Рішення

від 26.02.2013 по справі 911/459/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 911/459/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «М-Агро-Макс», Хмельницька обл., смт. Стара Синява

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Легіон агро», Київська обл., смт. Макарів

про стягнення 20 250,00 гривень

за участю представників:

від позивача: Петровська І.Ю. (довіреність б/н від 28.01.2012р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.02.2013р. Приватне підприємство «М-Агро-Макс» (ПП «М-Агро-Макс»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Легіон агро» (далі-ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Легіон агро»/відповідач) про стягнення 20 250,00 грн., як безпідставно отриманих.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2012р. порушено провадження у справі №911/459/13-г та призначено справу до розгляду на 26.02.2013р.

В судове засідання 26.02.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що поштовий конверт з ухвалою господарського суду Київської області від 11.02.2012р. про порушення провадження у даній справі, який направлений відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був повернутий підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата, суд дійшов висновку, що відповідач, у відповідності до ст. 64 ГПК України, вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, 31.10.2012р. на виконання існуючих між ним та ТОВ «Хімпостач» господарських правовідносин, останнім було виставлено позивачу рахунок №140 на суму 20 250,00 грн.

31.10.2012р. згідно платіжного доручення №57 позивачем було сплачено 20 250,00 грн. за вказаним рахунком.

Водночас, в процесі оформлення платіжного доручення №57 від 31.10.2012р. відповідальною особою позивача було допущено помилку у визначенні отримувача перерахованих коштів, а саме зазначено ТОВ «Сільськогосподарська компанія «Легіон агро», та його банківські реквізити, замість вірного - ТОВ «Хімпостач», внаслідок чого 20 250,00 грн. були помилково перераховані на користь відповідача. При цьому, у позивача перед відповідачем немає жодних грошових зобов'язань, в тому числі, на суму 20 250,00 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору, 05.11.2012р. позивачем було надіслано відповідачу лист, відповідно до якого позивач інформував останнього про здійснення помилкового перерахування на його користь 20 250,00 грн., у зв'язку з чим просив відповідача, як неналежного отримувача, повернути отримані кошти.

Посилаючись на те, що відповідач на вказаний лист не відповів, суму помилково перерахованих коштів не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 250,00 грн. як безпідставно отриманих з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

На підтвердження факту неповернення відповідачем помилкового перерахованих позивачем коштів, останнім було надано суду копії банківських виписок зі своїх поточних рахунків за спірний період.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

- збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого);

- відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Вищого господарського суду України від 12.03.2012р. у справі №9/112.

У відповідності до пунктів 1.4, 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі.

Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

З огляду наведеного, враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, а також той факт, що 20 250,00 грн. були перераховані позивачем згідно рахунку №140 від 31.10.2012р., виставленого саме ТОВ «Хімпостач», суд дійшов висновку, що відповідач, з вини позивача, є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути потерпілому (позивачу) це майно.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, суб'єктний склад, а також характер правовідносин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 250,00 грн. помилково перерахованих коштів з підстав ст. 1212 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 59, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарська компанія «Легіон агро» (08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Дорожна, 14Д, ідентифікаційний код 38211630) на користь Приватного підприємства «М-Агро-Макс», Хмельницька обл., смт. Стара Синява (31400, Хмельницька обл., Старосинявський р-н, смт. Стара Синява, вул. Першотравнева, 1, ідентифікаційний код 34908009) 20 250 (двадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.02.2013р.

Суддя В.А. Ярема