Постанова

від 12.02.2013 по справі 2а-17518/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2013 року 11:16 № 2а-17518/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003392220/17649 від 09.11.2012 р. за участю представників сторін:

від позивача: Міщішина Л. Б., довіреність б/н від 21.01.13 р.;

від відповідача: Кириленко М. Є., довіреність № 53, від 30.05.12 р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кордон Авіа Сервіс", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003392220/17649 від 09.11.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Високотехнологічні системи" (код за ЄДРПОУ 35592581) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними правочини між позивачем та ТОВ "Високотехнологічні системи", в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки ТОВ "Високотехнологічні системи" є підприємством, що займалось підприємницькою діяльністю з порушенням вимог чинного законодавства України, здійснювало діяльність з метою створення іншим суб'єктам підприємницької діяльності умов для ухилення від сплати податків, що вказує на те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Високотехнологічні системи" та його контрагентами є нікчемними правочинами, відтак, відповідач правомірно дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 179096,00 грн. за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Високотехнологічні системи" (код за ЄДРПОУ 35592581) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Високотехнологічні системи" за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" (код ЄДРПОУ 32070105) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Високотехнологічні системи" (код ЄДРПОУ 35592581) за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. №5213/2250/32070105 від 25.10.2012 р. (надалі - Акт перевірки №5213/2250/32070105).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №5213/2250/32070105, позивачем порушено вимоги пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Укрїани "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість на суму 179096,00 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2011 р. - 179096,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №5213/2250/32070105 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003392220/17649 від 09.11.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 179096,00 грн.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Кордон Авіа Сервіс" зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 19.08.2002 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 09.04.2002 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 05.09.2002 р.

Між ПрАТ "Кордон Авіа Сервіс", як покупцем, та ТОВ "Високотехнологічні системи", як постачальником, був укладений Договір поставки обладнання №11-02/10 від 11.02.2010 року (надалі -Договір №11-02/10), згідно п.1 та п.4.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю в установленні строки обладнання у кількості та за цінами згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується сплачувати за це обладнання та приймати його у відповідності з умовами цього договору. Загальна вартість обладнання по договору становить 3168861,60 грн., у т.ч. ПДВ 528143,60 грн. Договір №11-02/10 від імені ТОВ "Високотехнологічні системи" підписаний директором ОСОБА_4

Крім того, судом встановлено, що між ПрАТ "Кордон Авіа Сервіс", як покупцем, та ТОВ "Високотехнологічні системи", як постачальником, був укладений Договір поставки обладнання №01/03-2010 від 01.03.2010 року (надалі - Договір №01/03-2010), згідно п.1 та п.4.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю в установленні строки обладнання у кількості та за цінами згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується сплачувати за це обладнання та приймати його у відповідності з умовами цього договору. Загальна вартість обладнання по договору становить 4865280,00 грн., у т.ч. ПДВ 810880,00 грн. Договір №01/03-2010 від імені ТОВ "Високотехнологічні системи" підписаний директором ОСОБА_4

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Високотехнологічні системи" на виконання умов Договору №11-02/10 та Договору №01/03-2010 були виставлені рахунки-фактури на загальну суму 1074575,40 грн., в т.ч. ПДВ 179095,90 грн. (№ 1 від 11.01.2011 р. - на суму 282360,00 грн., в т.ч. ПДВ 47060,00 грн.; № 2 від 11.01.2011 р. - на суму 316886,16 грн., в т.ч. ПДВ 52814,36 грн.; № 3 від 12.01.2011 р. - на суму 475329,24 грн., в т.ч. ПДВ 79221,54 грн.). Зазначені рахунки-фактури від імені ТОВ "Високотехнологічні системи" підписані його директором ОСОБА_4

На виконання умов Договору №11-02/10 та Договору №01/03-2010, ТОВ "Високотехнологічні системи" поставило позивачу обладнання на загальну суму 1074575,40 грн., в т.ч. ПДВ 179095,90 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Високотехнологічні системи" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1074575,40 грн., в т.ч. ПДВ 179095,90 грн. (№ 1 від 11.01.2011 р. - на суму 282360,00 грн., в т.ч. ПДВ 47060,00 грн.; № 2 від 11.01.2011 р. - на суму 316886,16 грн., в т.ч. ПДВ 52814,36 грн.; № 3 від 12.01.2011 р. - на суму 475329,24 грн., в т.ч. ПДВ 79221,54 грн.). Дані податкові накладні складені та підписані директором ТОВ "Високотехнологічні системи" ОСОБА_4

Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Судом встановлено, що керівником ТОВ "Високотехнологічні системи" є ОСОБА_4.

Судом також встановлено, що на час існування спірних правовідносин, як позивач, так і контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Високотехнологічні системи" були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відповідно, володіли достатнім обсягом правосуб"єктності.

Згідно з дослідженою судом наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за січень 2011 року, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Високотехнологічні системи" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору №11-02/10 та Договору №01/03-2010 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 1074575,40 грн., в т.ч. ПДВ 179095,90 грн., що підтверджується, дослідженими судом, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції №382 від 11.07.2011 р., № 34 від 13.01.2011 р., №35 від 13.01.2011 р., №557 від 25.08.2011 р., №33 від 13.01.2011 р., №558 від 25.08.2011 р.

Судом встановлено, що 19.09.2011 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Високотехнологічні системи", за результатами якої складено Акт про результати позапланової невиїзної перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Високотехнологічні системи" (код ЄДРПОУ 35592581) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Віктрейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 36927332) за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року №2028/23-04/35592581 (надалі -Акт перевірки №2028/23-04/35592581), в якому податковим органом зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Віктрейд ЛТД" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ "Віктрейд ЛТД", фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Віктрейд ЛТД" є фіктивними правочинами, та таким, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, а тому операції купівлі ТОВ "Високотехнологічні системи" у ТОВ "Віктрейд ЛТД" та в подальшому операції по продажу покупцям не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними.

Суд критично відноситься до посилання відповідача на Акт перевірки №2028/23-04/35592581, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ "Високотехнологічні системи", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №11-02/10 та Договору №01/03-2010 недійсними і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ "Високотехнологічні системи" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Нормами статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору №11-02/10 та Договору №01/03-2010, укладених між позивачем та ТОВ "Високотехнологічні системи", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Високотехнологічні системи", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 р., зокрема, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про податок на додану вартість", відтак, необгрунтованим є посилання відповідача у Акті перевірки та оскаржуваному повідомленні-рішенні на порушення позивачем вимог вказаного закону.

Відповідно до п. 201.8., 201.9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд також звертає увагу, що основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу, 31.62.1 Виробництво іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань, 31.62.3 Ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань, 33.20.3 Ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів.

З матеріалів справи вбачається, що отримане від ТОВ "Високотехнологічні системи" обладнання було використане позивачем для виконання умов Контракту №101 від 13.04.2010 р., укладеного між ПрАТ "Кордон Авіа Сервіс", як продавцем, та Державною прикордонною службою Туркменістану, як покупцем, що підтверджується, відповідними вантажно-митними деклараціями.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Високотехнологічні системи" та, як наслідок, не було допущено завищення податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість на суму 179096,00 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2011 р.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0003392220/17649 від 09.11.2012 р.

Позивачем надано суду достатні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно з нормами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби №0003392220/17649 від 09.11.2012 р.

3. Судові витрати в сумі 1790,96 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто гривень дев'яносто шість коп.) присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" (ідентифікаційний номер 32070105) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 15.02.2013 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко