Рішення

від 19.02.2013 по справі 5020-1311/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року справа № 5020-1311/2011

За позовом заступника прокурора міста Севастополя

(вул. Л. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України

(вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001),

державного підприємства «Садовод»

(вул. Севастопольська, 1, с. Верхнєсадове, м. Севастополь, 99802)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Агро-Сервіс»

(вул. Керченська, 48, кв. 25, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 200456,46 грн.

Колегія суддів у складі: суддя Архипенко О.М. - головуючий,

судді Альошина С.М., Щербаков С.О.

За участю представників учасників судового процесу:

від прокурора - Почка А.А., посвідчення від 25.09.2012;

від позивача (Міністерство аграрної політики та продовольства України) - не з'явився;

від позивача (державне підприємство «Садовод») - Гордійчук Т.П.,

довіреність від 22.10.2012 №7-176;

від відповідача - Вертій Н.А., довіреність від 10.10.2012.

19.08.2011 заступник прокурора міста Севастополя (Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (Позивач 1), державного підприємства «Садовод» (Позивач 2) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Агро-Сервіс» (Відповідач) про стягнення 200456,46 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на пункт 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921, статтю 189 Господарського кодексу України, статті 216, 236, 639, 669, 671, 673, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані обов'язком Відповідача повернути набуту без достатньої правової підстави суму грошових коштів, яка є різницею між вартістю паливно-мастильних матеріалів, визначеної умовами тендерної документації і договору про закупівлю, та їх фактичною (завищеною) вартістю, за якою Позивач 2 отримав ці нафтопродукти в період з червня 2009 року по квітень 2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 22.08.2011 (суддя Кравченко В.Є.) позовна заява Прокурора прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1311/2011.

Ухвалою суду від 25.10.2011 провадження у справі було зупинено до розгляду цивільного позову в межах кримінальної справи за обвинуваченням директора ДП «Садовод» Данченка Сергія Геннадійовича у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, яка розглядалась Нахімовським районним судом міста Севастополя.

Ухвалою суду від 25.09.2012, у зв'язку із набранням законної сили постановою Нахімовського районного суду міста Севастополя у вищевказаній кримінальній справі, провадження у справі №5020-1311/2011 було поновлено.

Ухвалою суду від 02.10.2012 розгляд справи №5020-1311/2011 вирішено здійснювати колегіально, у складі трьох суддів.

За результатами повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою діловодства суду призначено наступний склад колегії суддів для розгляду цієї справи: головуючий суддя - Кравченко В.Є., інші судді, що входять до складу колегії суддів - Альошина С.М., Щербаков С.О.

Ухвалою суду від 29.11.2012, у зв'язку із заміною головуючого у складі колегії суддів, справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: Юріна О.М. - головуючий, інші судді колегії - Альошина С.М., Щербаков С.О.

Ухвалою суду від 09.01.2013, у зв'язку із заміною головуючого у складі колегії суддів, справа прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Архипенко О.М., інші судді, що входять до складу колегії - Альошина С.М., Щербаков С.О.

Відповідач у відзиві на позов та доповненнях до нього проти задоволення позовних вимог заперечує, зокрема з наступних мотивів:

- збільшення ціни нафтопродуктів було передбачено пунктом 2.2 договору про закупівлю та підтверджується відповідними актами-консультаціями торгово-промислової палати міста Севастополя; Відповідач належним чином виконав зобов'язання за договором закупівлі та у повному обсязі сплатив до державного бюджету відповідні податки (т.1, арк.с. 129-130);

- з урахуванням визнання у судовому порядку недійсною додаткової угоди №1 до договору про закупівлю, у 2010 році нафтопродукти поставлені не на підставі цього договору, а за звичайним договором купівлі-продажу, укладеним у спрощений спосіб (на підставі видаткових накладних); єдиним правовим наслідком визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору закупівлі є застосування судом двосторонньої реституції; вимога Прокурора є вимогою про відшкодування збитків, а тому, оскільки порушення проведення тендерних процедур мало місце з боку керівника ДП «Садовод», саме він і повинен відповідати за данні дії (т.2, арк.с. 3-4; т.3, арк.с. 2-4).

