Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/0570/12084/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/12084/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Пономаренко В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204

за участю представників сторін:

від позивача: Міснянко С.М. - за дов. від 10.10.2012 року №б/н; Куслій О.В. - за дов. від 15.10.2012 року; Попова К.І. - за дов. від 23.10 2012 року

від відповідача: Мезенцева В.М. - за дов. від 14.03.2012 року №8

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр», звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання нечинними у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсними у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що працівниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої було складено акт № 846/17-4/32132124 від 29.05.2012 р., у висновках якого зазначено, що позивачем порушено статті 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункт 44.1 статті 44, пункт 198.6 статті 198, пункт 200.4, пункт 200.14(а) статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) на загальну суму 317076,0 грн. Також відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статей 215, 216 ЦК України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) на загальну суму 22645 грн. На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204.

Не погодившись з податковими повідомлення-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

Позивач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

Працівниками відповідача в ході перевірки були досліджені договори, які були укладені позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна»: договір постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р. (щодо поставки машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні); договір постачання № 1/06 від 20.06.2011 р. (щодо поставки верстату для заточки ковзанів); договір постачання № 5/08 від 03.08.2011 р. (постачання трьох установок для санітарної обробки взуття).

Для перевірки дотримання податкового законодавства при здійсненні поставки машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні - Zamboni 552 працівникам відповідача під час перевірки надані оригінали договору постачання, специфікації, видаткових накладних, податкових накладних, акту приймання-передачі, інвентарної картки, які складені належним чином і мають всі передбачені законодавством реквізити, що зафіксовано в акті перевірки.

Спираючись виключно на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних щодо перевезення машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні - Zamboni 552, відповідачем зроблені безпідставні висновки про відсутність первинних документів щодо перевезення товару за договором постачання, недійсність (нікчемність) договору постачання, складення податкових та видаткових накладних, акту приймання-передачі з порушенням чинного законодавства без мети створення правових наслідків.

Позивач зазначає, що наведені висновки не ґрунтуються на законодавстві, є неправомірними та викликані довільним тлумаченням відповідачем законодавства України.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, то чинне законодавство не містить вимог щодо обов'язкового застосування товарно-транспортних накладних і не визнає їх єдиним документом, яким може бути оформлена господарська операція з перевезення.

Договором постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р. передбачено поставку товару на умовах DDP (м. Донецьк), тому позивач не пов'язаний з відносинами перевезення товару, а тому не має і не повинен мати жодних документів, пов'язаних з перевезенням товару, що поставляється.

Акт перевірки не містить посилання на жодну норму закону, якою встановлена недійсність частково виконаного сторонами договору постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р., а тому висновок про його нікчемність є абсолютно безпідставним. Наявність належних правових наслідків виконання договору постачання встановлена при перевірці та зазначена в тексті акту перевірки. Факт імпорту машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні - Zamboni 552 встановлено на підставі копії міжнародного транспортного документа Dock receipt від 08.12.2011 р. № S1-S40383-СО. Факт передачі за договором встановлено під час перевірки на підставі акту приймання-передачі № 1 від 31.01.2012 р.

Податок на додану вартість, сплачений при оплаті товару за договором № 3/04-П від 28.04.2011 р., віднесено до податкового кредиту відповідних звітних (податкових) періодів на підставі належним чином оформлених податкових накладних, наданих ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» при оформленні господарської операції поставки, що фактично відбулася.

Позивач наголошує, що з аналогічних підстав є безпідставними висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», № 1/06 від 20.06.2011 р. на поставку станку для заточки ковзанів марки «IseStep» та № 5/08 від 03.08.2011 р. на поставку станку для сушки ковзанів марки «IseStep», оскільки наявні всі необхідні документи, які підтверджують належне оформлення договірних відносин.

Позивач вказує, що у відповідача не має жодних правових підстав для зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 396345,0 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2012 р. № 5943/10/22-4, та зменшувати розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 22645,0 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000072204 від 20.06.2012 р. - 5940.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення (арк. справи 151-152, том 1), в яких зазначає, що працівниками податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», за результатами якої складено акт № 846/17-4/32132124 від 29.05.2012 р., яким зафіксовані порушення: статей 215, 216 ЦК України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пункту 200.14(а) статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму 317076,0 грн.; статей 215, 216 ЦК України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на загальну суму 22645 грн. На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204.

В ході проведення перевірки позивачем не були надані первинні документи, які підтверджують факт перевезення від контрагента до позивача товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортної накладної. Податковим органом було вручено бухгалтеру позивача лист від 21.05.2012 р. № 3946/10/22-4 про надання товарно-транспортних документів, які підтверджують факт перевезення обладнання. Станом на дату складання акту перевірки відповідь не надана.

Відповідач вказує, що наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не скасований та на теперішній час є чинним.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, основним документом на перевезення вантажів та списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку, є зокрема, товарно-транспортна накладна.

Єдиним законодавчо встановленим документом, який прямо підтверджує укладення договору перевезення та його фактичне повне або часткове виконання, є товарно-транспортна накладна. Наявність такої накладної належним чином підтверджує факт здійснення перевезення вантажу та відповідно понесені затрати замовником.

Відповідач зазначає, що товарно-транспортна накладна, з урахуванням того, що вона є документом суворої звітності, має містити обов'язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних ставить під сумнів реальність поставки товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач вказує на безпідставність позиції позивача стосовно того, що згідно з умовами договору постачання у нього не повинно бути жодних документів, пов'язаних з перевезенням товару, оскільки у позивача повинна бути товарно-транспортна накладна, яку повинен був видати постачальник для підтвердження поставки товарно-матеріальних цінностей.

Відповідач з посиланням на судову практику зазначає, що викладення податковим органом в акті перевірки власного судження щодо нікчемності правочинів, укладених між учасниками угоди, відповідає повноваженням податкових органів щодо контролю за правильністю і повнотою визначення податкових зобов'язань.

Також з посиланням на судову практику відповідач вказує, що наявність податкової накладної та інших документів, які складені за результатами господарської операції, але за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту. За таких обставин через відсутність господарської операції, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку податкових накладних, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

З посиланням на підпункт 44.6 статті 44 ПК України відповідач обґрунтовує правильність висновку про те, що позивачем не доведено факт поставки товарно-матеріальних цінностей від контрагента за договорами поставки.

На підставі викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр», є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 32132124, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 126-127, том 1), знаходиться на податковому обліку у відповідача, що підтверджується довідкою про взяття на обліку платника податків від 07.02.2008 р. № 133/10/29-014-20 (арк. справи 128, том 1). Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07771740 серії НБ № 105282 (арк. справи 129, том 1).

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 р. та податку на прибуток за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», за результатами якої складено акт № 846/17-4/32132124 від 29.05.2012 р. (далі - акт перевірки) (арк. справи 12-41).

В ході перевірки встановлено відсутність первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення від ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна»: м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 9, к. 69 на адресу позивача: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 130 машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, серійний номер 552-9585. Відповідачем було вручено бухгалтеру позивача лист від 21.05.2012 р. № 3946/10/22-4 про надання товарно-транспортних документів, які підтверджують факт перевезення обладнання. Станом на дату складання акту перевірки відповідь не надана.

В акті перевірки з посиланням на пункти 1, 2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», пункт 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, статтю 1, частину 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704, зроблено висновок про те, що оскільки відсутні первинні документи, які можуть підтверджувати факт переміщення товару від ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» на адресу позивача, то не має можливості підтвердити факт передачі машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, серійний номер 552-9585.

В акті перевірки зазначено, що згідно інформації, яка міститься в акті перевірки, складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 05.04.2012 р. № 67/22-40/36529201, встановлено, що правочини, укладені ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» з позивачем, є нікчемними та порушують частину 1 статті 203, частину 1 статті 207, статтю 215, пункт 1 статті 216, статтю 228 ЦК України.

