Постанова

від 26.02.2013 по справі 810/229/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року № 810/229/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби досадівничого товариства «Супій» простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Прокурор Яготинського району Київської області в інтересах держави в особі Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до садівничого товариства «Супій» (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати плати за землю з юридичних осіб у розмірі 10685,65 грн., штрафних санкцій у розмірі 1128,54 грн. та пені у розмірі 549,24 грн. Загалом - 12363,48 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2013, на підставі статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 адміністративну справу призначено до судового розгляду на підставі частини четвертої статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості у розмірі 2652,00 грн., позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати плати за землю з юридичних осіб у розмірі 8033,65 грн., штрафних санкцій у розмірі 1128,54 грн. та пені у розмірі 549,24 грн. Загалом - 9711,43 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб, штрафних санкцій та пені. Позивачем зауважено, що податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Представник позивача у судовому засіданні 25.02.2013 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі. Як то зазначено відповідачем, він не визнає документів, що слугували підставою виникнення заборгованості, зокрема, актів перевірок та податкових вимог, з підстав того, що підписи на вказаних документах, від імені представника підприємства, є підробними. При цьому, відповідачем визнається факт наявності заборгованості зі сплати плати за землю з юридичних осіб, що виникла згідно поданої ним податкової декларації та яка утворилася у зв'язку із несвоєчасною сплатою членських внесків членами товариства. Тому відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.

Представник відповідача своєчасно та належним чином повідомлений про дату, місце та час проведення розгляду справи, у судове засідання 25.02.2013 не з'явився, причини неявки суду не відомі. Письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі відповідача або письмової заяви про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований Яготинською державною адміністрацією Київської області 25.12.1991 та перебуває на податковому обліку у Яготинській міжрайоннім державній податковій інспекції у Київській області з 12.02.1995 за № 238 (а.с.10).

Податковий борг виник у таких сумах і з таких підстав:

8033,65 грн. - заборгованість зі сплати плати за землю з юридичних осіб за березень жовтень 2012 року, яка виникла на підставі податкової декларації з плати за землю від 16.02.2012 № 726 (а.с.16-17).

449,44 грн. - заборгованість зі сплати штрафних санкцій по платі за землю з юридичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 № 0001241500 (а.с.26);

290,84 грн. - заборгованість зі сплати штрафних санкцій по платі за землю з юридичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 01.08.2012 № 0001911500 (а.с.26);

351,87 грн. - заборгованість зі сплати штрафних санкцій по платі за землю з юридичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 № 0001251500 (а.с.28);

36,39 грн. - заборгованість зі сплати штрафних санкцій по платі за землю з юридичних осіб, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 № 0002701500 (а.с.30);

549,24 грн. - пеня, нарахована податковим органом за несвоєчасну сплату плати за землю з юридичних осіб.

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 9711,43 грн., позивач звернувся до суду із позовом про його стягнення.

Надаючи правову оцінку відносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належать до загальнодержавних податків.

Так, згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

За приписами пункту 56.11 статті 56 вказаного кодексу, визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як то вбачається з матеріалів справи, податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або оренда плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2012 рік, була подана боржником до податкового органу 16.02.2012.

Згідно частини 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не сплачено плату за земельні ділянки відповідно до поданої ним 16.02.2012 податкової декларації за період з березня по жовтень 2012 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 8033,65 грн., що підтверджується відповідними розрахунками та зворотнім боком облікової картки платника.

Поряд із цим, у період з серпня по листопад 2012 року, посадовими позивача було проведено ряд камеральних перевірок позивача щодо своєчасності сплати плати за землю, про що складено відповідні акти, а саме: від 01.08.2012 №172/1500/24215739, від 05.09.2012 №256/1500/24215739 та від 30.11.2012 №664/1500/24215739.

У ході проведення перевірки позивачем встановлено порушення відповідачем строків сплати грошового зобов'язання по платі за землю.

На підставі висновків актів перевірок, позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2012 № 0001241500, від 01.08.2012 № 0001911500, від 05.09.2012 № 0001251500 та від 30.11.2012 № 0002701500, за якими відповідачеві, з урахування приписів статті 126 Податкового Кодексу України, донараховано штрафні санкції на загальну суму 1128,54 грн.

Вищевказані акти перевірок та податкові повідомлення-рішення отримано відповідачем, що підтверджується підписом його керівника Синкович Т.В. на копіях актів перевірок та корінцях податкових повідомлень-рішень, наявних у матеріалах справи (а.с.25-30).

Судом не беруться до уваги доводи відповідача щодо недійсності підписів його посадової особи, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного суду не надано, а факт наявності несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання відповідачем не заперечується.

При цьому суд зауважує, що одним із основних прав платників податків, закріплених у статті 17 Податкового кодексу України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), а також надані контролюючими органами роз'яснення.

Пунктами 56.2, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно приписів підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Також, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Як то встановлено судом, вказані податкові повідомлення - рішення відповідачем отримано, проте своїм правом на оскарження рішень позивача щодо донарахування сум грошових зобов'язань у встановленому законодавством порядку, відповідач не скористався.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, станом на час розгляду судової справи та винесення рішення, суду не надано жодних доказів оскарження відповідачем в адміністративному чи судовому порядку податкових повідомлень-рішень, а отже, податкове зобов'язання відповідача у розмірі 1128,54 грн. є узгодженим.

Водночас, суд зауважує, що підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до пункту 129.4 вказаної статті, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що податковим органом на виконання вимог пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання з плати за землю відповідачеві на суму податкового боргу нараховано пеню у загальному розмірі 549,24 грн.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 59.5 зазначеної статті, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Аналогічні норми містилися і у статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000 № 2181-III, чинного на момент надсилання податкових вимог.

У зв'язку з наявністю заборгованості, позивачем було направлено відповідачеві податкові вимоги від 31.12.2009 за № 1/310 та від 01.02.2010 № 2/26, які отримані відповідачем 31.12.2009 та 02.02.2010, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на копіях корінців податкових вимог, наявних у матеріалах справи (а.с.12).

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не містять приписів щодо необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

У зв'язку із тим, що сума податкового боргу, зазначеного у позовній заяві про стягнення коштів за податковим боргом інша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податкових вимогах, які були надіслані платнику податків, органом державної податкової служби надано суду документальне підтвердження збільшення податкового боргу після надсилання (вручення) платнику податків податкових вимог із зазначенням підстав виникнення вказаної заборгованості.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та розрахунку податкової заборгованості поданого позивачем у відповідача, з урахуванням часткової сплати податкового зобов'язання, наявна заборгованість зі сплати плати за землю з юридичних осіб у розмірі 8033,65 грн., штрафних санкцій у розмірі 1128,54 грн. та пені у розмірі 549,24 грн. Загалом - 9711,43 грн.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Відповідно підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму податкового боргу до бюджету у розмірі 9711,43 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаного боргу підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеного боргу на день винесення рішення не надано; доказів оскарження у встановленому законом порядку вказаних повідомлень-рішень та вимог, а також доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем також суду не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з садівничого товариства «Супій» (ідентифікаційний код 24215739) заборгованість зі сплати плати за землю з юридичних осіб у розмірі 8033,65 грн., штрафних санкцій у розмірі 1128,54 грн. та пені у розмірі 549,24 грн. Загалом - 9711 (дев'ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.