Постанова

від 19.02.2013 по справі 14143/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19 лютого 2013 р. № 14143/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Салацької Я.І.,

за участю сторін:

представника позивача - Костіва Т.З,

представника відповідача - Канаєвої К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайлас" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайлас", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року № 0009672305 яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 69.000,00 гривень, № 0009682305, яким зменшено задекларований позивачем розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 60.000,00 гривень та визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15.000,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що порушень законодавства не допускав, податки обчислював правильно, висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про відсутність факту вчинення господарських операцій укладених з контрагентом ПФ «Орія» безпідставні, оскільки господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав обґрунтованості спірних податкових повідомлень - рішень.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайлас" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 34017389, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

19.11.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Сайлас" податковий номер 34017389 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПФ «Орія» податковий номер 24472933 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 19.11.2012 року №5310/2204/34017389.

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України підприємством ТОВ "Сайлас" завищено витрати за період 3 квартал 2011 всього у сумі 300.000 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 69.000грн.; в порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством в результаті чого завищено податковий кредит за період вересень 2011 року на загальну суму ПДВ 60.000 грн. (а.с.15-22).

На підставі акту від 19.11.2012 року №5310/2204/34017389 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0009672305 яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 69.000,00 гривень, №0009682305, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 60.000,00 гривень та визначена сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15.000,00 гривень (а.с.28,30).

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового Кодексу України 138.8. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З наявних у справі документів вбачається, що між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайлас» (як Покупцем) та ПФ «ОРІЯ» (як Постачальником) було укладено договір від 05.05.2011 №31, згідно якого ПФ «ОРІЯ» передає у власність ТОВ «Сайлас» товар (жесть лакіровану), назва, кількість та ціна товару визначалася специфікацією в кожному окремому випадки.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій суду надано видаткові накладні № РН-00907 від 02 вересня 2011 р. на суму 180.000,00 грн., №РН-00941 від 13 вересня 2011 р. на суму 180.000,00 грн., податкові накладні №7 від 02.09.2011 р. на загальну суму 180.000,00 грн. (у тому числі ПДВ 30.000.00 грн.), № 46 від 13 вересня 2011 р. на загальну суму 180.000,00 грн. (у тому числі ПДВ 30.000,00 грн.) (а.с.134-137).

Фактичне надходження товару до позивача підтверджується даними складського обліку, а саме: прибутковими накладними №РН-00907 від 02 вересня 2011 р. за довіреністю № 21 02.09.2011 р. та РН-00941 від 13 вересня 2011 р. за довіреністю №25 від 13.09.2011 р., виписка по рахунку 201 за вересень 2011року.

Зобов'язання позивача щодо оплати вартості товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, згідно платіжних доручень: №249 від 20.10.2011 на загальну суму 30000 грн. у тому числі ПДВ - 5000,00 грн.; №278 від 14.11.2011 на загальну суму 40000 грн. у тому числі ПДВ - 6666,67 грн.; №323 від 13.12.2011 на загальну суму 35000 грн. у тому числі ПДВ - 5833,33 грн.; №340 від 23.12.2011 на загальну суму 45000 грн. у тому числі ПДВ - 7500,00 грн.;№3 від 10.01.2012 на загальну суму 50000 грн. у тому числі ПДВ - 8333,33 грн. (а.с.144-148).

Фізичне переміщення товару від ПФ «Орія» до то ТОВ «Сайлас» підтверджеється подорожніми листами службового легкового автомобіля з причепом №26 від 02.09.2011 та №28 від 13.09.2011 р. Факт використання для потреб ТОВ «Сайлас» легково автомобіля з причепом, що належить директору ОСОБА_4 підтверджується протоколом зборів засновників товариства, наказом, копією техпаспорта на автомобіль та причеп (а.с.149,150,153-155).

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, а саме: придбаний товар - лаковану жерсть було використано у виробництві мюзле з плакеткою, що підтверджується актами списання ТМЦ у виробництво. Вироблена продукція - мюзле з плакеткою було реалізовано виноробним заводам: Харківський завод шампанських вин, Одеський завод шампанських вин, Севастопольський завод шампанських вин, ООО «Профи-трейд» (підприємство Російської Федерації), що підтверджується відповідними видатковими накладними. Від реалізації товару - мюзле з плакеткою при виготовленні якого була використана лакована жерсть, придбана за спірним договором, позивач отримав прибуток у сумі 108137.00 грн., що підтверджується фінансовим звітом за 2011 рік.

Оцінивши згадані вище правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочин був укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті. На момент укладення спірного правочину сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців

Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів, судом в ході розгляду справи не виявлено.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

За матеріалами справи та з пояснень сторін судом встановлено, що відповідач дійшов висновку про неправомірне збільшення платником податків податкового кредиту з ПДВ та заниження податку на прибуток у зв'язку з встановленням факту відсутності реально вчиненої господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сайлас» та його контрагентом ПФ «ОРІЯ» з посиланням виключно на висновки акту перевірки складеного Західною МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 21.08.2012 № 1750/23-22-104/24472933 щодо контрагента позивача.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, суд відзначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірним правочином іншого результату, ніж придбання товару.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відмічає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні спірного правочину взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Доводи відповідача про ненадання до перевірки ПФ "Орія" товаро-транспортних накладних на перевезення товару придбаного у ПП "СОЛАР-ТРАНС", який в подальшому був реалізований позивачу не можуть бути визнані судом як належний та допустимий доказ нереальності вчиненої господарської операції, між ПФ "Орія" та ТОВ "Салайс", оскільки по-перше, вказана твердження не спростовує факту перевезення товару від ПФ "Орія" до позивача, по-друге, позивачем надані подорожні листи, та інші документи, що підтверджують фізичне переміщення товару.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нереальність вчинення господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень ст.ст. 198, ст. 138,139 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайлас" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 06.12.2012 року № 0009672305, № 0009682305.

3. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26.02.2013 року.

Суддя Старосєльцева О.В.