Постанова

від 07.02.2013 по справі 2а-6474/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року Справа № 2а-6474/12/1470

м. Миколаїв

16:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-іл , вул. Карпенко, 12-В, кв. 39, м. Миколаїв, 54038 про:стягнення податкового боргу в сумі 6623,06 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-іл (надалі - Товариство або відповідач) податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 6623,06 грн.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження (ар. с. 36-37).

Копія ували про відкриття провадження у справі, яку суд направив відповідачу, повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи За закінченням терміну зберігання (ар. с. 28-31). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Враховуючи це, справу було розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши докази, суд встановив.

16.06.2010 Товариство було взято на облік як платник податків за № 36686, що підтверджується довідкою від 27.11.2012 № 3072 (ар. с. 9).

05.06.2012 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 1328/152-14/37157447 (надалі - Акт від 05.06.2012, ар. с. 13). Як зазначено в Акті від 05.06.2012, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2012 № 0002951502 (ар. с. 12) застосував до відповідача штраф в сумі 1020 грн. Акт від 05.06.2012 і повідомлення-рішення від 17.07.2012 № 0002951502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 12, 14), але адресату не були вручені.

18.06.2012 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2011 року, за результатами якої був складений Акт № 1621/15-2-14/37157447 (надалі - Акт № 1621, ар. с. 16). Як зазначено в Акті № 1621, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за грудень 2011 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2012 № 0003051502 (ар. с. 15) застосував до відповідача штраф в сумі 510 грн. Акт № 1621 і повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0003051502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 14, 15), але адресату не були вручені.

18.06.2012 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 1622/15-2-14/37157447 (надалі - Акт № 1622, ар. с. 19). Як зазначено в Акті № 1622, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2012 № 0003061502 (ар. с. 18) застосував до відповідача штраф в сумі 3060 грн. Акт № 1622 і повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0003061502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 18, 20), але адресату не були вручені.

25.07.2012 позивачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень, травень 2012 року, за результатами якої був складений Акт № 2018/15-2-14/37157447 (надалі - Акт від 25.07.2012, ар. с. 22). Як зазначено в Акті від 25.07.2012, відповідач, в порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подав декларацію з податку на додану вартість за квітень, травень 2012 року. На підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України позивач податковим повідомленням-рішенням від 07.09.2012 № 0003621502 (ар. с. 21) застосував до відповідача штраф в сумі 2040 грн. Акт від 25.07.2012 і повідомлення-рішення від 07.09.2012 № 0003621502 направлялись позивачем на адресу відповідача (ар. с. 21, 23), але адресату не були вручені.

22.05.2012 позивачем було виставлено Товариству податкову вимогу № 308, яка була направлена на адресу відповідача, але була повернута до органів ДПІ без вручення (ар. с. 8).

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних санкцій є контролюючий орган. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, є податковим боргом.

Підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог ДПІ.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суму здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

З урахуванням викладеного суд визнає позовні вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-іл , вул. Карпенко, 12-В,

кв. 39, м. Миколаїв, 54038 (відомості про банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 37157447) на користь Державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (банківські реквізити: р/р № 34128999700003, ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг в сумі 6623,06 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна