Постанова

від 22.02.2013 по справі 2а/0270/5683/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 лютого 2013 р. Справа № 2а/0270/5683/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Побережської В.В.,

представника позивача: Бондаренко Н.О.,

представників відповідачів: Васінкіної О.В., Калинчука С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Банк Національний Кредит"

до: Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області

третя особа: Вінницьке закрите акціонерне товариство "Спорттовари"

про: скасування постанов про арешт майна боржника та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 року публічне акціонерне товариство "Банк Національний Кредит" (далі - ПАТ "Банк Національний Кредит") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- скасувати постанову державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Староміський ВДВС) від 28.09.2006 року про арешт майна боржника (Вінницьке закрите акціонерне товариство "Спорттовари", код ЄДРПОУ 13342529)) та оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати постанову головного державного виконавця Белза О.І. відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області) від 20.05.2011 року ВП № 26602817 про арешт майна боржника (Вінницьке закрите акціонерне товариство "Спорттовари", код ЄДРПОУ 13342529)) та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на заставлене майно, а саме на комплекс виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25 і складається з наступного: прохідна з магазином літера "А" площею 136,4 кв.м; автосалон літера "Б" площею 535,6 кв.м; котельня з акумуляторною літера "Б" площею 296,7 кв.м; гараж літера "Е" площею 534,6 кв.м; склад літера "З" площею 66,19 кв.м; склад літера "М" площею 1173,7 кв.м; склад з рампою літера "О 1 , О 1 " площею 2531,6 кв.м; адмінкорупус літера "П" площею 364,2 кв.м; туалет літера "К"; споруди № 1- № 5; земельна ділянка з цільовим призначенням "для комерційних потреб", кадастровий номер 0510100000:03:017:0025, площею 1,5825 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25;

- зобов'язати Староміський ВДВС зняти арешт із заставленого майна, що належить Вінницькому закритому акціонерному товариству "Спорттовари" (код ЄДРПОУ 13342529), а саме з комплексу виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25 і складається з наступного: прохідна з магазином літера "А" площею 136,4 кв.м; автосалон літера "Б" площею 535,6 кв.м; котельня з акумуляторною літера "Б" площею 296,7 кв.м; гараж літера "Е" площею 534,6 кв.м; склад літера "З" площею 66,19 кв.м; склад літера "М" площею 1173,7 кв.м; склад з рампою літера "О 1 , О 1 " площею 2531,6 кв.м; адмінкорупус літера "П" площею 364,2 кв.м; туалет літера "К"; споруди № 1- № 5; земельна ділянка з цільовим призначенням "для комерційних потреб", кадастровий номер 0510100000:03:017:0025, площею 1,5825 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25;

- зобов'язати ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області зняти арешт із заставленого майна, що належить Вінницькому закритому акціонерному товариству "Спорттовари" (код ЄДРПОУ 13342529), а саме з комплексу виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25 і складається з наступного: прохідна з магазином літера "А" площею 136,4 кв.м; автосалон літера "Б" площею 535,6 кв.м; котельня з акумуляторною літера "Б" площею 296,7 кв.м; гараж літера "Е" площею 534,6 кв.м; склад літера "З" площею 66,19 кв.м; склад літера "М" площею 1173,7 кв.м; склад з рампою літера "О 1 , О 1 " площею 2531,6 кв.м; адмінкорупус літера "П" площею 364,2 кв.м; туалет літера "К"; споруди № 1- № 5; земельна ділянка з цільовим призначенням "для комерційних потреб", кадастровий номер 0510100000:03:017:0025, площею 1,5825 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою Староміського ВДВС від 28.09.2006 року накладено арешт на нежитлове приміщення (промислову базу) Вінницького закритого акціонерного товариства "Спорттовари" по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці. Крім того, постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області від 20.05.2011 року арештовано все нерухоме майно зазначеного товариства, в тому числі і те, що знаходиться по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці. Накладення арештів підтверджується записами № 4 та № 8 у витягу № 39112441 від 04.12.2012 року з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Стверджує, що цими арештами порушується право ПАТ "Банк Національний Кредит" як заставодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого нерухомого майна. При цьому вказує на те, що 18.08.2006 року між акціонерним комерційним банком "Національний кредит", правонаступником якого є позивач, та товариством з обмеженою відповідальністю "Дольче-Продукт" (код ЄДРПОУ 31133750) був укладений кредитний договір № 25/06, відповідно до якого банк надав кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в сумі 5 000 000 грн. терміном повернення до 07.08.2009 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком і Вінницьким закритим акціонерним товариством "Спорттовари" 18.08.2006 року було укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром № 2136. Згідно із умовами договору в іпотеку банку передано комплекс виробничих будівель, що знаходяться по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці і складається з майна, яке перелічене у заявлених позовних вимогах. 18.08.2006 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію договору іпотеки, у зв'язку з чим відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" банк набув право вищого пріоритету на задоволення вимог, забезпечених зареєстрованою іпотекою, перед іншими кредиторами. Просить врахувати, що станом на 04.12.2012 року зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконані. 17.09.2012 року господарським судом Вінницької області ухвалено рішення в справі № 2/11/2012/5003 за позовом ПАТ "Банк Національний Кредит" до Вінницького закритого акціонерного товариства "Спорттовари" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме комплекс виробничих будівель та земельну ділянку по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці. Вважає, що у позивача, як заставодержателя за договором іпотеки, першого виникло право застави на вказане майно, а накладення арешту на це майно порушує право банку як кредитора одержати задоволення з вартості заставленого майна при невиконанні боржником зобов'язань. Тому винесення відповідачами постанов про арешт спірного майна боржника і оголошення заборони на його відчуження є незаконним та істотно порушує майнові інтереси банку. Також зазначає, що всупереч приписів ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" державні виконавці не повідомили позивача, як заставодержателя, про звернення стягнення на заставлене майно. Крім того, оскільки згідно із ч. 5 ст. 60 вказаного Закону зняття арешту з майна боржника проводиться за рішенням суду, порушене право банку підлягає захисту шляхом звільнення заставленого майна з-під арешту.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.12.2012 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ПАТ "Банк Національний Кредит" та призначено її до судового розгляду. Цією ж ухвалою на підставі ст. 53 КАС України третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору залучено Вінницьке закрите акціонерне товариство "Спорттовари" (далі - ВЗАТ "Спорттовари").

Крім того, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду у даній справі (а.с. 143).

В судовому засіданні представники позивача Остащенко О.М., Злиденний М.М., Бондаренко Н.О. повністю підтримали заявлені позовні вимоги і надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, уточнивши, що просять суд скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Белза О.І. від 20.05.2011 року серії ВП № 26602817 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на заставлене нерухоме майно по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці (а.с. 78-79) та в цілому постанову державного виконавця ВДВС у Староміському районі м. Вінниці Ясінської І.В. від 28.09.2006 року (без номера) про арешт майна ВЗАТ "Спорттовари", а саме промислову базу загальною площею 7162,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25 (а.с. 153,199). Незаконність зазначених постанов відповідачів пояснюють тим, що державні виконавці перед накладенням арешту на майно боржника були зобов'язані переконатися у тому, що воно не перебуває у заставі, однак цього не зробили. Крім того, навіть вже після винесення оскаржуваних постанов відповідачі не повідомили банк, як заставодержателя, про накладення арешту на заставлене майно. Наголошують на тому, що існуюча ситуація позбавляє позивача можливості одержати задоволення своїх вимог за кредитним договором з вартості заставленого майна.

Представник Староміського ВДВС Васінкіна О.В. у судовому засіданні вимоги позивача заперечила та пояснила, що постанова від 28.09.2006 року про арешт майна ВЗАТ "Спорттовари" була винесена на виконання ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 12.09.2006 року у справі № 2-1136/06. Державний виконавець Ясінська І.В. не могла не виконати судового рішення, а тому її дії є правомірними. Незважаючи на те, що у подальшому суд зняв арешт з майна товариства по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, відповідна ухвала у Староміський ВДВС не надходила, оскільки в іншому випадку вона була б виконана. Вважає безпідставними вимоги банку про покладення на орган державної виконавчої служби обов'язку зняти арешт із заставленого майна, оскільки це можливо виключно за рішенням суду, який накладав арешт в порядку забезпечення цивільного позову. Крім того, на даний час не існує виконавчого провадження, в рамках якого державний виконавець може вчинити такі дії, що додатково вказує на неправомірність вимог позивача. Зазначила, що у разі надходження на адресу Староміського ВДВС належним чином засвідченої копії ухвали Староміського районного суду м. Вінниці від 28.11.2006 року про зняття арешту з нерухомого майна ВЗАТ "Спорттовари", така ухвала буде виконана у визначеному законом порядку. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Банк Національний Кредит".

Представник ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Калинчук С.І. у судовому засіданні вимоги позивача заперечив та пояснив, що постановою головного державного виконавця Белза О.І. від 20.05.2011 року у зв'язку з виконанням наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09, виданого 09.03.2011 року, за заявою стягувача ПАТ "ОТП Банк" було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ВЗАТ "Спорттовари" в межах суми звернення стягнення, яка становила 5 048 424,56 грн. При цьому за перчив, що державний виконавець перед винесенням постанови про арешт майна боржника зобов'язаний перевіряти факт перебування такого майна у заставі, оскільки законодавством такого обов'язку не визначено і орган державної виконавчої служби немає відповідних можливостей. Тому вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнята з дотриманням вимог ст.ст. 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження" і підстав для її скасування немає. Також пояснив, що постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Ільченка В.І. від 16.10.2012 року за заявою стягувача ПАТ "ОТП Банк" повернуто без виконання виконавчий документ і виконавче провадження ВП № 26602817 в частині виконання наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09 від 09.03.2011 року закінчено. Разом із тим, в окреме провадження виділено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, який складає 10% від суми стягнення, тобто понад 504 тис. грн. У зв'язку з цим орган державної виконавчої служби не може самостійно зняти раніше накладений арешт на майно і в силу положень ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" це можливо виключно за рішенням суду.

Представник третьої особи ВЗАТ "Спорттовари" у судове засідання на виклики суду (а.с. 58, 166, 185) не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали цієї адміністративної справи, матеріали цивільної справи Староміського районного суду м. Вінниці № 2-1136/06, а також матеріали виконавчого провадження ВП № 26602817, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ПАТ "Банк Національний Кредит" належить задовольнити частково з огляду на таке.

Право на судовий захист закріплене Конституцією України, частиною другою статті 55 якої кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

За змістом статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зі змінами, внесеними відповідно до постанови № 5 від 21.05.2012 року, справи за позовами інших учасників виконавчого провадження чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміністративним судам. Територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до положень статті 19 КАС України (абзац 3 пункту 9 Постанови). За приписами частини другої статті 19 КАС України визначається територіальна підсудність справ про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських та загальних судів, крім тих, де позивачами є сторони (абзац 5 пункту 9 Постанови).

Як встановлено судом, ПАТ "Банк Національний Кредит" оскаржує рішення, дії та бездіяльність Староміського ВДВС і ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області, що були прийняті (вчинені) у зв'язку із виконанням відповідно ухвали місцевого загального суду від 12.09.2006 року про накладення арешту на майно ВЗАТ "Спорттовари" в порядку забезпечення цивільного позову та наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09 від 09.03.2011 року про стягнення з боржника ВЗАТ "Спорттовари" суми коштів на користь стягувача ПАТ "ОТП Банк". Таким чином, як в одному, так і в іншому виконавчому провадженні позивач не був стороною.

З огляду на викладене та виходячи з положень частини 2 статті 19 КАС України розгляд і вирішення цієї адміністративної справи належить до компетенції окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідачів, тобто до компетенції Вінницького окружного адміністративного суду (за вибором позивача).

Крім того, в силу вимог частини 3 статті 181 КАС України даний адміністративний позов заявлено до належних відповідачів - Староміського ВДВС та ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області.

Перевіряючи питання щодо наявності у справі за позовом ПАТ "Банк Національний Кредит" ознак спору про право, а отже і підстав для закриття провадження в адміністративній справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд доходить висновку про належність цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що безпосереднім предметом спору є постанови відповідачів про накладення арешту на нерухоме майно третьої особи, їх відмова у знятті арешту з-під заставленого майна та пов'язана із цим бездіяльність. Тобто порушення органами державної виконавчої влади прав та інтересів позивача, про захист яких ним подано адміністративний позов, мають місце у сфері публічно-правових відносин при здійсненні суб'єктами владних повноважень своїх управлінських функцій на основі закону, що вказує на наявність між сторонами публічно-правового спору, який може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, відповідно до пункту 19 раніше згаданої постанови Пленум Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (зі змінами, внесеними відповідно до постанови № 5 від 21.05.2012 року) судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Однак, суд зазначає, що спір про право на заставлене нерухоме майно по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці відсутній, а пріоритетне право позивача щодо звернення стягнення на нього будь-якими іншими особами (кредиторами, стягувачами) не оспорюється, зокрема у тих виконавчих проваджень, в рамках яких відповідачами були прийняті (вчинені) рішення, дії та бездіяльність, які є предметом спору.

До того ж постановою господарського суду Вінницької області від 17.09.2012 року у справі № 2/11/2012/5003 (а.с. 28-32) вирішено звернути стягнення на заставлене майно ВЗАТ "Спорттовари" на користь ПАТ "Банк Національний Кредит", а саме на комплекс виробничих будівель та земельну ділянку по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, про зняття арешту з-під якого позивачем заявлено адміністративний позов, що додатково свідчить про відсутність спору про право на спірне майно, який повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність спору про право на спірне нерухоме майно суд вважає заявлені позивачем вимоги, в тому числі і вимоги про звільнення майна з-під арешту, такими, що підлягають розгляду адміністративним судом.

Вирішуючи дану адміністративну справу по суті суд керується наступними мотивами.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Положеннями статті 3 Закону № 606-XIV у редакції від 14.04.2006 року було визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, ухвал судів в цивільних справах у випадках, передбачених законом.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення (ч. 1 ст. 24 Закону № 606-XIV у редакції від 14.04.2006 року).

Встановлено, що ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 12.09.2006 року у справі № 2-1136/06 в порядку забезпечення цивільного позову ОСОБА_10 до ВЗАТ "Спорттовари" про визнання неправомірним рішення загальних зборів акціонерів товариства від 10.06.2006 року було накладено арешт на майно відповідача ВЗАТ "Спорттовари", а саме на промислова базу загальною площею 7162,6 кв.м, що знаходиться по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, та на споруду магазину загальною площею 968,6 кв.м, що знаходиться по вул. Келецькій, 64/47-а в м. Вінниці. Виконання ухвали доручено Другій Вінницькій державній нотаріальній конторі та відділу державної виконавчої служби у Староміському районі м. Вінниці (а.с. 188-193).

На виконання вказаної ухвали 28.09.2006 року державним виконавцем ВДВС у Староміському районі м. Вінниці Ясінською І.В. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 152, 199).

Позивач посилається на незаконність цієї постанови відповідача, однак при цьому не наводить належних обґрунтувань своїх доводів у цій частині позовних вимог.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для скасування зазначеного рішення Староміського ВДВС, оскільки таке прийняте в межах повноважень органу державної виконавчої служби і у спосіб, що були передбачені чинним на той час законодавством. Крім того, винесена вона на виконання ухвали суду про забезпечення позову у цивільній справі, яка була обов'язковою для відповідача і згідно з ч. 9 ст. 153 ЦПК України у редакції від 14.04.2006 року підлягала негайному виконанню.

Також на переконання суду відсутні правові підстави для задоволення вимог ПАТ "Банк Національний Кредит" щодо покладення на Староміський ВДВС обов'язку зняти арешт з-під заставленого майна ВЗАТ "Спорттовари", оскільки такий арешт накладався не з ініціативи державної виконавчої служби, а за рішенням суду, який у такому разі і повинен вирішити відповідне питання шляхом скасування вжитих заходів забезпечення позову.

Крім того, постановою державним виконавцем ВДВС у Староміському районі м. Вінниці Ясінської І.В. від 28.09.2006 року закінчено виконавче провадження з виконання ухвали суду № 2-1136 від 12.09.2006 року (а.с. 198). Отже, на даний час немає виконавчого провадження, в рамках якого відповідач може вчинити дії щодо зняття арешту зі спірного нерухомого майна, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

Одночасно суд зазначає, що ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 28.11.2006 року знято арешт з промислової бази загальною площею 7162,6 кв.м, що знаходиться по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці і належить ВЗАТ "Спорттовари" (а.с. 201). Проте відомостей про її отримання ВДВС у Староміському районі м. Вінниці в матеріалах цивільної справи немає і у ході судового розгляду цієї справи доказів на спростування такої обставини судом не здобуто.

Таким чином, питання про зняття арешту зі спірного заставленого майна, який був накладений Староміським ВДВС, може бути вирішене у позасудовому порядку шляхом пред'явлення вказаної вище ухвали для виконання органу державної виконавчої служби, що не заперечила у судовому засіданні представник відповідача.

На це також вказують положення пункту 4.2.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, яким передбачено, що при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеними виконавчими провадженнями державний виконавець відновлює виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, після чого майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця без винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ "Банк Національний Кредит" в частині позовних вимог до Староміського ВДВС, а тому у задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи вимоги позивача до ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області про часткове скасування постанови про арешт майна боржника та зобов'язання відповідача зняти арешт з-під заставленого майна ВЗАТ "Спорттовари", суд виходить з таких мотивів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 08.03.2011 року (далі - Закон, Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника.

Частиною 2 статті 25 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

В силу положень ч. 1, 2 ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем в тому числі шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону № 606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно із ч. 4 ст. 57 вказаного Закону копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті.

Окремі питання щодо підстав та порядку накладення арешту на майно боржника на час прийняття оскаржуваної постанови від 20.05.2011 року врегульовувалися також Інструкцією про порядок проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністра юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року в редакції від 30.11.2009 року (далі - Інструкція).

Так, пунктом 3.6.3 Інструкції передбачено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до пунктів 5.6.1, 5.6.2 Інструкції арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем зокрема шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, змістовний аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави для висновку про те, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право за заявою стягувача одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести постанову про арешт майна боржника (всього чи його частини) та оголошення заборони на його відчуження. При цьому ні Законом № 606-XIV, ні Інструкцією про порядок проведення виконавчих дій на державного виконавця не покладено обов'язку перед накладенням арешту на майно боржника перевіряти наявність інших заборон на його відчуження та перебування цього майна у заставі. Не передбачено законодавством також обов'язку надсилати копію постанови про арешт майна боржника і заборону на його відчуження іншим особам, окрім сторін виконавчого провадження та органам (установам), які можуть виконати відповідне рішення державного виконавця.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Белза О.І. від 20.05.2011 року за заявою стягувача ПАТ "ОТП Банк" від 17.05.2011 року відкрито виконавче провадження № 26602817 з виконанням наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09 від 09.03.2011 року про стягнення з ВЗАТ "Спорттовари" коштів на користь ПАТ "ОТП Банк" (а.с. 74-77).

Постановою цього ж державного виконавця від 20.05.2011 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ВЗАТ "Спорттовари" в межах суми звернення стягнення у розмірі 5 048 424,56 грн. (а.с. 78-79). Факт виконання цієї постанови засвідчується витягом № 31471173 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та витягом № 31471203 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 80-83).

