Рішення

від 26.02.2013 по справі 918/111/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2013 р. Справа № 918/111/13-г

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Прокопюка І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ

до відповідача Фермерського господарства "СНВО Новий Двір", с. Прикладники Зарічненського району Рівненської області

про стягнення 35 100, 00 грн.

представники:

від позивача - Леонов Ю.І. - представник;

від відповідача - не з`явився.

Представнику позивача, який прибув в судове засідання, права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу -не надходило.

Обставини справи.

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (надалі ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "СНВО Новий Двір"(надалі ФГ "СНВО Новий Двір") про стягнення коштів на суму 35 100, 00 грн., з яких: 27 000, 00 грн. -заборгованість за поставлений товар згідно договору № 0522-01 від 22.05.2012р., 8 100, 00 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду від 29 січня 2013 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2013р.

12 лютого 2013р. позивач, на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2013р., подав на розгляд суду два клопотання від 11.02.2013р. та від 12.02.2013р. про долучення документів до матеріалів справи, які на переконання останнього, доводять викладені у позовній заяві факти та обставини.

З метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, ухвалою суду від 12.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 26.02.2013р.

В судове засідання, призначене на 26.02.2013р., відповідач повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендованої кореспонденції (листа, яким надіслано копію ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні повідомлялись належним чином розгляд справи у судовому засіданні відкладався; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 26.02.2013р. представник позивача підтримав свої доводи та заперечення, викладені у позовній заяві, а також у поясненнях, поданих у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22 травня 2012р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки насіння № 0522-01, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських рослин (надалі - Насіння), Покупець зобов`язується прийняти це Насіння та оплатити його вартість відповідно до умов вказаних у цьому Договорі.

Відповідно до п.2.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність Покупця протягом 10 (десяти) днів після виконання ним п. 3.2.1. даного договору, та після укладення договору застави і страхування предмету застави, Насіння: Кукурудза "Любава 279 МВ" гібрид F1 (Ярі), у кількості 4 т. (чотири тонни) по ціні 9 000 грн./т. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість цього Договору становить 36 000, 00 грн. (тридцять шість тисяч гривень), у тому числі ПДВ - 6 000, 00 грн. (шість тисяч гривень).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно: 1 000, 00 грн. до 25.06.2012р., 1 000, 00 грн. до 25.07.2012р., 1 000, 00 грн. до 25.08.2012р., 33 00, 00 грн. до 01.10.2012р.

Пунктом 4.1. визначена відповідальність сторін, за порушення умов цього Договору винна Сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому законодавством України.

Пунктом 7.1. визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов'язань Сторонами цього Договору.

Договір № 0522-01 від 22.05.2012 року скріплений відтисками печаток сторін та підписаний повноважними представниками (а.с. а.с. 27 - 29).

Матеріали справи свідчать про те, що Постачальник на виконання умов Договору в частині поставки Насіння у кількості 4 тони на загальну суму 36 000, 00 грн. виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі.

Зазначене вище підтверджується видатковою накладною № РН-О047 від 22.05.2012 року на суму 36 000, 00 грн. скріпленою відтисками печаток сторін та підписаною уповноваженими представниками сторін (а.с. 30), та довіреністю № 2 від 22.05.2012 року виданою Полюховичу В.В. на отримання від ДП Державний резервний насіннєвий фонд України насіння Кукурудзи F1 "Любава 279 МВ". Зазначена довіреність скріплена відтиском печатки ФГ СНВО Новий Двір та підписана повноважними представниками (а.с. а.с. 31, 32).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав свої зобов'язання за договором не повністю, розрахувавшись за поставлений товар по договору № 0522-01 від 22 травня 2012 року частково у розмірі 9 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № @2РL398121 від 26.06.2012р. на суму 1 000, 00 грн., № 45 від 25.07.2012р. на суму 1 000, 00 грн., № @PL016128 від 27.08.2012 р. на суму 1 000, 00 грн., № 158 від 17.10.2012р. на суму 1 500, 00 грн., № @2PL447498 від 07.11.2012 р. на суму 1 500, 00 грн., № 172 від 30.11.2012р. на суму 3 000, 00 грн. (а.с.а.с.43- 48).

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань по договору в частині оплати насіння, за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 27000,00 грн.

29 листопада 2012р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 138-2/1-14/60, в якому вимагав погасити наявну заборгованість за товар, відпущений по вищевказаній видатковій накладній, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Окрім того суд зазначає, що позивачем подано суду копію платіжного доручення № 182 від 24.01.2013р. на суму 2 000, 00 грн. (а.с. 49), які (2000 грн.) відповідач сплатив за поставлений товар після звернення позивача до суду, вищенаведене підтверджується відтиском печатки поштового відділення на конверті в якому надійшла позовна заява з датою відправки 23.01.2013р.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив сплату відповідачем вищезгаданої суми в рахунок погашення заборгованості за поставлений ним товар по договору № 0522-01 від 22 травня 2012 року.

Відтак, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар по договору № 0522-01 від 22 травня 2012 року за станом на день прийняття рішення у цій справі становить 25 000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, ч. 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що і є у цьому випадку.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч .2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення борг підтверджується матеріалами справи є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача 25 000, 00 грн. підлягає задоволенню.

Так як, відповідачем частково сплачено борг в суму 2 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи, в цій частині позов підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Також відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 Договору, Покупець сплачує Постачальникові штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

На підставі зазначеного вище продавець нарахував покупцю штраф у розмірі 8 100, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п. 4.2), у вигляді сплати штрафу, що становить 8 100, 00 грн.

Оскільки розмір вказаних штрафних санкцій, нарахованих позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 8 100, 00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В частині позовних вимог про стягнення 2000 грн. заборгованості за поставлений товар провадження у справі припинити.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Фермерського господарства СНВО Новий Двір (34012, с.Прикладники, Рівненської області, Зарічненського р-н, код ЄДРПОУ 35067865) на користь Державного підприємства Державний резервний насіннєвий фонд України (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 8 100 (вісім тисяч сто) грн. 00 коп. штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 27 лютого 2013 року.

Суддя Трускавецький В.П.