Постанова

від 19.02.2013 по справі 2а-8357/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р. Справа № 2а-8357/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8357/12/2070

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0001221703 від 04.05.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачем було вказано, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи у письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 30.07.2007 року придбав майновий комплекс (нежитлову будівлю) автозаправну станцію, загальною площею 41,7 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.11.2007 року, який зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6839 від 05.12.2007 року.

26.12.2007 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 0,0763 га, яка надана для експлуатації та обслуговування автозаправної станції, кадастровий №6310137500:08:003:0501, що знаходиться в АДРЕСА_1, про що свідчить договір куплі-продажу земельної ділянки від 26.12.2007 року зареєстрований в реєстрі за №7419.

05.03.2008 року позивачем отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯД №025890), що посвідчує право власності.

13.05.2008 року, позивачем було прийнято рішення про отримання статусу фізичної особи-підприємця та відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1 позивач набув цього статусу.

З 01.01.2012 року ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування та проваджує господарську діяльність, згідно обраного виду діяльності 70.20.0. здавання в оренду власного нерухомого майна (згідно з КВЕД ДК 009:2005).

05.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0001221703 від 04.05.2012 року про сплату земельного податку з фізичних осіб у розмірі 17764,16 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що якщо державний акт на право власності за земельну ділянку, який наданий у порядку встановленого діючого законодавства (відповідно до чинного Указу № 32/99 оформлений на фізичну особу -підприємця, і земельну ділянку використовує сам підприємець, яка надана для здійснення підприємницької діяльності, то тільки такий підприємець (платник єдиного податку) звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку. Якщо державний акт на право власності за земельну ділянку оформлений на фізичну особу, то нарахування сум податку проводиться органами державної податкової служби і видають податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року і сплачує земельний податок протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.

В даному випадку державний акт на право власності за земельну ділянку виданий на громадянина ОСОБА_1, а тому він повинен був сплачувати земельний податок.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що державний акт на право власності на земельну ділянку посвідчує право власності позивача на земельну ділянку, статус фізичної особи - підприємця, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Відсутність в державному акті на землю позначки про статус фізичної особи як підприємця пояснюється тим, що позивач пройшов державну реєстрацію як підприємця після того як придбав земельну ділянку та почав її використовувати у своїй господарській діяльності.

Колегія судів зазначає, що жоден нормативно правовий акт не зобов'язує фізичну особу переоформляти право установчі документи, у зв'язку з державною реєстрацією особи як підприємця.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 320 Цивільний кодекс України говорить про те, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків встановлених законом.

Згідно з ст. 134 Господарський кодекс України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності , на свій розсуд, одноособово або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, права господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Питання земельних відносин, відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України, регулюється Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Плата за землю з 01.01.2011 року визначається виходячи з положень розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 270.1 ст. 270 указаного кодексу встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з п.287.6 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням при будинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку встановлено ст. 297 Податкового кодексу України

Згідно з п. 4 п.п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку на земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Аналогічне визначення містить Державний класифікатор України, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 28.05.2004 року №97. Підприємницька діяльність визначена як самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як встановлено було встановлено судом позивач з 01.01.2012 р. є платником єдиного податку з видом діяльності «здавання в оренду власного нерухомого майна», тобто зазначений вид діяльності є основною підприємницькою діяльністю позивача.

Таким чином, здача в оренду є за своєю суттю операціями з надання послуг і підпадають під визначення підприємницької діяльності, а отже позивач платник єдиного податку - орендодавець - не є платником плати (податку) за землю згідно з положень Податкового кодексу України.

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України по справі №28/506 від 22.06.2004 року, а саме операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку - орендодавець- звільняється від сплати податку на землю.

Відповідно до ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач неправомірно застосував норму п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України та визначив податкове зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8357/12/2070 скасувати .

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001221703 від 04.05.2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.