Позивач 1 явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Позивач 2 у письмових поясненнях до позовної заяви підтримав вимоги Прокурора та зазначив, що він був вимушений оплачувати паливно-мастильні матеріали Відповідача за завищеними цінами, оскільки від своєчасного отримання цих нафтопродуктів залежала виробнича діяльність підприємства, зокрема, збереження багаторічних культур та урожаїв (т. 1, арк.с. 102-103).

Прокурор та представник Позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення Прокурора та представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

02.06.2009, за результатами проведеного тендеру, між ТОВ «Пром-Агро-Сервіс» (Постачальник) та ДП «Садовод» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №51 (далі - Договір про закупівлю; т.1, арк.с. 10-12).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.4 Договору про закупівлю Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне паливо у кількості 170000 кг за ціною 5,30 грн за 1 кг (з урахуванням ПДВ 20 %) на загальну суму 901000,00 грн та бензин марки А-80 у кількості 82000 кг за ціною 5,58 грн за 1 кг (з урахуванням ПДВ 20 %) на загальну суму 457560,00 грн. Загальна сума Договору склала 1358560,00 грн (з урахуванням ПДВ 20%).

Пунктом 2.2 Договору про закупівлю сторони погодили, що протягом дії цього договору ціна товару може бути змінена у випадку збільшення ціни паливно-мастильних матеріалів та росту інфляції. Зміна договірної ціни, визначеної у пункті 1.1 Договору, оформлюється додатковою угодою до Договору, яка підписується уповноваженими особами Постачальника та Покупця і скріплюється їх печатками. При укладенні додаткової угоди у зв'язку із змінами ціни паливно-мастильних матеріалів Постачальник зобов'язаний надати довідку управління статистики про рівень інфляції та про ціни на паливно-мастильні матеріали, на дату укладення додаткової угоди.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2009, та може бути розірваний, тільки після повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Цей Договір вважається продовженим ще на один рік, якщо за 14 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявила про його розірвання (пункти 9.1, 9.2 Договору про закупівлю).

Частиною третьою пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921, яке було чинним на час укладення та в період дії Договору про закупівлю, встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року на суму коштів не більше 15 відсотків вартості, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Судом встановлено, що жодна зі сторін не заперечувала про продовження Договору про закупівлю на наступний 2010 рік, а відтак, відповідно до пункту 9.2 цього договору та з урахуванням вимог частини третьої пункту 84 Положення, суд визнає, що Договір про закупівлю був продовжений на 2010 рік, але лише на суму коштів, яка не перевищує 15 відсотків вартості, визначеної у договорі (203784,00 грн з ПДВ 20%).

29.12.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю, відповідно до якої пункт 1.1 цього договору викладений у наступній редакції: «Постачальник зобов'язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали на суму 203784,00 грн з ПДВ».

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 у справі №5020-227/2011 пункт 2.2 Договору про закупівлю та додаткову угоду до нього від 29.12.2009 №1 визнано недійсними.

На виконання умов Договору про закупівлю Відповідач у період з 02.06.2009 по 14.04.2010 поставив, а Позивач прийняв та повністю оплатив паливно-мастильні матеріали на загальну суму 856313,01 грн, що підтверджується матеріалами справи та наданими представниками сторін у судовому засіданні поясненнями.

У жовтні 2010 року контрольно-ревізійним управлінням в місті Севастополі проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Садовод», за результатами якої складено акт від 11.10.2010 №06-21/245 з висновком про те, що в порушення пункту 84 Положення, підприємством в червні-грудні 2009 року та січні-квітні 2010 року придбані у ТОВ «Пром-Агро-Сервіс» паливно-мастильні матеріали за цінами, які є більш, чим передбачено укладеним сторонами договором купівлі-продажу від 02.06.2009 №51, чим завдані ДП «Садовод» збитки у сумі 200456,46 грн (розрахунок збитків наведений у додатку №7 до цього акту) (т.1, арк.с. 15-49), що і стало підставою звернення Прокурора з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час звернення Прокурора з позовом до суду) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення Прокурора з позовом до суду) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента від 23.04.2011 №500/2011, Міністерство аграрної політики та продовольства України є правонаступником Міністерства аграрної політики України та головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та продовольства.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ДП «Садовод», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 07.08.2007 №566 та зареєстрованого державним реєстратором 15.08.2007 за №10781050005001041, це підприємство засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України, і є підзвітним йому.

