Постанова

від 22.02.2013 по справі 804/2244/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 804/2244/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Павловського Д.П., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська холдінгова компанія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

11 лютого 2013р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000012302 від 09 січня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 077,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000022302 від 09 січня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 111,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 173 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 423,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 11.02.2013р.

Представники сторін не заперечували проти розгляду даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000012302 від 09 січня 2013 року, податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000022302 від 09 січня 2013 року, акту № 3000/22-2/1943733 7 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська холдінгова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р., акту № 5026/22-2/19437337 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дніпровська холдінгова компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р. по питанням винесеним у скарзі підприємства, рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги№ 32082/10/10-014 від 24.12.2012 року, рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 1220/6/10-2115 від 25.01.2013року, договору, додаткової угоди, видаткових накладних, актів приймання-передачі, товарно-транспортних накладних, податкових накладних з ТОВ "Метал-Еліт".

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

28 вересня 2012 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -Відповідач) складено акт № 3000/22-2/19437337 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська холдінгова компанія" (код за ЄДРПОУ 19437337) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р." (далі - Акт від 28.09.2012 року).

12 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000982302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1261421,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 898 065,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 363 356,00 грн.;

- № 0000992302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1127444,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 751 629,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 375 815,00 грн.

18 грудня 2012 року за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки Позивача по питанням винесеним у скарзі підприємства Відповідачем складено Акт № 5026/22-2/19437337 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дніпровська холдінгова компанія" (код за ЄДРПОУ 19437337) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.06.2012р. по питанням винесеним у скарзі підприємства (далі - Акт від 18.12.2012 року).

24 грудня 2012 року Державною податковою службою у Дніпропетровській області за

наслідками розгляду скарги Позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення,

прийнято Рішення про результати розгляду скарги № 32082/10/10-014, яким:

- скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 12.10.2012 № 0000982302 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 787 988,00 грн. і застосованих штрафних санкцій у сумі 363 356,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення;

- скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 12.10.2012 № 0000992302 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 577 941,00 грн. і застосованих штрафних ,дикцій у сумі 332 393,00 грн. в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, а скарга - без задоволення.

25 січня 2013 року Державною податковою службою України за наслідками розгляду

скарги Позивача на оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийнято Рішення про

результати розгляду повторної скарги № 1220/6/10-2115, яким податкові повідомлення-

рішення Відповідача залишені без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Рішення Державної податкової служби України отримано Позивачем 30.01.2013 року.

09 січня 2013 року Відповідачем замість не скасованої частини податкових повідомлень-рішень № 0000982302 та № 0000992302 від 12 жовтня 2012 року, винесено нові податкові повідомлення-рішення № 0000012302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 077,00 грн., та № 0000022302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 111грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 173 688,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 423,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000012302 від 09 січня 2013 року, відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. - ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р.

В Актах перевірки перевіряючими зроблений висновок про те, що Позивачем занижено доходи на вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від невстановлених осіб та неправомірно віднесено до складу витрат собівартість реалізованого придбаного у ТОВ "Метал-Еліт". Вказаний висновок зроблено на підставі того, що видаткові накладні, на думку перевіряючих, не відповідають вимогам, встановленим для первинних документів, отже товар отриманий Позивачем у ТОВ "Метал-Еліт" є отриманим безоплатно.

Вказані висновки Відповідача суперечать фактичним обставинам справи та нормам Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач не отримував безоплатно від своїх контрагентів, в тому числі від ТОВ "Метал-Еліт" товарно-матеріальних цінностей.

Наявність реальної господарської операції підтверджується наступним первинними документами:

- договором № 10-38 від 05.01.2011 р., додатковою угодою до договору від 06.01.2011 року;

- актами приймання-передачі № РН-00716 від 27.10.2011 року, № РН-00727 від 31.102011 року, № РН-757 від 16.11.2011 року, № РН-00802 від 01.12.2011 року, № РН-5 від 06.01.2012 року.

Видатковими накладними № РН-00716 від 27.10.2011 року, № РН-00727 від 2011 року, № РН-757 від 16.11.2011 року, № РН-00802 від 01.12.2011 року, № РН-5 від 06.01.2012 року.

