Рішення

від 26.02.2013 по справі 908/516/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 13/13/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.13 Справа № 908/516/13-г

за позовом: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя

до Фермерського господарства «Земледар-2012», м. Оріхів Запорізької області

про стягнення 31 687 грн. 94 коп.

Суддя Серкіз В.Г.

Представники :

Від позивача: Заставська О.М., дов. № 01/1 від 10.01.2013р.

Від відповідача: Кравченко С.І., дов. № 20/02/2013 від 20.02.2013р.

Розглядається позовна заява Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Запоріжжя, про стягнення з Фермерського господарства «Земледар-2012», м. Оріхів Запорізької області, 31 000 грн. основного боргу за договором про надання фінансової підтримки № 30 від 24.12.2007р., та 687 грн. 94 коп. пені.

Ухвалою суду від 05.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/516/13-г, присвоєно справі номер провадження 13/13/13 та призначено судове засідання на 26.02.2013р.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

26.02.2013р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у відповідності до приписів ст. ст. 84-85 ГПК України.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на умови договору про надання фінансової підтримки № 30 від 24.12.2007р., ст..ст. 525, 526, 530, 549 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 31 000 грн. 00 коп. та пеню в сумі 687 грн. 94 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав, та посилаючись на сезонність виробничої діяльності фермерського господарства, просить суд відстрочити виконання судового рішення у даній справі до 30.10.2013р.

Представник позивача проти надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення заперечив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши позовні матеріали та надані сторонами додаткові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2007 року між Запорізьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Земледар-2012» був укладений договір про надання фінансової підтримки (допомоги) № 30 (надалі - Договір).

Відповідно до п. п.1, 4.1 Договору позивач зобов'язався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 50 000 грн. 00 коп. терміном до 01 грудня 2012 року, а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним договором строк.

Фінансова допомога надавалась з метою придбання основних та обігових засобів (п. 2 Договору).

Пунктом 3.4.2 Договору фермерське господарство зобов'язано повернути кошти фінансової підтримки Запорізькому відділенню згідно з встановленим графіком:

- до 01 грудня 2009 року в сумі 3 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2010 року в сумі 5 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2011 року в сумі 5 000,00 грн.;

- до 01 грудня 2012 року в сумі 37 000,00 грн.

В п.5.2 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням № 26 від 24.12.2007р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача фінансову допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Відповідач, в порушення умов Договору, повернув надану фінансову допомогу частково, в сумі 19 000 грн.: згідно банківських виписок 26.11.2010р. відповідач перерахував на рахунок позивача 8 000,00 грн., 27.12.2011р. - 11 000,00 грн.

Таким чином, на даний момент за відповідачем рахується заборгованість з повернення наданої фінансової допомоги за Договором № 30 від 24.12.2007р. в сумі 31 000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Крім того, у відповідності до п. 5.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення виконання зобов'язання (з 01.12.2012р. по 23.01.2013р.) в сумі 687,94 грн.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір про надання фінансової підтримки (допомоги) № 30 фактично є договором позики.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем фінансової допомоги відповідачу в сумі 50 000 грн. (копія платіжного доручення № 26 від 24.12.2007р. міститься в матеріалах справи).

Відповідач в порушення умов Договору згідно встановленого графіку та у повному обсязі отриману фінансову допомогу позивачу не повернув.

Згідно наданих суду банківських виписок, відповідач 26.11.2010р. перерахував на рахунок позивача 8 000,00 грн., а 27.12.2011р. перерахував 11 000,00 грн.

Тобто, відповідач виконав зобов'язання з повернення наданої фінансової допомоги за Договором № 30 частково, в сумі 19 000,00 грн.

Таким чином, на момент судового розгляду спору за відповідачем рахується непогашена заборгованість за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) № 30 в сумі 31 000,00 грн.

Доказів повного виконання зобов'язання відповідач суду не надав та в матеріалах справи вони відсутні.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Земледар-2012» 31 000 грн. 00 коп. основного боргу обґрунтованими, заснованими на законі, договорі, та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п.5.2 Договору сторони обумовили, що у випадку несвоєчасного повернення коштів фінансової підтримки, фермерське господарство сплачує Запорізькому відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Згідно розрахунку позивача, сума пені, нарахована за період прострочення з 01.12.2012р. по 23.01.2013р., становить 687 грн. 94 коп.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем щодо повернення отриманої фінансової допомоги, та перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 687 грн. 94 коп. пені визнаються судом обґрунтованими, доведеними, та задовольняються у повному обсязі.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення у даній справі, суд задовольнив його, виходячи з наступного.

Згідно п.6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення та відстрочення виконання рішення, враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Підставою для відстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений господарським судом спосіб.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про відстрочку виконання рішення, відповідач посилається на те, що основним видом діяльності господарства є виробництво, переробка, зберігання та продаж сільськогосподарської продукції, основний збір і реалізація якої закінчується в листопаді місяці, а відтак, і отримати кошти для погашення заборгованості перед позивачем відповідач зможе по закінченню вказаного періоду.

Визнавши доводи, викладені відповідачем у клопотанні, обґрунтованими та доведеними, суд визнав за доцільне в порядку ст.. 121 ГПК України відстрочити виконання судового рішення у справі № 908/516/13-г в частині стягнення 31 000 грн.. 00 коп. основного боргу, 687 грн.. 94 коп. пені - до 30.10.2013р.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 764 грн. 00 коп. покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 25, 49, 82 - 85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Земледар-2012» (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул.. Молодіжна, 18, ЄДРПОУ 35438737) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Запорізького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (69063, м. Запоріжжя, вул.. Артема, 37-В, ЄДРПОУ 25490940, р/р 37121011000784 у ГУДКСУ Запорізької області, МФО 813015) 31 000 (тридцять одну тисячу) грн.. 00 коп. основного боргу, 687 (шістсот вісімдесят сім) грн.. 94 коп. пені, 1 764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн.. 00 коп. судового збору.

Відстрочити виконання судового рішення у справі № 908/516/13-г в частині стягнення 31 000 грн.. 00 коп. основного боргу, 687 грн.. 94 коп. пені - до 30.10.2013р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Г. Серкіз

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 27.02.2013р.