Постанова

від 25.04.2012 по справі 9101/11593/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. справа № 2а-12952/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Заступника прокурора Дніпропетровської області та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області Заступника прокурора Дніпропетровської області

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 р.

у справі № 2а-12952/10/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова Інноваційна фірма "Інагропром"

до: відповідач-1:Дніпропетровська митниця Державної митної служби України

відповідач-2: Головне управління державного казначейства України в Дніпропетровській області

про: визнання нечинним рішення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" звернулося до суду з адміністративним позовом до відповідачів: 1) Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, 2) Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, в якому,з урахуванням уточнень позовних вимог, просило: -визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 12.10.2010р. № 110000006/2010/102753/2 про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 долару США за одиницю (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" за вантажною митною декларацією № 110000011/2010/122255 у кількості 23788,7 кг згідно контракту № 2010V&C0011.

-стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" (код ЄДРПОУ 20253341, адреса: 52070, Дніпропетровська область, с. Камянка, вул. Маяковського, 74) безпідставно нараховані та надмірно сплачені у вигляді обовязкових платежів грошові кошти в розмірі 6360,04 гривень».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. позовні вимоги задоволено.

Суд постановив. Визнати протиправними дії Дніпропетровської митниці Державної митної служби України та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 12.10.2010р. № 110000006/2010/102753/2 про визначення митної вартості товарів в розмірі 1,41 долару США за одиницю (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" за вантажною митною декларацією № 110000011/2010/122255 у кількості 23788,7 кг згідно контракту № 2010V&C0011.

Стягнути з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова Інноваційна фірма "Інагропром" безпідставно нараховані та надмірно сплачені у вигляді обов'язкових платежів грошові кошти в розмірі 6 360, 04 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова Інноваційна фірма "Інагропром" всі здійсненні ним і документально підтвердженні судові витрати у розмірі 67, 00 грн. та документально підтвердженні витрати на проавову допомогу у розмірі 2880, 63 грн.

Постанову суду обґрунтовано тим, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1). На думку суду, при застосуванні 6 ( резервного) методу визначення митної вартості товару відповідачем не було надано обґрунтування неможливості послідовного застосування в даному випадку попередніх методів визначення митної вартості товару.Дійшовши висновку щодо протиправності рішення Дніпропетровської митниці від 12.10.2010р. № 110000006/2010/102753/2 про визначення митної вартості товарів, суд також визнав правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 сум податків, надмірно сплачених до бюджету.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області та прокурор подали апеляційні скарги, у яких просять постанову суду скасувати, у задоволенні позову - відмовити.

У апеляційній скарзі прокурор зазначає, що дії митниці були обгрунтованими та відповідали чинному законодавству, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Необхідність у витребуванні митницею додаткових документів була викликана тим, що позивачем при здійсненні митного оформлення товару не надано до митного органу банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортію - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.

Крім того, Позивачем надано до митного органу документ від 02.09.2010 на іноземній мові.

Отже, за результатом здійсненого митного контролю за визначенням митної вартості товарів, у митниці виникли сумніви стосовно об'єктивності, достовірності відомостей про митну вартість товарів. Митниця вповноважена відповідно до статті 264, 265 Митного кодексу України витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості.

Відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 , ( далі Порядок, Постанова КМУ № 1766), а саме п.11 названого порядку, декларант на вимогу митного органу зобов'язаний подати додаткові документи.

Відповідно до п.14 порядку якщо декларантом не подано додаткові документи або якщо він відмовився їх подавати, митну вартість товарів митний орган визначає на підставі наявних відомостей згідно з законодавством.

Висновки суду стосовно того, що відсутність у декларанта документів, витребуваних митницею в межах, визначених законодавством, не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за першим методом, прокурор вважає такими, що суперечать нормам ст.265 Митного кодексу України та п.14 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.06 № 1766.

Як зазначає особа, що подала апеляційну скаргу, суд приймаючи рішення про задоволення позову, вказав, що митницею не було обґрунтовано необхідність застосування саме шостого методу визначення митної вартості товару. Однак, слід зазначити, що в запереченнях митниці, які містяться в матеріалах справи, зазначено, з яких підстав не можуть бути застосовані попередні методи. Отже, судом невірно застосовано норми матеріального права та не надано належної оцінки доводам митниці, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області у апеляційній скарзі зазначає, що резолютивна частина рішення, згідно якої з Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області стягнуто кошти, сплачені позивачем до бюджету, не відповідає нормам законодавства, зокрема Бюджетному кодексу та Положенню про Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, згідно яких кошти бюджету та відповідача 2 не є тотожніми. Як вказує відповідач 2, Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області не є особою, за рахунок якої відшкодовується бюджетна заборгованість.

Під час апеляційного провадження від Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області надійшло клопотання про здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з припиненням юридичної особи Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області.Клопотання задоволено судом. Відповідачем у справі визначено Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ( далі відповідач-2).

Позивачем подано заперечення на апеляційні скарги. Позивач вважає, що митниця не довела як необхідності та правомірності витребування від декларанта додаткових документів, так і правомірності застосування 6 методу визначення митної вартості. Позивач також вказує наступне. Рішенням відповідача № 110000006/2010/102290/2 від 20.08.2010р. було визначено митну вартість раніше ввезених позивачем ідентичних (аналогічних) товарів за ВМД № 110000011/2010/117996. За цим рішенням вартість товарів (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990) було встановлено в розмірі 1,28 доларів США за одиницю виміру, за якою було проведено митне оформлення товарів за ВМД № 110000011/2010/117996 (копія є в матеріалах справи), а в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що вартість цього товару становить 1.41 долар США одиницю виміру, посилаючись на наявну у митного

органу інформацію,що не відповідає дійсності.

Відповідач 1 заперечує проти зазначеної Позивачем митної вартості товару за ціною договору, вважаючи цю вартість заниженою, але при цьому протягом 2011р. (тобто після винесення оскаржуваної постанови) Відповідач 1 здійснює митне оформлення чотирьох поставок ідентичного товару в адресу Позивача і сам підтверджує митну вартість цих товарів відповідними рішеннями від 01.09.2011р. (вартість одиниці виміру товару 1,2428; 1,3437 долар США). від 28.09.2011р. (вартість одиниці виміру товару 1,3322; 1,3447 долару США), що суперечить поясненням Відповідача, що митна вартість товару не може бути нижче 1,41 долар США за одиницю виміру товару

Щодо безпідставності стягнення грошових коштів з Відповідача 2, на чому наполягають обидва апелянта, то з цим не можливо погодитися, тому що Відповідач 1 у своїх поясненнях надав суду інформацію, що саме Відповідач 2 здійснює його грошове забезпечення й обслуговування, бо Відповідач 1 є неприбутковою організацією і власних рахунків в установах банків не має.

Таким чином, позивач вважає, що вимоги до Відповідача 2 є цілком обґрунтованими й логічно правильними, бо Державний бюджет не може бути відповідачем у справі, так як це не юридична особа, на відміну від Відповідача 2, що повністю відповідає вимогам ч. 3 ст. 50 КАС України.

У судовому засіданні представник митниці та прокурор доводи та вимоги, викладені у апеляційних скаргах, підтримали.

Представники позивача підтримали доводи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу..

Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін.

Заслухавши представників позивача, відповідача -1 та прокурора, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційниї скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, 19.08.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" (покупець) та компанією NIGBO ORDAM IMPORT & EXPORT CO.LTD Китай (продавець) було укладено контракт № 2010V&C0011, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар - гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990. Відповідно до п. 2.6 вищезазначеного контракту визначено, що ціна товару за 1 кг нетто складає 1,02 доларів США.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" подало до митниці декларацію № 110000011/2010/122255 для здійснення митного оформлення товару гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990 за заявленою митною вартістю у загальній сумі 24264,47 доларів США.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу для митного оформлення були надані, зокрема, такі документи:

- прайс-лист б/н від 01.09.2010 року;

- рахунок МП-0000219 від 27.09.2010 року;

- додаткова угода 1 від 01.09.2010 року;

- контракт № 2010V&C0011 від 19.08.2010 року;

- МП-120510 від 12.05.2010 року;

- екологічна декл. № 49389 від 01.10.2010 року;

- акт фітосанітарного контролю;

- ГО-2428 від 04.10.2010 року;

- калькуляція б/н від 01.09.2010 року;

- б/н від 10.08.2010 року;

- 1549 від 29.08.2010 року;

- 1557 від 17.09.2010 року

- копія ЕК ВМД від 02.09.2010 року.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом було перевірено документи, подані для підтвердження митної вартості товарів,а також проаналізовано рівень митної вартості товарів згідно ЄАІС Держмитслужби, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами проведеного контролю було виявлено наступне:

- не надано платіжних документів, що підтверджують вартість транспортно-єкспедиційних послуг, строк сплати за якими настав;

- надано до митного оформлення документ від 02.09.2010 р. на іноземній мові.

Враховуючи викладене, та за наявності у митниці інших відомостей про митну вартість товару, виникла необхідність у здійсненні перевірки даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні.

Посадова особа відділу контролю митної вартості Дніпропетровської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03 № 828 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: "необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.06 № 1766:

- висновки експертних організацій, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформацію зовнішньо-економічних та біржових організацій щодо вартості товару та/або сировини.

Позивач був ознайомлений з цими вимогами 11.10.2010р. та вчинив запис: «Ознайомлений. Консультацію проведено. Додаткові документи надати неможливо».

12.10.2010р. рішенням Дніпропетровської митниці Державної митної служби України за 110000006/2010/102753/2 була визначена митна вартість товарів в розмірі 1,41 долару США за один кілограм нетто (гвинти самонарізні з чорних металів різних розмірів торгової марки ORDAM, код товару 7318149990), що надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" за вантажною митною декларацією № 110000011/2010/122255 (форма ДМБ-1) у кількості 23788,7 кг згідно контракту № 2010V&C0011. При цьому при визначенні митної вартості товару відповідачем 1 було застосовано шостий (резервний) метод.

Отже, як свідчать матеріали справи, згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 , для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:

-перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;

-порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

-консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Відповідно до ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Як вбачається з матеріалів справи, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість, виходячи з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту.

Відповідно до положень статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 , для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як свідчать пояснення відповідача та матеріали справи, під час митного контролю було виявлено, що митна вартість товару відрізнялась від цінової інформації, що містилась в Єдиній автоматизованій системі державної митної служби ( далі ЄАІС ДМСУ). Крім того, не надано платіжних документів, що підтверджують вартість транспортно-єкспедиційних послуг, строк сплати за якими настав;

Як зазначено вище, для підтвердження митної вартості товару митним органом були витребувані додаткові документи, які позивач на запит митного органу не надав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що митниця, керуючись ст.264 МК та п.п. 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, правомірно дійшла висновку про необхідність визначення митної вартості товарів на підставі наявних у неї відомостей та документів

Згідно пояснень відповідача 1, за наявності сумнівів щодо ціни товару, зумовлених інформацією ЄАІС ДМСУ, перший метод не міг бути застосованим з тих причин, що позивачем не надано додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Згідно пояснень відповідача 1, які не спростовано позивачем, 2 та 3 методи не могли бути застосовані у зв'язку з відсутністю необхідного обсягу інформації.

Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5.

Виходячи з зазначених норм законодавства та встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення митниці про визначення митної вартості товару було прийнято в межах повноважень контролюючого органу та не суперечило діючому законодавству, що виключає підстави для його скасування.

Доводи позивача та суду першої інстанції стосовно того, що підстави для витребування додаткових документів у митниці були відсутні, а отже, оспорюване рішення є протиправним, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки, як вказано вище, цінова інформація ЄАІС ДМСУ викликала у митниці обґрунтовані сумніви щодо ціни товару.

Норми ст.264 Митного кодексу та п.п. 11,14 Порядку, затвердженого Постановою від 20.12.06 № 1766, дають підстави вважати, що на вимогу митного органу декларант зобовязаний подати додаткові документи. Митницею було з'ясовано можливість надання додаткових документів, здійснено обмін інформацією з декларантом

Як зазначено у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012р. № К-4577/09, «якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством».

Доводи позивача стосовно того, що у серпні 2010 року митницею була визначена інша митна вартість аналогічних товарів не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки, як свідчать матеріали справи, при митному оформлені спірних товарів митницею було використано цінову інформацію за вересень 2010 року, тобто більш наближену до моменту митного оформлення вантажу.

За таких обставин слід дійти висновку, що Дніпропетровською митницею доведено правомірність прийняття рішення про визначення митної вартості товарів від 12.10.2010р. № 110000006/2010/102753/2, що виключає підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Крім того, слід зазначити, що рішення суду в частині задоволення майнових вимог також суперечить нормам законодавства,що регулює спірні правовідносини.

Так, у абз. 6 ст. 264 Митного кодексу України зазначено, що "у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством".

Отже, способом захисту порушеного права у даному випадку є вимога про повернення суми надміру сплачених податків та зборів.

Однак, підставою для такої вимоги є вчинення декларантом дій, які передбачені у ст. 264 Митного кодексу України та свідчать про незгоду декларанта з митною вартістю, що визначена контролюючим органом.

Такими діями є звернення декларанта до митного органу щодо незгоди з митною вартістю товару, визначеною митницею, та з вимогою про випуск товару у вільний обіг під гарантію сплати податків або зборів за ціною товарів, визначеною митницею (абз. 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, дій, визначених абз. 3 ст. 264 Митного кодексу України, позивач не вчиняв та здійснив митне оформлення вантажу без подання будь-яких заяв, шляхом оформлення ВМД , де визначив податкові зобов'язання та сплатив їх до бюджету.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі -Закон №2181) самостійно узгоджене податкове зобов'язання не підлягає оскарженню платником, в т.ч. до суду.

Посилання позивача на ту обставину, що оформлення ВМД було здійснено ним з метою прискорення отримання вантажу, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"повинен застосовуватись судом, незалежно від мотивів, з яких особа визначила податкові зобов'язання.

Отже, рішення суду в цій частині не можна визнати законним та обґрунтованим як і висновки суду щодо стягнення коштів з Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, які не базуються на законодавстві. .

Відповідно до ст.202 КАС підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушенням норм матеріального права.

Виходячи з викладеного, апеляційні скарги прокурора та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області слід задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. у справі № 2а-12952/10/0470- скасувати. У задоволенні позову- відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги прокурора та Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області слід задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2010р. у справі № 2а-12952/10/0470- скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова інноваційна фірма "Інагропром" відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак