Рішення

від 14.02.2013 по справі 910/1493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1493/13 14.02.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/1493/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами

«ВОРТЕКС 11»;

про стягнення 28907,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорт» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «ВОРТЕКС 11» (надалі - відповідач) про стягнення 28907,73 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 002825 від 27.08.2012р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 24827,76 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 1290,15 грн. та відсотки за користування коштами в розмірі 2789,82 грн.

Ухвалою від 21.01.2013 р. за № 911/263/13-г Господарський суд Київської області, на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК України, передав за територіальною підсудністю позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю «Дакорт» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «ВОРТЕКС 11».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013р. порушено провадження у справі № 910/1493/13 та призначено її розгляд на 14.02.2013р.

11.02.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшли витребувані документи та заява б/н від 07.02.2013 р., в якій останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представники сторін у судове засідання 14.02.2013 р. не з'явились.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.01.2013р. не виконав, про причини неявки свого представника суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 28.01.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представників сторін, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір № 002825, у відповідності до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар, сплатити його вартість та своєчасно повертати тару згідно з умовами даного договору.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що вид, асортимент, ціна й загальна вартість товару визначаються накладними, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.5. договору, перехід права власності на товар до покупця відбувається в момент фактичної передачі товару представнику покупця. Датою передачі товару є дата підписання товарної накладної представником покупця (п.3.6. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунок за куплений товар, який передається згідно з даним договором, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням прихідно-касові документи) або перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаному в розділі 9 даного договору, протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня отримання товару.

Умовами пункту 7.1. передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє один рік з дня підписання, вказаної в даному договорі.

Доказів розірвання Договору № 002825 від 27.08.2012р. сторони суду не надали, а отже на день розгляду справи договір є чинним.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 24827,76 грн., що підтверджується підписаними та скріпленами печатками сторін товарно-транспортними накладними № ДДП-434271 від 29.08.2012 р. на суму 18070,76 грн. № ДДП-439746 від 04.09.2012 р. на суму 6757,00 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар у визначений договором строк не розрахувався, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки станом на 09.01.2013 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 24827,76 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 24827,76 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1290,15 грн. за період з 12.09.2012р. по 14.01.2013р. та відсотки за користування коштами в розмірі 2789,82 грн., що нараховані за період з 22.09.2012р. по 14.01.2013р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пп. 5.2.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який обчислюється пеня, від його вартості за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 1248,54 грн., оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, наведеним у позовній заяві, останнім при нарахуванні пені не враховано, що з 22.03.2012р. змінено облікову ставку НБУ, розмір якої становить 7,5%.

Також, згідно з пп. 5.2.2. договору, у випадку затримки платежу за прийнятий товар понад 10 календарних днів, покупець додатково до суми боргу сплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими засобами продавця.

Приписами ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до приписів статті 536 ЦК України , за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з пп. 5.2.2. Договору № 002825 від 27.08.2012р., сторони визначили процент за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,1% за кожен день.

Отже, позивач правомірно нарахував проценти в розмірі 0,1% на суму боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця за період з 22.09.2012р. по 14.01.2013р., що у загальній сумі становить 2789,82 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами «ВОРТЕКС 11» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 11; код ЄДРПОУ 36925492) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» (юридична адреса: 95047, Автономна республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Г.Сталінграда, 1-а; поштова адреса:49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9, код ЄДРПОУ 36394005) 24827 грн. 76 коп. - боргу, 1248 грн. 54 коп. - пені, 2789 грн. 82 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1718 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.02.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов