Рішення

від 19.02.2013 по справі 5006/16/146/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.13 р. Справа № 5006/16/146/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «ЛІСВА» м.Луганськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 36224,90грн., інфляційних втрат в сумі 2535,74грн., 3% річних в сумі 1086,74грн., моральної шкоди в сумі 6000,00грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Литвиненко О.М. довіреність №10-1 від 03.01.2013р.; Сокол С.В. довіреність б/н від 08.01.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

04.12.2012року Приватне підприємство «ЛІСВА» м.Луганськ (далі - ПП «ЛІСВА») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» м.Донецьк (далі - ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд») з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 36224,90грн., інфляційних втрат в сумі 2535,74грн., 3% річних в сумі 1086,74грн., моральної шкоди в сумі 6000,00грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору субпідряду №29 від 19.08.2010року позивачем у період з 19.08.2010р. по 30.10.2010р. виконана частина передбачених договором робіт, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за вересень та жовтень 2010р. на загальну суму 142 981,20грн., 15.10.2010року відповідач своїм листом повідомив позивача про розірвання договору з 30.10.2010року на підставі п.п.14.2 та 14.4 договору, однак, фактично виконані роботи оплачені відповідачем лише частково, заборгованість за спірним договором в сумі 36224,90грн. відповідачем не оплачена, вимога позивача про оплату вказаної суми заборгованості відповідачем не виконана, внаслідок чого, позивачу була завдана також моральна (немайнова) шкода, яка полягає у приниженні його ділової репутації, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою від 06.12.2012року господарським судом Донецької області позовна заява ПП «ЛІСВА» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/146/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору субпідряду №29 від 19.08.2010року, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за вересень та жовтень 2010року, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за аналогічний період, листа б/н від 15.10.2010р., акту взаємозаліку від 30.12.2010р., акту звірки розрахунків станом на 01.10.2011р., рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2012р. у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012), вимоги б/н від 20.08.2012р., Свідоцтва №322108 про державну реєстрацію ПП «ЛІСВА», Витягу №634943 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ПП «ЛІСВА», довідки АА №432238 з ЄДРПОУ, договору від 12.10.2011роу про надання юридичної допомоги, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Вєдута В.В., довідки від 25.05.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.20, 174-175, ч.1 ст.179, 193, 217, 220, 224, 225, 229 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 20, 174-175, ч.1 ст.179, 193, 217, 220, 224, 225, 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 2, 28, 49, 54, 56-58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За супровідним листом від 11.12.2012р. позивач надав суду засвідчені копії: опису вкладення від 21.08.2012р., поштового конверту, рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011, видаткового касового ордеру від 27.12.2011р., авансового звіту №2 від 29.11.2011р., сторінки 20 касової книги, акту безбанківського заліку заборгованості, банківських виписок, Статуту підприємства та письмові пояснення щодо зарахування часткової оплати за актами.

У письмових поясненнях від 03.01.2013року позивач зазначив, що він не має можливості надати проектно-кошторисну документацію до договору та графік виконання робіт, оскільки він виконував роботи як субпідрядник, а вказана документація зберігалась у генпідрядника. Також пояснив, що не може надати акт державної комісії з прийняття об'єкту в експлуатацію, оскільки договір було розірвано достроково з ініціативи відповідача, з цієї ж причини сторонами не дотримано умов п.6.2 договору, яким передбачено інформування Генпідрядника про готовність об'єкту до здачі в експлуатацію. До письмових пояснень позивачем додана копія договірної ціни на будівництво а.д. державного значення М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізварине) на ділянці від кв. «Южний» до с-ща Хрящувате в обхід м.Луганська, км.4+500-км7+822.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, поданих до суду 19.02.2013р., не визнав позовні вимоги, оскільки вважає, що даний спір вже вирішено по суті, зазначаючи про наявність рішень господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011 та від 12.07.2012р. у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012) між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим, просить суд припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України. Крім того, зазначив, що ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2010р. стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, позивач як конкурсний кредитор мав заявити свої вимоги в межах справи про банкрутство протягом 30-ти календарних днів від дня опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» відповідного оголошення, однак, позивач своєчасно не заявив свої вимоги до відповідача, тому його вимоги вважаються погашеними. На підставі зазначеного, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Протягом розгляду справи відповідач надав для залучення до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: Статуту ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд», Довідки АА №701239 з ЄДРПОУ, протоколу №1 річних загальних зборів акціонерів, ухвал господарського суду Донецької області від 18.11.2010р. та від 19.09.2012р. у справі №42/167Б, оголошення від 22.12.2010р., рішень господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011 та від 12.07.2012р. у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012), позовної заяви ПП «ЛІСВА» від 21.10.2011року.

У судове засідання 19.02.2013року представник позивача не з'явився, про час місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні 19.02.2013року проти заявлених позовних вимог заперечували, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

За клопотанням позивача розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України.

Вислухавши пояснення представників відповідача, які з'явилися у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

19.08.2010р. між Приватним підприємством «ЛІСВА» (Субпідрядник) та Шляхово-будівельним управлінням №6 Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (Генпідрядник) укладено договір субпідряду №29 на виконання робіт з будівництва автодороги державного значення Знам'янка-Луганськ-Ізварине на дільниці від кв.Южний до с.Хрящеватое в обхід м.Луганська км 4+500 - км 7+822 Луганської області, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівельні роботи з укріплення укосів кюветів монолітними бетонними плитами товщиною 8см відповідно до проектно-кошторисної документації, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію Генпідряднику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а Генпідрядник зобов'язується надати Субпідрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх на умовах даного договору (арк.справи 10-12, том 1).

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з приписів ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.2 ст.35 ГПК України, якщо договір та обставини його укладення, виконання були предметом дослідження по одній справі між тими ж сторонами, за результатом розгляду якої винесено рішення, що набрало законної сили, то суд не має знов розглядати обставини його укладення та виконання.

Як вбачається з преамбули договору, останній з боку Генпідрядника підписаний начальником ШБУ №6 ВАТ «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» Домашенком Г.П. на підставі довіреності №10-250 від 19.08.2010р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011 за позовом ПП «ЛІСВА» до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» про стягнення 49847,38грн., яке набрало законної сили, встановлено, що ШБУ №6 не має статусу юридичної особи, а його керівник при підписанні договору субпідряду №29 від 19.08.2010р. діяв на підставі довіреності №10-250 від 19.08.2010р., виданої ВАТ «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», у зв'язку з чим, відповідальність за вказаним договором несе юридична особа - ВАТ «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд».

Оскільки сторони не оспорюють повноваження осіб, які підписали спірний договір, суд приходить до висновку, що договір підписано уповноваженими представниками сторін. Підписи представників сторін скріплені печатками підприємств.

Договір підписано сторонами без складання протоколу розбіжностей. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір, або визнання договору недійсним у судовому порядку.

Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (протокол №1 від 08.04.2011р.) змінено найменування Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» на Публічне акціонерне товариство «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд».

Відповідно до нової редакції Статуту ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд», зареєстрованого в установленому порядку, останнє є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд».

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Враховуюче зазначене, за відсутності заперечень сторін з цього приводу, суд вважає сторонами договору позивача та відповідача у справі.

Термін дії договору встановлено сторонами у розділі 16 договору, а саме: договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010р., а в частині розрахунків - до повного виконання обов'язків.

Відповідно до п.2.1 договору договірна ціна узгоджена сторонами в сумі 537182,40грн. з урахуванням ПДВ.

В матеріалах справи міститься копія Договірної ціни на будівництво а.д. державного значення М-04 (Знам'янка - Луганськ - Ізварине) на ділянці від кв. «Южний» до с-ща Хрящувате в обхід м.Луганська, км.4+500-км7+822, відповідно до якої вартість робіт складає 537182,40грн.

У зазначеній договірній ціні відсутнє посилання на спірний договір, однак, з огляду на відповідність її назви найменуванню робіт на виконання яких був укладений спірний договір, враховуючи відсутність заперечень відповідача з цього приводу, суд вважає, що вказана вище договірна ціна є додатком до договору №29 від 19.08.2010р.

Отже, сторонами погоджена вартість робіт за договором.

Договором передбачена календарна дата початку робіт - 19.08.2010р. та кінцевий строк закінчення робіт - 31.12.2010р. (п.3.5 договору).

Згідно з п.6.1 договору здача і приймання виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється шляхом складання Субпідрядником акту форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, які представляються Генпідряднику на підпис. Перелік документів, що оформляється при здачі об'єкта в експлуатацію, повинен відповідати будівельним нормам і правилам.

Не пізніше чим за 5 днів Субпідрядник інформує письмово (телефонограмою) Генпідрядника про готовність об'єкту до здачі в експлуатацію (п.6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору між сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на загальну суму 142 981,20грн., у тому числі: за вересень 2010р. на суму 99 402,00грн. та за жовтень 2010р. на суму 43 579,20грн.

Вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт містять посилання на договір №29 від 19.08.2010року, що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в актах, на підставі вказаного договору.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.

