Рішення

від 19.02.2013 по справі 910/314/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/314/13 19.02.13

За позовом Приватного підприємства «Виклен-Агро»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Чемерис М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: Петрова Ю.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 19 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

03 січня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства «Виклен-Агро» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н б/д до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (відповідач) в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку:

- зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» виконати платіжні доручення «ПП «Виклен-Агро», подані до банку: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012;

- зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» закрити договір банківського вкладу ПП «Виклен-Агро» № 2600530113390.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідачем неправомірно не виконані платіжні вимоги позивача про перерахування коштів, у зв'язку з чим останній звертається до суду з відповідним позовом з вимогами про зобов'язання ПАТ «Банк «Таврика» виконати платіжні доручення «ПП «Виклен-Агро» та закрити договір банківського вкладу ПП «Виклен-Агро» № 2600530113390.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 05.02.2013 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 19 лютого 2013 року.

04 лютого 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява «Про зміну предмету позову» б/н від 02.01.2013р.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Так, з правової конструкції вказаної частини ст. 22 слідує, що позивач має право змінити або предмет або підставу поданого ним до суду позову. При цьому, відповідна заява має бути подана позивачем у письмовій формі до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Як випливає зі змісту поданої позивачем відповідної позивач одночасно змінює як підставу, так і предмет позову, що, в силу вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є не припустимим, а відтак, судом не прийнята до розгляду з заявленими первісними вимогами заява позивача б/н від 02.01.2013р. «Про зміну предмету позову».

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2009 року між позивачем (надалі - Клієнт або Замовник) та відповідачем (далі по тексту - Банк або Виконавець) (разом - сторони) було укладено договір банківського рахунку № 13390 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір рахунку) відповідно до п. 1.1. якого Банк, за дорученням Клієнта, на підставі заяви та інших необхідних документів, відкриває Клієнту рахунок у національній валюті № 2600530113390 МФО 300788 відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12 листопада 2003р. (зі змінами та доповненнями) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Позивач зазначає, що Клієнтом були подані до Банку на виконання платіжні доручення: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012, а всього на загальну суму 348 322,27 грн., однак, взяті на себе зобов'язання за Договором щодо виконання платіжних доручень Банк не виконав, внаслідок чого Клієнт звернувся до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом з вимогами про зобов'язання ПАТ «Банк «Таврика» виконати платіжні доручення Клієнта та закрити договір банківського вкладу ПП «Виклен-Агро» № 2600530113390.

З викладеними позивачем у позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві звернув увагу суду на ту обставину, що 20.12.2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 548, керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статей 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 21 грудня 2012 по 20 березня 2013р.р., а тому, за переконанням відповідача, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 18 грудня 2009 року між сторонами укладено договір банківського рахунку № 13390 згідно п. 1.1. якого Банк, за дорученням Клієнта, на підставі заяви та інших необхідних документів, відкриває Клієнту рахунок у національній валюті № 2600530113390 МФО 300788 відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженої Постановою Правління НБУ № 492 від 12 листопада 2003р. (зі змінами та доповненнями) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що Банк гарантує збереження банківської таємниці в межах, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що у Клієнта відкритий рахунок у національній валюті № 2600530113390 в ПАТ Банк «Таврика».

Матеріали справи свідчать, що Клієнтом були подані на виконання Банку платіжні доручення: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012, що були одержані відповідачем, про що свідчать штампи Банку про їх отримання (належним чином засвідчені копії платіжок містяться в матеріалах справи).

Вказані платіжні доручення Клієнта Банком виконані не були, про що відповідачем складені повідомлення про невиконання розрахункового документу (копії повідомлень містяться в справі).

За ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження позивача про перерахування грошових коштів, що виразилося в невиконанні поданих йому платіжних дорученнях: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012.

Посилання відповідачем у своєму відзиві на обставин запровадження у Банку тимчасової адміністрації не спростовують викладених у позові обставин, оскільки відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. В той же час, згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 вказаного закону встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за договорами банківського рахунку вкладників.

Окрім того, платіжні доручення: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012 були подані Клієнтом на виконання їх Банком до моменту прийняття Виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 33 від 20.12.2012р. «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на період з 21.12.2012р. по 20.03.2013р.» (копія рішення № 33 міститься в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про зобов'язання виконати платіжні доручення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов'язання ПАТ «Банк «Таврика» закрити договір банківського вкладу ПП «Виклен-Агро» № 2600530113390, то суд зазначає наступне.

З урахуванням договірних правовідносин між сторонами, позивачем заявлено вимогу про закриття Договору рахунку.

Водночас, обраний позивачами спосіб захисту не відповідає вимогам встановленим чинним законодавством, зокрема, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Способи захисту цивільних прав передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні/певні правовідносини. Суд може захистити цивільне право або законний інтерес лише способом, встановленим договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, такий спосіб захисту цивільних прав як зобов'язання закрити договір не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, а отже такий спір фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права й не може бути предметом спору та самостійно розглядатися.

В постанові Пленуму від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищий господарський суд України, з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, надав господарським судам України роз'яснення, згідно яких, зокрема, господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині зобов'язати ПАТ «Банк «Таврика» виконати платіжні доручення «ПП «Виклен-Агро», подані до банку: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 536,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (ідентифікаційний код: 19454139, адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94) виконати платіжні доручення Приватного підприємства «Виклен-Агро» (ідентифікаційний код: 35060608, адреса: 99003, м. Севастополь, вул. Ленінградська, буд. 24), подані до банку: № 1359 від 15.11.2012; № 1360 від 15.11.2012; № 1361 від 16.11.2012; № 1362 від 15.11.2012; № 1365 від 15.11.2012; № 1366 від 16.11.2012; № 1367 від 16.11.2012; № 1370 від 19.11.2012; № 1371 від 19.11.2012; № 1372 від 20.11.2012; № 1374 від 20.11.2012; № 1375 від 20.11.2012; № 1377 від 21.11.2012; № 1378 від 21.11.2012; № 1379 від 22.11.2012; № 1381 від 22.11.2012; № 1388 від 21.11.2012; № 1390 від 29.11.2012; № 1391 от 29.11.2012; № 1392 від 29.11.2012; № 1393 від 29.11.2012; № 1394 від 29.11.2012; № 1395 від 29.11.2012; № 1396 від 29.11.2012; № 1397 від 29.11.2012; № 1398 від 29.11.2012; № 1399 від 29.11.2012; № 1400 від 29.11.2012; № 1401 від 11.12.2012; № 1402 від 11.12.2012 та № 1403 від 11.12.2012. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (ідентифікаційний код: 19454139, адреса: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 92-94), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Виклен-Агро» (ідентифікаційний код: 35060608, адреса: 99003, м. Севастополь, вул. Ленінградська, буд. 24), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати - 536,50 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 50 копійок). Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/314/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.02.2013р.

Суддя О.В. Котков