Позивач посилається на незаконність цієї постанови ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області, однак при цьому не наводить належних обґрунтувань своїх доводів у цій частині позовних вимог. Разом із тим, на переконання суду правові підстави для скасування зазначеного рішення відповідача відсутні, оскільки воно прийняте на підставі, в межах повноважень органу виконавчої служби і у спосіб, що були передбачені чинним на час його прийняття законодавством, а отже є правомірним.

Підставою для скасування зазначеної постанови позивач вважає порушення приписів ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV, якою закріплено обов'язок державного виконавця повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснити заставодежателю право звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленного майна.

Проте суд зазначає, що вказаний обов'язок державного виконавця закон пов'язує з двома альтернативними обставинами. За наявності першої з них державний виконавець повинен вчинити відповідні дії не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно (йдеться про ті випадки, коли факт перебування майна у заставі відомий державному виконавцю під час накладення арешту). Відповідно до другої альтернативної обставини виникнення обов'язків, визначених ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV, пов'язується з часом, коли державному виконавцю стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Як стверджує позивач, відповідачу ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області про перебування майна ВЗАТ "Спорттовари" по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці у заставі було відомо вже на час прийняття оскаржуваної постанови від 20.05.2011 року. Однак, такі доводи у ході судового розгляду справи не підтвердилися, а з матеріалів виконавчого провадження ВП № 26602817 вбачається, що про вказану обставину відповідачу фактично стало відомо тільки у грудні 2012 року після звернення ПАТ "Банк Національний Кредит" із заявою про зняття арешту з-під заставленого майна (а.с. 47).

З огляду на викладене суд вважає безпідставними посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч. 4 ст. 54 Закону № 606-XIV під час прийняття оскаржуваної постанови від 20.05.2011 року. Натомість будь-яких інших підстав для її скасування суду не наведено. Тому у задоволенні адміністративного позову ПАТ "Банк Національний Кредит" в цій частині слід відмовити.

При вирішенні вимог позивача щодо зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області зняти арешт із заставленого майна ВЗАТ "Спорттовари", а саме комплексу виробничих будівель по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, суд керується такими мотивами.

18.08.2006 року між АКБ "Національний кредит", правонаступником якого є позивач, та ТОВ "Дольче-Продукт" (код ЄДРПОУ 31133750) було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 25/06, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлюваної кредитної лінії в сумі 5 000 000 грн. терміном повернення до 07.08.2009 року (а.с. 8-22).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 18.08.2006 року між АКБ "Національний кредит" і ВЗАТ "Спорттовари" укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № 2136 (а.с. 23-27).

Згідно із умовами цього договору в іпотеку позивачу передано комплекс виробничих будівель, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25 і складається з наступного майна: прохідна з магазином літера "А" площею 136,4 кв.м; автосалон літера "Б" площею 535,6 кв.м; котельня з акумуляторною літера "Б" площею 296,7 кв.м; гараж літера "Е" площею 534,6 кв.м; склад літера "З" площею 66,19 кв.м; склад літера "М" площею 1173,7 кв.м; склад з рампою літера "О 1 , О 1 " площею 2531,6 кв.м; адмінкорупус літера "П" площею 364,2 кв.м; туалет літера "К"; споруди № 1- № 5; земельна ділянка з цільовим призначенням "для комерційних потреб", кадастровий номер 0510100000:03:017:0025, площею 1,5825 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25.

18.08.2006 року у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна здійснено державну реєстрацію зазначеного вище договору іпотеки (а.с. 33-34).

У зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором позивач ПАТ "Банк Національний Кредит" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, рішенням якого від 17.09.2012 року у справі № 2/11/2012/5003 такий позов задоволено та вирішено звернути стягнення на заставлене майно ВЗАТ "Спорттовари" по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці на користь банку (а.с. 28-32).

Статтею 1 Закону України "Про заставу" (Закон № 2654-XII) визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно із ст. 3 вказаного Закону заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2654-XII за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Крім того, частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 33 цього Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, право позивача ПАТ "Банк Національний Кредит" на задоволення своїх вимог за кредитним договором № 25/06 від 18.08.2006 року за рахунок заставленого в іпотеку майна ВЗАТ "Спорттовари" є безспірним. Крім того, це право визнане і підтверджене рішенням господарського суду Вінницької області від 17.09.2012 року у справі № 2/11/2012/5003.

Тому суд бере до уваги і вважає підставними доводи позивача про порушення його законних прав та інтересів, як заставодержателя спірного нерухомого майна, у зв'язку з накладенням арешту на таке майно відповідачем ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області.

Як пояснив у судовому засіданні представник зазначеного відповідача, орган державної виконавчої служби не може самостійно зняти арешт з майна ВЗАТ "Спорттовари" по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, оскільки незважаючи на закінчення виконавчого провадження № 26602817 в частині виконання наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09 від 09.03.2011 року у зв'язку з поверненням виконавчого документу стягувачу, в окреме провадження виділено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, що не дає право державному виконавцю припинити раніше вжиті заходи забезпечення виконання рішень.

Суд погоджується з такими доводами відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" в разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Судом встановлено, що постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області Ільченка В.І. від 16.10.2012 року за заявою стягувача ПАТ "ОТП Банк" повернуто без виконання виконавчий документ і виконавче провадження ВП № 26602817 в частині виконання наказу господарського суду Вінницької області № 12/156-09 від 09.03.2011 року закінчено (а.с. 84-87).

Однак, в окреме провадження виділено постанову від 16.10.2012 року про стягнення з боржника ВЗАТ "Спорттовари" виконавчого збору у розмірі 504 842,45 грн. (а.с. 140-141), яке на даний час перебуває на виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області.

За таких обставин і враховуючи приписи ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача про неможливість самостійного зняття органом державної виконавчої служби арешту з нерухомого майна по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці.

Разом із тим, суд вбачає достатні правові підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо зняття такого арешту за рішенням суду.

Згідно із ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Частиною 4 статті 54 цього Закону передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом (ч. 7 ст. 54 Закону № 606-XIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

В силу положень ч. 5 ст. 60 Закону арешт з майна чи коштів у незавершеному виконавчому провадженні може бути знятий за рішенням суду.

Крім того, згідно із п. 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивач ПАТ "Банк Національний Кредит" є заставодержателем спірного майна, що повністю підтверджено у ході розгляду цієї адміністративної справи, а отже за рахунок його вартості має право на задоволення своїх вимог за кредитним договором, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову в частині зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області зняти арешт із заставленого майна ВЗАТ "Спорттовари", а саме комплексу виробничих будівель по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень, дій та бездіяльності і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині покладення на ВПВР УДВС ГУЮ у Вінницькій області обов'язку зняти арешт з-під заставленого майна ВЗАТ "Спорттовари" по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області зняти арешт із заставленого майна, а саме комплексу виробничих будівель та земельної ділянки по вул. Чехова, 25 в м. Вінниці, що належать Вінницькому закритому акціонерному товариству "Спорттовари" (код ЄДРПОУ 13342529) і складаються з такого майна:

- прохідна з магазином літера "А" площею 136,4 кв.м;

- автосалон літера "Б" площею 535,6 кв.м;

- котельня з акумуляторною літера "Б" площею 296,7 кв.м;

- гараж літера "Е" площею 534,6 кв.м;

- склад літера "З" площею 66,19 кв.м;

- склад літера "М" площею 1173,7 кв.м;

- склад з рампою літера "О 1 , О 1 " площею 2531,6 кв.м;

- адмінкорупус літера "П" площею 364,2 кв.м;

- туалет літера "К";

- споруди № 1- № 5;

- земельна ділянка з цільовим призначенням "для комерційних потреб", кадастровий номер 0510100000:03:017:0025, площею 1,5825 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Чехова, 25.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович