Рішення

від 20.02.2013 по справі 903/4/13 - г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2013 р. Справа № 903/4/13 - г

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАТ ЛТД", м.Київ

до Приватного підприємства "Енерго - світ", м.Луцьк

про стягнення 38 131, 91 грн.

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін :

від позивача : н/з

від відповідача : н/з

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАТ ЛТД" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Енерго - світ" про стягнення 38 131, 91 грн., з них 37 880, 76 грн. - заборгованості, 251, 15 грн. - сума заборгованості з врахуванням ст. 625 ЦК України.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. Поштовим повідомленням №4301031367144 підтверджується отримання позивачем 12.02.2013 року ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Останній зазначає, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими ж сторонами про той же предмет із тих же підстав і немає рішення цих органів з такого спору.

Зазначає, що включення суми 251, 15 грн. в суму заборгованості - на розсуд суду.

Вказує, що період нарахування інфляції та річних: у відповідності до вимог та строків визначення позовної давності - з моменту виникнення заборгованості до спливу строку нарахування інфляційних та пені, на розсуд суду.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 06.20.2013 року подано оригінал довіреності №40 від 28.05.2012р.; оригінал видаткової накладної №КТ-0017625 від 28.05.2012р., оригінал товарно-транспортної накладної №10011789527 від 18.02.2013р.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 03.01.2013 року та від 06.02.2013 року не виконав.

19.02.2013р. через канцелярію суду від відповідача повернулася ухвала суду від 06.02.2013 року із поштовою відміткою «вручити не можливо, організація постійно закрита».

Оскільки відповідачем отримано копію ухвали суду про порушення провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, тому слід вважати, що відповідачу відомо, що у провадженні суду знаходиться справа про стягнення з нього відповідної заборгованості. Тому слід зробити висновок, що у відповідача було достатньо часу з моменту порушення провадження у справі до дня винесення рішення для надання відповідних пояснень та заперечень по даній справі.

Оскільки відповідачем не подані письмові пояснення та докази по справі, якому було достатньо часу для подання відповідних документів з дня порушення провадження у справі, тому суд вирішує розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оглянувши матеріали справи, господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» та Приватним підприємством «Енерго-Світ» на підставі усної домовленості відбулися господарські відносини щодо поставки товару.

Згідно з поданими документами ТзОВ «Карат ЛТД» поставив ПП «Енерго-Світ» кабельно - провідникову і електротехнічну продукцію шляхом перевезень, про що свідчить вантажна декларація №8923986 товарно-транспортна накладна (а.с.12).

Відповідно до видаткової накладної №КТ-0017625 від 28.05.2012р. представник ПП «Енерго-Світ» Козік М.В. на підставі довіреності №40 від 28.05.2012р. отримав товар на суму 37 880, 76 грн., що підтверджується поданими позивачем документами.

У зв'язку із непроведеним розрахунком за поставлений товар позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 31.08.2012 року про сплату заборгованості (а.с. 8).

Відповідач ПП «Енерго-Світ» своїм листом без номера та без дати гарантував проведення оплати у сумі 37 880, 76 грн. до кінця червня.

Дослідивши документи справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, мотивуючи наступним.

Стаття 173 Господарського кодексу України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених даним Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, оплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1 і 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Докази висилки претензії, період нарахування інфляційних та річних на вимогу суду позивачем не подано, тому в частині нарахування відповідачу штрафних санкцій суд позов залишає без розгляду, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то на нього також слід віднести витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609, 50 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України.

Позивачем, сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №2783 від 26.12.2012р. у сумі 1 701, 00 грн., а позовна заява направлена до суду 28.12.2012року, що підтверджується відбитком печатки поштового відділення (а.с.18), тому з державного бюджету м. Луцька позивачу підлягає поверненню 91, 50 грн. згідно Закону України «Про судовий збір»

Ч.1 ст. 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до наданих повноважень, зокрема, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», положення про територіальні органи Державної казначейської служби України, органи державної казначейської служби України здійснюють операції з державними коштами, тому повернення судового збору з держаного бюджету м. Луцька позивачу по первісному позову та позивачу по зустрічному позову слід покласти на Управління Державної казначейської служби України у м.Луцьку, яке здійснює повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Волинської області.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 530, 639, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173 Господарського кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 33, 49, 75, 81, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у сумі 37 880, 76 грн. .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Енерго-Світ» (м.Луцьк, пров.Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 36112269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (м.Київ, вул. Фрунзе, 86, код ЄДРПОУ 32799897) 37 880, 76 грн. - заборгованості, 1 609, 50 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині нарахування відповідачу штрафних санкцій позов залишити без розгляду.

4. Управлінню Державної казначейської служби України у м.Луцьку Волинської області (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4а) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат ЛТД» (м.Київ, вул. Фрунзе, 86, код ЄДРПОУ 32799897) з державного бюджету м.Луцька зайво сплачений судовий збір у сумі 91, 50 грн. сплачений згідно платіжного доручення №2783 від 26.12.2012р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

5. Повернути ТзОВ «Карат ЛТД» оригінал довіреності №40 від 28.05.2012р. на 1- му арк., оригінал видаткової накладної №КТ-0017625 від 28.05.2012р. на 1-му арк.

Повне рішення

складено 25.02.2013р.

Суддя М. М. Гончар