Постанова

від 20.02.2013 по справі 805/595/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р. Справа №805/595/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:10

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про невизнання податкових декларацій платника податків з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року, визнання податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року такою, що подана 19.10.2010р., за жовтень 2010 року такою, що подана 22.11.2010р., за листопад 2010 року такою, що подана 17.12.2010р.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Синиця Д.В. - за дов. від 01 січня 2013 року

від відповідача: Полякової О.Г. - за дов. від 04 квітня 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним рішення податкового органу про невизнання податкових декларацій, визнання податкових декларацій як таких, що подані.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем незаконно не прийнято та не визнано податкову звітність як податкові декларації за вересень, жовтень, листопад 2010 року.

Зазначає, що ним 19.10.2010р., 22.11.2010р. та 17.12.2010р. за допомогою електронної передачі даних було надано до відповідача податкові декларації з податку на додану вартість, які були прийняті відповідачем, що підтверджується відповідними електронними листами № 9004461366, 9005288074, 9005669166 відповідно.

Наголошує, що відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на день подання спірних податкових декларацій, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Посилається на наказ Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008р. № 827, яким затверджено Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, який також був чинним на момент подання податкової звітності, згідно з п. 4 якого податкова звітність до органів податкової служби надається (надсилається) засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису - до ЦОЕЗ, у тому числі через оператора.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує. В судовому засіданні пояснив, що позивачу листами від 28.10.2010р. № 47878/10/15-213, від 30.11.2010р. № 53653/10/15-213, від 27.12.2010р. № 57673/10/15-213 було повідомлено про невизнання податкових декларацій як податкової звітності. Пояснив, що надати докази направлення позивачу вказаних листів не надається можливості, оскільки у зв'язку із закінченням строку їх зберігання реєстри на відправлену кореспонденцію було знищено.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» зареєстроване як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включене до ЄДРПОУ за номером 33671268, зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НБ № 126486 (арк. справи 24 - 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України, на час виникнення спірних відносин вони регулювались Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Предметом доказування в цій справі є правомірність неприйняття відповідачем спірних податкових декларацій, як податкової звітності з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу:

- податкову декларацію за вересень 2010 року, подано до податкового органу 19.10.2010р., про що виписано квитанцію № 2, реєстраційний номер звіту 9004461366 з відміткою «документ прийнято на районному рівні» (арк. справи 8 - 13);

- податкову декларацію за жовтень 2010 року, подано до податкового органу 22.11.2010р., про що виписано квитанцію № 2, реєстраційний номер звіту 9005288074 з відміткою «документ прийнято на районному рівні» (арк. справи 13 - 17);

- податкову декларацію за листопад 2010 року, подано до податкового органу 17.12.2010р., про що виписано квитанцію № 2, реєстраційний номер звіту 9005669166 з відміткою «документ прийнято на районному рівні» (арк. справи 18 - 23).

Як зазначає відповідач, позивачу листами від 28.10.2010р. № 47878/10/15-213, від 30.11.2010р. № 53653/10/15-213, від 27.12.2010р. № 57673/10/15-213 було повідомлено про невизнання податкових декларацій як податкової звітності на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, на підставі чого запропоновано надати нову податкову звітність (арк. справи 41 - 42).

Як доказ направлення позивачу вказаних листів відповідач надав акт від 17.04.2012р. № 1 «Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню», в якому вказано про знищення реєстрів на відправлену кореспонденцію за 2005 - 2010 роки (арк. справи 43 - 45).

12.07.2012р. позивач звернувся до податкового органу з запитом № 36 щодо надання розгорнутого акту звірки по розрахункам з бюджетом по податку на додану вартість з 01.01.2010р. по 31.06.2012р., відповідь на вказаний запит не отримана (арк. справи 60).

24.09.2012р. позивач звернувся до податкового органу з запитом № 46 щодо надання розгорнутого акту звірки по розрахункам з бюджетом по податку на додану вартість з 01.01.2010р. по 31.06.2012р., у відповідь на який отримано акт від 31.12.2010р. з вказанням від'ємного сальдо на 31.12.2010р. в сумі 2 837 935,00 грн. (арк. справи 61 - 63).

истом від 07.11.2012р. № 34520/10/19-20-2 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС повідомило платника податків про те, що акт з розбіжностями між даними картки особового рахунку та даними платника податків є підставою для здійснення більш детальної перевірки (арк. справи 64).

14.12.2012р. позивач звернувся до податкового органу із запитом від 14.12.2012р. № 60 (арк. справи 65), в якому вказано, що ним проведено з податковим органом звірку, в результаті якої виявлено розбіжності. А саме, зменшення податкових зобов'язань становить -2 837 926,00 грн. За даними інспектора на особовому рахунку не відображені суми за деклараціями з ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2010 року.

На вказаний запит ним було отримано відповідь ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.12.2012р. № 39847/10/105-213, що у картці особового рахунку не відображені суми по деклараціях за 2010 рік, а саме: по декларації з ПДВ за вересень 2010р. від 19.10.2010р. вх.. № 9004461366 - сума 232 420,00 грн., по декларації з ПДВ за жовтень 2010р. від 22.11.2010р. вх.. № 9005288074 - сума 184 429,00 грн., по декларації з ПДВ з листопад 2010р. від 17.12.2010р. вх. № 9005669166 - сума 269 469,00 грн. Зазначені декларації мають статус «не визнано як податкова декларація» у зв'язку із сумнівністю факту здійснення операції з контрагентами віднесеними до групи ризику (арк. справи 7).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Закону України «Про систему оподаткування», чинного на момент подання податкових декларацій з податку на додану вартість вересень, жовтень, листопад 2010р., до складу податків у числі інших також входить і податок на додану вартість; відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», який був чинним на момент подання спірних податкових декларацій, до завдань органів державної податкової служби відносяться в тому числі, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, який також був чинним на день подання спірних податкових декларацій, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;

оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

При цьому, на час надання спірних податкових декларацій діяли Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 (був чинним на момент подання спірних податкових декларацій), згідно з п. 4 яких податкова звітність до органів податкової служби надається (надсилається): на паперових носіях; на паперових носіях - поштовими відправленнями; на електронних носіях із доданням роздрукованих оригіналів документів податкової звітності на паперових носіях; засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису - до ЦОЕЗ, у тому числі через оператора.

Пункт 4.5 вказаних Методичних рекомендацій передбачає, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:

1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;

2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);

3) не скріплено печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

У таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону № 2181.

Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання" (зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).

Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181).

Згідно з п. 4.6 Методичних рекомендацій, у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, а саме:

випадків подання платниками податку на додану вартість податкової звітності за період, що не відповідає звітному періоду для кожного конкретного платника,

випадків подання платниками податкової звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування,

випадків подвоєння поданої податкової звітності з вини суб'єкта господарювання,

працівник цього підрозділу протягом 3 робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності готує та направляє за підписом керівника органу ДПС - платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином.

Стосовно застосування вказаних Методичних рекомендацій до спірних відносин, суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, дає роз'яснення законодавства громадянам, державним органам, підприємствам, установам та організаціям з питань, що належать до його компетенції і пов'язані з роботою управлінь юстиції, з питань організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, експертного забезпечення правосуддя, організації роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану.

Методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731, на державну реєстрацію не подаються.

Проте, пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених зазначеним наказом, розширено визначений абзацом п'ятим підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлено нову правову норму, що зачіпає права, свободи й законні інтереси платників, та відповідно до пункту 4 зазначеного Положення підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції.

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані (пункт 15 зазначеного Положення).

Тобто, фактично, підставою для невизнання податкових декларацій як податкової звітності на момент її подання були виключно приписи п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Зазначений у вказаній правовій нормі перелік обставин є вичерпним та не містить такої підстави для невизнання податкової декларації податковою звітністю, як «у зв'язку з сумнівністю факту здійснення операції з контрагентами, віднесеними до групи ризику».

Прийняття спірних податкових декларацій органом державної служби підтверджується квитанціями № 2, в яких вказано «Документ прийнято на районному рівні» (арк. справи 8, 14, 18).

Судом не приймаються посилання відповідача на повідомлення платника податків про невизнання спірних податкових декларацій, оскільки,

по-перше, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що у разі невизнання податкової декларації податковою звітністю такий платник податків повідомляється про це із зазначенням підстав неприйняття попередньої декларації. В листах ДПІ від 28.10.2010р. № 47878/10/15-213, від 30.11.2010р. № 53653/10/15-213, від 27.12.2010р. № 57673/10/15-213 не зазначено підстави для невизнання податкової звітності;

по-друге, відповідачем не доведено фактичне надсилання вказаних листів позивачу, оскільки не надано будь-яких документів, що свідчать про таке направлення. Згідно з актом знищення документів від 17.04.2012р. № 1, було знищено реєстри на відправлену кореспонденцію за 2005-2010 роки.

При цьому, відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 05.03.2009р. № 270 (далі - Правила), згруповані поштові відправлення, поштові перекази - внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п'ять і більше, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

За п. 62 вказаних Правил, у разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Згідно з п. 66 Правил, у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.

Відповідно до п. 67 Правил, список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками.

Пункт 68 Правил зазначає, що про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

З вищевказаного акту знищення документів неможливо встановити, чи знищувались разом з реєстрами на відправлену кореспонденцію розрахункові документи, передбачені вище та чи були серед цих реєстрів поштові відправлення, адресовані позивачу з вкладенням саме листів ДПІ від 28.10.2010р. № 47878/10/15-213, від 30.11.2010р. № 53653/10/15-213, від 27.12.2010р. № 57673/10/15-213.

Крім викладеного, суд розглядає питання щодо протиправності відмови в прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови. Вказана позиція відображена й у листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012р. № 1503-12/13-12.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Кодексу про адміністративне судочинство України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач в позовній заяві однією з вимог зазначає визнання протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про невизнання податкових декларацій платника податків з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року. При дослідженні матеріалів справи, встановлено, що під вказаним рішенням слід розуміти лист ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 27.12.2012р. № 39847/10/15-213 (арк. справи 7).

Фактично, зазначений лист не є рішенням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час подання спірних податкових декларацій, або Податкового кодексу, який вступив в силу з 01.01.2011р. Однак, обставини, зазначені в цьому листі зачіпають права, свободи та інтереси позивача, оскільки погіршують його стан та не відповідають приписам чинного законодавства стосовно прийняття податкової звітності платників податків та корегування їх податкових зобов'язань, а тому дії податкового органу щодо неприйняття податкових декларацій за вересень, жовтень та листопад 2010 року по податку на додану вартість є незаконними.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо невизнання податкових декларацій платника податків з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року; визнання податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року такою, що подана 19.10.2010р., за жовтень 2010 року такою, що подана 22.11.2010р., за листопад 2010 року такою, що подана 17.12.2010р.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що спірні податкові декларації по податку на додану вартість було не визнано податкової звітністю законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо невизнання податкових декларацій платника податків з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року; визнання податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року такою, що подана 19.10.2010р., за жовтень 2010 року такою, що подана 22.11.2010р., за листопад 2010 року такою, що подана 17.12.2010р. - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо невизнання податкових декларацій платника податків з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року.

Визнати податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року такою, що подана 19.10.2010р., за жовтень 2010 року такою, що подана 22.11.2010р., за листопад 2010 року такою, що подана 17.12.2010р.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 лютого 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 22 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.