Постанова

від 12.02.2013 по справі 808/206/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 лютого 2013 року 12 год. 00 хв. Справа № 808/206/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представників позивача - Сидорової О.А. (довіреність від 28 січня 2013 року) та Хільковця Д.М. (паспорт НОМЕР_2, виданий 03 лютого 2011 року), представника відповідача - Гнідої А.В. (довіреність від 28 січня 2013 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Світ - Планети» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

11 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Світ - Планети» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2012 №0000492311 та 0000482311.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «ВКФ «Ост Гранд» та ПП «Укрросттемп», оскільки за даними операціями товар був поставлений, послуги надані та роботи виконані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 14.01.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

12.02.2013 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 12.02.2013.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Світ - Планети», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV.

На підставі направлення від 28.08.2012 №080082 фахівцями Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку Приватного підприємства «Світ - Планети», за результатами якої складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Світ - Планети», код за ЄДРПОУ 32692025 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ПП «ВКФ «Ост Гранд» (ЄДРПОУ 33820987) у травні 2011 року та з ПП «Укрросттемп» (ЄДРПОУ 36065570) у вересні, жовтні та грудні 2009 р.» від 10.09.2012 №64/2211/32692025 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 16, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму в розмірі 7295 грн. 00 коп., в тому числі за 3 квартал 2009 року на суму в розмірі 6247 грн. 00 коп., за 4 квартал 2009 року на суму в розмірі 1048 грн. 00 коп.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 та п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму в розмірі 17474 грн. 00 коп., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму в розмірі 17474 грн. 00 коп.; п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті всього на суму в розмірі 5836 грн. 00 коп., в тому числі вересень 2009 року на суму в розмірі 3400 грн. 00 коп., за жовтень 2009 року на суму в розмірі 1598 грн. 00 коп., та за січень 2010 року на суму в розмірі 838 грн. 00 коп.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 196.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті всього на суму в розмірі 15195 грн. 00 коп., в тому числі за травень 2011 року на суму в розмірі 15195 грн. 00 коп.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012 №0000492311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26592 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 24769 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 1823 грн. 75 коп.; та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012 №0000482311, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 22491 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 21031 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 1460 грн. 00 коп. (а.с. 56, 57, том 1).

Не погоджуючись з винесеними суб'єктом владних повноважень рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 24.09.2012 №0000492311 та №0000482311, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 10.09.2012 №64/2211/32692025, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем у вересні, жовтні та грудні 2009 року придбано у ПП «Укрросттемп» товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними від 16.09.2009 №УК-0000464 (а.с. 67, том 1), від 17 вересня 2009 року №УК-0000466 (а.с. 72, том 1), від 07.10.2009 №0000515 (а.с. 76, том 1), від 02.12.2009 №УК-0000613 (а.с. 80, том 1) та рахунками-фактурами від 16.09.2009 №УК-0000475 (а.с. 66, том 1), від 17.09.2009 №УК-0000479 (а.с. 71, том 1), від 07.10.2009 №УК-0000540 (а.с. 75, том 1), від 02.12.2009 №УК-0000632 (а.с. 79, том 1).

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано суду податкові накладні від 16.09.2009 №484 на суму в розмірі 13398 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ - 2233 грн. 03 коп. (а.с. 68, том 1); від 17.09.2009 №488 на суму в розмірі 7000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 1166 грн. 67 коп. (а.с. 73, том 1); від 07.10.2009 №540 на суму в розмірі 9588 грн. 56 коп., в тому числі ПДВ - 1598 грн. 09 коп. (а.с. 77, том 1); від 02.12.2009 №638 на суму в розмірі 5030 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 838 грн. 40 коп. (а.с. 81, том 1).

Позивачем здійснена оплата за придбаний товар, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 16.10.2009 №231 (а.с. 69, том 1), від 15.10.2009 №230 (а.с. 70, том 1), від 14.10.2009 №229 (а.с. 74, том 1), від 05.11.2009 №270 (а.с. 78, том 1), від 02.12.2009 №302 (а.с. 82, том 1).

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що платником податків до перевірки не надано угоди на постачання товару, визначеного в первинних документах, проте суд зазначає, що вказана форма укладення договорів не суперечить приписам ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України. Згідно з положеннями ст.ст. 205, 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Крім того, в Акті перевірки контролюючий орган зазначив, що у позивача відсутні документи на підтвердження транспортування придбаного товару.

Проте, під час розгляду справи позивачем надано суду копії договорів оренди транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару (а.с. 83-83, том 1), та подорожні листи із зазначенням марки автомобіля та його реєстраційного номера, відомості про які співпадають з даними договорів оренди (а.с. 86-100, том 1).