Звернення Прокурора з вказаним позовом до суду обґрунтовано протиправним використанням коштів ДП «Садовод», що створює загрозу ефективній реалізації державної політики в сфері виробництва та реалізації високоякісної сільськогосподарської і виноробної продукції.

За своєю правовою природою договір від 02.06.2011 №51, укладений між Позивачем 2 та Відповідачем, є договором поставки, правовідносини за яким регулюються параграфами 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України , з урахуванням особливостей, встановлених Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 №921 (далі - Положення про закупівлю), яке було чинним на час укладення Договору про закупівлю та протягом періоду його дії.

Відповідно до статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Стаття 180 ГК України встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами статті 189 ГК України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Пункт 84 Положення про закупівлю встановлює, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до викладених вище вимог законодавства, ціна договору про закупівлю товарів за державні кошти (як загальна ціна всього товару так і ціна кожної його складової одиниці) є істотною умовою та не може змінюватися до повного виконання зобов'язань сторонами.

Судом встановлено, що з урахуванням коефіцієнтів переведення вагових одиниць палива в одиниці об'єму, визначених пунктом 2.1.1 Методики розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від транспортних засобів (наказ Держкомстату України від 13.11.2008 N 452), предметом Договору про закупівлю є поставка паливних матеріалів у таких одиницях об'єму: 200000 літрів дизельного пального за ціною 4,505 грн за 1 літр (з урахуванням ПДВ 20%) та 110810,81 літрів бензину А-80 за ціною 4,1292 грн за 1 літр (з урахуванням ПДВ 20%).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору про закупівлю постачання паливних матеріалів здійснювалося за ціною, що перевищує договірну.

Так, в період з 02.06.2009 по 14.04.2010 Відповідач на підставі видаткових накладних від 02.06.2009 №609, від 11.06.2009 №652, від 16.06.2009 №670, 22.06.2009 №699, від 01.07.2009 №754, від 02.07.2009 №753, від 07.07.2009 №777, від 14.07.2009 №812, від 17.07.2009 №828, від 22.07.2009 №848, від 04.08.2009 №909, від 11.08.2009 №945, від 18.08.2009 №987, від 21.08.2009 №1001, від 27.08.2009 №1030, від 02.09.2009 №1061, від 04.09.2009 №1088, від 08.09.2009 №1094, від 10.09.2009 №1103, від 14.09.2009 №1114, від 18.09.2009 №1130, від 23.09.2009 №1146, від 08.09.2009 №1091, від 30.09.2009 №1175, від 02.10.2009 №1189, від 07.10.2009 №1213, від 16.10.2009 №1239, від 12.11.2009 №1352, від 30.12.2009 №1555, від 19.01.2010 №35, від 03.02.2010 №97, від 19.02.2010 №155, від 26.02.2010 №171, від 05.03.2010 №221, від 25.03.2010 №284, від 25.03.2010 №285, від 02.04.2010 №331, від 14.04.2010 №369 поставив за збільшеними цінами, а Позивач 2 прийняв:

- протягом 2009 року - дизельне пальне в об'ємі 73840 літрів та бензин А-80 в об'ємі 35540 літрів на загальну суму 625228,00 грн. Різниця між сумами договірної ціни та фактично сплаченої становить 145827,03 грн (625228,00 грн - (73840 літрів*4,505 грн + 35540 літрів*4,1292 грн));

- протягом 2010 року - дизельне пальне в об'ємі 17660 літрів та бензин А-80 в об'ємі 12239 літрів на загальну суму 184785,01 грн. Різниця між сумами договірної ціни та фактично сплаченої становить 54689,43 грн (184785,01 грн - (17660 літрів*4,505 грн + 12239 літрів*4,1292 грн)).

За твердженням Відповідача, збільшення ціни нафтопродуктів відбувалось на підставі пункту 2.2 Договору про закупівлю та відповідних актів-консультацій торгово-промислової палати міста Севастополя.

Але, як раніш встановлено судом, пункт 2.2 Договору про закупівлю, яким передбачалась можливість зміни ціни товару у випадках збільшення ціни паливно-мастильних матеріалів та росту інфляції, визнаний недійсним у судовому порядку. При цьому, протягом дії Договору про закупівлю жодної додаткової угоди про зміну ціни товару, як те передбачалось цим недійсним пунктом, сторонами не укладалось, а збільшення ціни фактично відбувалось шляхом її одностороннього встановлення Відповідачем у відповідних видаткових накладних.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про безпідставну зміну (збільшення) Відповідачем ціни одиниці товару, встановленої пунктом 1.1 Договору про закупівлю, що, як наслідок, призвело до набуття останнім без достатньої правової підстави грошових коштів Позивача 2 у розмірі 200456,46 грн

За приписами статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги про стягнення з Відповідача грошових коштів в сумі 200456,46 грн, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов та доповненнях до нього, з наступних підстав.

Так, доводи Відповідача, зокрема, ґрунтуються на тому, що, оскільки додаткова угода від 29.12.2009 №1 до Договору про закупівлю визнана у судовому порядку недійсною, то нафтопродукти, отримані Позивачем 2 у 2010 році, не можуть вважатися такими, що придбані за умовами тендеру. Відтак, твердження Прокурора про необґрунтоване отримання у 2010 році суми грошових коштів у розмірі 54629,43 грн не засновано на матеріалах справи. При цьому, єдиним правовим наслідком недійсності додаткової угоди від 29.12.2009 №1 до Договору про закупівлю є застосування судом двосторонньої реституції.

Водночас, як раніш встановлено судом, Договір про закупівлю був продовжений на 2010 рік не на підставі додаткової угоди від 29.12.2009 №1 до Договору про закупівлю, а відповідно до пункту 9.2 цього договору та частини третьої пункту 84 Положення про закупівлю, на суму коштів, яка не перевищує 203784,00 грн (з ПДВ 20%).

Вартість паливних матеріалів, які були фактично поставлені Відповідачем на початку 2010 року, як за договірною ціною (130095,58 грн), так і за фактично сплаченою Позивачем 2 ціною (184785,01 грн), не перевищує відсотку ціни Договору про закупівлю, в межах якого цей договір був визнаний продовженим на наступний рік. Таким чином, твердження Відповідача про постачання нафтопродуктів у 2010 році на підставі іншого договору, ніж Договору про закупівлю, є хибним, та не приймається господарським судом.

Крім того, суд зазначає, що зі змісту вищезгаданої додаткової угоди взагалі не вбачається, що вона спрямована на продовження строку дії Договору про закупівлю на 2010 рік, оскільки фактично за своєю редакцією лише змінює (зменшує) загальну ціну Договору про закупівлю, а також виключає з нього такі істотні умови як асортимент та кількість товару.

Посилання Відповідача на те, що ним за результатами виконання Договору про закупівлю у повному обсязі сплачені до державного бюджету відповідні податки, також є неспроможними та не приймаються судом, оскільки зазначена обставина жодним чином не спростовує безпідставність отримання ТОВ «Пром-Агро-Сервис» спірних грошових коштів та не звільняє останнього від виконання обов'язку з повернення цих коштів потерпілому у повному обсязі.

Інші заперечення Відповідача спростовуються раніш встановленими судом фактичними обставинами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого Прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.

Оскільки Прокурор станом на день подачі позову до суду (19.08.2011) був звільнений від сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд вважає, що з Відповідача в доход державного бюджету підлягають стягненню судові витрати в розмірі, встановленому на день подачі позову, а саме: державне мито в сумі 2004,56 грн (1% від ціни позову) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн, всього - 2240,56 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора міста Севастополя задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Агро-Сервіс» (вул. Керченська, 48, кв. 25, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 32897823) на користь державного підприємства «Садовод» (вул. Севастопольська, 1, с. Верхнєсадове, 99802, ідентифікаційний код 00412984) суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 200456,46 грн (двісті тисяч чотириста п'ятдесят шість грн 46 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Агро-Сервіс» (вул. Керченська, 48, кв. 25, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 32897823) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судові витрати в розмірі 2240,56 грн (дві тисячі двісті сорок грн 56 коп.).

Повне рішення складено 25.02.2013.

Суддя підпис О.М. Архипенко

Суддя підпис С.М. Альошина

Суддя підпис С.О. Щербаков