Постанова

від 25.02.2013 по справі 826/881/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2013 року № 826/881/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "ЛД-Україна" до Державної податкової інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2012 №0000892260 та №0000902260 ВСТАНОВИВ:

22 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач), за участю Прокуратури Оболонського району міста Києва, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0000892260 та № 0000902260.

Мотивуючи підстави звернення до адміністративного суду, позивач зазначає що перевіряючим були надані необхідні документи на підтвердження того, що задеклароване від'ємне значення не є наслідком укладення економічно необґрунтованих договорів, а є лише результатом стрибків курсових різниць, пов'язаних із виконанням зобов'язань по валютним кредитам.

На думку позивача, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської, а неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Представники відповідача у судовому засіданні 18 лютого 2013 року адміністративний позов не визнали, з посиланням на безпідставність позовних вимог просили суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 19 жовтня 2012 року № 819/22-06/31093996 про результати документальної планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

Враховуючи неявку представника прокуратури Оболонського району міста Києва та згоду сторін на розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, суд, враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» зареєстровано Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 12 грудня 2000 року, місцезнаходження юридичної особи: 04212, місто Київ, вул. Маршала Малиновського, 12-А (копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 481894 міститься в матеріалах справи).

Згідно Довідки серії АА № 779140 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до основних видів діяльності Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» за видами КВЕД відносяться: надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (64.99); Консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22.); надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп'ютерів (77.3.); купівля та продаж власного нерухомого майна (68.10.); фінансовий лізинг (64.91.); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20.).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 24 вересня 2012 року по 05 жовтня 2012 року (термін проведення перевірки продовжено з 08 жовтня 2012 року по 12 жовтня 2012 року на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05 жовтня 2012 року № 1502) на підставі направлень від 24 вересня 2012 року за № 1578/22, за № 2599/22, за № 2601/17, виданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС, наказу від 12 вересня 2012 року № 1312 та повідомлення про проведення перевірки від 12 жовтня 2012 року № 15206/10/22-712 проведена перевірки Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2012 року № 819/22-06/31093996, копія якого міститься в матеріалах справи.

За висновками акту перевірки, податковим органом встановлені серед іншого наступні порушення: підпунктів 14.1.24., 14.1.27., 14.1.36, 14.1.81., 14.1.84 статті 14, підпункту 138.10.5. пункту 138.10. статті 138, підпункту 153.4.1. та 153.4.2. статті 153 Податкового кодексу України, результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 18 738 402 грн., а саме по періодам: 2010 рік - у сумі 438 956 грн.; І-ше півріччя 2012 року - у сумі 18299446 грн.

Перевіркою повноти визначення від'ємного значення за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року встановлено його завищення на - 39 624 122 грн., в т.ч.: 2009 рік - на суму 16683531 грн.; 2010 рік - на суму 45178304 грн.; 1 квартал 2011 року - на суму 7034280 грн.; II-IV квартали 2011 року - на суму 24158576 грн.; перше півріччя 2012 року - на суму 39624122 грн.

В ході перевірки податковий орган встановив, що ДП «ЛД-Україна» відносило до валових витрат суму відсотків нарахованих по отриманих кредитах на загальну суму 107 075 008 грн. (в тому числі: 68 896 115 грн. за період з ІІІ квартал 2009 року по І квартал 2011 року включно та 38 178 893 грн. за період ІІ квартал 2011 року по II квартал 2012 року).

Таки висновок податкового органу мотивований тим, що віднесення ДП «ЛД-Україна» до валових витрат відсотків по кредитним зобов'язанням є неправомірним з огляду на те, що кредитні кошти були направлені підприємством на операції по купівлі (продажу) цінних паперів (акції, векселя, облігації), які не відносяться до господарської діяльності підприємства; в результаті проведених вищевказаних операцій за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року ДП «ЛД Україна» був отриманий збиток.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0000892260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 86.8. статті 86 Податкового кодексу України за порушення пункту 1.32. статті 1, підпунктів 14.1.24., 14.1.27., 14.1.36, 14.1.81., 14.1.84 статті 14, підпункту 138.10.5. пункту 138.10. статті 138, підпункту 153.4.1. та 153.4.2. статті 153 Податкового кодексу України Дочірньому підприємству «ЛД-Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28 107 603, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - на суму 18738402,00 грн.; за штрафними санкціями - на суму 9369201,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0000902260 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54, пункту 86.8. статті 86 Податкового кодексу України за порушення пункту 1.32. статті 1, підпунктів 14.1.24., 14.1.27., 14.1.36, 14.1.81., 14.1.84 статті 14, підпункту 138.10.5. пункту 138.10. статті 138, підпункту 153.4.1. та 153.4.2. статті 153 Податкового кодексу України Дочірньому підприємству «ЛД-Україна» зменшено суму від'ємного значення на суму 9 046 277 763, 00 грн.

За результатом адміністративного оскарження спірних рішень, скарга Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» від 13 листопада 2012 року залишена без задоволення, податкові повідомлення - рішення від 07 листопада 2012 року № 0000892260 та № 0000902260 - без змін (копія рішення Державної податкової інспекції у місті Києві від 11 січня 2013 року № 352/10/12-1-03 міститься в матеріалах справи).

З таким чином, представники позивача не погоджуються із висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, та просять суд скасувати спірні рішення.

За таких обставин, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішень податкового органу, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури їх прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, тобто з урахуванням приписів Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення містяться у підпункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону N 334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 141.1. статті 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно підпункту 138.10.5. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 138.1, підпункту 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 п.п. 138.10-138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктом 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 до інших операційних витрат включаються: втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищевикладеного суд дійшов висновку, що платник податків має право включити до складу інших витрат витрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства, при цьому, для підтвердження понесених витрат важливо мати обґрунтоване документальне підтвердження зв'язку витрат на проведення рекламних заходів з господарською діяльністю підприємства, які при відповідному підтвердженні можуть бути віднесені на витрати щодо збуту продукції.

Такі висновку узгоджуються із позицією, що викладена у пункті 15 висновків Верховного Суду України від 1 травня 2012 року, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за 2010 - 2011 рр. зазначено, Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами із цільовим призначенням на здійснення такої господарської операції є правомірним та відповідає підпункту 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 зазначеного Закону (постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі N 21-13а11).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне: в період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» на підставі Договорів про позику отримувало кредити в іноземній валюті від компаній нерезидентів, а саме:

Договір позики № 3/2003 від 03 березня 2003 року з Компанією «TRANS GAS CONSULTING" (Об'єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії). Реєстраційні свідоцтва № 2420 від 19 березня 2003 року, та додатки до нього № 1 від 23 лютого 2006 року, № 2 від 17 червня 2008 року, № 3 від 30 березня 2009 року на загальну суму позики 3 000 000,0 дол. США, на позику нараховується процентна ставка - 12,0 % річних, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника до моменту певної сплати позики позичальником. Мета використання коштів: ведення статутної діяльності.

Договір позики № 34/0611-КЮ від 26 грудня 2006 року з ВАТ «Перший інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 26410155) ліміт кредитної лінії на поповнення оборотних коштів в розмірі 12 000 000,00 грн., на позику нараховується процентна ставка - 21,0-17 % річних (ставка змінюється відповідно додатковим угодам по договору, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника до моменту певної сплати позики позичальником. Мета використання коштів: поповнення оборотних коштів.

Договір позики № 60 ВД від 01 листопада 2007 року з ВТБ Банк (код ЄДРПОУ 14359319). Ліміт кредитної лінії на поповнення оборотних коштів в розмірі 32 500 000 дол. США, на позику нараховується процентна ставка - до 02 січня 2008 року - 15%; з 03 січня 2008 року - 13%; з 20 лютого 2008 року - 13,25%; з 30 жовтня 2008 року - 20% дол.: до 30 жовтня 2008 року 14%; з 29 березня 2010 року (ставка змінюється відповідно додатковим угодам до договору, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника до моменту певної плати позики позичальником. Мета використання коштів: ведення господарської діяльності.

Договір позики № 25/0811-КЮ від 07 серпня 2008 року ВАТ «Перший інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 26410155). Ліміт кредитної лінії на поповнення обігових коштів в розмірі 25600000 грн., на позику нараховується процентна ставка - з 07 серпня 2008 року - 15%; з 06 серпня 2009 року - 22% (ставка змінюється відповідно угодам до договору, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника моменту певної сплати позики позичальником. Мета використання коштів: поповнення обігових коштів.

Договір позики № 01-1/11 від 10 листопада 2008 року з компанією «Shelterock investment Limited». Сума кредиту 11 000 000,00 дол. США. На позику нараховується процентна ставка - з 10 листопада 2008 року - 24%; з 25 листопада 2011 року - 9% (ставка змінюється відповідно додатковим угодам до договору, починаючи з моменту отримання коштів на рахунок позичальника до моменту певної сплати позики позичальником. Мета використання коштів: поповнення оборотних коштів.

При цьому, матеріали справи містять копії документів, що підтверджують отримання позики у Компанії ТРАНСГАЗ та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 3 на 148 аркушах); документів, що підтверджують отримання кредиту у ВАТ «Перший інвестиційний Банк» та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 4 на 213 аркушах та Додаток № 5 на 216 аркушах); документів, що підтверджують отримання кредиту у ВАТ «ВТБ Банк» та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 6 на 55 аркушах); документів, що з підтверджують отримання кредиту у ВАТ «Перший інвестиційний Банк» та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 7 на 52 аркушах); документів, що підтверджують отримання позики у Компанії «Шелтерок Інвестмент Лімітед» та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 8 на 183 аркушах); документів, що підтверджують отримання кредиту у ВАТ «Перший інвестиційний Банк» та підтвердження направлення отриманих коштів на купівлю-продаж ЦП (Додаток № 9 на 21 аркушах).

Посилання податкового органу на збитковість вищезазначених операцій, суд не бере до уваги, оскільки підприємство при укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Підприємства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення Підприємством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Таким чином, Дочірнім підприємством «ЛД-Україна» обґрунтовано включено до складу валових витрат суму відсотків за користування кредитними коштами, такі дії відповідають приписам підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР, а спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

До того ж, судом встановлено, у періоді, що перевірявся, Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» здійснювало діяльність з торгівлі паперами з залученням торговців цінними паперами, які мають ліцензії на здійснення діяльності на ринку цінних паперів, а саме:

ВАТ «Перший інвестиційний банк», код ЄДРПОУ 26410155, ліцензія видана ДКЦПФР, серія АВ № 189630 від 22 вересня 2006 року строк дії ліцензії з 23 вересня 2006 - 23 вересня 2011 року;

ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти», код ЄДРПОУ 32162871, ліцензія видана ДКЦПФР, серія АВ № 456865 від 22 січня 2009 року, строк дії ліцензії з 14 грудня 2005 року - 14 грудня 2010 року, серія АҐ № 399497 від 15 грудня 2010 року, строк дії ліцензії з 15 грудня 2010 року - 15 грудня 2015 року;

ТОВ «Титан - Зберігач», код ЄДРПОУ 35430303, ліцензія видана ДКЦПФР, серія АВ № 483531 від 10 серпня 2009 року строк дії ліцензії з 07 листопада 2007 - 07 листопада 2012 року.

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами визначений пунктом 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що Облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями с цінними паперами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери.

Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Згідно з договорами купівлі - продажу цінних паперів, торговці цінних паперів - повірені продавця (діють від імені та в інтересах продавця (довірителя) на підставі договору вручення на продаж цінних паперів). По угодам купівлі - продажу цінних паперів, що укладаються, повіреному довірителем сплачується винагорода у розмірі 0,1 - 0,5% від суми договірної вартості цінних паперів.

Суд звертає увагу, що документи, які підтверджують статус торговців цінними паперами, реєстр суб'єктів господарювання, в яких Дочірнє підприємство «ЛД-Україна» отримано фінансові кредити, таблиця розрахунку фінансових різниць, оборотно-сальдові відомості додані до матеріалів справи (Додаток № 2 на 2010 аркушах).

При цьому, посилання податкового органу фіктивність господарської діяльності та емітента суд не бере до уваги, оскільки ознаки фіктивності емітента встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд ставить під сумнів правомірність дій податкового органу в частині складання висновку про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року на-39 624 122 грн. посилаючись на акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 23 серпня 2012 року № 556/15-107, оскільки матеріали справи місять копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2013 року у справі № 2а-17293/12/2670 за позовом Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 13 вересня 2009 року № 0010851501, винесеного на підставі зазначеного акту, якою позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

При цьому, з урахуванням відсутності відомостей про перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції, висновки акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва від 23 серпня 2012 року № 556/15-107 та податкове повідомлення - рішення від 13 вересня 2009 року № 0010851501 є неузгодженими, тому такі обставини не беруться судом до уваги.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0000892260.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0000902260.

4. Судові витрати в сумі 2146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Дочірнього підприємства «ЛД-Україна» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда