Ухвала

від 31.07.2012 по справі 9101/57921/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. справа № 1170/2а-1790/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Бембінек Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 1170/2а-1790/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, прийняті за наслідками проведеної перевірки, - № 0001432310/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001432310/1 від 21 грудня 2010 року, 0001432310/2 від 18 березня 2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 827 669 грн. та штрафними санкціями у розмірі 413 835 грн.; № 0001442310/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001442310/1 від 21 грудня 2010 року, 0001442310/2 від 18 березня 2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 454 547 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1 335 026 грн.; № 0001452351/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001452351/1 від 21 грудня 2010 року, 0001452351/2 від 18 березня 2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 410 869 грн. та штрафними санкціями у розмірі 82 174 грн. Позивач посилався не необґрунтованість висновків відповідача про збитковість господарських операцій, про понесення витрат по операціях, які не відносяться до господарської діяльності позивача та інших порушень, виявлених під час перевірки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року частково задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія та скасовані наступні податкові повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції : № 0001432310/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001432310/1 від 21 грудня 2010 року, 0001432310/2 від 18 березня 2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 827 669 грн. та штрафними санкціями у розмірі 413 835 грн.; № 0001442310/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001442310/1 від 21 грудня 2010 року, 0001442310/2 від 18 березня 2010 року, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 454 547 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1 335 026 грн.; № 0001452351/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001452351/1 від 21 грудня 2010 року, 0001452351/2 від 18 березня 2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 322 642 грн. та штрафними санкціями у розмірі 64 529 грн. В частині задоволення позову скасування податкових повідомлень - рішень № 0001452351/0 від 11 жовтня 2010 року, № 0001452351/1 від 21 грудня 2010 року, 0001452351/2 від 18 березня 2010 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 88 227 грн. та штрафними санкціями у розмірі 17 645 грн. - позивачу судом відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом при прийнятті рішення не враховані обставини, що були встановлені під час проведеної перевірки позивача, як платника податків. Так, позивачем 01.09.2009 року був укладений контракт № ЗКТ-102/02683 із ТОВ Зерноторгівельна компанія на придбання олії соняшникової в кількості 3000 метричних тон за ціною 6480 грн. за метричну тону. Придбавши товар в межах вказаного контракту, позивач в подальшому реалізував його за ціною 5387,18 грн. за тону, у зв'язку з чим отримав збиток на загальну суму 1 202 107,5 грн. Здійснивши збиткову операцію, позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати з придбання олії без мети використання її у власній господарській діяльності, чим завищив скориговані валові витрати за 2009 рік на загальну суму 5 940 000 грн. Крім того, підприємством завищено скориговані валові витрати за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 рр. на загальну суму 408 829,14 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розміщені будівлі (споруди), що не є власністю підприємства та, як наслідок, не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю. Також перевіркою встановлено завищення ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік на загальну суму 380 652 грн., внаслідок чого завищено валові витрати за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 рр. на загальну суму 380 652 грн. Також перевіркою встановлено, що позивач до складу податкового кредиту включав суми за податковими накладними, отриманими ним від постачальників по поставленій олії соняшниковій, послугам елеватора, охоронних послуг, послуг аварійно-рятувальної служби, водопостачання, проте ці накладні виписані за операціями, що не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія також не погодилось із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову і просило прийняти рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначив, що висновок суду щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року витрат в сумі 496 187 грн. по оплаті послуг по зберіганню зерна не відповідає дійсності, оскільки ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія відповідно до договору суборенди майна від 18.06.2009 року № ЗТК-103/00356 для надання послуг по зберіганню зерна орендувало у ТОВ Зерноторгівельна компанія рухоме та нерухоме майно. В подальшому, угодою від 01.06.2010 року відбулась заміна суборендаря - ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія на ВАТ Полтавське ХПП та ТОВ Кононівський елеватор і з моменту підписання договору № ЗТК-103/00356 всі права та обов'язки ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія - припинено. Проте, у зв'язку із зберіганням с/г продукції поклажодавців, з якими ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія були укладені договори зберігання, останній був вимушений укласти договори зберігання з ВАТ Полтавське ХПП та ТОВ Кононівський елеватор . Податковий орган безпідставно посилається на відсутність у вказаних осіб сертифікатів відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, оскільки відсутність дозвільного документу не є доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Судом, відповідно до приписів статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено процесуальне правонаступництво згідно поданого клопотання - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