У зв'язку з тим, що в ході проведення перевірки ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», матеріали якої оформлені актом від 05.04.2012 р. № 67/22-40/36529201, встановлено недійсність (нікчемність) правочинів ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» в частині постачання товарів, угода № 3/04-П від 28.04.2011 р., укладена між позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», є недійсною (нікчемною).

В акті перевірки з посиланням на статті 215, 216 ЦК України зроблено висновок про те, що первинні та податкові документи, які були складені на підставі недійсної (нікчемної) угоди № 3/04-П від 28.04.2011 р., складені з порушенням чинного законодавства, без мети настання правових наслідків та не є первинними та бухгалтерськими документами.

Також з аналогічних підстав в акті перевірки зроблено висновок про недійсність (нікчемність) договору постачання № 1/06 від 20.06.2011 р. щодо поставки обладнання для заточки ковзанів марки «IseStep» та договору постачання № 5/08 від 03.08.2011 р. щодо поставки обладнання для сушки ковзанів марки «IseStep». Первинні та податкові документи, які були складені на підставі вказаних договорів складені з порушенням чинного законодавства, без мети настання правових наслідків та не є первинними та бухгалтерськими документами.

В акті перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 10-17 декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, грудень 2011 року в сумі 339721 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 339721 грн., у тому числі: за травень 2011 року на суму 16667 грн., за червень 2011 року - 158733 грн., за липень 2011 року - 144394 грн., за серпень 2011 року - 13949 грн., за грудень 2011 року - 5978 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

За період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 року позивач не декларував податок на додану вартість, що підлягає сплаті. Перевіркою встановлено завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) на загальну суму 317076,0 грн., у тому числі: по декларації за липень 2011 року на суму 158733 грн., серпень 2011 року - 144394 грн., вересень 2011 року - 13949 грн., завищення позивачем суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) на загальну суму 22645 грн. у декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

У висновку акту перевірки вказано, що проведеною перевіркою встановлено порушення:

1) статей 215, 216 ЦК України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4, пункту 200.14(а) статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) на загальну суму 317076,0 грн.;

2) статей 215, 216 ЦК України, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.3 статті 200 ПК України, що призвело до завищення позивачем суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24) на загальну суму 22645 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надав на нього заперечення (арк. справи 44-48, том 1), які відповідач визнав необґрунтованими згідно з листом від 15.06.2012 р. № 5540/10/22-4 (арк. справи 49-60, том 1).

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

1) від 20.06.2012 р. № 0000082204 за формою «В1», яким позивачу зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 317076,0 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 76269,0 грн. (арк. справи 42, том 1);

2) від 20.06.2012 р. № 0000072204 за формою «В4», яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 22645 грн. (арк. справи 43, том 1).

Не погодившись с вказаними податковими повідомлення-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення (арк. справи 61-85, том 1).

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», правильність їх відображення в податковому обліку з податку на додану вартість.

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочини, які укладені позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають безтоварний характер та є нікчемними.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «МП Коммюнікейшинз Україна», є юридичною особою, ідентифікаційний код 36529201, що підтверджується довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 31-36, том 2)

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Частиною 4 статті 55 ГК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Статтею 80 ЦК України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом досліджено довідку та витяг з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» (арк. справи 31-36, том 2), з якої вбачається, що товариство під час укладення та виконання спірних договорів було зареєстровано як юридична особа.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» на час здійснення господарських операцій мав статус юридичної особи, а як наслідок мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів на поставку товарів.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100243699 серії НБ № 465113 зареєстровано платником податку на додану вартість (арк. справи 125, том 1). В акті перевірки не зафіксовано, а також не надано доказів щодо його анулювання на час виписки податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено обставину того, що контрагент позивача ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» був наділений спеціальною податковою правосуб'єктністю.

Судом встановлено, що позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» укладено договір постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р. (арк. справи 86-88, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник (ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна») зобов'язується поставити покупцеві (позивач) машину для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, виробництва США, у відповідності до специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти та оплатити дане обладнання на умовах, визначених даним договором. Повна характеристика обладнання, що постачається, вказана у специфікації до цього Договору. Специфікація підписується сторонами протягом трьох днів з дати надіслання підтвердження покупцем, але не пізніше 45 днів з дати першого платежу, згідно з пунктом 3.1.1 цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується здійснити поставку обладнання на склад покупця на умовах DDP (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року) у строк не пізніше 1 жовтня 2011 року за умови отримання авансового платежу згідно з пунктом 3.1.1 цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість обладнання, що є ціною договору, визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору і складає 241355,99 доларів США, що відповідно до курсу НБУ на момент укладення договору у національній валюті гривні еквівалентно 1916366,56 грн., у т. ч. ПДВ 20% - 319394,43 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору вартість обладнання включає в себе вартість упаковки та доставки автомобільним транспортом на склад покупця: м. Донецьк, вул. Артема, 130, а також вартість інструктажу працівників замовника.

Згідно з пунктом 4.6 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі обладнання покупцю та підписання акту приймання-передачі обладнання.

20.06.2011 р. позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» складено специфікацію до договору № 3/04-П від 28.04.2011 р. (арк. справи 89-91, том 1).

Позивач на виконання умов договору постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р. перерахував ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» 1916366,56 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. справи 3-9, том 2)

Представнику позивача видана довіреність № 48 від 31.01.2012 р. на отримання обладнання за договором, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей (арк. справи 29-30, том 2).

31.01.2012 р. позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» складено видаткову накладну № 12, згідно з якою ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» поставило на адресу позивача товар за договором № 3/04-П від 28.04.2011 р. у кількості 43 найменувань вартістю 1460496,51 грн., сума податку на додану вартість - 292099,30 грн., всього з податком на додану вартість - 1752595,81 грн. (арк. справи 92-93, том 1).

31.01.2012 р. позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» складено акт приймання передачі обладнання № 1 до № 3/04-П від 28.04.2011 р., згідно яким ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» передало, а позивач отримав товар згідно з переліком на загальну суму з податком на додану вартість 1752595,81 грн. (арк. справи 102-104, том 1).

Також позивачем для підтвердження обставини реальності поставки обладнання за договором надана докова розписка, в якій визначено, що одержувачем вантажу є керівник ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна». Товар відвантажено в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, США, розвантажити слід в порту Бремен, Німеччина з метою подальшого відвантаження до України. (арк. справи 25-27, том 2).

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми № ОЗ-1 від 31.01.2012 р. № ВЭ 0000020 підтверджується введення в експлуатацію машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні Zamboni 552 (арк. справи 105, том 1).

Позивачем на машину для відновлення та вирівнювання льодової поверхні Zamboni 552 складена інвентарна картка № 4568 обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (арк. справи 106, том 1).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» за договором постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р. видані податкові накладні:

1) від 18.05.2011 р. № 1, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 83333,33 грн., сума податку на додану вартість - 16666,67 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 100000,0 грн. (арк. справи 94, том 1);

2) від 07.06.2011 р. № 1, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 166666,67 грн., сума податку на додану вартість - 33333,33 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 200000,0 грн. (арк. справи 95, том 1);

3) від 17.06.2011 р. № 2, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 208333,33 грн., сума податку на додану вартість - 41666,67 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 250000,0 грн. (арк. справи 96, том 1);

4) від 21.06.2011 р. № 3, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 208333,33 грн., сума податку на додану вартість - 41666,67 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 250000,0 грн. (арк. справи 97, том 1);

5) від 24.06.2011 р. № 4, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 208333,33 грн., сума податку на додану вартість - 41666,67 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 250000,0 грн. (арк. справи 98, том 1);

6) від 01.07.2011 р. № 1, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, модель Zamboni 552, ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість 1379169,33 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 242880 грн., сума податку на додану вартість - 48576,0 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 291456,0 грн. (арк. справи 99, том 1);

7) від 18.07.2011 р. № 2, в якій визначено номенклатуру постачання товарів: машина для відновлення та вирівнювання льодової поверхні та товари згідно з переліком, обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 479092,13 грн., сума податку на додану вартість - 95818,43 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 574910,56 грн. (арк. справи 100-101, том 1).

Позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» укладено договір поставки № 1/06 від 20.06.2011 р. (арк. справи 107-109, том 1).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник (ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна») зобов'язується поставити покупцеві (позивач) обладнання для льодової арени - верстат для заточки ковзанів марки «IseStep» (Фінляндія) згідно визначеного опису та комплектації, а покупець прийняти та оплатити таке обладнання відповідно до умов, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору постачальник зобов'язується здійснити поставку обладнання на склад покупця на умовах DDP (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року) у строк не пізніше 1 серпня 2011 року за умови отримання авансового платежу згідно з пунктом 3.1 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість обладнання складає 2395,50 грн., у тому числі податок на додану вартість 399,25 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що вартість обладнання включає в себе вартість упаковки та доставки на склад покупця: м. Донецьк, вул. Артема, 130, а також вартість інструктажу персоналу замовника.

Згідно з пунктом 4.6 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі обладнання покупцю та підписання акту приймання-передачі обладнання без зауважень та претензій з боку покупця.

Оплата за договором поставки № 1/06 від 20.06.2011 р. здійснена в сумі 2395,50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку (арк. справи 110, том 1).

ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» видана податкова накладна від 30.06.2011 р. № 6, в якій визначена ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 1996,25 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 1996,25 грн., сума податку на додану вартість - 399,25 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 2395,50 грн. (арк. справи 111, том 1).

31.01.2012 р. позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» складено видаткову накладну № 12, згідно з якою ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» поставило на адресу позивача товар за договором № 1/06 від 20.06.2011 р. загальною вартістю 2395,50 грн., у тому числі податок на додану вартість - 399,25 грн. (арк. справи 112, том 1).

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів типової форми № ОЗ-1 від 31.01.2012 р. № ВЭ 0000021 підтверджується введення в експлуатацію верстату для заточки ковзанів «IseStep» модель «500» (арк. справи 113, том 1).

Позивачем на верстат для заточки ковзанів «IseStep» модель «500» складена інвентарна картка № 4570 обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (арк. справи 114, том 1).

Позивачем з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» укладено договір поставки від 03.08.2011 р. № 5/08 (арк. справи 115-118, том 1).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору якого постачальник (ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна») зобов'язувався поставити покупцеві (позивач) обладнання для льодової арени, а саме: 3 (три) установки для сушки та санітарної обробки взуття (кожна на 42 пари ковзанів), марки «Niro-Tech», два реле-таймери та два тени (трубчастий електронагрів), у відповідності до специфікації, а покупець прийняти та оплатити дане обладнання на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку обладнання на склад покупця на умовах (правила ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р.) у строк не пізніше 25 вересня 2011 року за умови отримання авансового платежу згідно з п. 3.1.1 даного договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість обладнання, що є ціною договору, складає 119 563,98 грн., у тому числі податок на додану вартість - 19927,33 грн.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що вартість обладнання включає в себе вартість упаковки та доставки на склад покупця: м. Донецьк, вул. Артема, 130, а також вартість інструктажу персоналу замовника.

Згідно з пунктом 4.6 договору поставка вважається завершеною з моменту передачі обладнання покупцю та підписання акту приймання-передачі обладнання.

03.08.2011 р. позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» складено специфікацію до договору № 5/08 від 03.08.2011 р. (арк. справи 119-120, том 1).

Позивачем здійснена оплата за договором № 5/08 від 03.08.2011 р. в сумі 119563,99 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (арк. справи 121-122, том 1).

ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» за договором № 5/08 від 03.08.2011 р. видані податкові накладні:

1) від 08.08.2011 р. № 2, в якій визначено ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 92994,21 грн., обсяги постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 69745,66 грн., сума податку на додану вартість - 13949,13 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 83694,79 грн. (арк. справи 123, том 1);

2) від 12.12.2011 р. № 4, в якій визначено ціна постачання одиниці товару без урахування податку на додану вартість - 92994,21 грн., обсяг постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % - 29891,0 грн., сума податку на додану вартість - 5978,20 грн., загальна сума з податком на додану вартість - 35869,20 грн. (арк. справи 124, том 1).

Щодо доводів податкового органу про відсутність реального руху товарів за спірними договорами суд враховує наступне.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд приходить до висновку, що первинні документи, які наявні в матеріалах справи, є належними доказами в розумінні частини 4 статті 70 КАС України, які підтверджують обставину реальності виконання правочинів, укладених з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна». Наявні докази підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача, за наслідками яких він сформував дані податкового обліку з податку на додану вартість.

Крім того, в акті перевірки також зафіксована фактична наявність у позивача машини для відновлення та вирівнювання льодової поверхні, серійний номер 552-9585. В акті перевірки зазначено, що було здійснено візуальний огляд вказаної машини, яка здійснює роботу на льодовому катку, який розташований на четвертому поверсі ТОВ «Донецк Сити Центр».

Стосовно доводів відповідача про те, що укладені позивачем договори з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» є нікчемними суд враховує наступне.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд враховує, що головною підставою вважати правочин нікчемним є недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цьому акті не були відображені.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з положеннями частини третьої статті 228 ЦК України в редакції Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, правочин, який суперечить інтересам держави і суспільства, є оспорюваним, у зв'язку з чим факт укладення сторонами правочину з таким наміром повинен бути встановлений судом. Докази того, що договори постачання між позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» визнані недійсними як такі, що суперечать інтересам держави і суспільства, у справі відсутні, а відповідач не посилався на їх наявність.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статті 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано доказів, а також не повідомлено про наявність доказів з метою їх витребування судом, які підтверджують факти порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» правочинів.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Хоча факт порушення публічного порядку та факт вчинений правочину, який що суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути доведеним певними засобами доказування.

За обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» суд враховує наступне.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з господарською метою та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Зв'язок між фактом придбання товарів у ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» і господарською діяльністю позивача полягає у подальшому використанні придбаного обладнання для забезпечення діяльності льодового катку.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставин залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

З огляду на те, що правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується не тільки податковими накладними, а й наявними іншими первинними документами судом встановлено, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість за результатами відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна».

В свою чергу, відповідно до підпункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Посилання відповідача на те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних обумовлює не здійснення певних господарських операцій, не приймаються судом з огляду на наступне.

Суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Метою складання товарно-транспортних документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Наявність товарно-транспортних накладних не пов'язано із формуванням податкового кредиту, порядок визначення якого встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту з податку на додану вартість, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставину придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на реальний характер операцій, за наслідками виконання яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, відсутність товарно-транспортних накладних, не може бути підставою для позбавлення платника податків (позивача у справі) права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Стосовно посилань позивача на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. та 05.11.2012 р. суд враховує наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. № 5011-6/13302-2012 за позовом ТОВ «Донецк Сити Центр» до відповідача ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» про стягнення 187582,59 грн. позов задоволений повністю, стягнуто з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» на користь ТОВ «Донецк Сити Центр» 163770,77 грн. боргу, 23811,82 грн. пені, 3751,65 грн. судового збору (арк. справи 194-196, том 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. № 5011-41/12205-2012 позов ТОВ «Донецк Сити Центр» до ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» про стягнення 135777,19 грн. задоволений частково, стягнуто з ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» на користь ТОВ «Донецк Сити Центр» 119563 грн. 99 коп. суми попередньої оплати, 8062 грн. 63 коп. пені та 2552 грн. 53 коп. судового збору (арк. справи 197-200, том 1).

