Рішення

від 29.01.2013 по справі 9/70/5022-1008/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2013 р.Справа № 9/70/5022-1008/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД", юрид. адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69065, адр. для кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084

до відповідача Приватного підприємства "Торговий дім "Актив", вул. Броварна, 47/20, м. Тернопіль,46003

про cтягнення заборгованості в сумі 51 002 грн. 30 коп., з яких: 29 583 грн. 45 коп. основний борг, 4 674 грн. 18 коп. - індекс інфляції, 2 599 грн. 29 коп. - 3% річних, 14 145 грн. 38 коп. - пені.

За участю представників сторін:

позивача: Коваленко Дмитро Олегович - довіреність №167 від 30.08.2012р.

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 15.01.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 29.01.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД", юрид. адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69065, адр. для кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "Торговий дім "Актив", вул. Броварна, 47/20, м. Тернопіль,46003 про cтягнення заборгованості в сумі 51 002 грн. 30 коп., з яких: 29 583 грн. 45 коп. основний борг, 4 674 грн. 18 коп. - індекс інфляції, 2 599 грн. 29 коп. - 3% річних, 14 145 грн. 38 коп. - пені.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: договору про поставку продукції №214 від 24.09.2009р., видаткової накладної №ОЛ-0006024, оборотно-сальдової відомості станом на 20.11.2012р., картки - рахунку 36.1. станом на 20.11.2012р., претензії вих. №209 від 26.10.2012р., Статуту ТОВ «ОЛІС ЛТД», протоколу №28 від 12.08.2010р. та іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 18.12.2012 р. о 15 год. 00 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.01.2013р. на 16 год. 00 хв. та на 29.01.2013р. на 12 год. 30 хв., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2013р. строк розгляду справи за клопотанням позивача на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України продовжувався судом на 15 днів до 12.02.2013р.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав зазначених у позовній заяві та долучених до неї доказів. Разом з тим, представником подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 15.01.2013р. (вх. №4400 від 15.01,2013р.), яким зокрема, просить зменшити розмір позовних вимог до 40 407 грн. 48 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене, суд розглянувши подане клопотання розцінює його як заяву, якою позивач фактично зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені, а тому приймає її до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

При цьому в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п. 6. інф. л. ВГСУ від 13.08.2008 № 01-8/482. п. 17 інф. л. ВГСУ від 20.10.2006р. №01-8/2351).

У відповідності до абз.4 п.п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином суд розглядає справу, предметом розгляду якої є: 29583 грн. 45 коп. основний борг, 4681 грн. 00 коп. індекс інфляції, 2713 грн. 59 коп. 3% річних та 3429 грн. 44 коп. пеня.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України.

На вимогу суду позивачем надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо реєстрації Приватного підприємства "Торговий дім "Актив", вул. Броварна, 47/20, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 36585486) із зазначенням місцезнаходження та зареєстрованих відомостей, що стосуються змін місцезнаходження. Згідно наданої довідки вбачається, що ПП «Торговий дім "Актив» станом на 26.12.2012р. знаходиться за адресою: вул. Броварна, 47/20, м. Тернопіль.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи (п.19 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482).

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, 24.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ОЛІС ЛТД» (далі по тексту - постачальник, позивач у справі) та Приватним підприємством «Торговий дім Актив» (далі по тексту - покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки №214 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити продукцію, назва, кількість та асортимент якої визначено в накладних складених на підставі заявок покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити отриману продукцію за ціною проставленою в накладних.

Для одержання товару покупець повинен представляти довіреність на одержання продукції, а у випадку кільцевого завозу продукції надавати зразки печаток (штампів), якими будуть завірятись підписи матеріально - відповідальних осіб покупця при отриманні продукції, а у разі їх заміни - повідомляти про це постачальника в дводенний термін від дня настання таких змін. (п.1, п.5 договору).

Як стверджує позивач та, зазначене ним підтверджується матеріалами справи, він свої зобов'язання за договором №214 виконав належним чином шляхом здійснення поставки товару згідно замовлення відповідача. Зокрема, у підтвердження поставки товару надав суду Видаткову накладну №ОЛ-0006024 від 14.10.2009р. на загальну суму 95411 грн. 05 коп., що підтверджує факт поставки відповідачу продукції товару (продукти харчування в асортименті виготовленні постачальником) на загальну суму 95411 грн. 05 коп., в т.ч. ПДВ 15981 грн. 83 коп.