Дані документи суд оцінює як належні та допустимі докази в підтвердження факту транспортування придбаного товару.

Позивачем також надані суду відомості надходження-затрат бензину (а.с. 101, 102, том 1).

Відтак, суд зазначає, що викладені в Акті перевірки обставини відносно здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Укрросттемп» є недоведеними та непідтвердженими належними доказами.

Щодо правовідносин позивача з контрагентом ПП «ВКФ «Ост-Гранд» суд зазначає, що господарські операції відбувались на підставі договору від 02.04.2009 №С02-04, предметом якого являлось надання послуг та виконання робіт по поточному ремонту механічного обладнання та приміщень магазинів ТОВ «Кофе-Тайм» та ТОВ «Руш» (а.с. 103, том 1).

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано, а судом досліджено наступні документи: Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01.05.2011 - 30.05.2011; Акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.05.2011 - 30.05.2011; податкова накладна від 30.05.2011 №27 на суму в розмірі 19081 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ - 3180 грн. 23 коп.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 25.04.2011 - 31.05.2011; Акт приймання виконаних будівельних робіт за 25.04.2011 - 31.05.2011; підсумкова відомість ресурсів затрат замовника до акту від 31.05.2011; податкова накладна від 31.05.2011 №31 на суму в розмірі 66080 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 11013 грн. 33 коп.; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 02.05.2011 - 31.05.2011; Акт приймання виконаних будівельних робіт за 02.05.2011 - 31.05.2011; податкова накладна від 31.05.2011 №30 на суму в розмірі 6008 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ - 1001 грн. 37 коп.; платіжне доручення від 20.06.2011 №80; платіжне доручення від 24.06.2011 №85; платіжне доручення від 11.07.2011 №87; (а.с. 109-147, том 1).

Надання послуг ТОВ «Руш» здійснювалось на підставі договору на технічне обслуговування та ремонт механічного обладнання та приміщень від 01.05.2009 №7 (а.с. 151, том 1), на виконання якого позивачем надано суду наступні документи: акт виконаних робіт від 01.06.2011 та додатки до нього (а.с. 155-163, том 1); податкова накладна від 01.06.2011 №28 на суму в розмірі 20517 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ - 3419 грн. 60 коп. (а.с. 164, том 1); Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за 01.06.2011 - 30.06.2011 (а.с. 181, том 1); Акт приймання виконаних будівельних робіт за 01.06.2011 - 30.06.2011 (а.с. 183, том 1); підсумкова відомість ресурсів до акту (а.с. 196, том 1); податкова накладна від 22.04.2011 №20 на суму в розмірі 18204 грн. 92 коп., в тому числі ПДВ - 3034 грн. 15 коп. (а.с. 205, том 1); податкова накладна від 06.05.2011 №26 на суму в розмірі 100000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 16666 грн. 67 коп. (а.с. 206, том 1); податкова накладна від 14.06.2011 №30 на суму в розмірі 78103 грн. 02 коп., в тому числі ПДВ - 13017 грн. 17 коп. (а.с. 207, том 1).

Виконання будівельних робіт у ТОВ «Кофе-Тайм» підтверджується Договором від 30.08.2008; Актом виконаних робіт від 03.06.2011 №03/06 та додатками до нього; податковою накладною від 03.06.2011 №29 на суму в розмірі 6460 грн. 80 коп., в тому числі ПДВ - 1076 грн. 80 коп.; Додатковою угодою до Договору від 30.09.2008 (а.с. 208-222, том 1).

В Акті перевірки висновки контролюючого органу щодо правовідносин позивача з ПП «ВКФ «Ост-Гранд» та ПП «Укрросттемп» ґрунтуються на актах перевірок, відповідно, «Укрросттемп» від 28.02.2011 №25/23-2/36065570 та ПП «ВКФ «Ост-Гранд» від 15.08.2011.

На переконання суду посилання відповідачем на висновки інших актів перевірки є недопустимим, з огляду на наступне.

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інший акт перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

Суд зазначає, що спеціальним нормативно-правовим актом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, до 01.01.2011 був Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР).

За приписами п. 7.2 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Оцінивши вказані вище правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

За приписами пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується - Закон України №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону України №334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України №334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України №168/97-ВР платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані суду податкові накладні та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару та здійснення оплати за виконання будівельних робіт та технічного обслуговування.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податквого кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

За приписами ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, викладені в Акті перевірки, та не спростовано докази позивача.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 7-12, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби від 24 вересня 2012 року №0000492311.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби від 24 вересня 2012 року №0000482311.

Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Світ - Планети» (ідентифікаційний код 32692025) суму сплаченого судового збору в розмірі 491 (чотириста дев'яносто одна) грн. 00 (нуль) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська