Ухвала

від 21.02.2013 по справі 0670/6381/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"21" лютого 2013 р. Справа № 0670/6381/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" грудня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Полісся" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС Полісся" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000742200 від 13.09.2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000742200 від 13.09.2012 року та відшкодовано позивачу з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 44 (сорок чотири) коп.

В апеляційній скарзі Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби (далі Бердичівська ОДПІ), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що поза увагою суду залишилася та обставина, що правочин, укладений позивачем з ТОВ «Домєн» є нікчемним, а тому у позивача не виникло права на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС Полісся" (далі - ТОВ "ТІС Полісся") є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за номером 32085237 та перебуває на податковому обліку в Бердичівська ОДПІ.

Податковим органом, за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності визначення податкового кредиту та фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Домєн" (код ЄДРПОУ 23739044) за серпень 2011 року, складено акт № 1673/22-00/32085237 від 31.08.2012 року (а.с.14-40).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.3, ст. 198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 665, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, в результаті чого, на думку податкового органу, ТОВ "ТІС Полісся" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму розміром 19096 грн.

13 вересня 2012 року, на підставі акту перевірки, Бердичівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742200, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 28644 грн., у тому числі 19096 грн. - за основним платежем та 9548 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи зазначене податкове повідомлення -рішення, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що воно не узгоджується з правовими положеннями законів України та не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТІС Полісся» та ТОВ "Домєн" укладено договір купівлі-продажу №03/05/2010 від 20.01.2010 р., за яким, "Продавець" зобов'язується передати товар у власність "Покупця", а "Покупець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару узгоджуються сторонами та зазначаються в Специфікації на кожну окрему поставку, яка є невід'ємною частиною Договору. Загальна сума Договору визначається сумою специфікацій, доданих до даного Договору, яка є невід"ємною його частиною. Оплата за товар проводиться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок "Продавця", згідно виставленого рахунку.

Зі змісту специфікації №07 від 26.08.2011 року до договору №03/05-2010 від 20.01.2010 року убачається, що сума договору становить 114576 грн., в тому числі: 19096 грн. податоку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку зазначеному договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що укладений договір за своєю формою та змістом відповідає вимогам ст. ст. 203,207 ЦК України. Умови даного Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Домєн", виконані сторонами.

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ "Домєн" виписано позивачу видаткову накладну №РН-0000113 від 30.08.2011 року та податкову накладну №23 від 29.08.2011 року на поставку модифікатора KANE PA-600 (а.с. 201,202).

Оплату вартості товару позивачем на користь ТОВ "Домєн" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжним дорученням №1745 від 29.08.2011 року та виписками з банківських рахунків.

Факт транспортування товару, придбаного у ТОВ "Домєн" підтверджується договором про надання транспортних послуг від 18.01.2011 року та товарно-транспортною накладною (а.с.47,70).

Так само, підтверджено позивачем і факт подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності та відображення зазначеної операції в бухгалтерському та податковому обліку. Вказані обставини підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 «сировина й матеріали» за серпень 2011 року, карткою рахунку по рахунку 201 «сировина й матеріали» з відображенням господарських операцій вибуття сировини на виробництво власної продукції, актами на списання сировини для виготовлення продукції компаунд економ, внутрішніми прибутковими накладними з виробництва готової продукції, внутрішніми накладними на передачу готової продукції на склад готової продукції.

Окрім того, з метою повного, всебічного розгляду справи, судом першої інстанції допитано свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які підтвердили реальність вчинення правочину та виконання його умов у повному обсязі.

Зазначені обставини податковий орган не заперечує, так само як і не зазначає про те, що первинні документи, які стали підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не відповідають за змістом та формою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на викладене, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що в даному випадку господарські операції з придбання товару були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а тому позивач має право на податковий кредит, оскільки такі дії узгоджуються з приписами ст. 198 ПК України.

Так, за змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявні у позивача первинні документи, яким надана належна оцінка судом першої інстанції свідчать про помилковість висновків податкового органу про неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Домєн".

Посилання податкового органу на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді першої інстанції, так і при розгляді справи апеляційним судом.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів про те, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Як на підставу про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ "ТІС Полісся" та ТОВ "Домєн", податковий орган посилається на акт перевірки ТОВ "Домєн" проведеної ДПІ у Печерському районі м.Києва 13.04.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ "Тала Груп" та ТОВ "Юкмас" та на акти про неможливість проведення зустрічної звірки щодо ТОВ "Тала Груп".

Проте, такі обставини, не можуть впливати на порядок формування податкового кредиту позивачем, оскільки невиконання зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи допущення інших порушень податкового законодавства контрагентами по ланцюгу операцій не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" грудня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіс Полісся" вул.Індустріалізації, 3,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312