При цьому, факт отримання товару підтверджується підписами представника відповідача в графі накладної про отримання продукції від позивача. Зазначена накладна, також, завірена печаткою Приватного підприємства «Торговий дім Актив».

Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 24 вересня 2010р. (п.8.1. Договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару.

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана сума знаходить своє підтвердження у представленій позивачем копії накладної на поставку товару, яка підписана та завірена печатками представника відповідача. А тому, суд приходить до висновку, що зазначений товар згідно представленої позивачем накладної передавався відповідачем на виконання зобов'язань згідно Договору, що є предметом розгляду у даній справі.

Згідно п.3.3. Договору товар повинен бути оплачений на протязі 30 (тридцяти) банківських днів з моменту фактичного отримання товару, що підтверджується підписаною сторонами накладною. Тож повний розрахунок за товар отриманий по накладній №ОЛ-0006024 повинен був бути проведений відповідачем до 25.11.2009р.

Проте, відповідачем 03.12.2009р. згідно документа №ОЛ-0000706 було здійснено часткове повернення товару та проведена часткова оплата за отриманий товар ПП «Торговий дім «Актив» в розмірі 65827 грн. 00 коп., що підтверджується представленими позивачем оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 36.1. та карточкою рахунку 36.1.

Таким чином, у відповідача перед позивачем, станом на 26.10.2012р., виникла заборгованість за отриманий товар в сумі 29583 грн. 45 коп.

Суд, розглянувши зазначені твердження та матеріали справи, вважає зазначену суму основного боргу правомірно заявленою та документально обґрунтованою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу Відповідача була надіслана претензія вих.№209 від 26.10.2012р. про погашення заборгованості, а саме в строк до 05.11.2012 р. провести у повному розмірі оплату суми боргу в розмірі 29583 грн. 45 коп. Проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензій підтверджено копією фіскального чека з описом вкладення до цінного листа.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Із змісту ст. 629 ЦК України, випливає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що на час розгляду справи взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, доказів на підтвердження протилежного суду не надано, розглянувши та оцінивши докази подані позивачем, суд вважає зазначену суму основного боргу у розмірі 29583 грн. 45 коп. правомірно заявленою, документально обґрунтованою позивачем та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено судом, сторони відповідно до укладеного Договору, а саме пунктів п.п.6.3. Договору №214, погодили: що покупець за даним договором за несвоєчасну оплату продукції повинен нести майнову відповідальність в розмірі встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Сторони погодили що при нарахуванні пені застосовуються строки позовної давності згідно ст.258 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення статті 530 ЦК України, а також те, що відповідач отриману продукцію повинен був оплатити до 25.11.2009р., позивачем нарахована пеня (із врахуванням здійснених часткових платежів) за період 26.11.2009р. по 26.05.2010р. - в розмірі подвійної облікової ставки - 3429 грн. 44 коп.

Проте, суд має за необхідне звернути увагу на те, що позивачем розрахунок пені в заявленому розмірі 3429,44 грн. (з врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог) проводився без врахування часткового повернення продукції, що відбулось 03.12.2012р., а не 17.12.2012р. Враховуючи вищезазначене, суд провівши власний розрахунок, вважає правомірно заявленою пеню нараховану в розмірі 248 грн. 51 коп. за період з 26.11.2009р. по 02.12.2009р. та пеню нараховану в розмірі 2907 грн. 69 коп. за період з 03.12.2009р. по 26.05.2010р.

Таким чином, такою що правомірно нарахована та підлягає до стягнення є пеня в розмірі 3156 грн. 20 коп. В частині заявлених до стягнення 273 грн. 24 коп. пені, суд в позові відмовляє, як помилково нарахованих.

Щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних, то судом встановлено наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012) сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

Проте, суд має за необхідне звернути увагу на те, що позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в розмірі 4681,00 грн. (з врахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог) проводився без врахування часткового повернення продукції, що відбулось 03.12.2009р., а не 17.12.2009р. У зв'язку з чим, суд провівши власний розрахунок, вважає, що до стягнення підлягають 4407 грн. 93 коп. - індексу інфляції, нарахованих за період з 26.11.2009р. по 02.12.2009р. на суму боргу 63211 грн. 05 коп. та за період з 03.12.2009р. по 11.01.2013р. на суму боргу 29583 грн. 45 коп.

