Рішення

від 06.02.2013 по справі 914/9/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.13 Справа№ 914/9/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс», м. Борислав, Львівська область;

про: стягнення 22 760 грн. 39 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Деркач Ю.Ю. - представник на підставі довіреності № 2695-О від 18.06.2010 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 04.01.2013 року порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» про стягнення заборгованості в розмірі 22760 грн. 39 коп. Розгляд справи призначено на 21.01.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.01.2013 року позовні вимоги підтримав, подав заяву (вх. № 1482/13 від 21.01.2013 року) про долучення витребуваних судом документів до матеріалів справи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву не подав, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи відкладено на 06.02.2013 року.

В судовому засіданні 06.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву не надіслав, подав клопотання № 5 від 04.02.2013 року (вх. № 3310/13 від 05.02.2013 року) про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість забезпечення явки повноважного представника.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

06.02.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі по тексту рішення - позивач) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 22 760 грн. 39 коп. боргу, з яких: 11 642 грн. 58 коп. заборгованість за кредитом, 7 645 грн. 85 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 447 грн. 11 коп. пеня за невчасне виконання зобов'язань та 1 024 грн. 85 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позивач вказує, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» було відкрито поточний рахунок із кредитним лімітом 11 642 грн. 58 коп. на підставі заяви відповідача від 01.03.2011 року про відкриття поточного рахунку.

Порядок погашення кредиту, користування кредитом та нарахування відсотків та пені передбачені «Умовами та правилами надання банківських послуг» та Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на відповідному сайті. Приєднавшись своєю заявою до умов обслуговування кредитних лімітів по поточних рахунках корпоративних клієнтів відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору банківського обслуговування, дата укладення якого є датою підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку.

Позивач вказує, а відповідач не заперечив, що станом на дату звернення до суду та розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 22 760 грн. 39 коп.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі заява згідно тексту рішення), відповідно до якої він приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - умови), тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 року (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок №26007060112710 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, «sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Відповідно до 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк і інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).

Відповідно до п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 11 642,58 грн., що підтверджено банківською випискою з 11.03.2011 року по 12.09.2012 року, копію якої долучено до матеріалів справи.

Відповідно до розділу Умов 3.18.4.1 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1.)

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню. Клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2).

Відповідно до п. 3.18.4.1.3 у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім)% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого «Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Станом на 12.09.2012 року у зв'язку із порушеннями зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач заборгував позивачу 22 760,39 грн., що складається з наступного: 11 642,58 грн. - заборгованість за кредитом; 7 645,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 447,11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 024,85 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.18.2.2.2. 3.18.4.1. 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3., 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п. п, 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту. Клієнт сплачує банку неню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої він приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011 року (далі - Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови запропонованого договору.

Відповідно до 3.18.1.16. Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк і інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Електронний цифровий підпис - це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»)

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом, прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 11642,58 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача за період з 11.03.2011 року по 12.09.2012 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору та самостійно визначають розмір плати і порядок розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дані правовідносини сторін підпадають під ознаки договору приєднання. Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто це договір, за яким умови договору визначені заздалегідь однією із сторін, може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до договору в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, станом на 12.09.2012 року відповідач заборгував позивачу 22 760,39 грн., що складається з наступного: 11 642,58 грн. - заборгованість за кредитом; 7 645,85 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 447,11 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1 024,85 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

07.09.2012 року позивачем надіслано відповідачу претензію № S04W про погашення заборгованої суми, яка залишена останнім без задоволення.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, право на нарахування неустойки у формі пені за порушення зобов'язання виникає з договору, якщо умовами останнього обумовлено вказаний спосіб забезпечення зобов'язання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Борислававтотранс» (82300, Львівська область, м. Борислав, вул. Дрогобицька, буд.11, ідн. код 30419463) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (ідн.код 14360570) 22760 грн. 39 коп. основного боргу та 1609 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 08.02.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв