Рішення

від 18.02.2013 по справі 5011-75/17934-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/17934-2012 18.02.13

За позовом Росоловська-Хімченко Катерини Володимирівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація

Вітренко Лія Миколаївна

Корж Юрій Віталійович

Нікітаєва Ірина Олександрівна

про визнання недійсним рішень зборів учасників господарського товариства та зобов'язання вчинити дії

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Романчук Д.М., довіреність №1962 від 26.11.2012

від відповідача - не з'явилися

від третіх осіб - не з'явилися

Суть спору: Росоловська-Хімченко Катерина Володимирівна звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна» про визнання недійсним рішень зборів учасників господарського товариства та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна" із часткою в статутному капіталі 20 %, проте не була повідомлена про проведення 01.02.2007 загальних зборів учасників, на яких прийнято рішення про її виключення зі складу учасників товариства. Відтак, посилаючись на умови Статуту товариства та ст.ст. 60, 61, 64 Закону України "Про господарські товариства" позивач стверджує про порушення її прав як учасника товариства, а саме права на участь у загальних зборах товариства через неповідомлення про дату і час проведення та порядок денний зборів та немотивованого виключення її з числа учасників товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2012 порушено провадження у справі № 5011-75/17934-2012, призначено справу до розгляду та залучено за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Святошинську районну у м. Києві державну адміністрацію.

17.01.2013 представник позивача подав заяву, відповідно до якої уточнив дати рішень загальних зборів учасників товариства, які просить визнати недійсними, а саме: рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 1 від 01.02.2007, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 19.03.2007 було внесено запис до ЄДР №10701050002008991 про внесення змін до установчих документів товариства; рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 30.03.2007, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 22.05.2007 було внесено запис до ЄДР №10701050004008991 про внесення змін до установчих документів товариства; рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 1 від 24.04.2008, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 12.05.2008 було внесено запис до ЄДР №10701050006008991 про внесення змін до установчих документів товариства; рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 08.12.2008, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 16.12.2008 було внесено запис до ЄДР №10701050007008991 про внесення змін до установчих документів товариства; рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 23.05.2012 згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації було внесено запис до ЄДР про внесення змін до установчих документів ТОВ «Шанс Україна» (код 32308509) та запис про внесення змін до відомостей про ТОВ «Шанс Україна», що не пов'язані із змінами в установчих документах та просить зобов'язати державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації внести до ЄДР запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства та змін до відомостей про товариство, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, здійснених на підставі зазначених рішень загальних зборів учасників товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2013 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог та відкладено розгляд справи.

01.02.2013 через відділ діловодства суду надійшов лист Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №61 від 28.01.2013, в якому просить розглядати дану справу без її участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2013 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВітренкоЛ.М., Коржа Ю.В., Нікітаєву І.О. та відкладено розгляд справи на 18.02.2013.

При цьому, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в редакції заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача та третіх осіб, в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Згідно із п.3.9.2 вказаної постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та треті особи не скористались правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна" було створено на підставі рішення зборів учасників, оформленого протоколом № 1 від 13.01.2003, та зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 25.01.2003 за № 35133.

Згідно з п. 2.1 Статуту, учасниками товариства були Корж Ю.В., Росоловська К.В. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Росбет".

Відповідно до установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна" та додаткової угоди до нього, вклади учасників та їх частки у статутному фонді становлять:

Корж Ю.В. володіє часткою 8295,00 грн., що становить 35 % статутного фонду (капіталу) товариства;

Росоловська К.В. володіє часткою 4740,00 грн., що становить 20 % статутного фонду (капіталу) товариства;

ТОВ "Росбет" володіє часткою 10665,00 грн., що становить 45 % статутного фонду (капіталу) товариства.

01.02.2007 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна", на яких було прийнято наступні рішення:

1. виключити зі складу учасників товариства Росоловську К.В. у зв'язку з її постійними порушеннями положень статуту, невиконанням обов'язків учасника товариства, а саме: недодержання норм установчих документів товариства, невиконання рішень загальних зборів, ігнорування участі в управлінні товариством, невідвідування загальних зборів товариства;

2. погодитись з виходом зі складу учасників товариства ТОВ "Росбет" та передати частку ТОВ "Росбет" у статутному капіталі товариства Коржу Ю.В.;

3. визначити, що частка учасника Коржа Ю.В. становить 23700,00 грн. у вигляді грошових коштів, що складає 100% статутного капіталу;

4. змінити місцезнаходження товариства на м. Київ, вул. Мечникова / Л. Первомайського, 10/2 прим. 126 (в літ. А);

5. затвердити нову редакцію статуту товариства.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями загальних зборів від 01.02.2007, оформлених протоколом № 1, позивач звернулася із даним позовом, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. ст. 61, 64 Закону України «Про господарські товариства», оскільки відсутнє порушення позивачем положень Статуту товариства, якими визначено обов'язки учасників та не повідомлення позивача про скликання спірних зборів.

Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була учасником товариства на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Відповідно до ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Пунктом 9.1 Статуту, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, визначено, що вищим органом управління товариства є збори учасників і до виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, виключення учасника з товариства.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь учасники, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів.

Умовами Статуту, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, встановлено, що збори є правоздатними, якщо на них присутні всі учасники.

Однак, положення установчих документів товариства, які встановлюють інші правила щодо визначення кворуму ніж встановлено ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», є такими, що суперечать закону і не підлягають застосуванню (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Відтак, суд не приймає до уваги вимоги Статуту в частині визначення повноважності зборів, а виходить з вимог ст. 60 вказаного Закону.

З протоколу № 1 від 01.02.2007 вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ "Шанс Україна" були присутні учасники, що володіють частками в розмірі 80 % статутного капіталу.

Згідно порядку денного, загальними зборами прийнято рішення, зокрема, про виключення зі складу учасників ТОВ "Шанс Україна" Росоловської Катерини Володимирівни, яка змінила прізвище, та є позивачем у даній справі.

Вказане рішення загальних зборів мотивоване тим, що виключений учасник не додержується норм установчих документів товариства, не виконує рішення загальних зборів, не приймає участі в управлінні товариством та не відвідує загальні збори товариства.

Пунктом 7.1 Статуту товариства закріплено, що учасник товариства зобов'язаний: додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення зборів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю в передбаченому установчими документами порядку; не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства, нести інші обов'язки, які випливають із установчих документів та рішень зборів учасників.

В той же час, нормами ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Статутом відповідача не визначено підстави та порядок щодо виключення учасника з товариства.

Натомість, статтею 11 Установчого договору відповідача, передбачено, що учасника товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника. Якщо негативні наслідки ще не настали, потрібно правильно визначити вірогідність їх настання. Необхідно встановити причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) учасника товариства та негативними наслідками для товариства, а також дослідити мотиви поведінки учасника, форму вини тощо.

Вирішуючи питання про наявність факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, необхідно встановити, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою.

Тобто, при вирішенні питання виключення учасника з господарського товариства слід обґрунтовувати причини такого виключення із зазначенням конкретних фактів невиконання статутних обов'язків, що стали підставою для виключення учасника з товариства. Крім того, рішення про виключення учасника з товариства має містити вказівку на те, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства.

Позаяк, в оскаржуваному рішенні від 01.02.2007 не зазначено фактичних обставин, які б підтверджували систематичне невиконання учасником рішень загальних зборів учасників товариства, не наведено факту перешкоджання учасником своїми діями досягненню цілей товариства, а також не наведено обставин, які б підтверджували, що поведінка учасника суттєво ускладнює діяльність товариства чи робить її практично неможливою

При цьому, з оскаржуваного рішення загальних зборів учасників від 01.02.2007 вбачається, що підставою для виключення позивача з товариства є зокрема, ігнорування нею участі в управлінні товариством, невідвідування загальних зборів.

Однак, відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та п. 8 Статуту, участь в управлінні справами товариства, в тому числі, і шляхом участі у загальних зборах учасників є правом учасника.

Як визначено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов'язком акціонера, а відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, суд вважає, що рішення загальних зборів учасників товариства в частині виключення зі складу учасників товариства позивача та внесення у зв'язку з цим змін до установчих документів прийнято без врахування вимог чинного законодавства в частині визначення підстав для виключення учасника, тобто, прийнято з порушенням вимог Статуту та ст.ст. 10, 64 Закону України "Про господарські товариства", що є підставою для визнання такого рішення загальних зборів недійсним. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 квітня 2009 року у справі № К39/191-08).

Разом з цим, господарські суди повинні враховувати як фактичні обставини, що були підставою для виключення учасника з товариства, так і дотримання вимог законодавства та установчих документів при скликанні та проведенні відповідних загальних зборів.

Так, статтею 61 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Судом встановлено, що установчими документами відповідача не визначено порядок скликання загальних зборів учасників товариства.

Однак, вимогами ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» встановлено імперативний обов'язок повідомлення товариством учасників про час, місце проведення зборів та порядок денний не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів, а відтак відсутність в статуті чіткого порядку повідомлення учасників не звільняє відповідача від виконання передбаченого ст. 61 Закону обов'язку повідомлення учасників за 30 днів.

Відповідачем же не надано будь-яких доказів на підтвердження повідомлення позивача про день та місце проведення зборів та порядку денного, тобто порушено ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" при скликанні та проведенні загальних зборів учасників, які відбулись 01.02.2007, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів, яке оформлено протоколом №1 від 01.02.2007 з усіх питань порядку денного. При цьому, суд зважує на те, що позивач на момент проведення оскаржуваних загальних зборів володіла 20 % статутного фонду (капіталу) товариства, що є суттєвим та могло вплинути на результати голосування та прийняття інших рішень порядку денного, однак вона не була повідомлена про час та місце проведення зборів та порядок денний у встановлений законом строк.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс Україна», оформлені протоколом №1 від 01.02.2007 прийнято із порушенням чинного законодавства України, і таке рішення порушує права та законні інтереси позивача.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що рішення загальних зборів учасників та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Отже, при вирішенні корпоративного спору, предметом розгляду якого є відповідність рішення, що прийняте загальними зборами учасників товариства, вимогам законодавства, суд може захистити порушені права учасника шляхом визнання недійсним такого рішення органу управління господарського товариства.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 1 від 01.02.2007 недійсними є правомірними і підлягають задоволенню.

При цьому, суд враховує, що оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Росбет" скористалось своїм правом на вихід з товариства, передбаченого ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", то рішення у даній справі не порушить його прав, оскільки відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 116) та Закону України "Про господарські товариства" (ст. 10) учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

В подальшому, рішенням загальних зборів учасників товариства, які оформлені протоколом №2 від 30.03.2007 було включено до складу учасників ТОВ «Шанс Україна» Вітренко Лію Миколаївну, здійснено перерозподіл статутного капіталу товариства та затверджено нову редакцію статуту.

Рішенням загальних зборів учасників товариства, яке оформлено протоколом № 1 від 24.04.2008 було збільшено Статутний капітал товариства та затверджено нову редакцію статуту ТОВ «Шанс Україна».

Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 08.12.2008 змінено директора товариства, а рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом № 2 від 23.05.2012 виведено зі складу учасників Коржа Юрія Віталійовича, Вітренко Лію Миколаївну та введено до складу учасників товариства Нікітаєву Ірину Олександрівну, у зв'язку з чим створено новий статутний капітал у розмірі 5000000 грн. та затверджено нову редакцію Статуту товариства.

Втім, зазначені рішення загальних зборів товариства прийняті за наслідками незаконного виключення позивача зі складу учасників ТОВ "Шанс Україна".

Отже, враховуючи, що рішення загальних зборів учасників товариства від 01.02.2007 про виключення учасника з товариства, оформлені протоколом № 1, підлягають визнанню недійсними, також підлягають визнанню недійсними і всі рішення загальних зборів, що прийняті пізніше, оскільки порушують право позивача на участь в управлінні справами товариства, тобто права передбаченого ст. 10 Закону України "Про господарські товариства". Тоді як, позивач володіє 20% статутного фонду (капіталу) товариства, що є суттєвим та могло вплинути на результати голосування та прийняття рішень. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року у справі №6/526-7/168, від 28 березня 2011 у справі №К21/134-10/22 та ін.).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження дотримання норм чинного законодавства під час проведення загальних зборів 01.02.2007 та прийняття на них законного рішення про виключення учасника зі складу товариства.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Державного реєстратора Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів та змін до відомостей про відповідача, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, здійснених на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів учасників, то вони не підлягають задоволенню, оскільки пред'явлені до третьої особи, яка не є стороною у даній справі, а має статус учасника судового процесу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та яка на даний час не порушувала прав чи інтересів позивача.

Тоді як, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру відомості про державну реєстрацію особи на підставі рішення суду.

Тобто, за наслідками прийняття судом відповідного судового рішення, яким змінюються відомості про юридичну особу, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, державний реєстратор зобов'язаний внести такі зміни до реєстру.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 1 від 01.02.2007, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 19.03.2007 було внесено запис до ЄДР №10701050002008991 про внесення змін до установчих документів товариства;

3. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 30.03.2007, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 22.05.2007 було внесено запис до ЄДР №10701050004008991 про внесення змін до установчих документів товариства.

4. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 1 від 24.04.2008, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 12.05.2008 було внесено запис до ЄДР №10701050006008991 про внесення змін до установчих документів товариства.

5. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 08.12.2008, згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 16.12.2008 було внесено запис до ЄДР №10701050007008991 про внесення змін до установчих документів товариства.

6. Визнати недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом № 2 від 23.05.2012 згідно якого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації 24.05.2012 було внесено запис до ЄДР №10701050012008991 про внесення змін до установчих документів товариства.

7. В решті позовних вимог відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс Україна" (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 120, ідентифікаційний код 32308509) на користь Росоловської-Хімченко Катерини Володимирівни (01054, м. Київ, вул. Павлівська, 18, кв. 81, ідентифікаційний код 3074414363), 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя Т.В. Васильченко