Рішення

від 19.02.2013 по справі 905/64/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.13 р. Справа № 905/64/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Едлант», м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 22025667

до Відповідача: Комунального підприємства «Міський парк культури і відпочинку», м. Красноармійськ, ідентифікаційний код 02218944

про: визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р.; зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня; стягнення збитків у розмірі 106285,15 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Пащенко Н.І. ( за довіреністю від 21.01.2013р.);

від Відповідача - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 10.04.2012р. на 24.04.2012р., з 05.02.2013р. на 19.02.2013р.

У судовому засіданні 24.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Едлант», м. Красноармійськ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Міський парк культури і відпочинку», м. Красноармійськ (далі - Відповідач) про визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р.; зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня та стягнення збитків у розмірі 106285,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов договору оренди від 15.12.2009р. у вигляді недопущення його до орендованого приміщення після 17-00год., що мало наслідок неодержання доходу у розмірі стягуваної суми, яка була визначена в межах доходів, отриманих за аналогічний період 2011р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди від 15.12.2009р., правоустановчі документи, наказ №686 від 16.09.2002р., лист №66 від 26.03.2012р., відомості за квітень 2011р., вересень 211р. жовтень 2011р., докази сплати орендної плати, звіт за жовтень 2011р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 16, 22, 309, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 123, 174, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 28,29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Додатково Позивачем були надані документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.146-148,152-154), у тому числі - заяву про часткову відмову від позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня, вказуючи на фактичне припинення таких дій та наявність поточного вільного доступу до орендованого приміщення.

Відповідач надав відзив №8 від 18.01.2013р. з додатками (а.с.а.с.114-137), яким проти позову заперечив, вказуючи на необхідність погодження режиму роботи закладу Позивача, розміщеного в орендованого ним приміщенні, саме із Відповідачем як власником, та визначеність режиму роботи орендованої частини умовами колективного договору Відповідача.

У судовому засіданні 19.02.2013р. представник Позивача підтримав подану 05.02.2013р. заяву про відмову від частини позовних вимог, наполягаючи на задоволені решти на підставі наявних матеріалів, вказуючи на відсутність будь-яких інших додаткових доказів на їх підтвердження.

Представник Відповідача попри належне повідомлення про судовий розгляд (а.с.155) у судове засідання 19.02.2013р. без пояснення причин не з'явився.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ними певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

За змістом п. 4.4. Статуту Відповідача (а.с.а.с.127-130) управління нерухомим майном, у тому числі, передання його в оренду, віднесено до його предмету діяльності.

Затвердженим 14.03.2007р. колективним договором Відповідача (а.с.а.с.118-126), сторонами якого є адміністрація в особі директора та робітники в особі в особі голови профспілкового комітету, серед іншого, визначений режим роботи КП «Міський парк культури і відпочинку», згідно якого відносно конкретних посад встановлено тривалість робочого дня з 8-17годин, або вказівка про ненормований робочий день чи про роботу за графіком.

15.12.2009р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (орендодавець) укладено і нотаріально посвідчено договір оренди частини нерухомого майна (а.с.а.с.22-25), відповідно до п.п.1.1, 1.3., 9.1 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно -1/5 частину будівлі кінотеатру «Мир» (визначений перелік приміщень), розміщене за адресою: Донецька область, місто Красноармійськ, вул. 40 років Жовтня, будинок 159, загальною площею 249,4 кв.м., строком дії на 15 років з 15.12.2009р. до 15.12.2024р.

Будівля, в якій розміщені орендовані приміщення, перебуває у комунальній власності та належить Відповідачеві на праві господарського відання згідно свідоцтва про право власності (а.с.131).

15.12.2009р. майно було передано Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.26), і згідно п. 2.3. договору оренди така передача не зумовлює у Орендаря права власності на майно, а передбачає лише можливість користуватися таким майном впродовж строку оренди.

При цьому, серед визначених розділом 4 договору обов'язків Орендаря не встановлено жодних умов (так само, як і за змістом договору в цілому) щодо режиму користування об'єктом оренди та обмежень за часом користування протягом певного періоду доби впродовж строку дії договору.

Натомість п.5.1. договору оренди надає Позивачеві право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та в межах, визначених чинним законодавством України і умов цього договору, а згідно із п.6.2. Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Листом №66 від 26.03.2012р. (а.с.29) директор Відповідача, посилаючись на неузгодження графіку роботи підприємства Позивача, повідомив останнього про встановлення з 28.03.2012р. графіку роботи будівлі кінотеатру «Мир» з 8-00 до 17-00 год. та закриття будівлі охоронною організацією після 17.00. та забороною входу до будівлі після вказаного часу.

Посилаючись на обмеження доступу до орендованого приміщення і неотримання внаслідок цього доходу від його користування, Позивач, розрахувавши суми завданих збитків виходячи з результатів роботи після 17.00. за попередній аналогічний період 2011р. (квітень-жовтень - а.с.а.с.30-108), звернувся до суду з розглядуваним позовом, відмовившись в перебігу його розгляду від вимог щодо зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня (а.с.146)

Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві №8 від 18.01.2013р.

Як вбачається з листа Відповідача №231 від 08.11.2012р. (а.с.154) останній підтвердив погодження Позивачеві режиму роботи його підприємства у осінньо-зимовий період з 09.30. до 01.00., узгодивши відповідний графік роботи (а.с.153).

Суд, враховуючи заяву Позивача від 05.01.2013р. (а.с.146), розглядає справу виключно в контексті вимог про визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р та стягнення збитків у розмірі 106285,15 грн., оскільки згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення прав за договором оренди), а у відповідності до ст.22 цього кодексу Позивач управнений до прийняття рішення відмовитися від певної частини вимог.

Відмова від позовних вимог щодо зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня судом приймається згідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України як така, що не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки: по-перше, здійснена у належній письмовій формі уповноваженою у розумінні ст.28 Господарського процесуального кодексу України на таку дію особою; по-друге, відмова від частини вимог зумовлена фактичним припинення таких дій з листопада 2012р. та наявністю поточного вільного доступу до орендованого приміщення; перед прийняттям відмови представнику Позивача роз'яснені наслідки цієї процесуальної дії, обізнаність із якими вбачається із змісту самої заяви.

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня підлягає припиненню в порядку ч. 4 ст. 78 та п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 4.10. Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р., у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, з огляду на таке:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р. впродовж періоду квітня, вересня та жовтня 2012р. і стягнення завданих такими діями збитків у розмірі 106285,15 грн. у вигляді неотриманого доходу.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов:

- наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу);

- порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку Відповідача;

- належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством),

і відсутність чи недоведеність будь-якої із вказаних умов унеможливлює задоволення позовних вимог.

Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб'єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються на вказаному договорі оренди, і полягають у можливості використовувати об'єкт оренди у власній господарській діяльності в продовж розглядуваного періоду. В свою чергу, сутність порушення захищуваних суб'єктивних права і інтересу з боку Відповідача визначається як обмеження у можливості вільного користування орендованим приміщення у період квітень, вересень і жовтень 2012р. включно після 17.00.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Законом України „Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України та умовами укладеного договору оренди частини нерухомого майна від 15.12.2009р. (далі - договір оренди).

Як було встановлено судом, впродовж розглядуваного періоду майно - об'єкт комунальної власності, щодо режиму користування яким виник розглядуваний спір, перебувало у володінні і користуванні Позивача на підставі чинного договору оренди, на який розповсюджується неспростована в межах цієї справи презумпція правомірності (ст.204 Цивільного кодексу України), належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення якого у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб суду не представлено.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Наразі, як було встановлено судом безпосередньо за змістом укладеного між сторонами договору оренди відносно Орендаря не встановлено будь-яких застережень щодо обмеження його права на володіння і користування об'єктом оренди, так само, як і не встановлено права Орендодавця визначати такі обмеження. В свою чергу, розглядуваний період перебуває в межах визначеного п.9.1. строку дії цього договору, впродовж якого за змістом ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України і ч.7 ст.180 Господарського процесуального кодексу України сторона управнена здійснювати визначені договором права.

Статтею 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для його виконання сторонами, а в силу природи такого договору, визначеної ч.1 ст.759 цього Кодексу і ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, Орендар - Позивач цілком управнений розраховувати на вільне і безперешкодне користування об'єктом оренди в своїй господарській діяльності, адже доказів порушення умов цього договору при такому використанні суду не представлено, тоді як Орендодавець - Відповідач за умовами договору зобов'язаний не перешкоджати такому користуванню. При цьому, положення ст.28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» гарантують орендареві захист його прав відносно об'єкту оренди, у тому числі - і від порушень з боку орендодавця.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у Позивача захищуваного ним права на безперешкодне користування орендованим приміщенням і після 17.00. у відповідності до умов договору оренди відносно розглядуваного періоду.

В свою чергу, обмеження такого права Відповідачем з посиланням на відсутність узгодження графіку роботи, наявності якого не вимагає договір оренди, чи на положення свого колективного договору, стороною якого Позивач не є і який (колективний договір) за змістом ст.ст.1, 3 і 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» в принципі не може встановлювати будь-яких обов'язків для Відповідача, за висновком суду є протиправним.

Водночас, не зважаючи на вказані оцінки і висновки суду, немайнова позовна вимога про визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р. судом відхиляється, оскільки положення ст.16 Цивільного кодексу України і ст.20 Господарського кодексу України не передбачають такого способу судового захисту.

Дійсно, за змістом названих статей, суд управнений визнавати незаконними дій лише органів державної влади, місцевого самоврядування чи їх службових або посадових осіб. Між тим, Відповідач як суб'єкт господарювання - юридична особа за змістом ч.1 ст.8, ч.1 ст.62, ч. 1 ст.63 Господарського кодексу України жодним із вказаних суб'єктів оскарження не є. В свою чергу, суд управний розглядати вимоги щодо незаконності актів (рішень) суб'єктів господарювання, проте за змістом позову Приватного підприємства «Едлант» оспорює законності саме дій, а не рішення Відповідача.

Означені позовні вимоги за своєю сутністю опосередковує встановлення юридичного факту, що само по собі не спрямовано на передбачене ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відновлення порушеного права (інтересу), оскільки наявність чи відсутність такого факту є предметом доказування при розгляді інших вимог, зокрема - щодо вимоги про відшкодування завданих збитків як елемент об'єктивної частини складу правопорушення.

В свою чергу, попри належність обраного способу судового захисту відносно стягнення завданих збитків - неотриманого доходу, визначеного у розмірі доходу, отриманого Відповідачем за аналогічний період 2011р., та викладені вище висновки суду щодо захищуваного права та його порушення, суд відмовляє у задоволені і цих вимог, але через їх недоведеність.

Дійсно, виходячи із загальних положень права підставою (а отже - і предметом доказування для Позивача) для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

З огляду на те, що суб'єктом є Орендодавець, об'єктом - правовідносини за договором оренди, які були встановлені судом вище, предметом доказування а, відтак - і судового дослідження за цією позовною вимогою - є наступні елементи об'єктивної та суб'єктивної сторони: наявність збитків у визначеному розмірі, безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також - вина зазначеної особи.

В контексті приписів п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитки у вигляді упущеної вигоди (неотриманого доходу) визначаються розміром доходів, на які управнена сторона мала розраховувати (реально отримала б) у разі належного виконання зобов'язання - в даному випадку фактичного продовження видобутку вуглеводнів в межах спільної діяльності.

В розглядуваному випадку стягувана сума збитків та їх існування як таких обґрунтована Позивачем виключно шляхом екстраполяції тенденцій - припущенням того, що і у розглядуваний період Орендар від здійснення господарської діяльності отримав би стільки ж доходу як від такої ж діяльності у попередньому році за аналогічний період. Втім, за висновком суду, таке приміщення жодним чином не обґрунтовано, адже до справи не було надано жодного доказу того, що у квітні, вересні і жовтні 2012р. після 17.00 і до 01.00. Позивач міг отримати дохід у стягуваному розмірі, оскільки:

- надані відомості про доходи за аналогічний період 2011р. підтверджують наявність доходів саме відносно 2011р., а не розглядуваного періоду;

- сама по собі можливість вільного доступу Позивача до орендованого приміщення (тобто - за умов належності виконання Відповідачем обов'язку) не може бути ототожнена із обов'язковістю отримання доходу внаслідок користування майном - такий доступ є необхідною, але не достатньою умовою отримання доходів. Зокрема, Позивачем жодною мірою не обґрунтовано факту отримання замовлень на обслуговування від відповідної кількості відвідувачів розміщеного в орендованому приміщенні кафе впродовж розглядуваного періоду, так само, які і не надано доказів можливості виконання таких замовлень (наявність продуктів, працівників, чинності необхідної дозвільної документації, забезпеченість комунальними послугами тощо);

- Позивачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на отримання стягуваного доходу у розглядуваний період. Водночас Позивач, визначаючи стягуваний дохід розміром доходу отриманого у попередній період жодною мірою не враховує розмір понесених ним витрат для отримання такого доходу, які (витрати), відповідно, не були понесені (принаймні доказів протилежного не представлено) у розглядуваний період.

Отже, абстрактність стягуваних збитків зумовлює їх недоведеність, що є цілком достатнім для відмови у задоволенні цієї позовної вимоги та усуває потребу у дослідженні і встановлені наявності інших означених вище елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову від частини позовних вимог та припинити провадження у справі в частині вимог Приватного підприємства «Едлант», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 22025667) до Комунального підприємства «Міський парк культури і відпочинку», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 02218944) про: зобов'язання Відповідача припинити дії по недопущенню Позивача до користування орендованим приміщенням договором оренди від 15.12.2009р. після 17-00 до 1-00 годин кожного дня.

2. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Едлант», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 22025667) до Комунального підприємства «Міський парк культури і відпочинку», м. Красноармійськ (ідентифікаційний код 02218944) про визнання незаконними дії Відповідача з недопущення Позивача до орендованого приміщення після 17-00 до 1-00 годин кожного дня за договором оренди від 15.12.2009р. та стягнення збитків у розмірі 106285,15 грн.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2013р.

Суддя Попков Д.О.