Крім того, за вказаними актами сторонами підписані довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3) за вересень та жовтень 2010року.

Листом від 15.10.2010р. Шляхово-будівельне управління №6 ВАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» повідомило позивача про розірвання договору в односторонньому порядку з 30.10.2010р., як передбачено п.п.14.2 та 14.4 договору.

Згідно з п.14.2 договору Генпідрядник має право у будь - який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Сторона, що прийняла рішення про призупинення робіт або розірвання договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не менш ніж за 15 днів до вступу в дію цього рішення і, якщо протягом цього строку обставини, що зумовили таке рішення суттєво не змінились, сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати договір (пункт 14.4 договору).

Отже, з 30 жовтня 2010року договір №29 від 19.08.2010р. є розірваним, що сторонами у справі не оспорюється.

Факт виконання робіт та розірвання договору встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2012р. у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012) та згідно зі ст.35 ГПК України є преюдиціальним.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Розрахунки за виконані роботи з Субпідрядником здійснюються в двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку (п.4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачена частина вартості фактично виконаних робіт на суму 106 756,30грн., при цьому, 70000,00грн. оплачено відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, про що свідчать копії банківських виписок (арк.справи 49-54, том 1), на суму 36756,30грн. сторонами здійснено взаємозалік зустрічних вимог, що підтверджується актами взаємозаліку від 30.09.2010р. та від 30.12.2010р. (арк.справи 47, 48, том 1).

Згідно з актом звірки розрахунків станом на 01.10.2011року заборгованість відповідача перед позивачем складає 36 224,90грн.

У серпні 2012року ПП «ЛІСВА» звернулось до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості за договором №29 від 19.08.2010р. в сумі 36 224,90грн. Факт відправлення вимоги на юридичну адресу відповідача (83050, м.Донецьк, вул.Університетська, 77) підтверджується засвідченою копією опису вкладення у цінний лист від 21.08.2012року.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 36 224,90грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами спірного договору (п.4.3) встановлено двотижневий строк оплати вартості всіх передбачених договором робіт після їх виконання, приймання та за умови підписання акту державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, за час дії договору Підрядником виконана лише частина передбачених договором робіт, оскільки з 30.10.2010р. спірний договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

З цієї ж причини сторонами не складався акт державної комісії з прийняття об'єкту в експлуатацію, про що зазначено позивачем у письмових поясненнях від 03.01.2013р.

Відповідач погодився із згадуваною обставиною, про що також зазначив письмово.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності підписаного сторонами акту державної комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, вказаний двотижневий термін оплати, передбачений пунктом 4.3 договору, не може бути застосований до зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за спірними актами, які фіксують лише частину передбачених договором робіт.

При цьому, строків оплати окремих етапів робіт договором не встановлено.

Пунктами 14.2, 14.3 договору, які передбачають право Генпідрядника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, строки оплати вартості фактично виконаних робіт також не встановлені.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що розрахунки за виконані робити відповідно до умов договору мали бути здійснені відповідачем до 15.11.2010р., ухвалою суду від 18.11.2010р. відносно ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» порушена справа про банкрутство, оскільки позивач в порядку ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як конкурсний кредитор своєчасно не заявив свої вимоги до відповідача, його вимоги вважаються погашеними.

Суд вважає зазначені доводи відповідача неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Частина 1 ст.14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, чинній на час спірних правовідносин, передбачала, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. (ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Рішенням суду від 12.07.2012року у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012), яке набрало законної сили, ПП «ЛІСВА» відмовлено у задоволені позовних вимог до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» в частині стягнення заборгованості за договором субпідряду №29 від 19.08.2010р. в сумі 36224,90грн., оскільки на час звернення позивача з позовом до суду строк виконання обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем не настав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного матеріального права за вказаним позовом. Даний факт є преюдиціальним та не потребує доведення.

Відповідно до міжнародної Конвенцієї про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналась у 1997 році, а відтак, у відповідності із ст.10 ЦК України норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, твердження позивача, що розрахунки за виконані роботи відповідно до п.4.3 договору мали бути здійснені до 15.11.2010р. спростовуються висновками суду у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2010року порушена справа №42/167Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд».

В газеті «Урядовий кур'єр» №240 (4391) від 22.12.2010р. опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2012року по справі №42/167Б затверджено реєстр вимог кредиторів.

Як встановлено судом, 21.08.2012року позивач надіслав поштою відповідачу письмову вимогу, відповідно до якої просив останнього сплатити заборгованість за договором №29 від 19.08.2010р. в сумі 36224,90грн. Докази відправлення зазначеної вимоги містяться в матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України відповідач мав здійснити оплату заборгованості протягом 7-ми днів від дня пред'явлення вимоги.

Однак, відповідач вимогу позивача у встановлений строк не виконав.

Отже, кінцевий строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості за спірним договором в сумі 36 224,90грн. настав після порушення справи про банкрутство ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд», з огляду на що, суд вважає, що позивач за вимогами до боржника є поточним, а не конкурсним кредитором, вимоги якого мають бути розглянуті.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору субпідряду №29 від 19.08.2010р., строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 36224,90грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 36224,90грн. Відповідно ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 36224,90грн. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні нарахування в сумі 2535,74грн. за період з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. та 3% річних в сумі 1086,74грн. за період з 30.10.2010р. по 30.10.2011року.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вказані вище нарахування здійснюються за період прострочення виконання грошового зобов'язання та є похідними від нього.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до відповідача з вимогою лише у серпні 2012року, отже прострочення грошового зобов'язання з оплати заборгованості в сумі 36224,90грн. почалося після спливу передбаченого ч.2 ст.530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги.

Однак, у заявлені позивачем періоди стягнення інфляційних - з 01.11.2010р. по 30.09.2011р. та 3% річних - з 30.10.2010р. по 30.10.2011року відсутнє прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати заборгованості в сумі 36224,90грн.

Таким чином, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2535,74грн. та 3% річних в сумі 1086,74грн. за вказані періоди заявлені позивачем безпідставно, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до позовної заяви позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 6 000,00грн., посилаючись на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості, чим позивачу була нанесена велика моральна (немайнова) шкода, яка виразилась в приниженні ділової репутації позивача перед своїми співробітниками та іншими суб'єктами господарювання, у яких позивач змушений був просити відстрочення погашення оплати поточних платежів в зв'язку із відсутністю коштів, пов'язаних з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо погашення заборгованості, через що позивач позбавлений можливості в подальшому планувати свою господарську діяльність, можливості сформувати свій бізнес-план перспективного розвитку підприємства, а також позбавлений можливості розподілити свої грошові надходження, сформулювати концепцію свого позиціювання на ринку, втрачаючи конкурентоспроможність серед інших підприємств цієї галузі виробництва. Такими діями відповідача позивачу було суттєво знижено престиж та підірвано довіру до його господарської діяльності в цілому.

В матеріалах справи міститься копія рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011, яким ПП «ЛІСВА» відмовлено у задоволені позовних вимог до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» про стягнення 36 224,90грн. збитків, 2535,74грн. інфляційних витрат, 1086,74грн. річних, 10000,00грн. моральної шкоди.

При цьому, відмовляючи ПП «ЛІСВА» у вимогах про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів спричинення шкоди його діловій репутації внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Відповідачем надана суду копія позовної заяви від 21.10.2011р. по справі №10/215/2011, з якою вбачається, що обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, ПП «ЛІСВА» посилалось на ті ж самі обставини, що і у даній справі, зокрема, на невиконання ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» свого обов'язку щодо погашення заборгованості в сумі 36224,90грн. за договором №29 від 19.08.2010р., що спричинило шкоду його діловій репутації. Тобто ані предмет, ані підстава позову в частині стягнення моральної шкоди позивачем не змінені.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи викладене, провадження у справі щодо стягнення моральної шкоди в сумі 6000,00грн. підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки є рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011, яке набрало законної сили та яким вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Водночас, той факт, що у даній справі №5006/16/146/2012 позивачем заявлена інша сума моральної шкоди - 6000,00грн. не впливає на висновок суду, оскільки визначення розміру стягуваної суми є правом позивача, до того ж зменшення чи збільшення розміру позовних вимог не є зміною предмета позову, а є тільки його кількісною зміною.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00грн.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно зі статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Відповідно до договору від 12.10.2011р. про надання юридичної допомоги, укладеного між Подопригорою Валентиною Віталіївною та адвокатом Вєдутою Віталієм Вікторовичем, останньому доручено вести всі справи зі стягнення з ШБУ №6 ВАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» боргу, річних, інфляційних та моральної шкоди з залученням Бурлаченко А.С. Гонорар адвоката згідно даного договору складає 4500,00грн.

У підтвердження факту оплати послуг адвоката позивачем наданий авансовий звіт на оплату юридичних послуг та довідка адвоката Ведути В.В. від 25.05.2012року, в якій останній підтверджує отримання від головного бухгалтера ПП «Лісва» Подопригори В.В. грошових коштів в сумі 4500,00грн. за послуги з правової допомоги.

Однак, надані позивачем документи не доводять факт надання адвокатських послуг при розгляді саме зазначеної справи №5006/16/146/2012, оскільки адвокат Вєдута В.В. не брав участі у жодному судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні будь-які документи за підписом Вєдута В.В., як представника позивача, або інші докази (наприклад, акти виконаних робіт), що свідчать про надання юридичних послуг при вирішенні даного спору, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту отримання послуг адвокату.

Наразі, позивачем у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним, були понесені витрати на оплату послуг адвоката у зв'язку з розглядом саме даної справи, зважаючи також на те, що позивач неодноразово звертався до господарського суду з позовами до відповідача, про що свідчать копії відповідних рішень господарського суду та визначав ту ж саму суму витрат на послуги адвоката та у підтвердження факту їх понесення надавав ідентичні документи.

Суд зазначає, що клопотання позивача щодо припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Згідно з п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №10/215/2011 відмовлено у задоволені позовних вимог ПП «ЛІСВА» до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» про стягнення 36 224,90грн. збитків, 2535,74грн. інфляційних витрат, 1086,74грн. річних, 10000,00грн. моральної шкоди.

З зазначеного рішення господарського суду вбачається, що позивач в обґрунтування заявлених вимог, посилався на те, що ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» не розрахувалось з ним за виконані роботи, у зв'язку з чим виник борг, який є для позивача збитками, а за прострочення платежу нараховані річні та інфляційні втрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 36224,90грн., суд виходив з того, що наявними у справі матеріалами факт спричинення відповідачу збитків у заявленій сумі позивачем не доведений; в частині стягнення інфляційних та річних судом відмовлено, оскільки їх нарахування на суму збитків чинним законодавством не передбачено; щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000,00грн. відмовлено через неподання позивачем доказів спричинення шкоди його діловій репутації внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт.

Отже, предметом позову у справі №10/215/2011 було стягнення з відповідача збитків в сумі 36 224,90грн., в той час як предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості, що унеможливлює припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2012року у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012) відмовлено у задоволені позовних вимог ПП «ЛІСВА» до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд» в особі Шляхово-будівельного управління №6 в частині стягнення заборгованості за договором субпідряду №29 від 19.08.2010р. в сумі 36224,90грн., інфляції в сумі 2535,74грн., річних у розмірі 1086,74грн., в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00грн. провадження у справі припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Рішення суду мотивовано тим, що на час звернення позивача з позовом до суду строк виконання обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем не настав, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного матеріального права за вказаним позовом. Відповідно у вимогах про стягнення інфляції та 3%річних судом відмолено з огляду на відсутність простроченого грошового зобов'язання.

Звертаючись до суду з даною позовною заявою з вимогами до ПАТ «ТРЕСТ «Донбасшляхбуд», позивач посилається на те, що ним на підставі договору №29 від 19.08.2010року виконана частина передбачених договором робіт, вартість яких оплачена відповідачем лише частково, у зв'язку з чим, ПП «Лісва» звернулось до відповідача з вимогою від 20.08.2012року про сплату заборгованості в сумі 36224,90грн.

Отже, позивачем в обґрунтування позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 36 224,90грн. у даній справі покладені нові юридичні факти, а саме, обставини, що свідчать про звернення до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості за договором №29 від 19.08.2010року. Отже, посилання позивача на інші юридичні факти у підтвердження пред'явлених позовних вимог, впливає на підставу позову у даній справі таким чином, що вона стає такою, що відрізняється від підстави позову у справі №5006/33/21/2012 (30/5014/763/2012). З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для припинення провадження у даній справі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1463,18грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, п.2 ч.1 ст.80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ЛІСВА» м. Луганськ до Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 36224,90грн., інфляційних втрат в сумі 2535,74грн., 3% річних в сумі 1086,74грн., моральної шкоди в сумі 6000,00грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.36, ідентифікаційний код 03450063) на користь Приватного підприємства «ЛІСВА» м. Луганськ (91050, м.Луганськ, кв.Сонячний, буд.5, кв.21, ідентифікаційний код 32138367) заборгованість в сумі 36224,90грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1463,18грн.

Відмовити Приватному підприємству «ЛІСВА» м.Луганськ у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» м.Донецьк про стягнення інфляційних втрат в сумі 2535,74грн., 3% річних в сумі 1086,74грн.

Припинити провадження в частині стягнення моральної шкоди в сумі 6000,00грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 19.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 25.02.2013року.

Суддя Осадча А.М.