На підтвердження того, що вказані судові набрали законної сили позивачем надано лист господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р., яким повідомлено, що рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. № 5011-6/13302-2012 набуло законної сили (арк. справи 193, том 1), накази господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. у справі № 5011-6/13302-2012 (арк. справи 235, том 1), від 23.11.2012 р. у справі № 5011-41/12205-2012 (арк. справи 234, том 1).

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Адже преюдиціальні факти це явища дійсності, істинність яких вже було встановлено у рішенні, що виключає необхідність їх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів це оціночне судження, зроблене судом в процесі співставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.

Преюдиціальність означає не лише відсутність необхідності повторно доводити установлені судовим актом факти, але і заборону на їх спростовування.

Проаналізувавши вищевказані рішення суду у господарських справах, враховуючи зміст частини 1 статті 72 КАС України, суд приходить до висновку, що ними встановлені обставини, які не потребують доказування в цій адміністративній справі відносно позивача, а саме щодо договору постачання № 3/04-П від 28.04.2011 р.: обставина укладення договору поставки, обставина перерахування коштів покупцем за договором в сумі 1916367,16 грн., обставина поставки обладнання на суму 1752595,81 грн.; щодо договору постачання № 5/08 від 03.08.2011 р.: обставина укладення договору поставки, обставина перерахування коштів покупцем за договором в сумі 119563,99 грн.

Інші обставини, які підлягають доведенню в цій адміністративній справі, повинні бути встановлені на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Стосовно посилань в акті перевірки позивача на акт перевірки, складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 05.04.2012 р. № 67/22-40/36529201, як доказ, який підтверджує наявність податкового порушення з боку позивача, суд враховує наступне.

Працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС складено акт від 05.04.2012 р. № 67/22-40/36529201 про неможливість проведення перевірки ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у липні 2011 року (далі - акт про неможливість проведення перевірки) (арк. справи 10-18, том 2).

Фактично перевірка податковим органом не проводилася через відсутність посадових осіб ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» за податковою адресою, первинні та інші документи не досліджувалися.

Разом з тим, в акті про неможливість проведення перевірки зроблено висновок про відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У висновку акту про неможливість проведення перевірки вказано, що ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» порушено:

1) пункт 198.1, пункт 198.2 статті 198, пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 187.1 статті 187 ПК України

2) пункт 1, 5 статі 203, пункт 1, 2 статті 215, пункт статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягає зменшенню податковий кредит, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0 за період липень 2011 року.

Відповідно до частини 3 статті 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Вказана правова норма процесуального права містить пряму заборону суду при вирішенні справи брати до уваги докази, одержані з порушенням закону.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86.1 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 ПК України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З огляду на викладені положення ПК України та Порядку, акт про неможливість проведення перевірки не може вважатися допустимим доказом, який підтверджує наявність порушення податкового законодавства, оскільки фактично документальна перевірка ТОВ «МП Коммюнікейшинз Україна» відповідно до процедури, визначеної ПК України, не проводилася, первинні документи не досліджувалися, з довідки з Єдиного державного реєстру не вбачається, що на час складення вказаного акту у зазначеному реєстрі містився запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, податковий орган не наділений правом визнавати правочини нікчемними в позасудовому порядку, висновок про порушення норм податкового законодавства є припущенням державного податкового ревізора-інспектора, оскільки був зроблений за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Суд враховує, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) або придбання таких товарів (робіт, послуг) без мети їх використання у господарській діяльності має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові надіслано відповідне податкове повідомлення-рішення.

Посилання відповідача на нікчемність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства, застосування до нього штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 р. № 0000082204 в сумі 79269 грн. є неправомірним.

На підставі викладеного, оспорювані податкові повідомлення рішення підлягають визнанню недійсними у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними у повному обсязі податкових повідомлень-рішень від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204 - задовольнити повністю.

Визнати недійсними у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 20.06.2012 р. № 0000072204 та від 20.06.2012 р. № 0000082204.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецк Сити Центр» витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 грудня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 грудня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.