В свою чергу, в задоволенні 273 грн. 07 коп. індексу інфляції суд відмовляє, як помилково нарахованих.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 2713 грн. 59 коп., суд повідомляє наступне.

Зазначена сума 3% річних проведена позивачем без врахування здійсненого покупцем повернення продукції згідно документа №ОЛ-0000706 від 03.12.2012р. (картка рахунку 36.1), а саме відсотки нараховані за період з 26.11.2009р. по 17.12.2009р.

Проте, після проведення судом власного розрахунку, 3% річних за період з 26.11.2009р. по 02.12.2009р. на суму боргу 63211 грн. 05 коп. складає 36 грн. 37 коп. та за період з 03.12.2009р. по 11.01.2013р. на суму боргу 29583 грн. 45 коп. складає 2762 грн. 20 коп. Таким чином, правильно нарахованою сумою 3% річних є 2798 грн. 57 коп., яка є більшою від заявленої позивачем суми.

Разом з тим, суд має за необхідне зазначити, що заявлення до стягнення суми боргу з врахуванням 3% річних у меншому розмірі є правом позивача (стягувача) і суд не вправі збільшувати її розмір з власної ініціативи так як згідно компетенції суду визначеної чинним законодавством суд при перевірці розрахунку суми заявленої до стягнення позивачем уповноважений лише здійснивши власний обрахунок зменшити суму позовних вимог у випадку, якщо вона обрахована безпідставно в більшому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору.

А тому, до стягнення підлягають заявлені позивачем 3% річних в розмірі 2713 грн. 59 коп.

Статтею 4 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок неповної оплати за поставлений товар та враховуючи, що відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представив) суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ОЛІС ЛТД" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача ПП «Торговий дім «Актив» - 29583 грн. 45 коп. - основного боргу, 3156 грн. 20 коп. - пені, 2713 грн. 59 коп. - 3% річних та 4407 грн. 93 коп. індексу інфляції. В свою чергу суд відмовляє позивачу у стягненні 273 грн. 07 коп. індексу інфляції та 273 грн. 24 коп. пені як помилково обрахованих позивачем.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1609,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 64380 грн. (станом на час подання позовної заяви).

Згідно п.п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Вищим господарським судом відмічено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

А тому, зважаючи на те, що позивачем первинно було заявлено 51 002 грн. 30 коп., з яких: 29 583 грн. 45 коп. основний борг, 4 674 грн. 18 коп. - індекс інфляції, 2 599 грн. 29 коп. - 3% річних, 14 145 грн. 38 коп. - пені, а в подальшому зменшено вимоги до 40 407 грн. 48 коп., з яких : 29583 грн. 45 коп. основний борг, 4681 грн. 00 коп. індекс інфляції, 2713 грн. 59 коп. 3% річних та 3429 грн. 44 коп. пеня, тому поверненню позивачу з Державного бюджету підлягає судовий збір в розмірі 334 грн. 13 коп.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги часткове задоволення позову, та те, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №214 від 24.09.2009р. судовий збір у розмірі 1257 грн. 51 коп., згідно ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Одночасно, враховуючи відмову в позові в частині стягнення 273 грн. 07 коп. індексу інфляції та 273 грн. 24 коп. пені, судовий збір в розмірі 17 грн. 86 коп. суд покладає на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Актив", вул. Броварна, 47/20, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 36585486) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ОЛІС ЛТД", юрид. адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69065, адр. для кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20478063): 29 583 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 45 коп. - основного боргу, 3156 (три тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 20 коп. - пені, 2713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 59 коп. - 3% річних, 4407 (чотири тисячі чотириста сім) грн. 93 коп. індексу інфляції, 1257 (одну тисячу двісті п'ятдесят сім) грн. 51 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 273 грн. 07 коп. індексу інфляції та 273 грн. 24 коп. пені, в позові відмовити.

4.Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "ОЛІС ЛТД", юрид. адреса: вул. Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69065, адр. для кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 20478063)- 334 (триста тридцять чотири) грн. 13 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано 04.02.2013р.

Суддя В.Л. Гевко