податковими накладними № 67 від 26.10.2011 p., № 81 від 28.10.2011 p., № 29 від 5.11.2011 року, № 28 від 15.11.2011 року, № 74 від 29.11.2011 року, № 53 від 23.12.2011 року № 4 від 06.01.2012 року,

товарно-транспортними накладними б/н від 27.10.2011 p., б/н від 31.10.2011 p., б/н від 6.11.2011 року, б/н від 01.12.2011 року, б/н від 06.01.2012 року, документами про зберігання товару,

банківськими виписками про проведення розрахунків.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписані особою, що згідно договору є директором постачальника, місце складання визначено договором, в тому числі містять дату складання.

Всі документи, які підтверджують факт відвантаження товару від ТОВ "Метал-Еліт", факт транспортування та факт оплати такого товару, надавалися Позивачем до перевірки та не були взяті до уваги Відповідачем.

Підпунктом 14.1.13. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено поняття безоплатно наданих товарів, робіт, послуг, а саме:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Жодної з умов, передбачених вказаною нормою ПК України, необхідної для віднесення товарів до таких, що надані безоплатно немає. Так, будь-яких інших договорів, крім договору поставки, між Позивачем та ТОВ "Метал-Еліт" не укладалося.

Відповідний договір поставки, повністю відповідає вимогам чинного законодавства і за формою та змістом, містить умову про платність поставки, а також мала місце вимога про компенсацію, що підтверджено частково розрахунками та наявністю заборгованості.

Правове регулювання договорів поставки закріплене нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договори поставки укладаються на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

З викладених правових норм слідує, що обов'язками продавця (постачальника) за договором поставки є передача товару у власність покупця, а обов'язками покупця є прийняття товару та сплата за нього певної грошової суми.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання закріплені статтею 179 ГК України.

Так, частиною 4 вказаної статті встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 180 ГК України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частиною 3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства України органи державної податкової служби не мають повноважень не визнавати призначення платежу у платіжних документах.

Переліченими аргументами спростовується позиція Відповідача щодо безоплатності отримання Позивачем товару у ТОВ "Метал-Еліт" та неправомірного віднесення до складу витрат собівартості реалізованого товару, придбаного у ТОВ "Метал-Еліт".

Окрім того, жодною нормою Податкового кодексу України не надано право органам державної податкової служби змінювати сутність операцій, що здійснюються платниками податків, та тим самим штучно коригувати порядок їх відображення в податковому обліку.

Тобто такі дії Відповідача прямо суперечать положенням статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, підстави для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток відсутні.

Договір, що укладений Позивачем з ТОВ "Метал-Еліт", відповідає нормам чинного законодавства України та є дійсними.

В Актах ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вказує на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Метал-Еліт" та третіми особи, проте не наводить норми закону, якій суперечать правочини, чи якою прямо передбачена їх нікчемність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені в статті 203 ЦК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, відсутність чіткої норми, якою встановлена недійсність правочину, є належним спростуванням позиції ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, викладеної в Акті.

Жодних документальних доказів про нікчемність договорів, укладених контрагентом Позивача у періоді, що перевірявся, в Акті перевірки не наведено. Єдиним посиланням, що міститься в Акті, є посилання на матеріали інших перевірок (Актів)), які не можуть бути доказами нікчемності правочину.

Отже, Договір поставки, укладений Позивачем з ТОВ "Метал-Еліт" є дійсними. Будь-які докази на підтвердження їх недійсності відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000022302 від 09 січня 2013 року, необхідно зазначити наступне.

Відповідач вважає, що Позивачем порушено п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010р.

Податковий кредит Позивача з ТОВ „Метал-Еліт" підтверджений належним чином та відображений в податковому обліку правомірно.

Згідно чинного законодавства право на податковий кредит виникає з моменту настання першої із подій: або дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. При цьому ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Право на податковий кредит у Позивача підтверджується податковими накладними: № 67 від 26.10.2011 p., №81 від 28.10.2011 p., № 29 від 16.11.2011 року, № 28 від 15.11.2011 року, №74 від 29.11.2011 року, № 53 від 23.12.2011 року №4 від 06.01.2012 року, наданими при перевірці, копії яких додатково додавалися до заперечень на Акт перевірки та скарги.

Так, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто факт отримання Позивачем податкових накладних за результатом придбання товару, дає йому право віднести суму сплаченого ПДВ в податковий кредит. Будь-яких податкових вимог до формування податкового кредиту чинне законодавство не встановлює.

Податкові накладні повинні містити всі необхідні реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

Саме такі обов'язкові реквізити мають податкові накладні, видані ТОВ "Метал-Еліт" № 67 від 26.10.201.1 року, № 81 від 28.10.2011 року, № 29 від 16.11.2011 року, № 28 від 15.11.2011 року, № 74 від 29.11.2011 року, № 53 від 23.12.2011 року № 4 від 06.01.2012 року, тобто оформлені у відповідності з чинним законодавством.

Будь-які зауваження до податкових накладних, в тому числі фактів їх відсутності, у Відповідача відсутні.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість з ТОВ „Метал Еліт" підтверджений, сформований та відображений Позивачем в податковому обліку правомірно.

Під час проведення експортних операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Так, в Актах перевірки зазначено, що у Позивача відсутнє право на формування податкового кредиту у зв'язку з реалізацією товару на експорт за ціною, нижчою від ціни придбання.

Такий висновок Відповідача, зроблений внаслідок помилкового включення ним суми ПДВ до вартості товару, суперечить фактичним обставинам справи та наступним нормам чинного законодавства України.

Відповідно до підпункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Порядок визначення доходу та собівартості встановлено стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку та розділом III ПК України.

Підпунктом 14.1.228. пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до пункту 136.1 статті 136 ПК України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" № 290 від 29.11.1999 року (далі - Наказ № 290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій) (пункт 5 Наказу № 290).

Відповідно до пункту 6 Наказу № 290 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення стандарту) бухгалтерського обліку" № 318 від 31.12.1999 року (далі - Наказ № 290) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (пункт 10).

Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 року Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку встановлено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (пункт 8).

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (пункт 9).

Тобто, за нормами ПК України та правилами бухгалтерського обліку для визначення доходу збитку від операції необхідно суму доходу від продажу без ПДВ, зменшити на розмір собівартості товару без ПДВ. За матеріалами Акту така різниця є позитивною.

З наведеного слідує, що різниця у ціні виникла виключно внаслідок особливостей нарахування ПДВ при здійсненні поставок на території України (20%) та за її межами (0%), встановлених ПК України та не залежить від волі товариства.

Окрім того, Позивач не декларує від'ємне значення ПДВ та не заявляє його до відшкодування з бюджету.

Відповідачем взагалі не взято до уваги положення Закону України "Про ціни та ціноутворення" № 5007-VI від 21.06.2012 року (далі - Закон № 5007).

Так, частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до статті 11 Закону № 5007, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Частиною 1 статті 12 Закону № 5007 передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідачем в Актах не зазначається, що Позивачем порушено державні регульовані ціни.

Статтею 14 Закону № 5007 встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання під час проведення експортних операцій застосовують контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. При чому в законодавстві відсутня прив'язка контрактної ціни до ціни придбання. Тобто, навіть від'ємна різниця від ціни придбання чинним законодавством не заборонена.

Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість сформований та відображений Позивачем в податковому обліку правомірно, що спростовує висновки Відповідача, викладені в Актах, та є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо порушення Відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року (далі - Порядок № 984).

Так, підпунктом 5.2. пункту 5 II розділу Порядку № 984 встановлено: «у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень:

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів...».

Однак, Акти перевірок не містять детального викладу суті порушення, що допущене, на думку перевіряючих, ТОВ „Дніпровська холдінгова компанія" , а саме: - не викладено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків; - не зазначено докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - допущено відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснювали перевірку, які не мають підтверджених доказів.

При цьому лише посилання на норму закону, яка начебто є порушеною, не є та не може бути підтвердженням факту самого порушення.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська безпідставно винесені податкові повідомлення-рішення № 0000012302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 077,00 грн. та № 0000022302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 111,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 173 688,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 423,00 грн.

Згідно із ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем належним чином не було доведено правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000012302 від 09 січня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 077,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000022302 від 09 січня 2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 111,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 173 688 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 43 423,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська холдінгова компанія» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3271(три тисячі двісті сімдесят одна) грн.88коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський