Рішення

від 18.02.2013 по справі 5011-51/12529-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/12529-2012 18.02.13

За позовом Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгипет-Україна»

про стягнення 30 437,66 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Каленюк Д.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгипет-Україна» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 52у/11 від 01.07.2011 р. у розмірі 28 892,70 грн., 1 257, 93 - пені, 272, 26 грн. - 3 % річних та 14, 77 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/12529-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/12529-2012 - Пригунова А.Б. (головуюча), Івченко А.М. та Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 р. розгляд справи № 5011-51/12529-2012 призначено у судовому засіданні на 14.01.2013 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/12529-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 р. справу № 5011-51/12529-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С. та Любченко М.О.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 18.02.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 р. між Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єгипет-Україна» укладено договір про надання послуг № 52у/11, за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги про прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу, а також послуги по зберіганню автомобільного транспорту, що є власністю відповідача на платній основі.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язався прийняти від відповідача товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць обліку згідно актів прийому-передачі та/або прибуткових накладних відповідача та забезпечити його надійне зберігання.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню за відповідний поточний місячи протягом 5 банківських днів з моменту одержання рахунку відповідачем, але не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який проводиться оплата.

Згідно з п. 3.2. договору вартість послуг на зберігання майна - договірна згідно з розрахунком позивача та протоколом узгодження цін з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у разі несплати відповідачем коштів за отримані послуги зберігання товару протягом більше п'яти банківських днів з дня одержання рахунку, відповідач зобов'язується безумовно сплатити позивачу пень у розмірі подвійної обліком ставки Національного банку України із розрахунку простроченої суми з урахуванням індексу інфляції за кожний день прострочення.

Договір, відповідно до п. 6.1., вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє протягом 5-ти місяців, а в частині зобов?язань - до повного їх виконання сторонами.

17.01.2012 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 52у/11 від 01.07.2011 р., якою встановлено, що позивач виставляє відповідачу рахунки для здійснення авансових платежів у поточному місяці на підставі даних щодо обсягу наданих послуг за відповідний місяць, що передував останньому.

Також додатковою угодою сторони встановили, що договір № 52у/11 від 01.07.2011 р. вступає в силу з 01.07.2011 р. і діє до 30.06.2012 р. та може бути продовжений за домовленістю сторін шляхом укладання додаткової угоди.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що ним належним чином виконано умови договору № 52у/11 від 01.07.2011 р., в той час як відповідач свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 28 892, 70 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Як встановлено ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За умовами договору на відповідача покладено обов'язок здійснити оплату послуг зберігання не пізніше 15-го числа поточного місяця, за який проводиться оплата.

З матеріалів справи вбачається надання позивачем обумовлених договором № 52у/11 від 01.07.2011 р. послуг за період з липня 2011 року до червня 2012 року включно, що підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000466 від 31.07.2011 р., № ОУ-0000533 від 31.08.2011 р., № ОУ-0000586 від 30.09.2011 р., № ОУ-0000713 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000865 від 30.11.2011 р., № ОУ-0000905 від 31.12.2011 р., № ОУ-0000101 від 31.01.2012 р., № ОУ-0000466 від 31.07.2011 р., № ОУ-0000187 від 30.03.2012 р., № ОУ-0000276 від 30.04.2012 р., № ОУ-0000398 від 31.05.2012 р. та № ОУ-0000481 від 29.06.2012 р., підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Крім того, матеріалами справи (виписки з банківського рахунку Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія») підтверджується здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 10 707, 30 грн.

Відповідач доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань з оплати послуг з договором № 52у/11 від 01.07.2011 р., або доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин їх невиконання, не надав, заявлені позивачем вимоги не спростував.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору № 52у/11 від 01.07.2011 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в часині стягнення заборгованості за договором № 52у/11 від 01.07.2011 р. у розмірі 28 892, 70 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 257, 93 - пені, 272, 26 грн. - 3 % річних та 14, 77 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В той же час, умовами договору № 52у/11 від 01.07.2011 р. встановлено обов'язок відповідача сплатити пеню у разі несплати останнім вартості послуг протягом більше п'яти банківських днів з дня одержання рахунку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, позивачем не надано суду доказів надіслання/вручення відповідачу рахунків на оплату послуг за договором № 52у/11 від 01.07.2011 р., а відтак - у даному випадку строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати пені не настав, а тому суд вважає необґрунтованими заявлені вимоги в цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми становить 272, 26 грн., 14, 77 грн. - інфляційні втрати.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за період з 31.10.2011 р. до 03.08.2012 р. судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем суми не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 28 892, 70 грн., 272, 26 грн. - 3 % річних та 14, 77 грн. - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єгипет-Україна» (03124, м. Київ, вул. М. Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 33829157), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код ЄДРПОУ 33629043) заборгованість у розмірі 28 892, 70 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто дві грн. 70 коп.) грн., 272, 26 (двісті сімдесят дві грн. 26 коп.) грн. - 3 % річних, 14, 77 (чотирнадцять грн. 77 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 542, 98 (одна тисяча п'ятсот сорок дві грн. 98 коп.) грн. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.02.2013 р.

Суддя: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Любченко М.О.