Рішення

від 25.02.2013 по справі 910/715/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/715/13 25.02.13 За позовом Публічного акціонерного товариства «Новокаховський комбінат

хлібопродуктів»

До Аграрного фонду

про стягнення 159 907, 57 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Михайлов Ю.О. - по дов. №36 від 28.01.2013р.

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Новокаховський комбінат хлібопродуктів» про стягнення з Аграрного фонду 159 907,57 грн., із яких: 103 881, 54 грн. основний борг, 56 096, 03 грн. пені за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/715/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2013р. за участю представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2013р. не з»явився. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що позивач не має можливості забезпечити явку представника в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки представник відповідача в судове засідання не з'явився та враховуючи клопотання про відкладення розгляду справи, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 25.02.2013р.

11.02.2013р. від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 103 881, 54 грн. основного боргу, 7 663, 39 грн. пені за порушення умов договору.

Представник позивача в судовому засіданні 25 лютого 2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.02.2013 повторно не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 16.01.2013 та ухвалі про відкладення розгляду справи від 04.02.2013р. не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухала суду направлялась на адресу відповідача. що визначена за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 16.01.2013 та ухвалу про відкладення розгляду справи від 04.02.2013р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул.. Б. Грінченко, 1, яка згідно матеріалів справи є місцезнаходженням відповідача. Ухвалу про порушення провадження у справі представник відповідача отримав 21.01.2013р., а ухвалу про відкладення розгляду справи - 11.02.2013р.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання 25.02.2013р. повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 25.02.2013р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Новокаховський комбінат хлібопродуктів" (далі позивач, зберігач) та Аграрним фондом (далі відповідач, поклажодавець) було укладено договір №427 складського зберігання зерна.

Згідно з п. 1.1 договору відповідач зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчої пшениці, якість якого відповідає ДТСУ 3768-2009, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений с трок повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

11.08.2009р. між сторонами був підписаний акт приймання - передавання за договором складського зберігання зерна від 03.08.2009р. №427.

20.07.2010р. між сторонами був підписаний додатковий договір до договору складського зберігання зерна від 03.08.2009р. №427, відповідно до якого позивач підтвердив та погодився зі зміною тарифів, які затверджені внаслідок рішення державних органів (Рішення Конституційного суду України від 24.11.2009рр. №29-рп/2009).

22.07.2010р. між сторонами був підписаний акт №100603/ до договору складського зберігання зерна від 03.08.2009р. №427

10.09.2010р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору складського зберігання зерна від 03.08.2009р. №427 про зміну розміру плати (тарифів) за надання послуг.

Особливістю даних договірних правовідносин, що є предметом спору в Господарському суді м. Києва є те, що Аграрний фонд України, є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки.

У пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про Аграрний фонд" від 06.07.2005 N 543 затверджено Положення про Аграрний фонд, далі - «Положення» і зазначено, що діяльність Аграрного фонду забезпечується за кошти Державного бюджету України.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку, а також штампи і бланки із своїм найменуванням.

Фонд несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна відповідно до законодавства (п. 5 Положення).

Відповідно до абзацу другого пункту 7 Положення, Аграрний фонд: виступає в установленому законодавством порядку замовником під час закупівлі товарів (робіт, послуг) за рахунок коштів державного бюджету. Порядок проведення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлено нормам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Спеціальним законом, що регулює взаємовідносини Сторін щодо Договору складського зберігання зерна є Закон України «Про зерно та ринок зерна»; постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.2003 N 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 N 198, зареєстрованим у Мін'юсті 16.07.2003 за N 605/7926; Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» від 23.12.2004,№ 2286-І\/; Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах», положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, відповідно до умов Договору (ст.3.3.2.) відповідач взяв на себе обов'язок - своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку визначеному (ст. 3.1.4. договору).

Згідно ст.4.4. договору відповідач сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу на підставі актів виконаних робіт та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк до сьомого числа місяці, наступного за місяцем, в якому були надалі послуги.

Дане положення договору кореспондує із ст. 4.1., згідно якої розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з врахуванням ПДВ, щомісячно до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Згідно Акту приймання-передавання за Договором складського зберігання зерна від 03 серпня 2009 р. №472 позивач прийняв, а відповідач передав на зберігання зерно, а саме:

№п.п.Назва культуриДСТУКількість, тн. 1Пшениця 1 класу 3768-2009 724,26 2Пшениця 2 класу 3768-2009 273,10 Всього: 997,36 Факт прийняття товару на зберігання за даним договором у вище зазначеному об'ємі підтверджується складськими документами, а саме:

№п.п.Назва документу, дата.№Серія 1Складська квитанція, від 11.08.2009р. 273991АТ 2Складська квитанція, від 11.08.2009р. 273993АТ

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 103 881,54 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором зберігання, відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України передбачено обов»язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 3.1.9. договору за першою вимогою відповідача, позивач повернув зерно із складанням актів-розрахунків зачистки за І-ІІ клас, що підтверджується довіреністю на Жеванова Віталія Анатолійовича № 2935 від 10.06.2011 року та дозволу на відвантаження зерна, наданого Аграрним фондом за № 41-09/112 від 30 травня 2011 року на адресу підприємства.

Станом на час подання позову та розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 103 811, 54 грн. за послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги.

Позивач 29.03.2011 року отримав від відповідача гарантийний лист за № 41-09/824 із чітким зазначенням гарантування належного виконання своїх обов'язків щодо сплати по зберіганню об'єктів державного цінового регулювання.

Листами № 01-03/355 від 05.07.2011 року та № 01-03/667 від 11.08.2011 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити розрахункиза надані послуги з зберігання зерна та/або надати графік погашення даної заборгованості.

29 вересня 2011 року листом (претензією) за № 01-03/741 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням відшкодувати до 15 жовтня 2011 року заборгованість за надані послуги в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

09.04.2012 у позивач отримав лист від 04.04.2012 № 41-07/772, в якому відповідач повідомив, що станом на 04.04.2012р. року затверджено паспорти бюджетних програм і найближчим часом відповідач буде мати можливість здійснювати оплату (розрахунок) послуг за зберігання зерна.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 103 881, 54 грн., що виник станом на 29.03.2011р.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 663, 39 грн. за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, яка нарахована позивачем за період з 05.08.2012р. по 31.01.2013р.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст.. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Статті 1, 3 даного Закону передбачають, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку якщо відповідач здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 4.4. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,3 % від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки.

На підставі викладених правових норм, враховуючи, що позивач звернувся до суду за стягненням пені по договору №427 від 03.08.2009р. понад встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячні строки нарахування штрафних санкцій, які є граничними, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають .

Витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Аграрного фонду (01601, м. Київ, вул.. Б , Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Публічного акціонерного товариства «Новокаховський комбінат хлібопродуктів» (74988, Херсонська область,

м. Тавріськ, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 00952389) 103 881 грн. 54 коп. основного боргу, 2 071 грн. 52 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складений: 27.02.2013 р.

Суддя Трофименко Т. Ю.