Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-13867/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-13867/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. по справі № 2а-13867/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркон"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркон" (далі - ТОВ "Маркон"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 року №0001722220 та №0001712220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. по справі № 2а-13867/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Маркон" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24 січня 1994 року. ТОВ "Маркон" перебуває на обліку у ДПІ в Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість..

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З посиланням на приписи п.п.78.1.1, п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу в.о. начальника Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 01.11.2012 року №1159 спеціалістом відповідача з 12.11.2012 року по 16.11.2012 року була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Маркон" з питань дотримання вимог податкового, валютного ті іншого законодавства по взаємовідносинам з фірмою "Кон-Стар" у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 22641484) за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №3167/2220/21269522 від 23.11.2012 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п. 138.1.1, п. 138.1 ст. 138 та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки №179/15-314/37364820 від 09.04.2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722220 від 10.12.2012 року, яким визначено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 22318,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001712220 від 10.12.2012 року, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 19407,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9703,50 грн., всього з податку на додану вартість 29110,50 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з фірмою "Кон-Стар" у формі ТОВ, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є те, що фірма "Кон-Стар" у формі ТОВ виписувала на адресу ТОВ "Маркон" податкові та видаткові накладні, не маючи на меті здійснення реальних господарських відносин, оскільки фірма "Кон-Стар" у формі ТОВ документально не підтвердила наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ "Промтехноопт. Вказані висновки відповідач обґрунтовує наявністю акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова №256/23-03-05/22641484 від 23.02.2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фірми "Кон-Стар"у формі ТОВ з питання підтвердження взаємовідносин зокрема з ТОВ "Промтехноопт"за період з 01.12.10 по 30.11.11 їх реальності та повноти відображення в обліку».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між фірмою "Кон-Стар"у формі ТОВ (Постачальник) і ТОВ «Маркон» (Отримувач) укладено договір поставки № 1 від 05.01.04 та додаткові угоди про продовження строку дії договору (а.с. 165-172, т.1).

Згідно умов даного договору постачальник зобов'язується поставити ткані, фурнітуру в асортименті (п. 1.1 Договору). Загальна кількість товару кожної партії, номенклатура товару, одиниці його виміру зазначаються в накладних (п. 2.1 Договору).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору фірма "Кон-Стар"у формі ТОВ поставила, а ТОВ "Маркон" прийняла: замок #8 М 56, замок #8 TWK, картон ПКС 1мх1м, ніжку-їжак, ручку візка, тканину 210D PVC підкладка, тканину 420D SW FLAT, тканину 420D кольорову, тканину 600D кольорову, колеса візка, лист пласт. 1мх1м, ніжку візка, на загальну суму 116 437,56 грн., в т.ч. ПДВ 19 406,26 грн., що підтверджується накладними № 6 від 05.10.11, № 23 від 07.11.11 (а.с. 175, 176, т.1), що були віднесені позивачем до складу податкового кредиту, про що свідчать декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2011 року.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу доіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником ТОВ "Маркон" на підставі довіреностей, виданих директору підприємства Пономарьовій Т.А., підпис якої міститься також у накладних (а.с. 6, т.2).

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаними накладними відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору позивач отримав від фірми "Кон-Стар" у формі ТОВ податкові накладні № 6 від 05.10.11, № 23 від 07.11.11 р. (а.с. 173, 174, т.1), виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором.

Надана позивачем виписка по банківському рахунку (а.с. 26-42, т.3), засвідчує факт виконання ТОВ "Маркон" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

У спірних правовідносинах транспортування придбаного товару здійснював постачальник автомобілем ГАЗ № 275200, державний номер НОМЕР_1 (пункт навантаження: м. Харків, вул. Ярославська, 18/15, пункт розвантаження: м. Харків, вул. Залютинська, 10).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортними накладними від 05.10.11 та від 07.11.11 (а.с. 177-178, т.1).

Використання позивачем складського приміщення за адресою: м. Харків, вул. Залютинська, 10, що відповідає зазначеному в товарно - транспортній накладній пункту розвантаження, підтверджується договором оренди нежитлового приміщення № б/н від 10.01.06, укладеним з ФО-П ОСОБА_2 (а.с. 7-8, т.2).

Також з матеріалів справи слідує, що позивачем за жовтень-листопад 2011 року здійснена оплата орендодавцю ФО-П ОСОБА_2 за послуги з оренди нежитлових приміщень сумі 740,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 348 від 24.11.11 та № 378 від 19.12.11 та підтверджується актами здачі-приймання надання послуг з оренди нежитлових приміщень: акт № б/н від 31.10.11 за жовтень 2011 року на суму 370,00 грн. та акт № б/н від 30.11.11 за листопад 2011 року на суму 370,00 грн. (а.с. 9, 13, 14, т. 2).

Вказані операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджують рахунки бухгалтерського обліку, за якими суд встановив: 1) облік придбання ТМЦ у постачальника -рахунок 630 "Розрахунки з Постачальниками"; 2) оприбуткування ТМЦ та його списання на виробництво -рахунок 200 "Матеріали"; 3) оприбуткування вироблених сумок, кейсів, рюкзаків та їх подальший продаж -рахунок 260 "Готова продукція". Віднесення позивачем сум до складу доходів та витрат відображено у деклараціях про прибуток підприємства у законодавчо встановлені терміни.

Матеріали та фурнітура, придбані від фірми "Кон-Стар"у формі ТОВ в жовтні-листопаді 2011 року, разом з іншими матеріалами та фурнітурою придбаною від інших постачальників, були списані позивачем на виробництво сумок, кейсів, рюкзаків в жовтні -грудні 2011 року про що свідчать акти списання від 31.10.11, 30.11.11, 31.12.11 та акти про виготовлення сумок, кейсів, рюкзаків за жовтень, листопад та грудень 2011 року.

Позивачем було надано докази, які свідчать про те, що виготовлена позивачем продукція в жовтні - грудні 2011 року реалізована наступним покупцям: ТОВ "ІВІТЕК ТТК", ПФ "СІВІС", ТОВ "ВП "Компанія ДіСі", ПП "Женевьева", ТОВ "Промспец Консалтинг».

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прол те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.12.2012р. по справі № 2а-13867/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.