У судові засідання, призначені на 12 червня 2012 року та 31 липня 2012 року Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, належним чином повідомлена про день, місце і час розгляду апеляційних скарг, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 28.04.2012 року та 21.06.2012 року відповідно, уповноваженого представника не направила, про причини неприбуття не повідомила.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія у судовому засіданні просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ Елеватор - Зерноторгівельна компанія код за ЄДРПОУ 32967979 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 по 30.06.10, за результатами якої складено акт від 29.09.2010 р. № 36ю/23-10/32967979 (далі акт перевірки) (а.с.17-99 т.1). Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 22 січня 2011 р.: - від 11 жовтня 2010 р. №0001432310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.102 т.1); - від 11 жовтня 2010 р. №0001442310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. - за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.103 т.1); - від 11 жовтня 2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (а.с.104 т.1). 19.10.10р. позивачем на зазначені податкові повідомлення -рішення до Кіровоградської ОДПІ подано скаргу № 03/323 в порядку апеляційного узгодження (а.с.104-112 т.1). За результатами розгляду Кіровоградською ОДПІ винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.12.2010 р. № 26426/10/25-018, яким податкові повідомлення -рішення Кіровоградської ОДПІ залишені без змін, а скарга ТОВ Елеватор -Зерноторгівельна компанія - без задоволення (а.с.113-119 т.1). За наслідками розгляду скарги Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення рішення від 21 грудня 2010 р.: - №0001432310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на додану вартість в сумі 827669 грн. - за основаним платежом та 413835 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.121 т.1); - №0001442310/1, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежом: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1454547 грн. - за основаним платежом та 1335026 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.120 т.1); - №0001452351/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (а.с.122 т.1). 24.12.2010р. позивач подав скаргу №03/950 на вищенаведені податкові повідомлення-рішення до ДПА у Кіровоградській області, яка 15.02.11р. прийняла рішення №471/10/25-014 про залишення повторної скарги без задоволення. За результатами розгляду відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0001452351/2, №0001432310/2, №0001442310/2 від 18.02.2011р. згідно яких суми відповідних нарахувань залишено без змін (а.с.124-140 т.1). 28.02.11 року позивач подав скаргу №03/22 на вказані вище податкові повідомлення-рішення до ДПА України, яка 27.04.11р. прийняла рішення №7955/6/25-0115 про залишення скарги без задоволення (а.с.124-145-159 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив: по-перше, із необґрунтованості висновків податкового органу щодо неправомірного включення у 4 кварталі 2009 р. до валових витрат вартість придбання у жовтні 2009 р. у ТОВ "Зерноторгівельна компанія" олії соняшникової в кількості 1100 тон на загальну суму 7128000 грн., (в тому числі без ПДВ 5940000 грн.), яку в листопаді 2009 р. було реалізовано компанії "Allseeds Trade Ltd" (Лондон, Великобританія). Суд зазначив, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Продаж товарів нерезиденту навіть за ціною нижчою ціни придбання є господарською діяльністю в розумінні Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин), та діяльністю, направленою на отримання доходу, оскільки дані обставини виникли від незалежних від позивача обставин.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та зазначає, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Так, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону №334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що Товариство при укладенні договору купівлі-продажу з нерезидентом мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від Товариства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення Товариством негосподарської діяльності, тобто такої що не передбачає мети отримання прибутку. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

По-друге, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат оплату послуг по зберіганню зерна та продуктів переробок, оскільки Товариство ні під час перевірки, ні до суду складські квитанції на зерно, які б підтвердили факт передачі зерна на зберігання. Відсутність складської квитанції, яка є первинним документом, не надає право Товариству на віднесення до складу валових витрат суми 496 187 грн., оскільки факт передачі зерна на збереження не підтверджено і такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

По-третє, суд першої інстанції також погодився з висновками податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат оплату по утриманню та обслуговуванню елеватора, який знаходиться в оренді іншого підприємства. Так, судом встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат за 2 квартал 2010 р. витрати в сумі 47895,55 грн. по оплаті супутніх послуг по обслуговуванню елеваторів, які знаходяться в суборенді іншого товариства. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зважаючи на те, що витрати, понесені Товариством за 2 квартал 2010 р. в загальній сумі 47895,55 грн. не відносяться до власної господарської діяльності, суд вірно відмовив позивачеві у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

По-четверте, за даними акту перевірки встановлено завищення за 2010 рік задекларованих позивачем показників Декларацій у рядку 04.3 витрати на оплату праці в загальній сумі 177884,55 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року 177884,55 грн. (в червні 2010 р.) та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників Декларацій у рядку 04.4 суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування за 1 півріччя 2010 року на загальну суму 62462,49 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року на суму 62462,49 грн. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на відсутність у позивача власних та орендованих приміщень, що унеможливлює віднесення до складу валових витрат на оплату праці в червні 2010 року в розмірі нарахованої заробітної плати усіх працівників, які в червні 2010 року залишались у трудових відносинах з товариством, за винятком нарахованих відпускних та компенсації за невикористану відпустку. Суд першої інстанції за наслідками дослідження доказів зазначив, що відсутність у позивача власних та орендованих приміщень не свідчить про припинення виробничої діяльності, а сам факт виникнення у позивача обставин необхідності припинити договір суборенди елеватора не ставить у залежність негайне звільнення працівників, які обслуговували цей елеватор. Колегія суддів погоджується з такими висновками і зазначає, що звільнення працівників має відбуватись із дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.

По-п яте, за даними акту перевірки встановлено завищення за 2-й квартал 2010 р. валових витрат на суму 30000 грн., в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат оплаті інспекційних послуг. До таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що за умовами договору віл 01.04.2010 р. № 3/042010 про надання інспекційних послуг визначено перелік адрес де надавались інспекційні послуги, із зазначеного переліку в кількості 14 об'єктів лише на 3-х об'єктах позивача знаходяться філії позивача, а згідно додаткової угоди від 27.05.2010 р. № 2 із 5 об'єктів - лише 1 об'єкт позивача, в червня 2010 р. -не має жодного. Розрахунок плати за інспекційні послуги є сталою одиницею та визначено в розмірі 10000 грн. щомісяця, оплата за інспекційні послуги іншим підприємствам, які розташовані за зазначеними адресами, не виставлявся. Зважаючи на те, що за первинними документами неможливо визначити по яких конкретно об'єктах надавались послуги і яка їх вартість, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

По-шосте, за даними акту перевірки встановлено завищення валових витрат на суму 408829,14 грн., в тому числі за 2009 рік - 258840,72 грн., за 1 півріччя 2010 р. - 149988,42 грн. зв'язку з віднесенням до складу валових витрат орендної плати за землю. Такі висновки посадовими особами відповідача зроблені з огляду на те, що на протязі періоду, який перевірявся позивач для здійснення діяльності за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська,45 використовувало орендоване рухоме та нерухоме майно, власником якого є ЗАТ Зерноторгівельна компанія Олсідз Україна . Орендна плата за договорами оренди та суборенди встановлювалась як стала одиниця. А відтак, позивач завищив валові витрати по оплаті орендної плати державної та комунальної власності, на яких розміщені об'єкти нерухомості, що не є власністю позивача і як наслідок, не пов'язані з його фінансово-господарською діяльністю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач сплачував орендну плату за землю, на який знаходилось нерухоме та рухоме майно, яке належало іншому суб'єкту господарювання. Доказів використання цієї земельної ділянки саме позивачем суду не надано. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду і зазначає, що передача в оренду нерухомого майна ( будівель і споруд) не тягне за собою сплату орендної плати за землю, оскільки договір оренди укладений між органом місцевого самоврядування і власником цього майна. Тому правильним є рішення суду в частині відмови у задоволенні позову і в цій частині.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянтів не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 1170/2а-1790/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Елеватор - Зерноторгівельна компанія до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Т.І. Ясенова