. В претензії позивач просить негайно погасити прострочену заборгованість в повному обсязі. Факт надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком "Укрпошти" від 03.10.2012 року № 0115, копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 27 - 28).

Однак, відповіді на претензію Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" не отримано, заборгованість по кредиту не погашено.

Оскільки, відповідач своєчасно та в повному обсязі не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за договором IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року у сумі 90 092, 51 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 69 955, 77 гривень, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 14 663, 50 гривень та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором - 5 473, 24 гривень,згідно наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог (а. с. 13 - 15). Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови договору IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач свої зобов'язання згідно договору IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року виконав належним чином, що підтверджується випискою по банківському рахунку з 29.04.2011 року по 01.11.2012 року (а. с. 16 - 26).

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів, відповідно до умов договору IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року.

Як видно з вище наведеного, відповідач у супереч взятих на себе зобов'язань порушив умови договору IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року, а саме в термін, передбачений договором, тобто - кінцевий термін погашення кредиту - 21.04.2012 року, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав.

Суд, відповідно до умов кредитного договору, приймає наданий до позовної заяви розрахунок позивача щодо нарахування заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені (а. с. 13 - 15) та враховуючи той факт, що відповідач, на день розгляду справи судом, жодного разу не з'явився у судові засідання, будь - яких доказів, які б свідчили про належне виконання грошового зобов'язання суду не надав, у тому числі і про повне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 69 955, 77 гривень та заборгованості по відсотках в розмірі 14 663, 50 гривень.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 473, 24 гривень заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, то суд вказує наступне.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, пунктом 5.1. договору встановлено, що при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. даного договору; термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 1.2., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. даного договору; винагороди, передбаченої п. п. 2.2.7., 4.4., 4.10. даного договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А у разі реалізації банком права, передбаченого п. А.3., позичальник сплачує банку пеню в розмірі, вказану в п. А.8. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїх постановах у справах № 14/044-11 від 12.07.2012 року та № 5011-33/6568-2012 від 13.02.2013 року, а також Верховний Суд України у своїх постановах у справах № 10/065-11 від 11.12.2012 року, № 17/034-11 від 04.12.2012 року. А у відповідності до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України - рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідності із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, з огляду на те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором, а п. 5.1. договору передбачено нарахування пені за кожен день прострочення, то за таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 9 185, 71 гривень, нарахованої поза межами зазначеного шестимісячного строку.

Також, суд зазначає наступне. Під час провадження у справі, відповідач жодного разу не з'явився у судові засідання та не надіслав суду обґрунтований контр розрахунок позовних вимог.

У відповідності до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін

Пунктом 5.4. договору передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. п. 4.1., 4.2., 4.3., 5.1., 5.2., 5.3, даного договору здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом.

Матеріали справи свідчать про те, що до прийняття рішення у справі сторони не зверталися до суду з клопотанням щодо застосування судом позовної давності.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 5 473, 24 гривень заборгованості по пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором є правомірною і обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі, згідно розрахунку долученого до позовної заяви.

Що стосується розрахунку заборгованості (Вх. № 1182/13 від 24.01.2013 року), що міститься у матеріалах справи, то він перевищує суму заявлену до стягнення, тому суд задовольняє вимоги заявлені в позовній заяві, оскільки не може виходити за межі позовних вимог.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 259, 267, 509, 526, 530, 546, 549, 611, 612, 627, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 64, 69, 75, 82 - 85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача Приватного підприємства "Мастак - Сервіс" про стягнення заборгованості за договором IFKC-27 про надання "Мікрокредиту" від 21.04.2011 року в сумі 90 092, 51 гривень, з яких 69 955, 77 гривень - заборгованість за кредитом, 14 663, 50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5 473, 24 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Мастак - Сервіс" (вул. Дучимінської, 13, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код: 34517875) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, Жовтневий район, м. Дніпропетровськ, Дніпропетровська область, 49094, ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість в сумі 90 092, 51 гривень (дев'яносто тисяч дев'яносто дві гривні п'ятдесят одну копійку) , з яких 69 955, 77 гривень - заборгованість за кредитом, 14 663, 50 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом та 5 473, 24 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, а також 1 801, 85 гривень (одну тисячу вісімсот одну гривню вісімдесят п'ять копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"