Рішення

від 21.02.2013 по справі 5/5007/1467/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" лютого 2013 р. Справа № 5/5007/1467/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Васьківська Н.Г., довіреність від 25.01.2012 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс", м.Коростень

до Комбінату громадського харчування споживчого товариства "Відлуння" (смт.Народичі Народицького району Житомирської області)

про стягнення 20960,06 грн. (згідно заяви від 05.02.2013 р.)

ТОВ "Продцентр-плюс" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комбінату громадського харчування споживчого товариства "Відлуння" 24906,20 грн., з яких 17741,38 грн. заборгованості за поставлену відповідно до договору №256 від 01.04.2011 р. продукцію, 2276,07 грн. пені, 4435,35 грн. штрафу за прострочення понад 10 днів у розмірі 25% та 453,40 грн. 3% річних (а.с.2-4).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.12.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/1467/12 та призначено її розгляд на 05.02.2013р.

В судовому засіданні 05.02.2013 р. повноважний представник позивача подав суду заяву від 05.02.2013р., а саме уточнення до позовної заяви (вх.№1993/13 від 05.02.2013р., а.с.24-25) з додатками, які долучені судом до матеріалів справи. В уточненні ТОВ "Продцентр-плюс" вказав, що станом на 05.02.2013 р. сума основного боргу за договором складає 14741,38 грн.; просить стягнути з відповідача 14741,38 грн. заборгованості, 1371,20 грн. пені, 4435,35 грн. штрафу та 411,00 грн. 3% річних, а всього на загальну суму 20960,06 грн.

Щодо заяви позивача від 05.02.2013 р. судом приймається до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем 05.02.2013 р. заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду; розгляд справи здійснються в межах позовних вимог згідно вказаної заяви від 05.02.2013 р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, а також, для надання суду доказів надіслання відпвоідачу заяви від 05.02.2013 р., господарський суд ухвалою суду від 05.02.2013р. відклав розгляд справи на 21.02.2013 р.

Після слухання справи 05.02.2013р. до суду надійшов письмовий відзив КГХ СТ "Відлуння" на позовну заяву (а.с.37), в якому відповідач зазначив, що не заперечує факту укладення між сторонами договору щодо поставки продукції та поставку позивачем у період з 14.11.2011р. по 28.11.2011р. продукції на загальну суму 17741,28грн., водночас, вказав про сплату за отриману продукцію за період з 14.09.2012р. по 28.12.2012р. коштів в сумі 3000,00 грн. Виникнення заборгованості відпоовідач пояснює надходженням коштів з державного бюджету з запізненням та не заперечує проти сплати боргу при надходженні відповідних коштів.

20.02.2013р. від відповідача факсом надійшла заява (вх.№2836/13 від 20.02.2013р.), в якій КГХ СТ "Відлуння" зазначило, що визнає борг в сумі 14741,48 грн. та просить розглянути справу без його участі (а.с.43).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви від 05.02.2013 р.

З урахуванням викладеного, враховуючи клопотання відповідача та те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а правову позицію відповідача по суті справи висловлено у поданих ним до справи відзиві та заяві, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відпвоідача, за наявними у справі доказами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011р. між ТОВ "Продцентр-плюс" (постачальник) та КГХ СТ "Відлуння" укладено договір поставки №256 (а.с.8-9), за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно до п.2.5. договору, прийом-передача товару здійснюється представником постачальника та уповноваженою особою покупця. Датою передачі товару є дата прийому-передачі товару, зазначену у відповідній накладній.

Пунктом 3.1. договору обумовлено, що ціна товару зазначається в накладній, узгоджується між сторонами в момент його поставки. Ціна рахується узгодженою після підписання накладної уповноваженою особою покупця.

Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформляються прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору (п.3.2. договору).

У розділі 5 договору сторони встановили порядок розрахунків. Зокрема, відповідно до п.5.1. договору, оплата товару проводиться шляхом перерахування грошей на р/рахунок постачальника, або готівкою в національній валюті України, після отримання товару. Строк оплати 60 календарних днів (п.5.2. договору).

У відповідності до пункту 6.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, за порушення строків виконання зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості отриманого та неоплаченого товару.

Згідно п.10.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 01.04.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" поставило, а КГХ СТ "Відлуння" прийняло товар - продукти харчування згідно підписаних сторонами видаткових накладних (а.с.10-13):

- №8612 від 14.11.2011 р. на суму 7617,62 грн.,

- №8791 від 21.11.2011 р. на суму 3559,50 грн.,

- №8808 від 21.11.2011 р. на суму 5327,84 грн.,

- №9009 від 28.11.2011 р. на суму 1975,75 грн.

Проте, за поставлений товар відповідач своєчасно не здійснив розхрахунки, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Згідно порівняльної відомості взаєморозрахунків, підписаної обома сторонами (а.с.18), станом на 31.12.2011 р. за КГХ СТ "Відлуння" існувала заборгованість в сумі 17741,38 грн.

Разом з тим, як вбачається із зібраних у справі доказів та не заперечується сторонами, відповідач провів частково розрахунок за отриманий товар, сплативши 14.09.2012 р.- 1500,00 грн. та 27.12.2012 р.- 1500,00 грн. (платіжні доручення - а.с.40,42, банківська виписка - а.с.29-33), а всього на суму 3000,00 грн. Таким чином, несплаченою залишались сума боргу 14741,38 грн.

Згідно поданих до справи документів, вказана сума заборгованості не змінилась станом на день розгляду справи.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в сумі 14741,38 грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 412,13 грн. 3% річних, 1371,20 грн. пені та 4435,35 грн. штрафу, що становить 25% від суми заборгованості. З приводу даної вимоги суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки від 01.04.2011 р. №256.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаної норми закону позивачем нараховано до стягнення з відповідача на прострочені суми заборгованості по кожній партії товару (окремо за кожною видатковою накладною) 3% річних в сумі 412,13 грн. (розрахунок, а.с.27).

Проте, перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив правомірність здійсненого нарахування 3% річних в сумі 411,00 грн. та, відповідно, обгрунтованість позовних вимог в цій частині; щодо стягненні решти суми 3% річних (1,13грн.) суд у позові відмовляє.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як уже зазначалось, відповідно до п.6.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 05.02.2013р. позивачем нараховано пеню, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, на суму заборгованості по кожній окремій видатковій накладній за період прострочення в межах шестимісячного строку, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, що повністю відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Проте, позивачем не враховано зміну розміру облікової ставки НБУ у період, за який здійснювалось нарахування, що призвело до помилки в розрахунку. Здійснивши відповідний розрахунок, господарський суд визначив правомірність нарахування пені в загальній сумі 1338,33 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача, у задоволенні позову щодо стягнення решти суми пені (1371,20-1338,33 = 32,87 грн.) суд відмовляє.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, про що уже зазначалось, пунктом 6.1. договору сторони встановили додатково сплату покупцем у випадку прострочення оплати понад десять днів штрафу в розмірі 25% вартості отриманого та неоплаченого товару.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом враховується, що 01.04.2011р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки №256 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4435,35 грн. штрафу, що становить 25 % від суми заборгованості, оплату якої прострочено відповідачем понад 10 днів (17741,38 х 25% = 4435,35 грн.).

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач суму заборгованості визнав, водночас, доказів її погашення та/або інших доказів у спростування позовних вимог, суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги згідно заяви від 05.02.2013р. є обгрунтованими та задовольняються судом частково: стягненню з відповідача підлягають 14741,38 грн. основного боргу, 1338,33 грн. пені, 4435,35 грн. штрафу та 411,00 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комбінату громадського харчування споживчого товариства "Відлуння" (11400, Житомирська область, Народицький район, смт.Народичі, вул.Гагаріна, буд.17, ідентифікаційний код 01748887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-Плюс" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Красіна, буд.3, ідентифікаційний код 33201020):

- 14741,38 грн. основного боргу,

- 1338,33 грн. пені,

- 4435,35 грн. штрафу,

- 411,00 грн. 3% річних,

- 1606,92 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 26.02.13

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно або реком.з наказом)

3 - відповідачу (реком.)